Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/9313/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.06.2013. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                
		 
		 
		 
		Справа №  752/9313/13-к 
		Провадження №:  1-кп/752/355/13 
		 
		                                                          ВИРОК
		                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.06.2013  року м.Київ
		Голосіївський районний суд м.Києва 
		 
		в складі : Головуючого судді     Сальникової  Н.М.
		                            секретаря      Кондратенко М.Л.,
		 
		                            прокурора      Гребеннікова Д.В.,
		                            захисника             ОСОБА_1,
		                   обвинуваченого                 ОСОБА_2,
		 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження /ЄРДР №22013100000000085/ з угодою про визнання винуватості по обвинуваченню: 
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  с. Іваньків Бориспільського району Київської області, громадянина України, українця, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України,
		 
		             ВСТАНОВИВ :
		На початку січня 2013 року ОСОБА_2 зустрівся  біля станції метро «Хрещатик» в м. Києві зі своєю знайомою ОСОБА_3, яка повідомила про бажання іммігрувати до Республіки Італія з метою незаконного постійного місця проживання і працевлаштування та пояснила про відсутність підстав щодо законно іммігрувати до вказаної  Республіки, на що обвинувачений запропонував за його безпосереднім сприянням, під виглядом туристичної поїздки, організувати її переправлення до Республіки Італія з подальшим незаконним залишенням на території вказаної країни.
		Наступного дня ОСОБА_2 домовився з ОСОБА_3 знову зустрітися біля станції метро «Хрещатик» в м. Києві та повідомив про необхідність мати при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон та копії усіх його сторінок,  мотивувавши цю необхідність  для оформлення туристичної візи. Під час зустрічі ОСОБА_2 отримавши від ОСОБА_3 її паспорт громадянина України для виїзду за кордон та копії усіх його  сторінок, повідомив, що вказані документи він передасть своєму для оформлення для неї туристичної тимчасової візи до Республіки Італія. Обвинувачений ОСОБА_2 проінструктував ОСОБА_3 про необхідність після оформлення для неї короткострокової туристичної візи для виїзду до Республіки Італії вивчення на пам'ять типу, номеру та серії цієї візи, а також дати відкриття та закінчення візи. Обвинувачений попередив ОСОБА_3, що в разі виникнення питань до неї з боку співробітників прикордонної служби України або працівників правоохоронних органів Республіки Італія їй необхідно буде чітко називати вивчені нею на пам'ять реквізити візи, а також в будь-кому разі не розкривати її дійсної мети поїздки, а саме незаконної імміграція до Республіки Італія для нелегального проживання і працевлаштування на її території.
		Надалі, обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до свого знайомого ОСОБА_4, який є засновником туристичної фірми TOB «ОСВ-Тревел», для оформлення на ОСОБА_3 туристичної візи для тимчасового відвідування Республіки Італія. Про дійсні наміри щодо незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_3 обвинувачений ОСОБА_4 не повідомляв.
		В січні 2013 року ОСОБА_2, знаходячись навпроти офісного приміщення TOB «ОСВ-Тревел» по вул. Жилянська, 47-Д в м.Києві, передав ОСОБА_4, який не був обізнаний у злочинних намірах останнього та дійсній меті виїзду ОСОБА_3 до Республіки Італія, паспорт громадянина України для виїзду на ім'я ОСОБА_3 та копії усіх його сторінок для оформлення тимчасового візового документу для виїзду за кордон до Республіки Італія.
		Після цього, протягом січня 2013 року обвинувачений ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_3 і повідомив про необхідність  під'їхати разом з ним до офісу TOB «ОСВ-Тревел» для підписання договору про надання туристичних послуг та домовився у телефонній розмові з ОСОБА_4 про зустріч з приводу підписання договору про надання туристичних послуг.
		У лютому 2013 року обвинуваченого ОСОБА_2 було викрито співробітниками СБ України, у зв'язку з чим візовий документ на ОСОБА_3 не був оформлений та останню не було переправлено до Республіки Італія.
		Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.332 КК України, як сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод. 
		22.05.2013 року між старшим прокурором відділу прокуратури Київської області Гребенніковим Д.В., якому на підставі ст.37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22013100000000085, з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_2, з іншого боку на підставі ст.ст.468,469,472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
		Як вбачається з даної угоди прокурор та підозрюваний ОСОБА_2  дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_2 за ч.1 ст.332 КК України. Підозрюваний ОСОБА_2 зобов'язався під час судового розгляду у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_2 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язку, передбаченого ст.76 КК України періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції, - а також отримана згода підозрюваного на його призначення. 
		Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
		Відповідно до правил ст.ст.468,469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_2  та його захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні також просили вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.
		Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
		Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом встановлено, що обвинувачений під час кримінального провадження зі скаргами на дії органів досудового розслідування не звертався.
		При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
		Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України та ст.ст.53,65 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
		Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Гребенніковим Д.В. та обвинуваченим ОСОБА_2, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
		За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_2 вчинив сприяння незаконному переправленню особи через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, а тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.332 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_2 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.
		Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались.
		Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.314,373,374,472,474 та 475 КПК України, суд, -
		                                                            
		ЗАСУДИВ:
		Затвердити угоду від 22 травня 2013 року між прокурором  Гребенніковим Дмитром Володимировичем та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості.
		ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.332 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 22.05.2013 року покарання у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням обов'язку, передбаченого ст.76 КК України періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду через Голосіївський районний суд м.Києва  шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя Голосіївського районного
		суду м.Києва                                                                                           Н.М.Сальникова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...