Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-4783/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2012.
Дата набрання законної сили: 22.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № Провадження №22-ц-4783/12 22-ц/1090/6409/12  Головуючий у І інстанціїМедвідь Н.О.Категорія29Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.23.10.2012    
		УХВАЛА
		Іменем України 
		          
		    08 жовтня 2012 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого -              судді Сержанюка А.С.,
		суддів -                         Верланова С.М., Малорода О.І.,
		при секретарі -          Соловйову А.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У березні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з вказаним позовом до суду, який мотивували тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. 8 листопада 2011 року їх квартиру було затоплено з вини відповідачки, яка халатно віднеслася до мережі водопостачання, що підтверджується даними акту комісії комунального підприємства «Петрівське»від 22 листопада 2011 року та даними постанови дільничного інспектора міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 23 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи. Внаслідок залиття квартири позивачам завдано матеріальну та моральну шкоду. Оскільки відповідачка відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду, позивачі просили стягнути з відповідачки у судовому порядку матеріальну шкоду у розмірі 12 570 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 2000 грн., витрати на телеграфне повідомлення у розмірі 64 грн. та судовий збір у сумі 220 грн.    
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2012 року в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
		В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що вина відповідачки у залитті належної позивачам квартири не доведена та відсутній причинний зв'язок між її діями і наслідками, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. 
		Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).    
		Відповідно до ч.1ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Таким чином цивільне законодавство в деліктних  зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір.
		Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
		Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_5 є  власником квартири  АДРЕСА_2, в якій 8 листопада 2011 року лопнув перехідник на трубі холодного водопостачання, що знаходиться у каналізаційній шахті квартири, в результаті чого була затоплена квартира ОСОБА_3 та ОСОБА_4 №61, яка розташована двома поверхами нижче.  
		Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачі надали суду: копію акту комісії комунального підприємства  «Петрівське»(далі -КП «Петрівське») про залиття від 22 листопада 2011 року; копію постанови дільничного інспектора міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 23 листопада 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 194 КК України, в якій відображені пояснення ОСОБА_5 та інженера з водопостачання та водовідведення ОСОБА_6; копію звіту про оцінку матеріального збитку, що був нанесений квартирі АДРЕСА_1, згідно з яким розмір матеріального збитку становить 12 570 грн. Також позивачі посилалися на пояснення свідків.
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у вказаних вище документах відсутні дані про вину ОСОБА_7 у залитті квартири відповідачів №61. При цьому суд правильно зазначив,  що наданий позивачами акт  комісії КП «Петрівське»про залиття від 22 листопада 2011 року складений з порушенням вимог п.2.3.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом державного комітету  України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 (далі -Правила). Також колегія суддів враховує, що за змістом ст.61 ЦПК України постанови слідчих органів не володіють ознакою преюдиціальності, а тому факти і правовідносини, встановлені постановою слідчих органів, не є обов'язковими для суду, що розглядає цивільну справу та оцінюються судом наряду з іншими доказами. Крім того, як вбачається з матеріалів справи вказана вище  постанова дільничного інспектора міліції Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 23 листопада 2011 року скасована постановою прокурора Києво-Святошинського району від 8 липня 2012 року, а матеріали направлені для проведення додаткової перевірки, а саме, встановлення часу та яким чином відбулося підключення квартири №69 до водопостачання, встановлення кола працівників та складання акту виконаних робіт.       
		З пояснень у суді першої інстанції свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 також не встановлено вину відповідачки у залитті належної позивачам квартири. 
		 
		Заперечуючи проти позову ОСОБА_5 вказувала, що вона не втручалась в інженерні комунікації водопостачання у власній квартирі та її вини у залитті квартири відповідачів не має, оскільки згідно з п.2.3.7 Правил труба холодного водопостачання, яка розташована вище вхідного вентиля є внутрішньобудинковою мережею та знаходиться на обслуговуванні КП «Петрівське», на яке відповідно до п.3.4 договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, укладеного 1 січня 2011 року між нею, ОСОБА_5 (споживач), та КП «Петрівське»(виконавець) покладено обов'язок по утриманню внутрішньобудинкової мережі в належному стані, здійсненню її технічного обслуговуванню та ремонт, вжиття своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій.  
		Крім того, відповідачка надала суду першої інстанції акт обстеження комунікацій холодного водопостачання в квартирі № 69, складеного 22 листопада 2011 року комісією КП «Петрівське», з якого вбачається, що на системі холодного водопостачання до вказаної квартири не виявлено жодних порушень до монтажу та експлуатації системи холодного водопостачання (а.с 47).
		Отже, встановивши вказані обставини та, виходячи з положень ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність вини відповідачки у залитті належної позивачам квартири.
		Оскільки позивачі, пов'язували завдання їм моральної шкоди із пошкодженням належної їм квартири, а суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові про стягнення матеріальної шкоди, то відсутні також і підстави для стягнення моральної шкоди.    
		Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. 
		Посилання в апеляційній скарзі на те, що вина відповідачки у залитті квартири  підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які складали акт залиття квартири №61, є необгрунтованими, оскільки вони не стверджували про наявність вини відповідачки, а вказували лише на причину поломки у мережі водопостачання.  
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. 
		Отже доводи позивачів про порушення судом норм процесуального та матеріального права, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються матеріалами справи.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у позові і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2012 року залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		Головуючий                                                    
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...