Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2280/11/1070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 04.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"26" грудня 2012 р.                    м. Київ                                        К/9991/43303/12 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Головуючого Бившевої Л.І.,
		суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року
		у справі № 2а-2280/11/1070
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»
		до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
		про скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Бориспільської ОДПІ Київської області № 0061102320/0 від 19 листопада 2010 року та № 0061112320/0 від 19 листопада 2010 року. 
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області від 19 листопада 2010 року № 0061102320/0 та № 0061112320/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Корнелія»судовий збір у розмірі 3,40 грн.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
		В касаційній скарзі ТОВ «Корнелія», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року.
		Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		Бориспільська ОДПІ Київської області провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Корнелія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої було складено акт від 04 листопада 2010 року № 983/23-2/20582375. 
		За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року на суму 1625000,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого безпідставно сформовано податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2010 року на суму 2430750,00 грн. 
		19 листопада 2010 року Бориспільська ОДПІ Київської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0061112320/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Корнелія»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2971627,50 грн., з яких 1625000,00 грн. -за основним платежем, 1346627,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
		19 листопада 2010 року Бориспільська ОДПІ Київської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0061102320/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «Корнелія»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3646125,00 грн., з яких 2430750,00 грн. -за основним платежем, 1215375,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. 
		          Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки передані за договором комісії грошові кошти не можна вважати поворотною фінансовою допомогою, а факт використання позивачем тимчасово вільних коштів для господарських потреб підприємства не може свідчити про отримання коштів за договором комісії з метою поповнення обігових коштів, з урахуванням того, що договором, за яким надається поворотна фінансова допомога, може бути лише договір позики. Також суд виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту червня 2010 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Епос», оскільки реальність здійснення господарських операцій між цими товариствами підтверджена первинними бухгалтерськими документами та результатами проведеної зустрічної перевірки, а також зважаючи на бездіяльність податкового органу, яка полягала у невнесенні до електронної бази показників податкової звітності ТОВ «Епос». 
		          Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач неправомірно не включав до складу валового доходу кошти, які надходили від підприємств, з якими укладались договори комісії, оскільки позивач використовував для власних потреб. Також суд виходив з того, що на момент проведення перевірки позивачем до складу податкового кредиту червня 2012 року були включені суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними.
		Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне. 
		Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про те, що ТОВ «Корнелія»неправомірно не включало до складу валових доходів кошти, отримані на розрахунковий рахунок (перша подія), по договорах комісії, перелік яких наведено на 5-7 аркушах акту перевірки, що призвело до заниження валового доходу та, як наслідок, заниження податку на прибуток на суму 1625000,00 грн., зокрема, по договору комісії № ЮК-22/06-10-ЮК віл 22 червня 2010 року, укладеному з ТОВ «Юком»на поставку бензину А-95 за ціною не вище 6500,00 грн. за тону, сума договору поставки 35000000,00 грн., винагорода -10000,00 грн. (отримані кошти у червні 2010 року у сумі 6500000,00 грн. на кінець звітного періоду та періоду, за який здійснювалась перевірка, повернуті не були). Зокрема, податковий орган виходив з того, що кошти, які надходили від підприємств, з якими укладались договори комісії, використовувались позивачем для власних потреб, з огляду на що такі господарські операції слід розглядати як залучення коштів у позику та, як наслідок, правовідносини між позивачем та такими контрагентами повинні регулюватися відповідно до положень глави 32 Цивільного кодексу України, зокрема, статті 374 цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами, є поворотною фінансовою допомогою.
		Виходячи з даного законодавцем визначення поворотної фінансової допомоги, для можливості віднесення сум коштів до такого виду допомоги необхідно, щоб суми коштів  передавалися платникові податку  у користування, а договором чітко обумовлювались умови надання фінансової допомоги та строки її повернення  проте, не передбачалося  нарахування процентів або надання інших видів компенсації як плати за користування чужими коштами. 
		Разом з тим,  аналіз спірних договорів комісії свідчить  про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору комісії та відсутність ознак договору поворотної фінансової допомоги.
		Відповідно до абзацу 2  пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
		За приписами підпункту 4.1.1 пункту 4.1  статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). 
		За змістом абзацу 4 підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
		Відповідно до підпункту 7.9.2 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
		Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи на те що використання грошей, отриманих від комітента на цілі, відмінні від виконання доручення не є  порушенням комісійних зобов'язань, а податковим законодавством не передбачено санкцій за нецільове використання грошей, отриманих за договором комісії, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом безпідставно змінено правову кваліфікацію правочину  та донараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток за такими операціями.   
		Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що договір купівлі-продажу № 06/22-КЕ від 22 червня 2009 року, укладений між позивачем та ТОВ «Епос», не спрямований на настання реальних наслідків, оскільки згідно наданої ДПІ у Голосіївському районі міста Києва інформації від 13 вересня 2010 року № 14234/7/23-8010 на підприємстві рахується один працівник та відсутнє виробниче та торгівельне обладнання, транспорт тощо. Також податкових орган зазначив, що при перевірці правильності формування податкового кредиту ТОВ «Корнелія»по операціях з ТОВ «Епос»не надано документів, які підтверджують взаєморозрахунки між підприємствами, оскільки такі документи були вилічені Голосіївським РУ ГУ МВС в м. Києві (постанова про вилучення від 28 липня 2010 року, протокол виїмки від 09 серпня 2010 року).
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Епос»підтверджується первинними бухгалтерськими документами, довідкою ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 20 травня 2011 року «328/23-80-31026977 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Епос»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Корнелія», їх реальності та повноти відображення за період: січень, лютий, березень, квітень, червень, вересень, жовтень, грудень 2010 року»із зазначенням реквізитів податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, а також постачальників реалізованих позивачу товарно-матеріальних цінностей, а також показаннями допитаного у судовому засідання суду першої інстанції генерального директора ТОВ «Епос».
		Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Епос»у декларації за червень 2010 року було відображено  показники  фінансово-господарської діяльності  по взаємовідносинах з  позивачем,  а  можливою причиною існування  розбіжностей в електронній базі даних щодо декларування  податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Корнелія»була бездіяльність  податкового органу, яка полягала  у не внесенні до електронної бази  показників податкової ТОВ «Епос»з відповідних паперових та електронних носіїв.
		Враховуючи вищезазначене а також, те, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення, у тому числі податкових накладних, а порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. 
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями та наявність підстав для їх скасування.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
		Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року. 
		Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнелія»задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року залишити в силі. 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		                              Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
		 
		                               Судді:             _____________________ А.М. Лосєв
		 
		                                                      _____________________ Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...