Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/2379/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 27.02.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа №  757/2379/13-ц 
		Категорія 19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		20 лютого 2013 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -          Вовк С.В.,
		при секретарі -                    Горова Н. Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють у своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, до ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд», про визнання договору недійсним, відшкодування збитків та моральної шкоди,- 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 У січні 2013 р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють у власних інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, 2004 р. н. та ОСОБА_4, 2009 р. н., звернулись до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про уступку права вимоги від 09.01.2012, укладеного між ОСОБА_5 з однієї сторони, ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншої сторони та ТОВ «Житло-Буд» як такого, що укладений внаслідок обману, стягнення з ОСОБА_5 збитки у розмірі 7 810 456, 00 грн. та моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.
		Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні вимоги позову підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі. 
		Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 09.01.2012 він, його дружина ОСОБА_2, що діяли у власних інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в якості їх законних представників уклали із відповідачем ОСОБА_5 та ТОВ «Житло-Буд» договір про уступку права вимоги, у відповідності до якого набули права, що належали відповідачу як пайовику по Договору №211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 та отримали право набути у власність чотирикімнатну квартиру № 147 на 26-му поверсі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 182,1 кв. м., після здачі будинку в експлуатацію. 
		Після здачі будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію, ТОВ «Житло-Буд» надало позивачам технічний паспорт та запропонувало по акту прийому-передачі прийняти іншу квартиру, ніж ту, що була обумовлена сторонами та була надана відповідачем на огляд позивачам. А саме, замість оглянутої чотирикімнатної квартири, що розташована на 26-му поверсі по АДРЕСА_1, позивачам надали сусідню трикімнатну квартиру, що розташована на 26-му поверсі по АДРЕСА_1, загальною площею 179,9 кв. м. В якості обґрунтування щодо надання іншої квартири, ТОВ «Житло-Буд» надав лист та повідомив, що відповідачу на підставі Договору № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1, належало право на отримання у власність трикімнатної квартири на 26-му поверсі по АДРЕСА_1, проте відповідачу не належало право на отримання у власність чотирикімнатної квартири на 26-му поверсі по АДРЕСА_1, яку відповідач надавав на огляд позивачам. 
		Тому позивачі вважають, що відповідач ввів їх в оману, повідомивши неправдиві відомості про належність відповідачу прав на чотирикімнатну квартиру, що розташована на 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві з метою заволодіти коштами позивачів.
		Як на правову підставу для задоволення своїх правових вимог, позивачі посилаються на ст. 230 ЦК України, згідно з якою зазначено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним. 
		Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог позову заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що у Договорі № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в місті Києві від 31.12.2003 та у Договорі про уступку права вимоги від 09.01.2012 міститься посилання лише на площу квартири, яку позивачі мають право отримати у власність після здачі будинку в експлуатацію. Разом з тим, ані в Договорі № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 у місті Києві від 31.12.2003, ані у Договорі про уступку права вимоги від 09.01.2012 не міститься інформація щодо кількості кімнат у квартирі, яку позивачі мають право набути у власність після здачі будинку в експлуатацію. 
		Крім того, представник відповідача зазначив, що умова щодо кількості кімнат не є істотною умовою Договору № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в місті Києві від 31.12.2003 та Договору про уступку права вимоги від 09.01.2012 і позивачі набули право на отримання у власність квартири на 26-му поверсі площею 182,1 кв. м., проте без конкретно визначеної кількості кімнат. Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідач особисто не показував позивачам чотирикімнатну квартиру на 26-му поверсі, що розташована на АДРЕСА_1 у місті Києві. Представник відповідача посилався на відсутність у діях відповідача складу обману та недоведеність позивачами обману з боку відповідача. 
		Позивач ОСОБА_2 надіслала до суду телеграму, де повідомляла про неможливість прибути до суду у зв'язку із поганим самопочуттям та просила розглядати справу без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а. с. 70).
		Третя особа ТОВ «Житло-Буд» в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. 
		Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, що діє також в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_3, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
		Судом встановлено, що 31.12.2003 між ТОВ «Житло-Буд» та відповідачем було укладено Договір № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в місті Києві. 
		У відповідності до п.1.1 договору № 211-К, пайовик приймає участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в м. Києві шляхом внесення інвестицій, а підприємство здійснює будівництво вказаного будинку. 
		Загальна вартість інвестицій, яку Пайовик передає Підприємству, на момент підписання договору становить 2 638 000,00 грн. (п.1.2. договору № 211-К). 
		Згідно із п. 1.3 договору № 211-К, після завершення будівництва вказаного житлового будинку, Підприємство, при умові передачі інвестицій Пайовиком в повному обсязі (у відповідності з п.1.2. цього договору), в порядку передачі об'єкта інвестування, передає у власність Пайовика квартиру № 147 загальною площею 182,1 кв. м. на 26-му поверсі, для використання як місце проживання, вартістю 2 623 000,00 грн. без податку на додану вартість та підземне машиномісце, вартістю 12 500,00 грн. в будинку АДРЕСА_1, після введення будинку в експлуатацію.
		12.09.2004 додатковою угодою №1 до договору № 211-К від 31.12.2003 було внесено зміни до п.1.2., 1.3. Договору № 211-К, а саме зміни щодо вартості інвестицій, яку Пайовик передає Підприємству, що складає 2 638 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 439 666,67 грн.
		Загальна вартість інвестицій, яку було сплачено відповідачем ОСОБА_5 складає 3 809 228,00 грн., що підтверджується квитанціями від 11.04.2009, 13.05.2009 (а. с. 12-14).
		09.01.2012 між відповідачем та позивачами було укладено Договір про уступку права вимоги, згідно якого сторони домовились про уступку первісним пайовиком ОСОБА_5, новим пайовикам - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках права вимоги по Договору № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в м. Києві від 31.12.2003, укладеного відповідачем та ТОВ «Житло-Буд», за умовами якого відповідач зобов'язувався сплатити ТОВ «Житло-Буд» грошові кошти для будівництва квартири № 147 загальною площею 182,1 кв. м. на 26-му поверсі, для використання як місце проживання та підземне машиномісце у будинку АДРЕСА_1, після введення будинку в експлуатацію (п.1 Договору про уступку права вимоги від 09.01.2012).
		Як передбачено п.3 Договору про уступку права вимоги, позивачі відшкодовують відповідачеві вартість його внесків, сплачених на рахунок ТОВ «Житло-Буд», що підтверджується платіжними документами і становить 3 809 228,00 грн.
		Позивачі здійснили оплату у розмірі 3 809 228,00 грн., як передбачено умовами Договору. 
		У відповідності до п. 4 Договору про уступку права вимоги, відповідач зобов'язується після виконання позивачами умов п. 3 цього договору, передати їм оригінал Договору № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в місті Києві від 31.12.2013, що підтверджує уступлене (передане) право вимоги. 
		Отже, наявність у позивачів оригіналу Договору № 211-К є підтвердження сплати позивачами грошових коштів у розмірі 3 809 228,00 грн. в повному обсязі.
		У результаті укладання Договору про уступку права вимоги до позивачів перейшли всі права та обов'язки відповідача за Договором № 211-К (п.7 Договору про уступку права вимоги).
		Після завершення будівництва на підставі даних технічної інвентаризації було встановлено, що фактична площа квартири становить - 179,9 кв. м., квартирі був присвоєний номер - № 143, що підтверджується листом від ТОВ «Житло-Буд» вих. № б/н від 13.02.2013, відповідь на адвокатський запит від 05.02.2013 (а. с. 65).
		Разом з тим, ТОВ «Житло-Буд» у вищезазначеному листі роз'яснив, що відповідно до проектної документації, квартира, будівництво якої було предметом Договору № 211-К від 31.12.2003 про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в місті Києві, укладеного між ТОВ «Житло-Буд» та ОСОБА_5, мала наступні характеристики: поверх - 26, загальна площа - 182,1 м. кв., кількість кімнат - 3. 
		Після здачі будинку в експлуатацію, позивачам надали технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1. Згідно технічних характеристик квартири №143, квартира розташована на 26-му поверсі 45-ти поверхового будинку та складається з трьох кімнат жилою площею 100 кв. м., загальна площа квартири - 179,9 кв. м (а. с. 16-17).
		Позивач відмовився від прийняття у власність трикімнатної квартири, що розташована на 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві, оскільки, за його переконанням, набув право отримати у власність за договором про уступку права вимоги від 09.01.2012 чотирикімнатну квартиру, яку відповідач надавав на огляд позивачу.
		Крім того, позивачі з метою поліпшення житлових умов дітей і з метою набуття права власності саме на чотирикімнатну квартиру, що знаходиться на 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві, здійснили відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_2, що належала на праві власності позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 
		На підтвердження цього позивачами надано свідоцтво про право власності на житло від 05.02.2010 (а. с. 21), договір купівлі-продажу квартири від 10.01.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а. с. 20), розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2011 № 999 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на продаж майна» (а. с. 18) та від 06.01.2012 № 4 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2011 № 999 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на продаж майна» (а. с. 19).
		У відповідності до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2011 № 999 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на продаж майна», Шевченківська районна державна адміністрація надала дозвіл ОСОБА_2, яка діє від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_3, 2004 р. н., ОСОБА_4, 2009 р. н., на продаж за згодою батька належної їм в рівних частинах трикімнатної квартири в місті Києві за адресою: АДРЕСА_3, за умови одночасного підписання Договору про уступку права вимоги по Договору № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 в місті Києві від 31.12.2003, згідно з яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 2004 р. н., ОСОБА_4, 2009 р. н., будуть мати право отримати від ТОВ «Житло-Буд» у власність чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та підземне машиномісце за адресою: АДРЕСА_1, де малолітнім буде належати по ? частці, з метою покращення майнових та житлових прав дітей.
		Наступним Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.01.2012 № 4 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2011 № 999 «Про надання дозволу громадянці ОСОБА_2 на продаж майна», у відповідності до якого внесли зміни до п.1 Розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2011 № 999, а саме слова: «за адресою: АДРЕСА_3» замінити словами: «за адресою: АДРЕСА_2».
		Суд встановив, що позивачем ОСОБА_1 був укладений договір № 03.04-12 про надання послуг по складенню дизайн-проекту квартири № 147, що розташована на АДРЕСА_1 в місті Києві, щодо якого дизайнер зобов'язався надати позивачеві послуги по складенню дизайн-проекту чотирикімнатної квартири. Вартість дизайнерських послуг склала 96 000,00 грн., що підтверджується договором № 03.04-12 (а. с. 22), додатковою угодою до договору №03.04-12 (а. с. 76), актом приймання-передачі виконаних робіт (а. с. 77) та копія дизайн-проекту чотирикімнатної квартири, що розташована на 26-му поверсі, по АДРЕСА_1 в місті Києві, виконані дизайнером у відповідності до умов договору № 03.04-12.
		У судовому засіданні 20.02.2013 з метою встановлення всіх обставин справи, суд допитав наступних свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 
		Свідок ОСОБА_7 надавала ріелторські послуги позивачеві ОСОБА_1 та підтвердила, що вона із позивачем за участі спеціаліста з нерухомості з боку відповідача, оглядали саме чотирикімнатну квартиру на 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві і що саме по вищезазначеній чотирикімнатній кімнатній квартирі позивач ОСОБА_1 вів переговори із відповідачем в присутності свідка ОСОБА_7 та спеціаліста з нерухомості зі сторони відповідача про набуття у власність саме оглянутої 4-ьох кімнатної квартири, що розташована на 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві. Свідок ОСОБА_7 охарактеризувала квартиру як чотирикімнатну, що складається із трьох спалень та однієї кімнати-студії (кухні, суміщеної із вітальнею). 
		На плані розміщення квартир 26-го поверху будинку АДРЕСА_1, свідок показала, що згідно вищезазначеного плану, здійснювався огляд квартири із координатами 16-И (чотирикімнатна квартира з трьома спальними кімнатами, кухнею, суміщеною із їдальнею та загальною кімнатою). Також свідок ОСОБА_7 додала, що позивач ОСОБА_1, користуючись її послугами, здійснив огляд тільки даної чотирикімнатної квартири, інші квартири він не оглядав та не мав наміру оглядати.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 двічі приводив його до квартири з метою отримати консультації та поради щодо ремонту квартири, права на яку набув останній. Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні охарактеризував квартиру як чотирикімнатну, що складається із трьох спалень та вітальні, суміщеної із кухнею. На плані розміщення квартир на 26-му поверсі будинку АДРЕСА_1, свідок показав, що він із позивачем здійснювали огляд квартири з координатами 16-И на вищезазначеному плані (чотирикімнатна квартира з трьома спальними кімнатами, кухнею, суміщеною із їдальнею та загальною кімнатою). Із відповідачем особисто не зустрічався та жодного відношення до нього не має.
		На підставі статті 184 ЦПК України, де зазначено, що якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 180-182 ЦПК, був допитаний в якості свідка ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 зазначив, що відповідач особисто показував йому чотирикімнатну квартиру, що розташована на 26-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 та зазначав, що ОСОБА_1 набуде права отримати у власність чотирикімнатну квартиру, після здачі будинку в експлуатацію. На плані розташування квартир на 26-му поверху будинку по АДРЕСА_1 в місті Києві свідок показав, що він із відповідачем здійснювали огляд квартири з координатами 16-И на вищезазначеному плані (чотирикімнатна квартира з трьома спальними кімнатами, кухнею, суміщеною із їдальнею та загальною кімнатою) та квартиру з координатами 16-И відповідач зазначав як таку, майнові права на яку йому належать. 
		Отже, доводи представника відповідача щодо того, що відповідач жодного разу не показував позивачам жодну з квартир, які знаходяться у житловому будинку на АДРЕСА_1 в місті Києві на 26-му поверсі спростовуються показаннями свідка. Разом з тим, згідно із показаннями свідків, відповідач зазначав про наявність у нього прав на чотирьохкімнатну квартиру на 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві згідно договору №211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку.
		Суд, оцінивши доводи представника відповідача щодо того, що ані в Договорі про уступку права вимоги, ані в Договорі № 211-К не зазначено кількість кімнат в квартирі АДРЕСА_1, а, отже, умова щодо кількості кімнат у вказаній вище квартирі не мала істотного значення як для Договору про уступку права вимоги так і для Договору № 211-К, зазначає про наступне.
		У вищезазначених договорах відсутнє посилання на кількість кімнат у квартирі АДРЕСА_1. Проте, у відповідності до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. 
		Згідно із ст. 627 ЦК України, відповіднодо ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлено правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
		Отже, перш за все сторони, підписуючи та виконуючі умови договорів, мають діяти добросовісно. Не зазначення в умові договору про уступку права вимоги та договорі № 211-К про пайову участь у будівництві житлового будинку умови щодо кількості кімнат у квартирі, що розташована 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві, проте усне обумовлення даної квартири та надання характеристик квартири як чотирьохкімнатної, створює зобов'язання між сторонами діяти добросовісно та виконати умови договору та домовленості сторін. 
		Як показали свідки та оглянуті судом докази, позивач небезпідставно вважав, що має право отримати у власність чотирьохкімнатну квартиру на 26-му поверсі після здачі будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію. 
		Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Порушене перед судом питання регулюється ЦК України і Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». 
		У відповідності до статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. 
		Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 
		Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
		Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. 
		Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. 
		Згідно із п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. 
		Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
		Зазначене дає підстави для висновку, що обман може стосуватись тільки обставин, що мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатись в активних та пасивних діях недобросовісної сторони правочину.
		Так, суд, оцінивши докази, надані позивачем прийшов до висновку про наявність в діях відповідача обману. 
		Відповідач, маючи право на отримання у власність трикімнатної квартири, що розташована на 26-му поверсі у місті Києві по АДРЕСА_1, наголошував про належність прав на зовсім іншу квартиру, а саме на чотирикімнатну квартиру, що розташована на 26-му поверсі по АДРЕСА_1.
		У разі, якби позивачі при укладенні договору про уступку права вимоги від 09.01.2012 були обізнані щодо реальних умов договору та про відсутність прав відповідача на чотирикімнатну квартиру, яка розташована на 26-му поверсі по АДРЕСА_1 в місті Києві, яку відповідач надавав на огляд, позивачі б відмовились від укладення договору про уступку права вимоги. 
		Як вже було зазначено, у відповідності до частини 2 статті 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. 
		Згідно із п. 1 частиною 2 статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). 
		Згідно з роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
		Так, суд прийшов до висновку, що позивачам було завдано збитки у розмірі 3 809 228,00 грн., так як позивачі сплатили дану суму по договору про уступку права вимоги від 09.01.2012, проте не отримали у власність квартиру, що була обумовлена домовленістю сторін. Таким чино, згідно ст. 230 ЦК України, відповідач має відшкодувати позивачам збитки у подвійному розмірі, що становить 7 618 456,00 грн. (3 809 228,00 * 2), тобто:
		ОСОБА_1 - 1 904 614,00 грн.
		ОСОБА_2 - 1 904 614,00 грн.
		ОСОБА_4 - 1 904 614,00 грн.
		ОСОБА_3 - 1 904 614,00 грн.
		Разом з тим, суд оцінив доводи представника відповідача щодо відсутності доказів для задоволення моральної шкоди позивачам у розмірі 200 000,00 грн. і прийшов до висновку що позовні вимоги позивачів щодо стягнення із відповідача на користь позивачів моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн. є необґрунтованими та не підтверджено доказами.
		Так, у відповідності до п. 2, частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Згідно із частинами 3, 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
		Однак, у відповідності до частини 1 статті 60 ЦПК України, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
		Посилання позивачів на те, що останні зазнали душевних страждань та переживань, оскільки їм доводиться проживати в гірших умовах, ніж на ті, що вони розраховували, через що в сім'ї виникають сварки, не підтверджені доказами. Виходячи з характеру правовідносин, що вникли між позивачами та відповідачем, глибини фізичних та душевних страждань позивачів, відсутності належної доказової бази, вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення моральної шкоди.
		На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача ОСОБА_1 в розмірі 3441,00 грн.
		На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		   Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), які діють у своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), до ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (ЄДРПОУ 24368041), про визнання договору недійсним, відшкодування збитків та моральної шкоди  - задовольнити частково.
		Визнати недійсним Договір про уступку права вимоги від 09.01.2012, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд».
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 1 904 614,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 1 904 614,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму у розмірі 1 904 614,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму у розмірі 1 904 614,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 3 441,00 грн.
		Решту позовних вимог - залишити без задоволення.  
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
		 
		Суддя                                                                                                                 С.В.Вовк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...