Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0818/6549/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2013. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2013.
Дата набрання законної сили: 26.02.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу       Справа № 
		 
		 
		Апеляційний суд Запорізької області
		 
		Справа № 22-ц/778/734/ 2013 р.                           Головуючий  у  1 інстанції: Калюжна В.В.
		                                                                          Суддя-доповідач:  Онищенко Е.А.                                         
		                                     
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		26 лютого   2013 року                                                                          м. Запоріжжя.
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
		Головуючого:                     Онищенка Е.А.
		Суддів:                                Ломейка В.О.
		                                                     Дзярука М.П.
		При секретарі:                     Камінській О.Є.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподілу часток у майні та визнання права власності, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		В червні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом ОСОБА_6 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподілу часток у майні та визнання права власності.
		В обґрунтування позову зазначала, що 29.12.2007 року Запорізьким міським відділом РАЦС між нею та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб.
		За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		В зв'язку з припиненням шлюбних відносин відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. На теперішній час справа знаходиться на розгляду в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя.
		Згоди щодо поділу квартири АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_6, яка була придбана  ним 26.11.2007 року, тобто до реєстрації шлюбу, але істотно збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних грошових затрат, а саме: проведення капітального ремонту, що підтверджується договором підряду від 14.06.2008 року кошторисом вартості робіт на суму 513172,79 грн., специфікацією від 08.07.2008 року на суму 105111,01 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №47 від 10.09.2008 року. Цей факт відповідачем не заперечується.
		Крім того, квартира збільшилась у своїй вартості і за рахунок особистих коштів позивача. Так, до шлюбу їй на праві власності належав автомобіль CHEVROLET AVEO, який вона 09.02.2008 року продала, що підтверджується договором купівлі-продажу, а кошти від його  продажу були витрачені на ремонт спірної квартири.
		Виходячи з вищевикладеного позивач  просила суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1; визначити частки в спільній сумісній власності: квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 1/3 частку за ОСОБА_5 2/3 частки з урахуванням інтересів малолітньої дитини; визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
		З огляду на те, що між нею та відповідачем досягнута домовленість щодо проживання їхнього сина з нею, непостійний характер доходів відповідача, ОСОБА_5 вважає за можливе відступити від засад рівності часток подружжя та визначити її частку в квартирі АДРЕСА_1 з урахуванням інтересів малолітнього сина, в розмірі 2/3 частки цього нерухомого майна.
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 липня 2012 року позов задоволено.
		Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.
		Розподілено частки в спільній сумісній власності: квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 1/3 частку за ОСОБА_5 2/3 частки з урахуванням інтересів малолітньої дитини
		Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 3004,40 грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 як кредитор боржника ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та  ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неправильне застосування норм матеріального  права.
		          Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та застосовуючи положення ст. 62 Сімейного Кодексу України суд першої інстанції виходив з того, що поліпшення  квартири шляхом пристрою до неї монсандрни, дає право позивачці вимагати визнання за нею частки права власності від всієї квартири.     
		З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не відповідають матеріальному Закону.  
		Так згідно ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 
		Стаття 62 СК України передбачає перетворення за певних умов праволвого режиму майна, яке належало одному з подружжя, із обєкта права особистої власності у обєкт права спільної сумісної власності. Підстави для цього є спільні грошові кошти і ( або ) трудові затрати дружини та чоловіка або затрати другого з подружжя. 
		Зі змісту цієї норми істотним збільшенням є такі грошові або трудові затрати які мають бути вагомими. 
		Для виникнення права спільної сумісної власності майна, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у свої вартості. 
		Суд вирішуючи спір взагалі не досліджував вартість збільшення об'єкту спору, за рахунок кого та яких затрат  відбулося збільшення  
		Так встановлено, що до шлюбу з позивачкою, відповідач ОСОБА_6 26 листопада 2007 року  на підставі договору купівлі продажу набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 9,60).
		Шлюб сторони зареєстрували 29 грудня 2007 року ( а.с. 7). 
		На підставу своїх вимог позивачка посилається на те, що за час шлюбу спірна квартира істотно збільшилася в наслідок реконструкції з добудовою мансандри та надала
		висновок ПП «Інженерно-консультпаційний центр СВА - консалтинг» , згідно якого вартість спірної квартири на день оцінки 09.07.2012 року складає 1 464 122  грн.
		          На підтвердження того, що вони з чоловіком спільно збільшили вартість спірної квартири позивачкою надано договір підряду на ім'я заказника ОСОБА_6 на реконструкцію дахового приміщення під мансандру зі з'єднанням до квартири  , вартість робіт 513 172 грн. ( а.с. 19,25). 
		Суд першої інстанції не перевірив, що участь позивачки у збільшенні вартості квартири  в сумі  256 000 грн. від її вартості 1 464 122 грн. не є істотним, вагомим чим припустився помилки при вирішенні спору. 
		З огляду наведеного судова колегія вважає, що у задоволенні позову у визнанні майна спільною сумісною власністю подружжя, а в наслідок цього і розподілу , слід відмовити оскільки встановлено, що внесок другого з подружжя не є вагомими. 
		У цьому разі позивачка яка понесла відповідні затрати на ремонт, переобладнання має право на їх відшкодування.
		Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного  суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		ВИРІШИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити. 
		 Рішення  Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя  від 31 липня 2012 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту. 
		У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, розподілу часток у майні та визнання права власності - відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
		 
		Головуючий:
		 
		          Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...