Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-13709 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2012. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2012.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                          
		УКРАЇНА
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА     
		Справа № 22-13709                             Головуючий у1-й інстанції -   Бортницька В.В.                                                                                                  
		Доповідач - Пікуль А.А.
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 
		 
		 
		 
		1 листопада 2012 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		                                      
		головуючого                                                                                                        Пікуль А.А.
		                                      суддів                                                                                                Невідомої Т.О.
		                                                                                                                                Гаврилової М.В.
		                                       при секретарі                                                                   Дем'яненко В.І.                                             
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 інтересах ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 20 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Медіа" про захист порушених авторських прав,- 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року за безпідставністю заявленого позову відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Медіа" (ТОВ "МК "Медіа") про захист порушених авторських прав (а.с.77).
		Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 до ТОВ "МК "Медіа"  у повному обсязі (а.с.82-83).
		 
		В суд апеляційної інстанції ОСОБА_5 та його представник не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення  судових повісток: ОСОБА_5 - 2 жовтня 2011 року; ОСОБА_4 - 15 вересня 2012 року (а.с. 92, 94). Суд ухвалив розглядати справу у їх відсутність.
		 
		Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
		При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини. 
		У журналі "Мир квартир" №48 від 6 грудня 2010 року опубліковано інтерв'ю ОСОБА_6 "Треба повернутися обличчям до споживачів", автором якого є ОСОБА_5 (а.с.37-44). Також вказана стаття розміщена на сайті http://mirkvartir.ua/. Крім того, у журналі  "Мир квартир" від 20 грудня 2010 року №50 розміщено інтерв'ю ОСОБА_7 "Квадратний метр - як долар", інтерв'ю підготовлене ОСОБА_5 (а.с.46-53). Також, публікації ОСОБА_5 були видані у журналі "Мир квартир" №1-2 від 17 січня 2011 року та №3 від 24 січня 2012 року (а.с.55-69).
		Аналіз змісту статей, опублікованих відповідачем дає суду підстави вважати, що вони не є результатом творчої діяльності, а лише є точним відображенням події і не створені творчою діяльністю позивача. Так, інтерв'ю ОСОБА_6 "Треба повернутися обличчям до споживачів" (а.с.37-44) та інтерв'ю ОСОБА_7 "Квадратний метр - як долар", підготовлені ОСОБА_5 є відображенням думок осіб, що давали інтерв'ю. Публікації ОСОБА_5, які були видані у журналі "Мир квартир" №1-2 від 17 січня 2011 року та №3 від 24 січня 2012 року (а.с.55-69) є викладом змісту судових рішень.
		Позивачем не надано достатніх доказів, у сенсі ст.58, 60 ЦПК України, які могли б стверджувати, що статті, опубліковані у журналі "Мир квартир" та розміщені на сайті http://mirkvartir.ua/ є об'єктами авторського права у сенсі ст.433 ЦК України та ст.8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" та міститься така інформація, яка не відповідає положенням ст.21 Закону України "Про авторські та суміжні права" щодо вільного використання твору із зазначенням  імені автора, а містить будь-яку іншу інформацію, поширення якої потребує обов'язкового дозволу автора, та порушує права позивача, як суб'єкта авторського права.
		За встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про  відсутність будь-яких правових підстав для задоволення позову. 
		Однак, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду щодо підстав для відмови у задоволені позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Судом першої інстанції також неправильно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин.
		Так відповідачем не оспорюються наступні обставини:
		<ul>
			<li>ОСОБА_5 є автором інтерв'ю із ОСОБА_6 "Треба повернутися обличчям до споживачів", яке опубліковане у тижневику "Мир квартир"  № 48 (420) від 6 грудня 2010 року (а.с. 43звор.-44) та розміщене на сайті http://mirkvartir.ua/;</li>
			<li>ОСОБА_5 підготував інтерв'ю ОСОБА_7 "Квадратний метр - як долар", яке опубліковане у тижневику "Мир квартир"  № 50 (422) від 20 грудня 2010 року (а.с. 52звор.-53); </li>
			<li>ОСОБА_5 є автором статей, опублікованих у тижневику "Мир квартир" №1-2 (424-425) від 17 січня 2011 року та №3 (426) від 24 січня 2012 року.</li>

</ul>
		Таким чином, указані обставини, є такими, які визнані обома сторонами. Крім того, вони підтверджуються наявними у справі письмовими доказами - оригіналами тижневика "Мир квартир"№ 48 (420) від 6 грудня 2010 року, № 50 (422) від 20 грудня 2010 року, 1-2 (424-425) від 17 січня 2011 року та №3 (426) від 24 січня 2012 року (а.с37-69), які містять указані інтерв'ю та статті ОСОБА_5 "Чи існує нотаріальна форма договору купівлі-продажу?" (а.с.60) і "Чи були законними валютні кредити?" (а.с. 68).
		 
		Відповідно до роз'яснень п.12 Постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону № 3792-ХІІ при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК). 
		У своїх запереченнях проти позову відповідач, не оспорюючи авторства ОСОБА_5, зазначив, що указані твори за правилом ст. 10 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 434 ЦК України не є об'єктами авторського права, оскільки у цих матеріалах міститься інформація про поточні події та інформація органів державної влади, які за своїм характером є звичайною прес-інформацією.
		Суд першої інстанції помилково погодився із запереченнями відповідача та при ухваленні рішення про відмову у задоволенні заявленого позову виходив з того, що відповідно до змісту статей вони не є результатом творчої діяльності, а лише є точним відображенням події і не створені творчою діяльністю позивача. Інтерв'ю є відображенням думок осіб, що давали інтерв'ю.     
		 
		Відповідно до п. п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК невідповідність висновків суду  обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. 
		Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 309 ЦПК).
		Таким чином, у суду апеляційної інстанції є підстави для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до п."а" ст. 10 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації, не є об'єктами авторського права.
		Водночас, виходячи зі змісту п.3 ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права", інтерв'ю є об'єктом авторського права.
		Крім того, стаття ОСОБА_5 "Чи існує нотаріальна форма договору купівлі-продажу?" (а.с.60) за своїм змістом не є повідомленням про новини дня або поточні події, що має характер звичайної прес-інформації. У цій статті з посиланням на конкретні судові рішення автор аналізує судову практику розгляду спорів про визнання договорів недійсними. Доказів того, що ця стаття є виключно викладом змісту рішення суду, яке не являється об'єктом авторського права, суду не надано. Стаття ОСОБА_5 "Чи були законними валютні кредити?" (а.с. 68) за своїм змістом також не є повідомленням про новини дня або поточні події, що має характер звичайної прес-інформації. У цій статті з посиланням на конкретні судові рішення автор аналізує судову практику розгляду спорів про визнання кредитних договорів недійсними. Доказів того, що ця стаття є виключно викладом змісту рішення суду, яке не являється об'єктом авторського права, суду не надано. 
		Враховуючи наведене, положення п.п."а","в" ст. 10 Закону України "Про авторське право і суміжні права", п.п. 1, 3 ч.1 ст. 434 ЦК України  на дані правовідносини не розповсюджуються. 
		Відповідно до ст. 32 Закону України  «Про авторське право і суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону.
		Підстав для застосування до спірних правовідносин статей 21-25 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд не вбачає.
		У суді першої інстанції та в ході апеляційного розгляду відповідач не оспорював тверджень позивача про те, що жодних договорів про передачу прав на використання вищенаведених творів між сторонами не укладалось.
		Враховуючи цю обставину у суду є всі підстави вважати, що використання творів шляхом їх публікації у періодичному виданні відбулося без згоди автора творів, тобто має місце порушення авторського права, яке відповідно до  п."а" ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" дає підстави для судового захисту.   
		Відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону України  «Про авторське право і суміжні права» суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. 
		При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (п.42 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 04 червня 2010 року). 
		При визначенні розміру компенсації суд враховує спосіб і обсяг неправомірного використання творів - одноразове використання спірних об'єктів, характер правовідносин сторін та обставини, якими викликані підготовка інтерв'ю і написання статей, специфіку видання, у якому були опубліковані твори. З урахуванням указаних обставин суд приходить до висновку, що в даному випадку розумним і справедливим буде мінімальний розмір компенсації - десять мінімальних заробітних плат, який у твердій грошовій сумі на час ухвалення цього рішення складає 11 180 грн. (1 118 грн. х 10).  
		За правилами ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка має авторське право (суб'єкт авторського права), має право подавати позови про відшкодування моральної (немайнової шкоди). При визначенні моральної шкоди суд зобов'язаний  виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право.     
		Відповідно до роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п.9 Постанови). 
		В даному конкретному випадку, обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди  позивач не посилається на наявність у нього фізичних страждань внаслідок незаконного використання його творів, не вказує на порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, чи порушенні стосунків з оточуючими людьми.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що заподіяна ОСОБА_5 моральна шкода полягає лише у переживаннях, пов'язаних із матеріальними втратами та необхідністю захищати свої права. Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку справедливим буде розмір відшкодування у сумі 550 грн. 
		Враховуючи відсутність у розпорядженні суду даних про те, що твори позивача мають високу художню цінність і їх незаконне використання викликало широкий громадський резонанс, суд  вважає за можливе не використовувати надане йому законом право накладення на штрафу на порушника.      
		За правилом ч.1 ст. 88 ЦПК при задоволенні позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у загальному розмірі 321 грн. 90 коп. (за мінімальною ставкою; а.с. 7, 81).
		 
		Керуючись ст.303, 307-309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року  скасувати.
		Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Медіа" про захист порушених авторських прав.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК "Медіа" на користь ОСОБА_5 11 180 грн. компенсації за порушення  авторських прав, 550 грн. на відшкодування моральної шкоди та 321 грн. 90 коп. на відшкодування понесених позивачем судових витрат, а всього: 12 051 грн. 90 коп. (Дванадцять тисяч п'ятдесят одну грн. 90 коп.).
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  
		 
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		 
		 
		          Головуючий:                 А.А.Пікуль                                         
		Судді:                       Т.О.Невідома  
		 
		                                                       М.В. Гаврилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...