Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1770/3734/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2013. Зареєстровано: 24.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2013.
Дата набрання законної сили: 17.12.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		_______________________________________________
		_______________________________________________________________________________
		                                                                                    Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.    
		                                                                      Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.
		 
		УХВАЛА    
		іменем України  
		"17" грудня 2012 р.                                                                Справа №  2а/1770/3734/2012          
		Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: 
		головуючого судді                                                          Охрімчук І.Г.         
		суддів:                                                                              Моніча Б.С.
		                                                                                          Хаюка С.М.
		розглянувши  апеляційну скаргу  ОСОБА_3  на  постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2012 р. у справі за позовом  ОСОБА_3     до  Центральної  виборчої  комісії  України,  Жиденко Ігоря Григоровича - члена Центральної виборчої комісії України  про визнання протиправною відмову в наданні публічної інформації  
		ВСТАНОВИВ: 
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3. 
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду  скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі,  позивач, посилаючись на те, що надання відкритої інформації на запит - це законний спосіб поширення відкритої за режимом доступ до інформації зазначає, що відповідач перешкоджав у використанні  ОСОБА_3 цього способу отримання публічної інформації. На думку позивача, дії відповідачів порушували законні права позивача на доступ до відкритої інформації про кандидатів в народні депутати, в зв'язку з чим   їх дії необхідно визнати протиправними та зобов'язати вчинити певні дії. 
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що скарга  ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з огляду на таке.   
		Як   встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2012 року позивач звернулась до Центральної  виборчої  комісії  України  з запитом щодо доступу до публічної інформації, у якому містилося прохання надати наступну інформацію: «Біографії усіх зареєстрованих кандидатів у народні депутати України по округах Рівненської області; світлини усіх зареєстрованих кандидатів у народні депутати України по округах Рівненської області».
		Листом  від 18 серпня 2012 року № 21-66-2163 надано відповідь у якій позивачу надавалося роз'яснення, з урахуванням вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України», у який спосіб оприлюднюється інформація про кандидатів у народні депутати України (далі - кандидати у депутати) у тому числі і на офіційному сайті Комісії, (фотографії, автобіографія) про кандидатів у депутати (а.с.24).
		Позивачем було повторно подано звернення від 23 серпня 2012 року з тих самих питань.
		Листом відповіача від 28 серпня 2012 року № 21-66-2589 позивачу було надано відповідь у якій повторно роз'яснювалося, з урахуванням норм Закону України «Про вибори народних депутатів України» та Цивільного кодексу України, про неможливість оприлюднення Центральною виборчою комісією  запитуваної інформації. Позивач вважає, що вказаним  листом їй фактично відмовлено у надання інформації про автобіографії кандидатів у депутати по округах Рівненської області, що  є неправомірним.
		Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.   
		Відповідно до частини першої статті 33 Закону України  «Про Центральну виборчу комісію» забезпечення діяльності Комісії у здійсненні нею повноважень покладається на Секретаріат Комісії. Секретаріат Комісії виконує організаційну, юридичну, експертну, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу, спрямовану на забезпечення здійснення Комісією та її членами повноважень, передбачених цим Законом.
		Таким чином, на Секретаріат Комісії покладено обов'язок забезпечення здійснення Комісією та її членами повноважень шляхом опрацювання, обліку, систематизації, аналізування інформації у тому числі її зберігання, що надходить на адресу Комісії, зокрема, під час підготовки та проведення виборів.
		Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що згідно з ч. 2 ст. 34, 40 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Відповідно до ч. 1 от. 9 Закону "Про інформацію" (далі по тексту Закон № 2657) всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань та функцій, а згідно ст. 10 цього ж Закону право на інформацію забезпечується обов'язком органів державної влади, а також органів і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення. Стаття 37 цього ж Закону № 2657-ХІ, встановлює обмеження права особи на інформацію.  
		Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Як визначено ч. ч. 2, 3 ст. 23 Закону № 2657-ХИ забороняється збирання інформації про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
		Інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 11 Закону України № 2657-ХІГ). 
		Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України № 2657-ХІІ, інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною особою, є конфіденційною. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов.
		Конституційним Судом України (рішення № 5-зп від 30.10.1997 р.) встановлено, що до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
		У Рішенні від 20.01.2012 р. у справі № 2-рп/2012 за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України Конституційний Суд України визначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя.
		Частиною другою статті 14 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Згідно із статтею 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право на ознайомлення з інформацією про інших осіб лише за рішенням суду, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.
		Частиною восьмою статті 59 Закону визначено перелік кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатному окрузі, із зазначенням прізвища, власного імені (всіх власних імен), по батькові (за наявності), місяця, року і місця народження, громадянства із зазначенням часу проживання на території України, відомостей про освіту, посаду (заняття), місце роботи, партійність, місця проживання, відомостей про наявність чи відсутність судимості, суб'єкта висування у семиденний строк після закінчення реєстрації кандидатів у депутати в одномандатному окрузі оприлюднюється Центральною виборчою комісією в газетах "Голос України", "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб- сайті Центральної виборчої комісії.
		Частиною першою статті 63 Закону визначено, що виборцям забезпечується можливість доступу до різнобічної, об'єктивної та неупередженої інформації, потрібної для здійснення усвідомленого, поінформованого, вільного вибору.
		Відповідно до частини другої цієї ж статті інформація, що міститься у документах, поданих до Комісії для реєстрації кандидатів, є відкритою. На офіційному веб-сайті Комісії оприлюднюються відомості про прізвище, власне ім'я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про посаду (заняття), місце роботи, партійність, місце проживання, наявність чи відсутність судимості, суб'єкт висування кожного кандидата у депутати.
		Згідно з частиною другою статті 69 Закону окружна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п'ять днів до дня виборів погоджених із кандидатами у депутати, зареєстрованими в одномандатних округах, інформаційних плакатів із розрахунку по дві тисячі примірників на кожного кандидата у депутати. Плакати повинні містити біографію кандидата у депутати, його передвиборну програму (обсягом до трьох тисяч дев'ятисот друкованих знаків), подані ним при реєстрації, та фотокартку.
		Крім того, постановою Комісії від 25 липня 2012 року № 124 із змінами внесеними постановою Комісії від 11 вересня 2012 року № 854 затверджено Порядок виготовлення інформаційних плакатів кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах, їх передачі дільничним виборчим комісіям з виборів народних депутатів України та кандидатам у народні депутати України.
		Так, абзацом п'ятим пункту 3 цього Порядку визначено, що відомості щодо адреси місця проживання, контактного номера телефону розміщуються на інформаційному плакаті лише за письмовою згодою кандидата у депутати.  Тобто, Законом встановлено строки та вичерпний перелік щодо інформації про кандидатів у депутати, яка підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Комісії, а також оприлюднення фотографій та біографій на інформаційних плакатах кандидатів у депутати.
		Як зауважив  суд першої інстанції Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції N1165 зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11). 
		Виходячи з цього,  право на приватність, закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинне захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, а й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема засобів масової інформації (пункт 12 Резолюції N 1165). Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Конституція України гарантує виборцям вільне волевиявлення на виборах до органів державної влади та органів місцевого самоврядування на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (стаття 71).
		Відповідно до статті 2 Закону вибори депутатів є загальними. Право голосу на виборах депутатів мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося вісімнадцять років. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.
		Принцип рівного виборчого права згідно зі статтею 3 Закону полягає в тому, що громадяни України беруть участь у виборах народних депутатів України на рівних засадах.
		Будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження щодо участі громадян України у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та Законом.
		Кожний виборець має в одномандатному та загальнодержавному виборчих округах по одному голосу. Виборець може використати право голосу тільки на одній виборчій дільниці, де він включений до списку виборців. Виборець реалізує своє право голосу під час виборів у порядку, встановленому Законом.
		За змістом статті 4 Закону вибори депутатів є прямими. Громадяни України обирають депутатів безпосередньо шляхом голосування за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії, та за кандидатів у депутати в одномандатних округах.
		З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що  запитувана в інформаційному запиті ОСОБА_3 інформація жодним чином не  вплинула  на забезпечення реалізації її конституційних прав, свобод і обов'язків, у тому числі активного і пасивного виборчого права. 
		Відповідно до ст.200 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив  порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення  чи вчиненні процесуальних дій.
		З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи позивача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. 
		 
		Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 УХВАЛИВ:   
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_3   залишити без задоволення, а  постанову  Рівненського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2012 р.  без змін. 
		  
		Ухвала  набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  
		 
		Головуючий   суддя                                        (підпис)                         І.Г. Охрімчук
		 
		судді:                                       (підпис)       (підпис)      Б.С. Моніч       С.М.Хаюк      
		 
		З оригіналом згідно: суддя ________________________________  І.Г. Охрімчук 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Роздруковано та надіслано: 
		1- в справу
		2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1 
		3- відповідачу   Центральна виборча комісія України  площа Л.Українки,1,м.Київ,01196   Жиденко Ігор Григорович- член Центральної виборчої комісії України  площа Л.Українки,1,м.Київ,01196

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...