Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/1690/764/2012 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.10.2012. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2012.
Дата набрання законної сили: 04.09.2012
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа №  11/1690/764/2012                                                   Головуючий у першій інтсанції:
		Категорія: ч.2 ст. 187 КК України -Т.З.                                                                                         Омельченко І.І.                                                                                                                              Р.Є.С.,Конвенція                                                                       Суддя-доповідач:  Голубенко Н. В.          
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		    
		 
		 
		04 вересня 2012 року                                                                                           м.Полтава
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
		 
		                            головуючого судді   Голубенко Н.В.,  
		                            суддів:   Давиденка Е.В., Герасименко В.М.,
		                                                                
		        з участю:   прокурора          Деряги Л.М.,                                                                                                                           
		                            захисників з кола близьких родичів ОСОБА_8, ОСОБА_3,
		        ОСОБА_4, ОСОБА_5,   
		                             засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з внесеними доповненнями, в їх інтересах захисників  з кола родичів ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з внесеними доповненнями на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 7 травня 2012 року,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		цим вироком
		ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, освіта професійно технічна, раніше не судимий,-
		засуджений за ч.2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.1 ст. 185 КК України виправданий у зв'язку з не доведеністю його участі у вчиненні злочину.
		 
		ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Камянка, Камянського району Черкаської області, українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, освіта повна загальна середня, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий,-
		засуджений за ч.2 ст. 187 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
		          Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
		 
		Згідно вироку суду, в ніч на 25 червня 2010 року, точного часу не встановлено, в смт. Білики по вул. Привокзальній поблизу магазину № 1 ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_9, нанісши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, під час якого заволоділи належним ОСОБА_9 мобільним телефоном «SAMSUNG D 900 I»з чохлом та сім карткою «Київстар»загальною вартістю 1 225 грн., а також перепусткою на цукровий завод на ім'я останнього.
		Крім того, ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що 27 травня 2010 року, точного часу не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на вул. Привокзальній в смт. Білики, шляхом вільного доступу, таємно, через передні пасажирські двері автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_10, здійснив крадіжку автомагнітоли «Panasonic mp3»вартістю 600 грн. та сумку до ноутбука чорного кольору, вартістю 150 грн., заподіявши ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 750 грн.
		          Виправдовуючи ОСОБА_6 за вказаним епізодом обвинувачення, суд першої інстанції вказав, що даний епізод не знаходить свого підтвердження, оскільки свідки крадіжки відсутні, а протокол огляду ділянки місцевості не може бути визнаний належним доказом через те, що він складений дільничним інспектором міліції, який не мав права на його складення. Крім цього, внесений до цього протоколу як понятий ОСОБА_11 в суді показав, що він не був присутній при виконанні даної слідчої дії.
		 
		В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку суду з підстав невідповідності  призначеного покарання  тяжкості злочину та особі  кожного з засуджених. Просить постановити новий вирок яким  визнати ОСОБА_6 винним за ч.1 ст. 185 КК України і призначити покарання 2 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст.69 КК України  5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначити остаточне покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		            Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять в апеляціях питання про скасування вироку в зв'язку з однобічністю досудового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, оскільки при його постановленні не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, потерпілого ОСОБА_9, які спростовують вчинення ними злочинів. 
		     Місцевим судом не виконані вказівки апеляційного суду, викладені в ухвалі від 13 жовтня 2011року, які є обов'язкові при повторному розгляді справи щодо встановлення місця вчинення злочину. Вказують, що досудовим слідством спотворено фактичні обставини справи. Не встановлено з яких причин до матеріалів справи не долучено первинну заяву про вчинення злочину та пояснення потерпілого ОСОБА_9, відібрані у нього оперуповноваженим ОСОБА_16 Стосовно пояснень потерпілого, то судом взято до уваги показання дані ним лише під час досудового слідства та не усунуто розбіжності з показаннями, які він дав в ході судового слідства.
		          Не допитавши  потерпілого ОСОБА_9 судом порушено вимоги ст.16-1КПК України, що призвело до порушення права на захист засуджених і свідчить про постановлення вироку на неналежно перевірених доказах.
		          Вважають, що з матеріалів справи підлягають виключенню як недопустимі та отримані незаконним шляхом протоколи особистого обшуку ОСОБА_7, протокол огляду  його речей, протоколи  допиту як підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_6, протоколи  відтворення обстановки та обставин події злочину з їх участю, заява потерпілого ОСОБА_9, висновки судово-медичних експертиз про відсутність у них тілесних ушкоджень.
		          Не проведено перевірки їх доводів про те, що зізнавальні показання про вчинення ними злочинів дані  внаслідок застосування недозволених методів слідства. 
		Вказують, що судово-медичним експертом допущена фальсифікація судово-медичних експертиз щодо відсутності у них тілесних ушкоджень. У висновку не зафіксовано, що у ОСОБА_6 ліва рука не розгинається, а в приміщенні судово-медичного експерта їх руки були закуті в наручники.  Зазначені обставини, на їх думку, дають підстави для  закриття справи та притягнення до відповідальності винних осіб.          
		В апеляціях захисників з кола родичів в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з внесеними доповненнями  порушено питання про скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування в частині засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст. 187 КК України. В іншій частині вирок  просять залишити без змін.
		Колегія   суддів, заслухавши  доповідача, думку прокурора Деряги Л.М. про   підтримання апеляції прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисників на підтримання принесених ними апеляцій з внесеними доповненнями,  ОСОБА_7 про   підтримання своєї апеляції  та частково в його інтересах апеляцій захисників з внесеними доповненнями,  захисників ОСОБА_4, ОСОБА_17, які просять скасувати вирок та закрити провадження по справі, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляції, надавши учасникам процесу слово в судових дебатах, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 останнє слово,  вважає, що апеляції з внесеними доповненнями підлягають до часткового задоволення, а судове рішення скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор і слідчий при провадженні досудового слідства зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
		Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування»№2 від 11.02. 2009 року досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово  чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи, не  витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин).          
		          Розслідуючи дану кримінальну справу, орган досудового слідства не виконав у повному обсязі вимог зазначеного закону внаслідок чого залишилися нез'ясованими такі обставини справи, з'ясування яких мало істотне значення для прийняття в ній законного і обґрунтованого рішення.
		  Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 вину в інкримінованих йому злочинах не визнав. За змістом ч.2 ст. 223 КПК  України в описовій частині обвинувального висновку зазначаються доводи обвинуваченого, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки, проте під час складання обвинувального висновку  цю норму закону не дотримано. При перевірці справи з обвинувальним висновком прокурором залишено поза увагою додержання органами досудового слідства всіх інших вимог кримінально-процесуального закону як того вимагає ст. 228 КПК України.
		В попередній  ухвалі апеляційного суду зазначалося, що при прийнятті даної справи судом не перевірено чи дотримані прокурором вимоги ст. ст. 228, 229 КПК України  при перевірці ним справи в частині виконання вимог закону при складанні обвинувального висновку та не вжито заходів для усунення порушень (а.с.260, т.2).
		Зокрема, в резолютивній частині  обвинувального висновку після зазначення анкетних даних про особу кожного з обвинувачених викладено обвинувачення лише щодо ОСОБА_6 Між тим, за змістом ст. 223 КПК України, якщо в справі притягнуто до відповідальності декілька обвинувачених, обвинувачення формулюється щодо кожного з них (а.с.259-260 т.2).
		При винесенні постанови від 13 березня 2012 року  про зміну обвинувачення в суді в ній прокурором сформульовано обвинувачення, викладене в резолютивній частині  обвинувального висновку знову тільки щодо ОСОБА_6.(а.с.182,т.7). Отже, резолютивна частина обвинувального висновку  та постанова про зміну обвинувачення в суді не містять обвинувачення сформульованого стосовно ОСОБА_7
		Більше того, коло фактичних даних, включених до змісту  сформульованого обвинувачення є узагальненим та  не містить деталізації й конкретизації події злочину, а саме, даних про те ким, в які анатомічні ділянки, в якій кількості наносилися удари потерпілому та яким способом відбулося заволодіння майном останнього.
		А відповідно до ч. 7 ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку є обов'язковими для органів дізнання і досудового слідства  при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.           
		Всупереч цій вимозі судом першої інстанції не вжито жодних заходів спрямованих на виконання вказівки і щодо з'ясування місця вчинення інкримінованого підсудним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а з наявних у справі даних місцем події є як територія  безпосередньо біля контори молоко консервного комбінату (а.с.3,т.2,заява потерпілого) так і біля магазину №1 по вул. Привокзальній в смт. Білики (а.с.4,т.2), звідки потерпілого забрала «швидка допомога»,    які знаходяться на певній віддалі одне від одного. Не перевірено чи спроможний був  потерпілий ОСОБА_9 вчиняти активні дії, в разі переміщення від першого до другого пункту.    З цих даних  неможливо зробити однозначний висновок про місце вчинення злочину, а  їх встановлення є істотним.
		Так, потерпілий ОСОБА_9, будучи допитаним в попередньому судовому засіданні пояснив, що тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лівої надбрівної дуги  та інших він отримав при падінні на бордюр. 
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №190 від 08.07.2010року судово-медичним експертом не проводилося медичне обстеження потерпілого ОСОБА_9, не витребовувалася і не вивчалася медична документація на його ім'я, а використовувалися лише матеріали кримінальної справи та акт судово-медичного дослідження, проведений іншим експертом, що суперечить п.4.1 Правил судово-медичного визначення  ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
		Відповідно до  висновку експерта №192 від 26.07.2010 року  «в протоколі відтворення обстановки та обставин події злочину від 30.06.2010 року ОСОБА_9 вказав  на локалізацію та механізм утворення у нього тілесних ушкоджень, що в цілому не суперечить об'єктивним  судово-медичним даним, отриманим в процесі проведення СМЕ ОСОБА_9»
		Між тим, з даних, що містяться в протоколі відтворення  обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_9 видно, що ні в протоколі, ні на фотознімках, зроблених під час цієї слідчої дії не зафіксовано та не вказано про механізм отримання потерпілим тілесного ушкодження на лівій брові (а.с.106-112,т.2). Характерним є те, що експерт не був присутній при проведенні цієї слідчої дії, яка до того ж проведена не на місці вчинення злочину, яке достеменно не встановлено, а на території райвідділу міліції (а.с.106,  т.2 ).
		Зважаючи на  наведене, виникає потреба в проведенні по даній справі додаткового відтворення  обстановки та обставин події злочину з участю ОСОБА_9 з залученням судово-медичного експерта та призначення додаткової судово-медичної експертизи на предмет відповідності показань потерпілого, даних ним під час відтворення обстановки і обставин події злочину, об'єктивним даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_9 В подальшому призначення  комісійної судово-медичної експертизи з метою отримання об'єктивного, науково обґрунтованого висновку щодо механізму утворення та тяжкості  тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим.
		Під час розслідування кримінальної справи органами досудового слідства не з'ясовано чи співпадають  генетичні ознаки слідів крові на футболці,  двох джинсах, куртці із каптуром, черевиках  та кросівках обвинувачених з генетичними ознаками, виявленими у зразку крові ОСОБА_9 та чи  виключається походження крові в цих слідах від ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що можливо встановити шляхом призначення комплексних судово-медичних імунологічних та судово-медичних молекулярно-біологічних експертиз. На цю обставину колегія суддів звертала увагу місцевого суду  в ухвалі від 13 жовтня 2011 року (а.с. 155,т.6)
		Не встановлена природа походження слідів крові у вигляді крапель на одязі обвинувачених (а.с.15,20,т.2).
		Під час судового слідства місцевим судом оглянуто речові докази, серед яких шматок тканини сірого кольору з коричневими слідами (а.с82,т.8), а відповідно до протоколу огляду від 25.06.2012 року з місця події вилучено ще і шматок тканини темного кольору в смужку(а.с.4,т.2). В зв'язку з цим не встановлено які насильницькі дії і хто вчиняв з потерпілим, внаслідок чого було пошкоджено його одяг, адже, він був одягнутий в одяг без пошкоджень. На момент приїзду карети «швидкої медичної допомоги»потерпілий був повністю роздягнений. 
		Потребує перевірки і те, чи є працівниками міліції особи залучені як поняті при проведенні слідчих дій ОСОБА_22( а.с.4,т.2) та ОСОБА_11 (а.с.75,т.2), оскільки дана обставина впливає на законність, належність  та допустимість доказів.
		За змістом ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина  вироку в якій йдеться про виправдування особи повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному  і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		            Ці вимоги судом порушені. Так, в зазначеній мотивувальній частині вироку судом не приведені мотиви, з яких відкинуто докази обвинувачення, які на думку органів досудового слідства підтверджують винуватість підсудного ОСОБА_6
		За таких обставин судом передчасно винесено рішення про виправдання ОСОБА_6 за ч.1 ст. 185 КК України. 
		Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_8 та  ОСОБА_4 на досудовому слідстві та в судовому засіданні послідовно стверджували про застосування до їхніх підзахисних недозволених методів слідства. У цьому зв'язку  за їх заявами слідчим прокуратури Кобеляцького району проведено перевірку, за результатами якої винесено постанову від 14 липня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно слідчого ОСОБА_19 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 371, 373 КК України.
		Дана постанова прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури від 1.09.2010 року була скасована, а матеріали направлені для організації проведення додаткової перевірки, яка проводилася тим же працівником прокуратури. За наслідками додаткової перевірки відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо старшого слідчого відділення Кобеляцького РВ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_19 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 371, 373 КК України.
		Поміж тим, суд першої інстанції не надав оцінки постанові про відмову в порушенні кримінальної справи з точки зору ефективності проведеного розслідування. Не звернуто уваги судом і на те, що приймаючи таке рішення слідчий прокуратури не мав у своєму розпорядженні та не врахував висновків експертів, які проводили психологічне дослідження відеозапису відтворення обстановки та обставин події за участю обвинувачених де маються дані про несамостійне викладення обвинуваченими ряду фрагментів.
		В ухвалі апеляційного суду зазначалося на необхідність проведення прокурорської перевірки по наявних заявах про застосування недозволених методів слідства.
		В подальшому суд,  допитавши ряд працівників міліції та пославшись на висновки судово-медичних експертиз про відсутність в обвинувачених   тілесних ушкоджень спростував  їх доводи про застосування недозволених методів слідства. Однак з достатньою повнотою не перевірено доводи засуджених стосовно можливої фальсифікації зазначених   судово-медичних    експертиз. Це питання прокурорською перевіркою не охоплювалося.
		Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України»(п.97рішення від 12 березня 2009 року) та у справі «Яременко проти України»(п.57 рішення від 12 червня 2008 року , що в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб'єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити в світлі загального обов'язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.
		Наведені положення  Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року№3477-1V «Про виконання рішень та застосування  практики Європейського суду з прав людини»застосовуються при розгляді справ як джерело права, не були враховані місцевим судом.
		Поряд з цим, з матеріалів справи убачається, що обвинувальний висновок по даній справі затверджено прокурором Кобеляцького району, а тому з метою об'єктивного розслідування означених питань цю перевірку мав проводити прокурор іншого району.
		Як вбачається з матеріалів справи неодноразові постанови місцевого суду про привід для допиту в судовому  засіданні потерпілого ОСОБА_9 Ладижинським МВ УМВС України у Вінницькій області виконані не були (а.с.132, т.7, 3, 4, 45 т. 8), а  надіслана ними інформація про перебування останнього з листопада місяця 2011 року на заробітках у м. Москві є суперечливою щодо часу та місця виїзду, (а.с.175,т.5, а.с.135,т.7, а.с.8, т.8), документально не підтвердженою, оскільки не надано суду даних про дату залишення ним території України та  перетину кордону Росії.
		Встановлення місця знаходження  потерпілого потребує оперативно-розшукових дій, є нагальним та зумовлено тим, що він відмовився від показань, даних під час досудового слідства, мотивуючи тим, що протоколи допиту підписував під примусом працівників міліції  не читаючи їх. При цьому стверджує, що обвинувачені намагалися допомогти йому та викликати карету «швидкої допомоги».  Ненадання права обвинуваченим  задати запитання потерпілому ОСОБА_9 може  обмежити їх права на захист. 
		У цьому зв'язку з метою перевірки як доводів потерпілого, так і обвинувачених по справі виникає потреба в проведенні судової-авторознавчої експертизи стосовно даних ними пояснень під час досудового слідства.
		Органами досудового слідства не встановлено з яких причин до матеріалів справи не долучено первинну заяву про вчинення злочину та пояснення на трьох сторінках потерпілого ОСОБА_9, відібрані у нього оперуповноваженим ОСОБА_16 та передані нею черговому Кобеляцького райвідділу міліції, в яких йшлося про побиття його двома невідомими особами (а.с.34,т.7). В зв'язку з цим  не проведено інвентаризацію заяв та пояснень, наявних у черговій частині райвідділу міліції.
		Отже, провадження дій в такому обсязі унеможливлює проведення їх судом з урахуванням специфіки процесуальної форми судового розгляду та обсягу слідчих дій.
		          За змістом ст. 368 КПК України однобічним та неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.          
		     Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування, якщо при апеляційному розгляді справи буде встановлено таку однобічність  або  неповноту дізнання  чи досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
		         З урахуванням викладеного наявні у справі докази не забезпечують надійне, повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування та свідчать про однобічність та неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на додаткове розслідування. 
		В процесі додаткового розслідування необхідно належним чином усунути неповноту та однобічність досудового слідства, зазначених в  цій ухвалі, перевірити доводи обвинувачених про фальсифікацію матеріалів справи, застосування недозволених методів досудового слідства, внаслідок чого вони дали зізнавальні показання, вжити інші передбачені законом заходи для всебічного повного і об'єктивного дослідження обставин справи з метою прийняття по даній справі законного і обґрунтованого рішення щодо обвинувачених. В залежності від добутих доказів вирішити питання про необхідність проведення інших слідчих дій.
		Оскільки справа з червня 2010 року не знаходить свого остаточного вирішення рекомендувати прокурору Кобеляцького району вирішити питання про зміну підслідності.
		 
		          Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		          Апеляції помічника прокурора Кобеляцького району, засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 з внесеними доповненнями, в їх інтересах захисників з кола родичів ОСОБА_3, ОСОБА_8,  ОСОБА_5, ОСОБА_4 з внесеними доповненнями задовольнити частково. 
		 
		          Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 7 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 -скасувати, а кримінальну справу  щодо них направити для організації додаткового розслідування прокурору Кобеляцького району з вирішенням питання про зміну підслідності.
		 
		          Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши їх з-під варти в залі суду.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		Голубенко Н.В.                              Давиденко Е.В.                              Герасименко В.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...