Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17
грудня 2008 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
|
Яреми А.Г.,
|
суддів:
|
Лихути Л.М.,
|
Романюка Я.М.,
|
|
|
Охрімчук Л.І.,
|
Сеніна Ю.Л.,
|
|
|
|
|
|
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та процентів за
договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов'янського
міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Донецької
області від 3 липня 2008
року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про
стягнення боргу та процентів за договором позики. Позивач зазначав, що 29
квітня 2007 року за договором позики він передав ОСОБА_2 10 000 доларів США під
20 % на місяць, а той зобов'язався повернути суму позики та проценти від неї до
29 травня 2007 року. В подальшому вони з ОСОБА_2 досягли згоди про повернення
суми позики та процентів від неї в строк до 30 вересня 2007 року. Оскільки
відповідач взятих на себе за договором зобов'язань не виконав, позивач просив
стягнути з нього 50 800 грн., що становить еквівалент суми позики, та 101 600
грн. процентів від суми позики.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року,
залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2008
року, позов задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 49 900 грн. суми позики, що
за курсом ВАТ “Державний ощадний банк України” становить еквівалент 10 000 доларів США, а також 116 766 грн., що
становить еквівалент 23 400 доларів США процентів від суми позики.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального
права, і ухвалити нове рішення про стягнення з нього на користь позивача
еквівалент суми позики у розмірі 10 000 доларів США та 2 000 доларів США процентів від суми позики.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали
справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку,
що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує
такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і
заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані
(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення
справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають
із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих
правовідносин.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з
висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із обґрунтованості вимоги
позивача про стягнення з відповідача процентів від суми позики, оскільки сплата
таких відповідачем передбачена укладеним сторонами договором позики, а
добровільно взятих на себе зобов'язань за договором відповідач не виконав.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено,
що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми
позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок
одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі - Закон)
передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом
закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не
суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до положень зазначеного Закону
надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону);
фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є
проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).
Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними
особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено
законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі
сплатою процентів не допускається.
Судом установлено, що 29 квітня 2007 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 гроші у сумі 10 000 доларів США під 20 % щомісяця, які зобов'язався повернути
30 вересня 2007 року, однак взятого на себе зобов'язання не виконав.
Встановивши зазначені обставини, судом
ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача процентів від
суми позики через незастосування зазначених вище положень Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”,
який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, вірно встановивши фактичні обставини справи, судом неправильно
застосовано норми матеріального права при вирішенні позовної вимоги про
стягнення процентів від суми позики, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є
підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення
про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
В частині вимоги про стягнення суми позики у розмірі 10 000 доларів США
рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а
тому в цій частині рішення відповідно до ст. 337 ЦПК слід залишити без змін.
Керуючись п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст.ст. 337, 341, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 344
ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року в частині
стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 400 доларів США процентів від суми
позики, що станом на день ухвалення рішення еквівалентно 116 766 грн., а також
ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2008 року про залишення
зазначеної частини рішення суду першої інстанції без змін скасувати і ухвалити
в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення процентів від суми
позики відмовити.
У решті рішення Слов'янського міськрайонного суду від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду
Донецької області від 3 липня
2008 року залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Я.М.
Романюк
Ю.Л. Сенін