Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9/74/5022-1056/2012 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2013. Забезпечено надання загального доступу: 28.02.2013.
Дата набрання законної сили: 26.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"01" лютого 2013 р.Справа № 9/74/5022-1056/2012
		Господарський суд Тернопільської області
		у складі   судді Гевка В.Л.             
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", вул. Симиренко, 36, м.Київ 134, 03134
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", вул. Гайова, 44, м.Тернопіль, 46008
		про cтягнення 7031 грн. 41 коп. заборгованості, з яких: 5999 грн. 99 коп. основного боргу, 207 грн. 69 коп. три відсотки річних, 737 грн. 57 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 86 грн. 16 коп. інфляційних збитків.
		 
		За участю представників сторін:
		позивача:          не з'явився
		відповідача:          не з'явився
		                               
		Представнику позивача в розпочатому судовому засіданні 21.01.2013р. роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
		Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація  судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
		Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
		В судовому засіданні 01.02.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Суть справи: Позивач - Товариство  з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", вул. Симиренко, 36, м. Київ звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", вул. Гайова, 44, м. Тернопіль про стягнення 7031 грн. 41 коп. заборгованості, з яких : 5999 грн. 99     коп. основного боргу, 207 грн. 69 коп. три відсотки річних, 737 грн. 57 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 86 грн. 16 коп. інфляційних збитків .
		Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: накладних: № U8-H1363-007 від 29 грудня 2011 р. на суму 6067 грн. та № U8-H1363-008 від 29 грудня 2011 р. на суму 6067 грн., довіреності № 165 від 29 грудня 2012 р. та іншими матеріалами.
		Ухвалою господарського суду від 14.12.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 03.01.2013 р. о 14 год. 30 хв. 
		У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 21.01.2013р. на 12 год. 20 хв. та на 01.02.2013р. на 11 год. 40 хв. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та не наданням сторонами витребуваних судом доказів.
		У судовому засіданні 21.01.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
		Повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст. 77 ГПК України. Однак, в попередньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на докази, долучені до матеріалів справи. 
		Також, до початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 21.01.2013р. позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог від 21.01.2013р. вх. № 4544 згідно якої повідомив, що у прохальній частині позову допущено технічну описку в частині зазначення 286грн.22коп. як суми 3% річних, що в свою чергу не відповідає сумі 3% у розмірі 207 грн. 69коп. у розрахунку заборгованості доданого до позову. А тому позивач просить суд читати третій пункт прохальної частини позовної заяви у наступній редакції: "3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук транспорт сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" три відсотки річних у сумі 207 грн. 96 коп. В подальшому, позивачем подано суду докази направлення вказаної заяви на адресу відповідача.
		Враховуючи зазначене, оцінивши заяву позивача суд вважає її такою, що подана у відповідності до  ст. 22 ГПК України до початку розгляду справи по суті а тому розгляд справ здійснюється з врахуванням зазначеного клопотання позивача
		Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи. 
		Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
		 
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
		 
		Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
		За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
		Як випливає з матеріалів справи, позивач згідно накладних № U8-H1363-007 від 29 грудня 2011 р. на суму 6067 грн. та № U8-H1363-008 від 29 грудня 2011 р. на суму 6067 грн. (далі по тексту - накладні), як продавець, передав відповідачу, як покупцю, товар - оливу Masterlube LTD SHPD 15W-40 205л мін WOLF OIL, всього разом на загальну суму 12 134 грн.
		Факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладних про отримання товару. При цьому накладні підписував з боку відповідача уповноважений представник - Джавлюк Олександр Эрмолайович, який діяв на підставі виданої йому з боку ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" довіреності № 165 від 29.12.2011 року. Вказана довіреність підписана уповноваженими представниками відповідача та завірена печаткою і штампом ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс". Реквізити довіреності, зазначені у накладних, відповідають реквізитам довіреності, яка долучена до матеріалів справи позивачем як докази.
		Розглянувши та оцінивши подані накладні суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі - продажу товару шляхом укладення договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.
		Так, у відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		В силу ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України, для правочинів між юридичними особами встановлена письмова форма.
		Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		Згідно із ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення  господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та у формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
		Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну.
		Характерною ознакою договору купівлі-продажу є те, що він може вважатися укладеним, незважаючи на погодження всіх можливих інших умов (строк, місце, спосіб виконання тощо). 
		При цьому у підписаних сторонами накладних дотримано істотних умов характерних для договорів купівлі - продажу, зокрема, у кожній накладній визначено предмет угоди: купівля-продаж товару, а також в кожному випадку визначено його кількість та остаточна ціна, а також строк проведення оплати (30-ть днів).
		Слід також зазначити, що правовідносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, носять переважно одноразовий, оплатний характер, угоди укладаються переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене до відчуження та продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому виражені.
		При цьому вказані накладні відповідають зазначеним характеристикам. 
		А тому правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем шляхом підписання накладних, підтверджують, на думку суду, що сторони таким чином уклали договори купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом підписання накладних.
		При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
		Як зазначено в накладних, відповідач зобов'язався розрахуватись за одержаний товар протягом 30 днів, проте, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, свої зобов'язання щодо погашення заборгованості за одержаний товар відповідач виконав частково, а саме здійснив оплату за поставлений товар лише в сумі 6134 грн. 01 коп. (04.05.2012р. - 3134грн., 15.06.2012р. - 3000грн.), а тому станом на час розгляду справи за ним рахується заборгованість у розмірі 5999 грн. 99коп. При цьому доказів протилежного суду з боку відповідача не надано а судом самостійно не здобуто.
		У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання   або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Враховуючи зазначене, а також те, що на момент розгляду спору відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували повну оплату ним ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав позивача, є правомірними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5999 грн. 99 коп. основного боргу за переданий йому товар та вони підлягають до задоволення.
		 
		Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних збитків, то судом встановлено наступне.
		Із змісту ч. 1 ст. 530 ЦК України Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
		Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
		В силу приписів статті 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		При цьому як вбачається із матеріалів справи, зокрема, поданих накладних товар позивачем продано відповідачу 29.12.2011р. за умовою, яка міститься у накладних розрахунок за ними проводиться протягом 30 - ти днів. Отже, останнім днем строку протягом якого відповідач міг сплатити заборгованість слід вважати 29.01.2012р. а заборгованість з неоплаченого товару виникла з наступного за ним дня з 30.01.2012р. 
		При цьому слід також враховувати, що станом на  04.05.2012р. сума боргу зменшилась на  3134грн., а станом на 15.06.2012р. на 3000грн., згідно здійснених оплат відповідачем в погашення боргу, що за відомостями самого позивача не спростованих відповідачем здійснено саме 04.05.2012р. та 15.06.2012р. 
		 
		В свою чергу, згідно поданого позивачем розрахунку позовних вимог доданого до позову у частині 3-х процентів річних вони обраховані ним на суму боргу в розмірі 12134 грн. за період з 29.01.2012р. по 04.05.2012р. в розмірі 94,75 грн., на суму боргу в розмірі 8999 грн. 99 коп. за період з 05.05.2012р. по 15.06.2012р. в розмірі 29,59 грн. та на суму боргу в розмірі 5999 грн. 99 коп. за період з 16.06.2012р. по 29.11.2012р. в розмірі 83,35 грн., а всього 207,69 грн.
		Отже, як вбачається з розрахунку, позивачем помилково обраховано річні з 29.01.2012р. а не з 30.01.2012р. а також не зменшено суму боргу на оплати здійсненні позивачем уже 04.05.2012р. та 15.06.2012р. (а лише з наступного дня).
		 
		Враховуючи зазначене, здійснивши власний розрахунок, суд визнає обґрунтованою суму 3% річних, нарахованих на суму боргу в розмірі 12134 грн. за період з 30.01.2012р. по 03.05.2012р. в розмірі 94,74 грн., на суму боргу в розмірі 8999 грн. 99 коп. за період з 04.05.2012р. по 14.06.2012р. в розмірі 31,07 грн. та на суму боргу в розмірі 5999 грн. 99 коп. за період з 15.06.2012р. по 29.11.2012р. в розмірі 82,85 грн., а всього 208,66 грн., що становить суму більшу ніж заявлено до стягнення позивачем.
		Разом з тим, суд має за необхідне зазначити, що заявлення до стягнення 3% річних у меншому розмірі є правом позивача (стягувача) і суд не вправі збільшувати її розмір з власної ініціативи так як згідно компетенції суду визначеної чинним законодавством суд при перевірці розрахунку суми заявленої до стягнення позивачем уповноважений лише здійснивши власний обрахунок зменшити суму позовних вимог у випадку, якщо вони обраховані безпідставно в більшому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору.   
		А тому, до стягнення підлягають заявлені позивачем 3% річних  в розмірі 207,69 грн.
		Щодо заявленої позивачем до стягнення суми індексу інфляції, остання обрахована відповідачем за період з 29.01.2012р. по 04.05.2012р., та складає 86,16 грн.
		Здійснивши власний розрахунок, з врахування наведених вище помилок позивача у розрахунку  позовних вимог, суд визнає обґрунтованою суму інфляційних нарахувань заявлених до стягнення нарахованих за період з 30.01.2012р. по 03.05.2012р. в сумі 60,67 грн.
		В частині стягнення 25,49 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити як помилково обрахованих та надмірно заявлених.
		 
		Щодо стягнення штрафних санкцій (пені), то судом встановлено наступне.
		Позивач просить суд стягнути з відповідача 737 грн. 57 коп. пені, яку нарахував за період з 29.01.2012 року по 29.07.2012 року. 
		У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України  штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Із змісту ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
		Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		При цьому в силу ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
		Разом з тим, зважаючи на відсутність в укладених сторонами накладних посилань на застосування штрафних санкцій у вигляді пені суд приходить до висновку, що сторони не передбачили у письмовій формі такого виду забезпечення виконання зобов'язання як стягнення пені за порушення "Покупцем" строків сплати вартості переданого товару.
		А тому на підставі наведеного, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 737 грн. 57 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
		Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за отриманий товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", вул. Гайова, 44, м.Тернопіль - 5999 грн. 99 коп. основного боргу, 207 грн. 69 коп. -3% річних, та 60 грн. 67 коп. інфляційних втрат. 
		В свою чергу, суд відмовляє позивачу у стягненні 737,57 грн. пені, 25,49 грн. інфляційних нарахувань, як безпідставно нарахованих.
		Згідно ч. 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 64380 грн. (станом на 01.01.2012р. з врахуванням дати звернення позивачем з позовом у суд 10.12.2012р.).
		Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача та позивача пропорційно до задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 1434 грн. 87 коп. - судового збору. В свою чергу 174 грн. 63 коп. сплаченого судового збору покладаються на позивача у справі. 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
		ВИРІШИВ:
		1.Позов задовольнити частково.
		2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", вул. Гайова, 44, м.Тернопіль, код 32386922 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. Авто", вул. Симиренко, 36, м.Київ 134, код 36702953 - 5 999 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 207 (двісті сім) грн. 69 коп. 3% річних, 60 (шістдесят) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 1 434 (одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн. 87 коп. судового збору.
		3.В частині стягнення 737 грн. 57 коп. - пені та 25 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань в позові відмовити.
		 
		Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
		 
		На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу, протягом десяти днів з дня  підписання рішення, через місцевий господарський суд.
		 
		Повне рішення складено та підписано 13.02.2013р.
		 
		 
		 
		          
		 
		          Суддя                                                                                          В.Л. Гевко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...