Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-15970/10/2070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2013. Оприлюднено: 28.01.2013.
Дата набрання законної сили: 17.01.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"17" січня 2013 р.                               м. Київ                              К/9991/24895/11 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
		суддів:  Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.
		 
		розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення, -
		 
		ВСТАНОВИЛА
		 
		Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -ФО-П ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі -ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року позов ФО-П ОСОБА_1 задоволено. 
		Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року -без змін. 
		Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ФО-П ОСОБА_1 у задоволенні позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.  
		ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.12.2009 року.
		За наслідками перевірки перевіряючими було складено акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 04.03.2010 року №1401/1707/НОМЕР_1. 
		Актом перевірки встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168 від 03.04.1997 року, а саме заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 186975,0 грн.
		На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0001261702/0 від 27.04.2010 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі 186975,0 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 93487,50 грн., на загальну суму 280462,50 грн.
		Позивач оскаржив вказане рішення до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, до ДПА у Харківській області та ДПА України. За результатами розгляду вказані скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (п.п 3.1 п. 3.1 ст. 3). Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (п. 7.1 ст. 7). Суми податків, сплачені (нараховані платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7).
		Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
		Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).
		Особливості оподаткування доходів громадян від зайняття підприємницькою діяльністю визначено розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".
		У відповідності до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
		До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
		Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. 
		До складу валових витрат, серед іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що обладнання позивачем використовується у межах своєї господарської діяльності, витрати на його купівлю безпосередньо пов'язані зі здійсненням позивачем підприємницької діяльності, оплата отриманого товару підтверджується відповідними звітами про дебітові та кредитові операції на банківському рахунку позивача, а тому витрати з придбання такого обладнання обґрунтовано віднесено позивачем до складу валових витрат, що включає можливість формування на їх підставі податкового кредиту.
		Щодо необґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 168008,00 грн., сплаченої внаслідок придбання сировини (паперової основи для виробництва серветок) та супутніх матеріалів (фарби та упаковки) через ненадання позивачем відповідної калькуляції суди попередніх інстанцій вірно визначили, що згідно з чинним законодавством у суб'єкта господарювання відсутній обов'язок здійснювати будь-які додаткові розрахунки чи калькулювання для обчислення рентабельності виробництва чи визначення його економічної ефективності. Податкові органи здійснюють контроль саме за додержанням податкового законодавства та належним виконанням суб'єктом господарювання своїх податкових зобов'язань, а не за рентабельністю виробництва чи економічною ефективністю діяльності такого суб'єкта. 
		Також суди попередніх інстанцій вірно встановили факт використання позивачем у власній господарській діяльності сировини (паперова основа для виробництва серветок) та супутніх матеріалів (фарби, упакування тощо), що підтверджується договорами купівлі-продажу виготовленої позивачем з цієї сировини готової продукції.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що висновки податкового органу щодо відсутності підстав для включення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 168008,00 грн. до складу податкового кредиту є необґрунтованими, а тому і порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відсутнє.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
		Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2011 року залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді                                                                                                 С.Е. Острович О.І. Степашко  М.О. Федоров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...