Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5011-62/3230-2012 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  5011-62/3230-2012 27.05.13
		За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена"
		до 1. Київської міської ради
		2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		про           визнання рішення недійсним, спонукання до укладення додаткової угоди
		 
		                                                                        Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)
		Блажівська О.Є.
		Босий В.П.
		в присутності представників сторін:
		від позивача - не з'явилися,
		від відповідача-1 - Дудник Л.В. довіреність №225-КР-288 від 05.03.2013;
		від відповідача-2 - Якимець О.І. довіреність №05703-1652 від 28.01.2013.
		 
		Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Катена" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (з урахуванням заяви б/н від 22.05.2012) про  визнання недійсним рішення відповідача-1 №980/7216 від 15.12.2011р. "Про відміну рішення №578/3039 від 08.12.2005р. Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Катена" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Березняківській, 30-в у Дніпровському районі міста Києва"; визнання укладеною між відповідачем-1 та позивачем додаткової угоди до договору оренди від 04.04.2006р., зареєстрованого 13.04.2006р. за №66-6-00348, на умовах, визначених угодою, в запропонованій позивачем редакції та  зобов'язання відповідача-2 зареєструвати додаткову угоду до договору оренди від 04.04.2006р., зареєстрованого 13.04.2006р. за №66-6-00348.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії спірного договору оренди земельної ділянки позивач неодноразово повідомляв відповідача-1 про намір поновити дію договору на новий строк, але внаслідок бездіяльності відповідача-1 відповідна додаткова угода до договору оренди земельної ділянки з позивачем укладена не була, а звернення позивача залишені відповідачем-1 без належного реагування, що, в свою чергу, є підставою для продовження строку договору оренди на новий строк згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка набула чинності 12.03.2011 .  
		Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 (суддя Любченко М.О.)   позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена" до Київської міської ради задоволено, визнано недійсним рішення №980/7216 від 15.12.2011р. Київської міської ради "Про відміну рішення №578/3039 від 08.12.2005р. Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Катена" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Березняківській, 30 в у Дніпровському районі міста Києва"; визнано укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" додаткову угоду до договору оренди від 04.04.2006р., зареєстрованого 13.04.2006р. за №66-6-00348, на умовах, визначених угодою, в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена". В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена" до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)       відмовлено. Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена" судовий збір в сумі 715,33 грн.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 вказане рішення       суду  залишено без змін.
		Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі № 5011-62/3230-2012 скасовано в частині визнання укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" додаткову угоду до договору оренди від 04.04.2006р., зареєстрованого 13.04.2006р. за №66-6-00348, на умовах, визначених угодою, в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" та направлено справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В іншій частині позовних вимог постанову та рішення залишено без змін.
		Таким чином, при новому розгляді справи судом розглядаються позовні вимоги лише про визнання укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" додаткову угоду до договору оренди від 04.04.2006р., зареєстрованого 13.04.2006р. за №66-6-00348, на умовах, визначених угодою, в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена".
		Розпорядженням №04-1/1167 від 12.12.2012 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, справу № 5011-62/3230-2012       передано для розгляду судді       Васильченко Т.В.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2012, на підставі ст. 86 ГПК України,  справу № 5011-62/3230-2012 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.
		14.01.2013 Київська міська рада через відділ діловодства суду подала відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила, з посиланням на те, що позивачем не було дотримано строків повідомлення орендодавця про поновлення договору оренди землі у визначені договором та законодавством строки. Крім того, відповідач-1 наголосив на тому, що посилання позивача на ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що набула чинності 12.03.2011, є безпідставними, оскільки норми названої статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Разом з цим, відповідач-1 вважає, що позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди на новий строк у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, передбачених умовами договору оренди. При цьому, відповідач-1 зазначив, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання угоди укладеною, оскільки це порушує його права як органу, що уповноважений управляти та розпоряджатись землею.
		11.02.2013 відповідач-2 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив з підстав того, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що була чинною на час укладення договору оренди, тобто до 12.03.2011, яка не передбачала автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки.
		При цьому, у відзиві відповідач-2 повідомив суд, що  рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 №198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації» Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Відповідно до п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.
		Отже, належним найменуванням відповідача-2 є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 продовжено строк вирішення спору до 26.02.2013 та відкладено розгляд справи на 25.02.2013.
		В судовому засіданні 25.02.2013, в зв'язку зі складністю справи суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду вказаної справи.
		Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.02.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-62/3230-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Нечай О.В.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2013, на підставі   ст. 86 ГПК України, справу № 5011-62/3230-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Нечай О.В. та призначено справу до розгляду на 25.03.2013.
		Втім, оскільки з метою подолання наслідків   стихійного лиха, яке відбулося 22-23.03.2013, Урядом України 24.03.2013, зокрема, у місті Києві, понеділок - 25.03.2013 оголошено вихідним днем для працівників бюджетної сфери судове засідання 25.03.2013 не відбулося.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2013 розгляд справи відкладено на 11.04.2013.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2013 розгляд справи відкладено на 22.04.2013.
		Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 22.04.2013 справу          №5011-62/3230-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі суду: Головуючий суддя: Босий В.П., судді:   Куркотова Є.Б., Нечай О.В., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. (головуючий) у відпустці.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2013, на підставі   ст. 86 ГПК України, справу № 5011-62/3230-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Куркотова Є.Б., Нечай О.В.       та призначено розгляд справи.
		Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.05.2013 справу                 №5011-62/3230-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Нечай О.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. (головуючий) з відпустки.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2013, на підставі   ст. 86 ГПК України, справу № 5011-62/3230-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Куркотова Є.Б., Нечай О.В. та призначено розгляд справи на 27.05.2013.
		Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.05.2013 справу                    №5011-62/3230-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі суду: Головуючий суддя:     Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Блажівська О.Є., у зв'язку із відрядженням суддів           Куркотової Є.Б. та Нечая О.В.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013, на підставі   ст. 86 ГПК України, справу № 5011-62/3230-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Блажівська О.Є., Босий В.П.   та призначено розгляд справи.
		В судовому засіданні представники відповідачів проти позовних вимог заперечили, з підстав наведених у відзивах на позовну заяву.
		Представник позивача  в судові засідання не з'являвся, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, з відмітками про отримання; клопотань або заяв до суду не надіслав.
		Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. 
		Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК.
		За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
		При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.
		В судовому засіданні 27.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи,  з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно із ст.ст. 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		За змістом ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		В силу ст.124 вказаного Кодексу передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		08.12.2005 Київською міською радою було прийнято рішення № 578/3039 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Катена" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом по вул. Березняківській, 30в у Дніпровському районі м. Києва".
		Згідно ч. 2 ст.126 Земельного кодексу України, право оренди землі оформляється договором,   який реєструється відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. 
		Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. 
		На виконання рішення Київської міської ради № 578/3039 від 08.12.2005 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами п.п. 1.1, 2.1 якого Київська міська рада за актом приймання-передачі передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Катена" приймає в оренду (строкове платне користування) для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом земельну ділянку загальною площею 4570 кв.м по вул. Березняківській, 30в у Дніпровському районі м. Києва.
		Пунктом 3.1 договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 узгоджено, що договір укладено на п'ять років.
		04.04.2006 договір оренди земельної ділянки було посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М. та зареєстровано в реєстрі за №17-1762.
		Статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації договору) встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
		Згідно ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
		13.04.2006 договір від 04.04.2006 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №66-6-00348 у книзі записів державної реєстрації договорів, а земельну ділянку передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Катена" за актом приймання-передачі від 13.04.2006, підписаним між позивачем та відповідачем-1.
		Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 04.04.2006 набрав чинності 13.04.2006 та відповідно діяв до 13.04.2011.
		При цьому, в пункті 11.7 договору сторони дійшли згоди про те, що після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 він повідомив відповідача-1 про намір поновити дію оренди на новий строк, але звернення позивача були залишені відповідачем-1 без належного реагування. Проект додаткової угоди до договору, направлений відповідачу-1, також не був підписаний останнім, при цьому зауважень щодо умов додаткової угоди від відповідача-1 не надходило.
		Так, листом від 10.01.2011  позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки.
		Однак, жодної відповіді на клопотання позивача відповідач-1 не надав.
		13.01.2012 позивач звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про намір поновити договір оренди землі від 04.04.2006, до якого додав підписаний зі своєї сторони проект додаткової угоди до договору у двох примірниках.
		Листом від 13.02.2012 № 05-358/3581 відповідач-2 повідомив позивача про розгляд листа позивача від 13.01.2012 про поновлення договору оренди землі від 04.04.2006 та проінформував, що 15.12.2011 Київською міською радою було прийнято рішення № 980/7216, згідно п. 2 якого відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,46 га на вул. Березняківській, 30в у Дніпровському районі міста Києва від 13.04.2006 № 66-6-00348, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" на підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005 № 578/3039.
		З урахуванням викладеного, посилаючись на те, що оскільки позивач і після  закінчення строку дії договору оренди продовжував користуватися земельною ділянкою і протягом місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення орендодавця проти цього не надійшло, договір оренди земельної ділянки від 04.04.2006 вважається поновленим, у зв'язку з чим просить суд визнати укладеною  додаткову угоду до спірного договору оренди в редакції і на умовах, запропонованих позивачем.  
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про визнання додаткової угоди укладеною задоволенню не підлягають з наступних підстав.
		Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Зокрема, порядок поновлення договору оренди землі визначено ст. 33 Закону України "Про оренду землі". 
		Пунктом 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.20011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).
		На думку суду, до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення.
		Таким чином, оскільки строк дії договору, укладеного між позивачем та Київською міською радою, закінчився 13 квітня 2011 року, тобто, спірні правовідносини між сторонами з приводу пролонгації договору оренди землі виникли після внесення змін у зазначену норму Закону до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 17 лютого 2011 року, яка набула чинності з 12.03.2011, у зв'язку з чим не приймаються до уваги доводи відповідачів про те, що до спірних правовідносин повинна застосовуватися ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що була чинною на час укладення договору оренди, тобто до 12.03.2011.
		За змістом ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). 
		Отже, переважне право на поновлення договору       оренди землі на новий строк має лише       та особа (орендар), яка належно виконувала       обов'язки       за       умовами договору, строк дії якого закінчився.
		Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди
		На думку позивача, товариство належним чином виконувало свої обов'язки за договором оренди від 04.04.2006 посилаючись на своєчасне та в повному обсязі внесення ним орендної плати за користуванню земельною ділянкою.
		Проте, суд не може погодитись з такими доводами позивача, оскільки матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями та квитанціями, підтверджується оплата землекористування із значним порушенням встановлених договором строків сплати орендної плати та численні випадки внесення плати не в повному обсязі, як то передбачено п. 4.2, 4.7 договору.
		Крім того, відповідно до п.8.4 договору оренди від 04.04.2006, орендар зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату, вирішити питання пайової участі до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 № 271/431 тощо.
		Втім, позивач не надав суду доказів на підтвердження виконання своїх основних зобов'язань, узгоджених сторонами у договорі оренди від 04.04.2006, а саме в порушення вказаного пункту договору будівництво не розпочав, що призвело до використання об'єкту оренди протягом дії договору не за цільовим призначенням (цільове призначення - для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом), питання пайової участі інвесторів у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва не вирішив тощо.
		Викладене свідчить про неналежне виконання з боку позивача умов договору оренди земельної ділянки     від 04.04.2006, тоді як за умовами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»  переважне право позивача на пролонгацію договору оренди виникає лише за умов належного виконання своїх обов'язків узгоджених сторонами.
		Вказаної правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 17.07.2012 у справі № 5013/2482/11.
		Окрім того, відповідно до ч. ч. 2, 3, 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
		Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутністю протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. 
		Таким чином, з метою скористатись переважним правом на поновлення договору оренди, позивач зобов'язаний звернутись до відповідача-1 із відповідним листом, додавши до нього відповідний проект додаткової угоди.
		13.01.2012 позивач звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про намір поновити договір оренди землі від 04.04.2006, до якого додав підписаний зі своєї сторони проект додаткової угоди до договору у двох примірниках на виконання ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що набула чинності на дату закінчення строку дії договору.
		Як вбачається із змісту договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006 він був укладений терміном на 5 років, з розміром орендної плати 1,5% від нормативної грошової оцінки землі (п.4.1 договору).
		В заяві ж про поновлення дії договору оренди та проекті додаткової угоди  позивач просив відповідача про продовження оренди земельної ділянки строком на п'ять років, але з розміром орендної плати 3% від її нормативної грошової оцінки.
		Тобто, позивач звернувся до відповідача-1 з проханням продовжити дії договору на інших умовах.
		Зміна умов договору оренди землі при його поновленні узгоджується з положеннями вимог ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", які встановлюють, що недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору припиняє переважне право орендаря на укладення договору оренди землі.
		Листом від 13.02.2012 № 05-358/3581 відповідач-2 повідомив позивача про розгляд листа позивача від 13.01.2012 про поновлення договору оренди землі від 04.04.2006 та проінформував, що 15.12.2011 Київською міською радою було прийнято рішення про  відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,46 га на вул. Березняківській, 30в у Дніпровському районі міста Києва від 13.04.2006 № 66-6-00348, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" на підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005 № 578/3039.
		З огляду на викладене суд приходить до висновку, що  сторони не досягли домовленості щодо орендної плати, як істотної умови договору, що  в силу ч. 3 ст. 33 Закону припиняє переважне право орендаря на укладення договору оренди землі.
		Згідно ст. 43  Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини існування у нього переважного права на поновлення договору, тим більш, що за умовами ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тоді як, в даному випадку, позивач звернувся до орендодавця з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки від 04.04.2006 на той же строк, але на інших умовах, а саме в частині орендної плати, які сторонами узгоджені не були. Тоді як зміна умов договору оренди землі при його поновленні регулюється положеннями вимог ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", які передбачають, що недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору припиняє переважне право орендаря на укладення договору оренди землі.
		При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що договір оренди земельної ділянки від 04.04.2006  є поновленим на новий строк, оскільки на виконання умов п. 11.7 договору позивач листом від 10.01.2011, за три місяці до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006, повідомив Київську міську раду про намір продовжити договір оренди земельної ділянки, продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і рада будь-яких письмових заперечень щодо продовження строку дії договору не висловлювала.
		Так, відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент направлення листа про намір продовжити дію договору) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.
		Згідно п. "в" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		За частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
		Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством на час звернення позивача до відповідача-1 з листом від 10.01.2011 не було передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Втім, як станом на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 04.04.2006, так і станом на дату пред'явлення позову,   Київською міською радою в пленарному (сесійному) режимі не приймалося рішення про поновлення вказаного договору оренди, укладеного з позивачем, а тому суд вважає, що позивач з 13.04.2011 року втратив право оренди земельної ділянки.
		Наведена правова позиції  викладена в постановах  Верховного Суду України від 16.12.2008 у справі №5/019-08, від 01.12.2009 у справі №32/261-40/74 та від 23.03.2010 у справі №2-31/1199-2009.
		За таких обставин, оскільки, до закінчення 3-х місячного строку відповідач-1 не приймав рішення про продовження строку договору оренди, як того вимагало чинне на той час законодавство і на момент закінчення строку договору оренди від 04.04.2006 у позивача не виникло переважного права на поновлення строку його дії у зв'язку зі зміною умов договору згідно запропонованого проекту додаткової угоди та неналежним виконанням умов договору під час його дії, як то передбачено ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", в редакції, яка набрала чинності 12.03.2011, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для пролонгації укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання додаткової угоди до договору оренди від 04.04.2006 укладеною  задоволенню не підлягають.
		Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою у позові покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Катена" до Київської міської ради про визнання укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена" додаткову угоду до договору оренди від 04.04.2006, зареєстрованого 13.04.2006 за №66-6-00348, на умовах, визначених угодою, в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Катена".
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 31.05.2013.
		 
		Головуючий суддя:                                                               Т.В. Васильченко
		 
		Судді:                                                                                О.Є.Блажівська
		 
		                                                                                           В.П.Босий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...