Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 10/452 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2013. Забезпечено надання загального доступу: 31.01.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
		 "28" січня 2013 р.                                                                                    Справа № 10/452  
		 
		Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 13.03.2012 (головуючий суддя Котков О.В., судді: Спичак О.М., Морозов С.М.)у справігосподарського суду міста Києва № 10/452за позовомзаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп"третя особаГоловного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)пророзірвання договору та зобов'язання вчинити дії,за участю представників:позивачаКозак А.Л.,відповідачаПрохорчук Р.В.,третьої особине з'явились,прокуратуриЗузак І.О.,                                                            
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 р. у справі № 10/452, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012р., позов задоволено повністю: розірвано договір оренди земельної ділянки на 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп", що зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 14.10.2004 за № 79-6-00237, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" повернути Київській міській раді  земельну ділянку площею 100,0337 га, вартістю                            190.192.364,83 грн., яка розташована на 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:90:371:0016).
		Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
		Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 43 ГПК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі".
		Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
		Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 27.11.2003 р. № 236/1111 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу на 23-му км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва.
		Між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" (орендар) 27.08.2004 р. укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), відповідно до якого орендодавець, на підставі п. 17 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 р. за № 236/1111, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, що розташована - 23 (двадцять третій) км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва, розміром 100,0337 (сто цілих і триста тридцять сім десятитисячних) га.
		Зазначений договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.10.2004 р. за № 79-6-00237 у книзі записів державної реєстрації договорів.
		З п. п. 2.1, 3.1. договору оренди вбачається, що цільове призначення об'єкту оренди - для будівництва, експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу. Договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років.
		Пунктом 8.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний, в тому числі, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також нести інші обов'язки, визначені законодавством України.
		Задовольняючи позовні вимоги, суди керувались ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та виходили з того, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди землі, зокрема, використовує земельну ділянку з порушеннями вимог законодавства про охорону довкілля, способами, які суперечать екологічним вимогам (самовільно знищив зелені насадження без отримання ордеру на знесення цих насаджень) та не закінчив будівництво спортивно-оздоровчого комплексу на переданій йому в оренду земельну ділянку.
		Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Пунктом 11.4 договору встановлено, що договір може бути розірвано, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, та в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
		Як визначено п. 11.5 договору, договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору.
		Згідно зі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.  
		За приписами ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов'язаний дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
		Одним із істотних порушень умов договору оренди суди відзначили те, що відповідач не здійснив забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту реєстрації договору, що, за висновком судів, є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" якщо підставою розірвання договору оренди землі визначається невиконання або несвоєчасне виконання орендарем передбаченого договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію у встановлений граничний строк, то господарським судам слід виходити з положень Законів України "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) і відповідних обставин, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. У вирішенні таких спорів суди мають з'ясовувати, у чому полягає шкода, завдана органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому судами також повинні досліджуватися якісні характеристики об'єкта будівництва, обсяг будівництва, а також реальні строки здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який відповідно повинен бути предметом вивчення судом. 
		Як вбачається з оскаржуваних рішень, судами не досліджувались відповідні обставини, які впливають або могли б вплинути на порушення строків будівництва та введення в експлуатацію об'єкта. Судами не з'ясовувалось, у чому полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування у зв'язку з зазначеною обставиною, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця. Також суди не досліджували якісних характеристик об'єкта будівництва, обсяги будівництва, а також реальних строків здачі в експлуатацію об'єкта, що має визначатися проектом будівництва, який взагалі не був предметом вивчення судами.
		Відтак, судами не надано об'єктивної оцінки істотності вказаного порушення умов договору оренди, а тому висновок про підставність його розірвання є передчасним.
		Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням земель здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних відносин.
		Таким спеціально уповноваженим органом є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель.
		Судами не досліджувались обставини наявності відповідних рішень вказаного органу, які свідчили про нецільове використання земельної ділянки.
		Слід зазначити, що факт відсутності проведення будівельних робіт також повинен бути підтверджений належними доказами, наприклад висновком чи актом Державної архітектурно-будівельної інспекції тощо. Вказані докази також відсутні в матеріалах справи.
		В оскаржуваних рішеннях також зазначено, що ТОВ «Будінвестгруп» самовільно знищило зелені насадження (а саме: газон луговий) без отримання ордеру на знесення цих насаджень.
		Відповідно до Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 р. N 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» до зелених насаджень, на знесення яких потребується ордер, відноситься, зокрема, і газон - певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернуванням.
		Згідно з цим наказом зелені насадження, на знесення яких потребується ордер, повинні знаходитися на балансі у балансоутримувача - спеціально вповноваженого підприємства, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
		Відповідно до зазначено наказу Київською міською радою було прийнято рішення № 384/6600 від 27.10.2011 р. Згідно з п. 15.2 цього рішення відновна вартість газону сплачується лише тоді, коли КО «Київзеленбуд» документально підтвердить понесення витрат на його створення.
		Як зазначає відповідач, до передачі йому цієї земельної ділянки вона перебувала в категорії сільськогосподарських земель, а саме «сіножаті» та не перебувала на балансі КО «Київзеленбуд» або їх структурних підрозділів, філій тощо. При цьому, один і той же об'єкт цивільного обороту не може одночасно відноситися до газону та сіножатей.
		Судами не надано належної оцінки вказаним твердженням а також тому, що в матеріалах справи знаходиться лист КО «Київзеленбуд», відповідно до якого газон на його балансі не перебуває, а тому висновок судів про необхідність отримання ордеру на знесення вказаних зелених насаджень зроблено без повного та всебічного встановлення обставин справи.
		Відповідно до оскаржуваних судових рішень, доказом факту порушення екологічного   законодавства  і  використання  ділянки  у  спосіб,   який   суперечить екологічним нормам, стали акти перевірок від 26.03.2009 р. та 12.11.2009 р., що складені Державною екологічною інспекцією в місті Києві.
		Суди не надали жодної оцінки твердженням відповідача про те, що вказані акти перевірок складені з порушеннями вимог законодавства, а факт відсутності порушень з боку ТОВ «Будінвестгруп» при використанні земельної ділянки, видаленні зелених насаджень та забудови ділянки встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 62/171 від 14.05.2012 р., копії якої міститься в матеріалах справи, однак судами не досліджувалась.
		Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. 
		У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" також зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.
		Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
		Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.
		Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.
		Керуючись ст. ст.  85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестгруп" задовольнити частково.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 р. у справі № 10/452 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. 
		 
		 
		Головуючий суддя Г.К. Прокопанич   суддіІ.В. Алєєва    О.О. Євсіков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...