Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1819/3765/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2014.
Дата набрання законної сили: 03.08.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 1819/3765/12 р.
		Провадження №  1/1819/285/12 р.
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       18.07.2012     р.Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
		 
		головуючого судді Соколової Н.О.,
		при секретарі Антошко Т.А.,
		з участю прокурорів Кобякова О.В., Ладишевої А.М.,
		представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1,
		підсудної ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шостка справу про обвинувачення
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, гр. України, не працюючої, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої
		за ст. 166 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2, будучи матірю малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5  (свідоцтво про народження №382979), злісно не виконувала  встановлених законом обовязків по догляду за дитиною, що в подальшому призвело до настання тяжких наслідків - відставання у фізичному, духовному, моральному, культурному і соціальному розвитку, порушення будови тіла за рахунок деформації грудної клітини, нижніх кінцівок, вираженої мязової гіпотонії, ознак загальної гіпотрофії, деформації правого стегна. 
		Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. 
		Відповідно  до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 сімя є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Предметом основної турботи та основним обовязком батьків  є забезпечення інтересів своєї дитини.  
		Згідно вимог ст.12  Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати  її  до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
		Відповідно до ст.59 Закону України Про освіту від 23.05.1991 батьки зобовязані постійно дбати про фізичне здоровя, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини.
		Згідно вимог ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину.   Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу  України ухилення батьків від виконання батьківських обовязків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		Крім того, відповідно до Сімейного кодексу України ОСОБА_2,  як мати своєї  малолітньої дитини повинна була виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; не застосовувати фізичні покарання до дитини, а також інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини; зобов'язана утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Так, 23.04.2004 р. у пологовому відділенні Шосткинської ЦРЛ ОСОБА_2 народила хлопчика ОСОБА_3, вага якого складала 2,780 кг, зріст  47 см. При виписці з пологового будинку 27.04.2004 року дитина була здорова, при цьому будь-яких  відхилень чи патологій виявлено не було. 
		29 квітня 2004 року малолітньому ОСОБА_3 за місцем проживання було проведено первинний патронаж лікарем та медичною сестрою, з відповідним записом про це у медичній картці, де зазначено, що дитина здорова. Також проведена розяснювальна робота з матірю новонародженого та їй розяснено аспекти годування та догляду за новонародженою дитиною та неприпустимість вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, куріння, тощо. 
		18.08.2004 року малолітнього ОСОБА_3 разом з матірю було госпіталізовано до Сумської дитячої обласної лікарні для стаціонарного лікування з діагнозом : «Інфекційно-токсична кардіопатія. Анемія 1 ст. внаслідок перінотального гіпоксичного ураження ЦНС. Синдром сочетаної гідроцефалії у стадії нестабільної субконденсації», де останні проходили лікування до 01.09.2004. 
		Згідно з призначеним лікуванням за вищевказаним діагнозом матері надано рекомендації і вказано на необхідність виконання призначеного  лікування та послідуючого огляду дитини через місяць лікарем-неврологом за місцем проживання в м. Шостка. 
		Однак, ОСОБА_2 незважаючи на відповідні медичні рекомендації та вказівки лікарів щодо належного догляду за своєю дитиною не виконувала, належної уваги виховуванню свого сина  не приділяла.  
		05.10.2004 року малолітній ОСОБА_3 був оглянутий сумісно Шосткинським та Сумським обласним лікарями-неврологами та встановлено діагноз: «гідроцефальний синдром», у звязку з чим матері рекомендовано пройти консультацію та лікування дитини у Сумській обласній дитячій  лікарні.
		Незважаючи на це, ОСОБА_2 ігноруючи загальнолюдські норми моралі у суспільстві та материнського відношення до своєї малолітньої дитини, від призначеного курсу лікування відмовилася та на консультацію відповідних лікарів з дитиною не зявилась.   
		Проте, в порушення зазначених вимог чинного законодавства України ОСОБА_2, проживаючи за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, зловживала спиртними напоями, злісно ухиляючись від виконання обовязків по догляду за своїм сином ОСОБА_4,  маючи при цьому реальну можливість, не дбала про його фізичний стан та здоровя, гігієну, не забезпечувала належного рівня харчування дитини, не створила належних побутових умов для її проживання та розвитку, не поважала гідність дитини.
		Так, протягом 2004-2006 років малолітній ОСОБА_3 6 разів проходив стаціонарне лікування на базі травматологічного відділення Шосткинської ЦРЛ та динамічно спостерігався у дитячого лікаря ортопеда-травматолога Шосткинської дитячої лікарні. Останній раз малолітній ОСОБА_3 у 2006 році проходив стаціонарний курс лікування з 14.11.2006 по 13.12.2006 р. з  діагнозом «перелом середньої третини правого стегна» та перебував під постійним наглядом лікаря. Більш того, за ініціативою матері 18.12.2006 року у малолітнього ОСОБА_3 знята гіпсова повязка. В той же час ОСОБА_2 були надані рекомендації щодо догляду за дитиною, забезпечення повноцінного харчування та наголошено про проведення вчасних медичних оглядів дитини. 
		02.02.2007 року Шосткинським дитячим ортопедом-травматологом проведено  черговий огляд дитини та рекомендовано  обстеження та лікування у Національній клініці «ОХМАТДИТ».  Незважаючи на  рекомендації лікаря, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків для дитини,  ОСОБА_2 рекомендації лікаря не виконувала та дитину на медичне обстеження до Національної клініки «ОХМАТДИТ» не повезла, тобто фактично відмовилася від проходження медичного обстеження для дитини.  
		У звязку з тим, що малолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря ортопеда-травматолога, то останній має здійснювати його огляд один раз на три місяці за відсутності погіршення стану здоровя дитини, а тому ОСОБА_2 було розяснено, що  вона повинна  один раз на три місяці привозити сина на  амбулаторний прийом до лікаря, та має забезпечити синові повноцінне харчування, купити ортопедичне взуття, забезпечити належні умови проживання, виконувати усі приписи лікарів та возити сина на лікувальну фізкультуру та масаж для того, щоб у нього підтримувати загальний тонус мязів, а також  її син має проходити періодично лабораторне обстеження. 
		Не зважаючи на обізнаність про необхідність медичного нагляду за станом здоровя малолітнього ОСОБА_3 його мати жодного разу не виконала вказівок лікаря, не забезпечила  свого малолітнього сина ортопедичним взуттям, не забезпечила відвідування сином масажів та ЛФК. 
		25.10.2007 року малолітньому  ОСОБА_3 при огляді обласним дитячим ортопедом-травматологом   було встановлено діагноз «укорочення правої нижньої кінцівки». Протягом 2008-2009 років дитина неодноразово оглядалася  фахівцями дитячої лікарні м. Шостка. Лікарем ортопедом-травматологом малолітньому ОСОБА_3 було встановлено діагноз «сколіоз хребта» та було рекомендовано  стаціонарне лікування, особливий режим, масаж, ЛФК,  а також розяснено про наслідки для здоровя дитини в разі невиконання рекомендацій лікаря. Будучи обізнаною про настання негативних наслідків для здоровя дитини, ОСОБА_2  рекомендацій лікаря не виконувала, на повторні медичні огляди не зявлялася. 
		06.05.2009 року малолітній ОСОБА_3 був направлений на консультацію до ортопеда-травматолога Сумської обласної дитячої клінічної лікарні (надалі СОДКЛ) та матері малолітнього  ОСОБА_2 було наголошено  на  необхідність  проведення  такої консультації. Однак ОСОБА_2 достовірно знаючи про хворобливий стан здоровя свого малолітнього сина, розуміючи про те, що йому необхідні медичний огляд,  консультації медичних спеціалістів, належний догляд та повноцінне збалансоване харчування, вказівок лікарів не виконувала та протягом тривалого часу на консультацію свого сина не возила, тобто  фактично відмовлялася від консультації спеціалістів, що ніяким чином не сприяло покращенню стану здоровя дитини. На консультацію до ортопеда-травматолога СОДКЛ ОСОБА_2 зі своїм малолітнім сином  зявилася лише 29.07.2009 року, тобто майже через 3 місяці,  та була госпіталізована в ортопедо-травматологічне відділення СОДКЛ для обстеження, уточнення діагнозу та лікування. В результаті проведеного обстеження малолітньому ОСОБА_3 було встановлено діагноз: «недосконалий остеогенез. Післятравматична деформація правого стегна. Плосковальгусна деформація обох ступнів. Синдром  рухових порушень на фоні посттравматичної деформації правого стегна.  Трихоцефальоз».  Діти з таким захворюванням потребують спеціального догляду з боку батьків (запобігання розвитку переломів, покращення якості життя, повноцінне харчування, систематичне відвідування лікарів) та медичних працівників (диспансерне спостереження, поліпшення мінералізації кісток, фізіотерапевтичні методи). 18.08.2009 року дитина була виписана з покращенням стану під нагляд районного дитячого ортопеда. 
		Згідно наказу МОЗ  України № 454/471/16 від 08.11.01 р. розділу ХХ п.3 п.п.3п50 Код Е83.3 був наданий висновок ЛКК № 427 від 25.08.2009 р., згідно якого малолітнього  ОСОБА_3 було визнано інвалідом, для оформлення соціальної допомоги по інвалідності до 18 років.  
		Протягом двох наступних років, не зважаючи на запрошення районного фахівця, дільничної педіатричної мережі, ОСОБА_2 зі своїм  малолітнім сином ОСОБА_3 на огляди не зявлялася,  проведення масажів та лікувальної  фізкультури своєму  синові не забезпечила, повноцінного раціонального харчування не надавала, належних  побутових умов для проживання та розвитку сина не забезпечила, ортопедичного взуття не придбала.  
		З 03.10.2010 р. по 01.11.2010 р.  малолітній  ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділені Шосткинської ЦРЛ з приводу перелому середньої третини лівої стегнової кістки та лікування проводилося метолом скелетного витяжіння з послідуючою фіксацією гіпсовою повязкою.  На контрольний огляд 17.11.2010 року  ОСОБА_2 з дитиною не зявилася, а гіпсову повязку зняла самостійно. Що було робити категорично заборонено. 
		В той же час  до будинку, де проживала родина ОСОБА_2, а саме  мати  ОСОБА_2,  малолітня дитина  ОСОБА_3, малолітня дитина  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 та бабуся  ОСОБА_6,   часто приходив мешканець с. Клишки Шосткинського району ОСОБА_7, який хворів на туберкульоз, та мав змогу знаходитися в одному приміщенні з малолітніми  дітьми та спілкуватися з ними. В свою чергу мати малолітнього  ОСОБА_3 не вжила заходів щодо усунення можливості контактування свого малолітнього сина ОСОБА_3 з хворою на туберкульоз людиною. 
		28 січня 2011 року малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом з матірю ОСОБА_2 було доставлено до Шосткинської дитячої лікарні для проведення обстеження  лише після втручання соціальних служб та медичних працівників.  В той же час на початку лютого 2011 року у ОСОБА_2 було виявлено захворювання та їй було встановлено діагноз «ВДТБ (11.02.11) верхньої долі правої легені (інфільтративний) дестер  МБТ+М+К+0, Резист -, Резист II 0, Кат 1 ког 1 (2011) при профогляді  А15.0.3». В той же час гр. ОСОБА_2 було розяснено, що вона є не лише носієм, а й розповсюджувачем  палочки туберкульозу, що є небезпечним для оточуючих і що їй необхідно  пройти повний курс лікування, і лише потім вона може контактувати зі своєю родиною, а в іншому випадку вона може їх заразити. Не зважаючи на  можливу загрозу стану  здоровя своєї родини, а саме своїх малолітніх дітей, гр. ОСОБА_2 від проходження стаціонарного лікування відмовилася, мотивуючи це тим, що їй немає з ким залишити двох малолітніх дітей, які на той час перебували на стаціонарному лікуванні у Шосткинській дитячій лікарні,  та забажала пройти лише амбулаторне лікування.  Під час проходження амбулаторного лікування ОСОБА_2  до Шосткинського протитуберкульозного диспансеру вчасно не зявилася, у звязку з чим 03.03.2011 р. вона була госпіталізована на стаціонарне лікування до Шосткинського протитуберкульозного диспансеру. В той же час гр. ОСОБА_2, усвідомлюючи  можливість настання негативних наслідків для здоровя своїх малолітніх дітей в разі контакту їх з особами хворими на туберкульоз, до власного лікування ставилася зневажливо та під час проходження курсу лікування зловживала спиртними напоями. Також під час стаціонарного лікування у Шосткинському протитуберкульозному диспансері гр. ОСОБА_2  ходила відвідувати своїх малолітніх дітей, чим наражала їх на небезпеку захворювання. 
		В період з 31.05.2011 р. по 08.07.2011 р. малолітній ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Шосткинської ЦРЛ з приводу закритого перелому верхньої третини правої стегнової кістки. Лікування проводилося методом скелетного витяжіння з послідуючою фіксацією гіпсовою повязкою.  В той же час  будучи достовірно обізнаною про необхідність продовження стаціонарного лікування методом витяжіння малолітнього ОСОБА_3,  його мати ОСОБА_2 категорично відмовилася від подальшого лікування свого сина в умовах стаціонару та забрала свого сина додому. Перед випискою з лікарні  малолітньому ОСОБА_3 було накладено фіксуючу гіпсову повязку та ОСОБА_2 було розяснено про необхідність періодичного відвідування лікаря, проведення масажів та ЛФК  для підтримання загального тонусу мязів. Не зважаючи на розяснення лікаря та неодноразові запрошення медичних працівників дільничної мережі,   ОСОБА_2 жодного разу на медичний огляд свого малолітнього сина не привела, та у домашніх умовах самостійно зняла гіпсову повязку, що категорично  заборонено робити, оскільки при захворюванні «недосконалий остеогенез» строк перебування гіпсової повязки необмежений та зняття гіпсової повязки має проводити лікар.   
		Згідно з висновком  комісійної судово-медичної експертизи № 80/2012 від 26.06.2012 р. «за даними медичної документації  після стаціонарного лікування  в травматологічному відділенні з приводу переломів кісток, дитині було призначене продовження  лікування у лікаря ортопеда поліклініки, гіпсова фіксація кінцівок,  проведення ЛФК, магнітотерапії, масажу, підбір ортопедичного взуття.  Неодноразово мати з дитиною направлялися до УДІЛ «ОХМАТДИТ» та на консультацію обласних спеціалістів. Проте, мати не зявлялася на амбулаторний прийом для продовження лікування та на диспансерний огляд, не возила дитину на консультації та не виконувала приписів щодо проведення фізіопроцедур і підбору ортопедичного взуття, не проходила призначене лабораторне обстеження. Часто гіпсова повязка знімалася матірю   самостійно. Таким чином,  на  формування деформації правого стегна у дитини ОСОБА_3 мали вплив неналежний догляд батьками за хлопчиком, не виконання приписів лікарів, неодноразове самостійне дострокове зняття гіпсової фіксації травмованих кінцівок, не проведення профілактики. Аналізуючи медичну документацію, з вищевказаних причин, дитина не отримала жодного повноцінного реабілітаційного лікування в після травматичному періоді.»
		Не маючи постійного заробітку та не бажаючи працевлаштовуватися, ОСОБА_2 грошові кошти, отримувані нею у вигляді щомісячної допомоги на дітей одинокій матері, а також на дитину-інваліда, що були єдиним постійним джерелом доходів для її сімї, використовувала переважно на власні потреби, купувала спиртні напої тощо.  У звязку з цим  рішенням Клишківської сільської ради від 23.06.2005 року було відправлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, тимчасово до будинку малюка, так як матері потрібно пролікуватися та вирішити питання матеріального забезпечення дитини.  В подальшому малолітнього ОСОБА_3 було повернуто до родини матері.  
		28.09.2011 року малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 працівниками соціальної служби було доставлено до дитячої інфекційної лікарні м. Шостка для проведення обстеження, після чого малолітню ОСОБА_5 було направлено до Будинку Дитини м. Суми, а малолітнього ОСОБА_3 було повернуто матері. 
		Згідно акту санітарно-епідеміологічного обстеження від 15.09.20141 року    лікарем-епідеміологом Шосткинської районної СЕС встановлено,  що  родина ОСОБА_3  проживає у двокімнатному  будинку, двір якого не прибраний; кімнати будинку не провітрюються  та в них стійкий неприємний запах; підлога брудна; білизна брудна та розкидана по всьому будинку; брудний посуд стоїть у кімнаті на підлозі та на столах;  ліжка не застелені, без постільної білизни, брудні;  стіна біля ліжка де спить хлопчик, вкрита пліснявою; окремого місця для навчання  дитини у будинку немає; холодильник не працює; продукти харчування у будинку   відсутні. 
		За висновком лікарів  дитина не отримувала належної уваги та догляду.
		ОСОБА_2 умисно не проводила у достатній кількості  розвиваючі ігри, лікувальну фізкультуру, масаж, фізіотерапевтичні процедури, не проводила загальне загартовування дитини та не проводила обовязковий огляд дитини спеціалістами дитячої лікарні, за наявності реальної можливості, не забезпечувала достатнього та якісного харчування дитини ОСОБА_3
		Крім того, ОСОБА_2 центром соціальних служб неодноразово  була запрошена на засідання комісії з питань захисту прав дітей та з нею проводилася профілактична розяснювальна  робота, однак ніяких висновків ОСОБА_2 для себе не робила та продовжувала злісно не виконувати обовязки по догляду за дитиною. 
		Відповідно до комісійного акту обстеження здоровя та причин хвороб ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, встановлено, що під час огляду ОСОБА_3  лікарем психіатром зафіксовано змішане порушення психологічного розвитку. Дитина потребує психологічної та педагогічної корекції. Дитина для свого віку має недостатній кругозір, звужену пізнавальну сферу, що зумовлено педагогічною запущеністю.   Дитина не має базових знань для навчання у школі, а саме: не розрізняє суміжні та парні числа, не визначає звукових складів, тощо. У дитини обмежений словниковий запас, недостатня працездатність, порушена емоційно-вольова сфера, завдання, що потребують  аналізу, порівняння, встановлення закономірних звязків, викликають труднощі.  Вказані відставання можуть призвести до значної затримки психічного розвитку, неможливості якісного навчання у загальноосвітній школі, в подальшому формуванню патологій особистості. Дитина потребує психолого-педагогічної корекції та допомоги соціального педагога.  В разі невиконання  вказаних вимог,  у дитини в подальшому може розвиватися та прогресувати затримка формування шкільних навичок,  дезадаптація в колективі.  
		Лікарем ортопедом-травматологом дитячим встановлено, що дитина знаходилася на диспансерному обліку з 6 місяців з приводу вродженого недосконалого кісткоутворення. Підвищена ламкість кісток з множинними порушеннями функції опорно-рухового апарату. Деформація грудної клітки.  Плосковальгусна деформація обох стоп. Мати не виконувала плану диспансерного обліку, внаслідок чого прогресувала вроджена вада, хлопчик не отримував фізіофункціонального лікування (масаж кінцівок та спини, лікувальна фізкультура, електростимуляція мязів  гомілки, ортопедичне взуття). За наполяганням матері  хлопчик виписаний із травматологічного  відділення раніше запланованого строку.    Мати не дотримувалась рекомендованого режиму огляду лікарем ортопедом-травматологом дитячим, жодного разу не привезла  дитину для подальшого лікування. У подальшому у дитини  виникла  посттравматична деформація верхньої 1/3  правої стегнової кістки  з порушенням статики та ходи  внаслідок  неналежного догляду батьками за дитиною.  Так,  неповнолітній внаслідок деформації кістки , що виникла в результаті  неналежного догляду не має можливості самостійно переміщатися на ногах. Усунення вказаного недоліку  потребує хірургічного втручання. 
		Крім того, у разі належного догляду за дитиною, відвідування лікарів, проведення відповідних процедур тощо, наслідків у вигляді пост травматичної деформації кінцівки, у звязку з чим дитина позбавлена можливості рухатися на ногах, можливо було б запобігти. 
		Розвиток деформації правого стегна у дитини з недосконалим остеогенезом повязаний  особливостями перебігу основного захворювання, гіпотрофією  мязової  системи, а також з неналежним доглядом матері за дитиною (не виконання  рекомендацій  лікаря, самовільним неодноразовим припиненням гіпсової фіксації травмованих кінцівок), тобто  вказані захворювання   повязані і знаходяться у причинному звязку з неналежним доглядом дитини матірю, а саме: не повноцінним харчуванням, педагогічною занедбаністю, не виконанням вказівок лікарів щодо проведення фізіопроцедур та масажів, неналежним вихованням, антисанітарними умовами проживання тощо.   Все це свідчить  про тривале перебування ОСОБА_3  поза увагою матері  ОСОБА_2
		Зазначеними діями та бездіяльністю ОСОБА_2, які перебувають у причинному звязку з вказаними  захворюваннями її сина ОСОБА_3, останньому спричинені тяжкі наслідки - відставання у фізичному, духовному, психологічному розвитку, порушення будови тіла за рахунок деформації грудної клітини, нижніх кінцівок, вираженої мязової гіпотонії, ознак загальної гіпотрофії, деформації правого стегна. 
		Таким чином, ОСОБА_2 усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своєї бездіяльності щодо виконання обовязку по догляду за дитиною, передбачала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своєї бездіяльності у вигляді тяжких наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення, порушенні прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, невиконанні на протязі тривалого часу обовязків по догляду за дитиною, які призвели до тяжких наслідків  відставання у фізичному, духовному, психологічному розвитку, розвитку деформації правої нижньої кінцівки  та деформації грудної клітини ОСОБА_3
		Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину визнала повністю і пояснила, що дійсно вона  злісно не виконувала обовязки по догляду за своїм малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8  Дійсно під час вагітності, а також і потім вона зловживала спиртними напоями, палила, могла залишити дитину своїй матері ОСОБА_6, а сама поїхати з дому на кілька днів.  Її  родина перебуває на обліку у службі у справах дітей Шосткинської районної державної адміністрації та з нею працівники даної служби, а також працівники інших соціальних служб та медичні працівники неодноразово проводили профілактичні бесіди  з приводу належного виконання  батьківських обовязків щодо її дітей, розяснювали про неприпустимість зловживання алкоголем, наполягали на покращенні моїх житлово-побутових умов, тобто вказували на необхідність навести лад у будинку, купувати дітям необхідні продукти харчування, придбати синові ортопедичне взуття. 
		Крім того, після проходження стаціонарного лікування у травматологічному відділенні  їй лікарі кожного разу  розяснювали про необхідність проведення масажів та лікувальної фізкультури  її  синові задля недопущення атрофії мязів. Також лікарі їй  надавали рекомендації по догляду за дитиною, оскільки у її сина ОСОБА_8 було виявлено «недосконалий остеогенез» і йому було потрібно належний догляд, проведення необхідного медичного обстеження та медичного нагляду, проведення інших необхідних процедур  для покращення стану здоровя.  Також їй вказували на необхідність придбати  синові ортопедичне взуття, вчасно привозити його на планові огляди до лікаря ортопеда-травматолога. Також їй неодноразово надавали направлення для обстеження та консультації лікарів-спеціалістів у м. Суми та до клініки «ОХМАТДИТ» у м. Києві. Протягом часу  з 2005 по 2012 р.  вона  вказівки лікарів  щодо стану здоровя свого сина майже не виконувала, оскільки зловживала спиртними напоями та їй було ніколи.  У 2012 році вона  все ж відвезла свого сина на консультацію до Національної клініки ОХМАТДИТ та там їй надали консультативний висновок. Також у клініці «ОХМАТДИТ» їй пояснили, що її  синові необхідно  провести  кілька операцій та  поставити стержні у кістки для того, щоб вони не так часто ламалися.  Вона  стала більше уваги приділяти своєму синові лише після того, як у жовтні 2011 року у неї забрали доньку ОСОБА_5 та відправили її до Будинку Дитини у м. Суми і після цього вона  злякалася, що у неї заберуть і сина.  Після того, як доньку було направлено до Будинку Дитини, то їй перестали виплачувати соціальні виплати на неї. 
		У 2011 році у неї було виявлено туберкульоз та спочатку вона намагалася лікуватися амбулаторно, а потім її було госпіталізовано до Шосткинського міжрайонного протитуберкульозного диспансеру, де вона  протягом 3-х місяців проходила лікування. В той час коли вона була на амбулаторному лікуванні, то її дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було направлено до дитячого притуберкульозного санаторію «Лісова пісня» для проходження оздоровлення, хоча за результатами аналізів у дітей захворювання на туберкульоз виявлено не  було.  Коли у неї було виявлено туберкульоз, то вона  продовжувала контактувати зі своїми малолітніми дітьми, хоча лікарі їй наполегливо вказували на неприпустимість такої поведінки та розяснювали, що вона може заразити цією хворобою і своїх дітей.  Перебуваючи у санаторії у травні  2011 року ОСОБА_3 зламав ногу,  у звязку  з чим його було направлено до травматологічного відділення Шосткинської ЦРЛ, де він протягом місяця перебував на витяжінні. Потім за її  наполяганням ОСОБА_3 було накладено гіпсову повязку та я забрала його додому, хоча лікарі їй і казали про необхідність продовження стаціонарного лікування. Також їй розяснили, що  ОСОБА_3 потрібно привозити до лікарні для здійснення відповідних процедур, які спрямовані на загоєння переламу та для того, щоб уникнути інших більш тяжких наслідків, однак вона  вказівки лікаря у даній частині не виконала  та свого сина до лікарні не привозила.   У липні 2011 року вона  сама зняла своєму синові дома гіпсову повязку, оскільки він досить тривалий час, як на її думку, пробув у  гіпсу.  В подальшому після зняття гіпсу її син не міг вже самостійно пересуватися, не підводився на ноги, а став лише повзати по підлозі, відштовхуючись руками. Коли вона  звернула більш детальну увагу на  свого сина, то побачила, що у нього пішла деформація кісток на ногах і тоді вона  зрозуміла, що після переламу кістки зрослися неправильно.  
		Також і у 2010 році був випадок, коли вона  сама зняла гіпс своєму синові дома. При цьому вона  розуміла, що дитина з таким діагнозом як у її  сина має перебувати під наглядом лікаря ортопеда-травматолога та саме лікар  має приймати рішення коли знімати гіпс, щоб уникнути тяжких чи  невиправних наслідків для здоровя дитини. 
		Її  син перебуває на обліку у лікаря ортопеда-травматолога ОСОБА_9 та він є лікарем мого сина. 
		З 2004 року і до цього часу вона  ніде не працює і не працювала, на обліку у Шосткинському центрі зайнятості населення не перебувала,  а жила за рахунок тих коштів, що отримувала на дітей.  Спочатку вона отримувала на свого сина ОСОБА_8 лише соціальну допомогу як  одинока мати та «дитячі», а вже після того, як йому оформили інвалідність, то вона  стала отримувати і пенсію по інвалідності дитини,  і саме на ці гроші вони  усі і проживали. Також при цьому вона  частину з отриманих грошей витрачала на себе, а саме купувала собі спиртні напої та цигарки і інші необхідні речі, а частину коштів вона  витрачала на своїх дітей та на придбання продуктів харчування.
		Розуміє, що саме невиконання вказівок лікарів, а також її безвідповідальне ставлення до дітей призвело до настання тяжких наслідків у стані здоровя  її  сина ОСОБА_8.  Визнаю, що в разі виконання нею всіх вказівок лікарів, відвідування сином необхідних медичних процедур, постійному задовільному стані будинку, де вони  проживають, могло і не статися таких тяжких наслідків і її  син міг-би ходити. 
		В  подальшому зобовязується повністю виправитися  та здійснювати належний догляд за своїми малолітніми дітьми, в установлені строки відвідувати лікарню та возити ОСОБА_3 на консультації до лікарів, а також виконувати інші вказівки та рекомендації лікарів щодо стану здоровя своїх дітей в повному обсязі та приділяти їм більше уваги. В скоєному розкаюється.
		Допитана в судовому засіданні в якості представника малолітнього потерпілого ОСОБА_1 пояснила, що вона працює на посаді головного спеціаліста служби  у справах дітей Шосткинської районної державної адміністрації з 2011 року, з 2009  року та до 2011 року вона  працювала спеціалістом 1-ї категорії служби у справах дітей ШРДА.   Коли вона  прийшла працювати до служби у справах дітей Шосткинської районної державної адміністрації, то ОСОБА_2 з  сином  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5,  вже перебувала на обліку у  службі як родина, яка опинилась у складній  життєвій  ситуації.  У  2010 році  ОСОБА_3 було оформлено інвалідність, оскільки  у нього хвороба  в результаті якої у нього дуже крихкі кістки,   та на даний час він є інвалідом дитинства. 
		В квітні 2010 року ОСОБА_2 народила другу дитину  доньку ОСОБА_5.  Після народження доньки ОСОБА_2  ніде не працювала та жила за рахунок тих грошей, що вона отримувала на сина та на доньку, тобто пенсії по інвалідності дитини та  виплати як матері-одиначці. 
		На початку 2011 року у ОСОБА_2 було виявлено туберкульоз.
		Діти ОСОБА_2 потребують належного піклування та посиленого харчування, яке мати не завжди в змозі їм забезпечити. 
		В травні 2011 року під час перебування у Шосткинському дитячому протитуберкульозному диспансері ОСОБА_3 отримав травму ноги, у звязку з чим його було госпіталізовано до лікарні та надано необхідну медичну допомогу.  В подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_2 самовільно забрала сина з лікарні додому, самовільно зняла гіпсову повязку з ноги сина. ОСОБА_2 не виконувала вказівок лікаря та не відводила дитину до лікарів для  обстеження та нагляду, тобто ігнорувала вказівки спеціалістів, що свідчить про злісне  виконання нею своїх обовязків по догляду за дитиною. Крім того, оскільки ОСОБА_3 досяг 7 років, то йому потрібно було навчатися у школі, та у звязку з тим, що він є дитиною-інвалідом, то було прийнято рішення про його індивідуальне навчання. Оксані було вказано на необхідність забезпечення ОСОБА_3 навчальним місцем та предметами, необхідними для  успішного навчання, однак вона цього не зробила. Під час проведення чергової перевірки було встановлено, що у будинку  брудно, сміття лежить на підлозі та у дворі, діти не доглянуті, місця для навчання ОСОБА_3 у будинку немає, а тому неможливо проводити з ним індивідуальні заняття.  Однак  не зважаючи на те, що  умови проживання ОСОБА_2 дещо покращилися, тобто вона прибрала у будинку, стала купувати продукти харчування, однак  була відсутня довідка про її безпечність для спілкування з дітьми, то  рішенням комісії з питань захисту прав дитини № 11/1 від 03.10.2011 року було вирішено відібрати дітей ОСОБА_2  ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у матері без позбавлення її батьківських прав.  В той же час ОСОБА_2 написала заяву про направлення доньки ОСОБА_5 до Сумського обласного спеціалізованого будинку дитини, що і було зроблено.  
		В подальшому ОСОБА_2 пройшла курс лікування у Шосткинському протитуберкульозному диспансері та надала довідку про те, що вона безпечна для своїх дітей та оточуючих. Після цього рішенням комісії ОСОБА_2 було повернуто сина ОСОБА_8, а донька ОСОБА_5 і досі залишається у Сумському  обласному  спеціалізованому  будинку дитини, оскільки ОСОБА_2 написала заяву та просила продовжити термін перебування її доньки у будинку дитини.  Оксана почала виправлятися лише після того, як рішенням комісії з питань захисту   дітей у неї забрали сина  ОСОБА_8 та доньку ОСОБА_5. 
		Така поведінка підсудної повязана із зловживанням нею спиртними напоями. Коли підсудна твереза, то в будинку прибрано, діти доглянуті. Вважає, що підсудна виправиться. При визначенні виду і міри покарання покладається на розсуд суду. 
		 Суд допитавши підсудну, представника малолітнього потерпілого, обмежившись дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудної, прийшов до висновку, що ці її дії слід кваліфікувати за ст. 166 КК України, як злісне невиконання батьками встановлених законом обовязків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
		При обранні підсудній виду і міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, злочин, передбачений ст. 166 КК України є злочином середньої тяжкості, негативну характеристику підсудної з місця проживання, особу підсудної, яка ніде не працює, проживає за рахунок коштів, які виплачуються державою на дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, пройшла курс лікування віл алкоголізму, стан її здоровя, обставини, що помякшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, що помякшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання, суд не знаходить.
		Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що підсудній слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі, але, враховуючи, що її виправлення можливе без відбування покарання, суд вважає доцільним застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також на підставі  ст. 76 ч. 1 п. 2, 3, 4 КК України, зобовязати не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично зявлятись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
		Суд вважає, що саме така міра покарання буде необхідною і достатньою для виправлення засудженої та попередження інших злочинів.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України, суд 
		 
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_2  визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 166 КК України і призначити їй покарання по цьому закону у виді двох років позбавлення волі.
		Застосувати ст. 75 КК України і звільнити її від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на два роки та, застосувавши ст. 76 ч. 1 п. 2, 3, 4 КК України, покласти на засуджену обовязок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи та періодично зявлятись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію.
		Міру запобіжного заходу залишити попередню підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
		На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Шосткинський міськрайонний суд. 
		 
		 
		Суддя Шосткинського міськрайонного суду
		Сумської областіОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...