Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-5741/11 : не визначено.
Надіслано судом: 07.05.2013. Зареєстровано: 07.05.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2013.
Дата набрання законної сили: 18.04.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  18 квітня 2013 року                                                                           Справа №  158704/12
		Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
		 
		Головуючого судді                                                           Кузьмича С.М.,
		суддів:                                                             Олендера І.Я., Матковської З.М.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, - 
		 
		                                       В С Т А Н О В И В: 
		 
		 
		Позивач, ОСОБА_1, 31 травня 2011 року звернулася з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - УПФУ) та просила зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі двох мінімальних заробітних плат; згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 25% мінімальної пенсії за віком з в межах 6-ти місячного строку звернення до суду.
		 
		В обґрунтування своїх вимог вказує, що є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції третьої категорії, їй призначена пенсія, яку відповідач виплачує менше передбаченого розміру, встановленого чинним законодавством. Позивач  вважає, що відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі двох мінімальних заробітних плат, тоді як виплата здійснювалась у сумі 10,50 грн. щомісячно. Не відповідає також вимогам ч.2 ст.51 Закону нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 3-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму та не може будь-яким чином обмежуватися.
		 
		Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 01 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано УПФУ провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 01 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року на підставі положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум. Постанову звернено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено. Постанова прийнята в порядку скороченого провадження.
		 
		Не погодившись із зазначеним судовим рішенням УПФУ подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Любешівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2011 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
		 
		Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено  на основі наявних у ній доказів.
		 
		Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.
		 
		Судом вірно встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується копією посвідчення серії № НОМЕР_1 від 05.04.1993 року, виданий Волинською обласною Державною адміністрацією.
		 
		Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
		 
		Також згідно ч.2 ст.51 вищевказаного Закону здійснюється нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 3-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.
		 
		Відтак, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії згідно ч.2 ст.39 та ч.2 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії, що призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 01 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року, для осіб віднесеним до 3-ї категорії.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи позивачу доплата до пенсії виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн. Тобто така доплата проводилась не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 3 категорії призначалась розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
		 
		Однак згідно положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
		 
		Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.39 та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		 
		Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
		 
		На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату щомісячної грошової доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 01 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року із врахуванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому позов підлягає задоволенню.
		 
		Однак, суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п.1 ч.1 ст.256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанови суду у справах, зазначених у п.2 ч.1 ст.1832 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
		 
		Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, то у відповідності до ст. 201 КАС України, оскаржену постанову слід змінити.
		 
		Керуючись  ст.11, ст. 1832 , ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197,  п.3 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд, -
		 
		                                           ПОСТАНОВИВ:
		          
		Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської задовольнити частково. 
		          Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2011 року по справі № 2а-5741/11 - змінити.
		          
		На підставі п.1 ч.1 ст. 256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.
		 
		В решті постанову Любешівського районного суду Волинської області від 09 листопада 2011  по справі № 2а-5741/11 - залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                           Кузьмич  С.М.                  
		                     
		 
		Судді                                                                                      Олендер І.Я.
		                                                                                                               
		 
		                                                                                                     Матковська З.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...