Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2701/1953/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.11.2012. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                            
		                         
		                                                         Справа № 2701/1953/2012
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		(заочне)
		«26»  жовтня 2012 р. Балаклавський районний суд м. Севастополя
		 у складі: головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
		               за участю секретаря  Тімергалієвої В.В.
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності, суд -
		Встановив 
		10 травня 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Балаклавського районного суду м. Севастополя із зазначеним позовом в порядку процесуальних вимог цивільного судочинства і просила суд:
		-Визнати дійсним договорі про поділ спільної сумісної власності подружжя, укладений 6 червня 2011 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2;
		-Визнати за ОСОБА_1 право власності на 50 відсотків вкладу до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Портрет Землі», на земельну ділянку площею 0.0798 га, яка розташована в районі будинку № 6 по вул. Прохолодній с. Підгорне м. Севастополь, на земельну ділянку № 350 площею 1.5059 га за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 351 площею 1.3089 га за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 352 площею 1.3364 га за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 362 площею 1.5787 за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 369 площею 1.7935 за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 374 площею 1.5854 за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 375 площею 1.4202 за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 386 площею 1.7159 за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 387 площею 3.0914 га за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 389 площею 1.7357 га за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, на земельну ділянку № 397 площею 5.2598 за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради і на земельну ділянку № 398 площею 3.1917 га за межами населених пунктів Орлінівської сільської ради, згідно схеми поділу земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Червоний Жовтень». Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що сторони перебувають у шлюбі, і 6 червня 2011 року між ними був укладений договір про поділ в натурі майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення. 
		Позивач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, представник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, у якій просив розглянути справу за його відсутності і не заперечував проти заочного розгляду справи. 
		У судове засідання відповідач не зявився, про дату, час та місце судового розгляду також був оповіщений у встановленому процесуальним законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомив. 
		На підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. 
		Заочно зясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
		Як убачається зі свідоцтва про укладення шлюбу Серії І-АП № 267715, 24 червня 1995 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений шлюб, актовий запис № 326 вчинений Відділом ЗАГС Виконкому Ялтинської міської ради народних депутатів.
		На час вирішення цієї справи відомостей про припинення шлюбу суду не надано.
		Посилаючись на зміст ст. ст. 60, 64, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України і ч. 2 ст. 220 ЦК України, позивач ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання дійсним ніби укладеного між сторонами договору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та водночас про визнання права власності на частину цього майна.
		Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких належать умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін моє бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		Статтею 69 СК України встановлене право подружжя на поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. При цьому визначено, що договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
		Разом із тим суду не було надано екземпляру договору про поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, укладеного у письмовій формі, відтак, суд позбавлений можливості встановити, чи досягли сторони згоди з усіх його істотних умов, тобто чи укладений цей договір між ними взагалі. 
		Як розяснив у п. 13 своєї Постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Пленум Верховного Суду України, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
		Ураховуючи наведені розяснення, суд також відзначає, що по суті доводи позивача полягають не у тому, що між сторонами у письмовій формі був укладений договір про поділ майна подружжя, але відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, а тільки в тому, що між ними була досягнута усна згода на укладення такого договору, проте вимогами ст. ст. 218, 220 ЦК України усна домовленість у будь-якому випадку не підлягає конвалідації судом до письмової форми договору, який підлягає нотаріальному посвідченню. 
		Суд також зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства»власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство, тому вклад до статутного фонду господарського товариства не є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, на що також зверталась увага судів у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», і в такому випадку, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сімї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. При цьому ухвалене 19 вересня 2012 року рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО»щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України на викладені висновки суду не впливає, адже це рішення стосується виключно тлумачення належності до спільної сумісної власності подружжя статутного капіталу та майна приватного підприємства.
		Не підлягає задоволенню і позовна вимога щодо визнання права власності на земельні ділянки, оскільки їх власником на підставі індивідуально-правових актів органу державної влади (Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації за 2003 рік) є відповідач, тобто право власності на земельні ділянки виникло у порядку приватизації до часу набрання чинності Законом України № 2913-VI від 11.01.2011 р., що сторонами спростовано не було, а тому таке майно є обєктом особистої приватної власності ОСОБА_2 та не підлягає поділу між подружжям. 
		Дійшовши таких висновків, суд звернув увагу і на те, що обраний позивачем та її представником спосіб захисту у вигляді визнання права власності не відповідає правовідносинам, що виникли між сторонами, і суті спору, тому не може бути застосований судом, оскільки належить відрізняти вимогу про визнання договору дійсним (ч. 2 ст. 220 ЦК України), задоволення якої судом у подальшому не вимагає нотаріального посвідчення цього договору або вчинення інших позовів, від вимоги про визнання права власності, яка заявляється з підстав ст. 392 ЦК України у випадку невизнання або оспорювання права власника, і вимоги про поділ майна подружжя в натурі (ст. 71 СК України). При цьому протягом усього часу розгляду, не зважаючи на виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, позивач та її представник підстав позову не змінили, і, наполягаючи на задоволенні первинно заявлених вимог, не визначили обсягу спільного майна подружжя і не конкретизували змісту позовних вимог щодо того майна, яке має бути виділено у власність окремо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Матеріали справи також не містять доказів, які б були достатніми для задоволення вимог на підставі ст. 71 СК України. 
		Таким чином, розглянувши цивільну справу заочно, повно та всебічно зясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає у повному обсязі.
		Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст. 10-11, 28-29, 57-60, 158, 179, 185, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
		Вирішив
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги позивачем, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання позивачем апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...