Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/7119/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ун. №  759/7119/13-ц
		 
		пр. №   2/759/3794/13  
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		05 червня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі :
		головуючого судді                                                                       Кривов'яза А.П.
		при секретарі                                                                                   Чірковій М.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання відмови у прийнятті на роботу необґрунтованою, зобов»язання укласти трудовий договір, визнання роботи не специфічною, визнання недотримання порядку складання звіту про наявність вакансій та відшкодування моральної шкоди, суд,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		    
		Позивач ОСОБА_1 звернувся у травні 2013р. до суду з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те,  що він з 2009р. перебуває на обліку як безробітний в Святошинському районному центрі занятості. У травні 2010р. він, за направленням центру зайнятості, звернувся до відповідача для працевлаштування на вакантну посаду оператора комп»ютерного набору однак йому було відмовлено у прийнятті на роботу, оскільки відповідачу на зазначену посаду була необхідна жінка віком від 30 до 45 років.
		Позивач вважає, що відмова відповідача у прийнятті його на роботу є незаконною тому, що робота оператора комп»ютерного набору не є специфічною роботою, яка може виконуватися виключно особами певної статі та віку. Тобто, відповідач не мав правових підстав при заповненні форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» вносити до неї інформацію, що на зазначену вакансію потрібна жінка віком від 30 до 45 років.  
		Таким чином, позивач просив суд визнати відмову відповідача у прийнятті його на роботу необґрунтованою, зобов»язати відповідача укласти з ним трудовий договір з 13.05.2010р., визнати роботу оператора комп»ютерного набору не специфічною, яка може виконуватися виключно особами певної статі та віку, визнати, що відповідач станом на 16.04.2010р. недотримався порядку складання форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та у відшкодування заподіяної моральної шкоди стягнути з відповідача 5 000грн. 
		          У ході судового розгляду даної справи позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
		          Представник відповідача ПАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, а також на наявність рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 18.05.2011р.
		          Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У судовому засіданні встановлено, що позивач з 2.02.2009р. перебуває на обліку як безробітний в Святошинському районному центрі занятості. (а.с.6)
		Як вбачається із наданої суду копії форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» від 16.04.2010р., направленої ПАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до Святошинського районного центру занятості, даному підприємству на вакантну посаду оператора комп»ютерного набору потрібна жінка віком від 30 до 45 років. (а.с.9-10) 
		29.04.2010р. ОСОБА_1 Святошинським районним центром занятості видано направлення на роботу до ПАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» для працевлаштування на вакантну посаду оператора комп»ютерного набору. (а.с.7)
		Після цього, 5 та 13 травня 2010р. позивач, за направленням центру зайнятості, звернувся до відповідача для працевлаштування на вакантну посаду оператора комп»ютерного набору однак, начальником відділу кадрів йому було відмовлено у прийнятті на роботу, з посиланням на те, що позивач не відповідає потрібним вимогам для кандидата, оскільки відповідачу на зазначену посаду необхідна жінка віком від 30 до 45 років. (а.с.7-8)
		Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18.05.2011р., яке набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м.Києва від 26.01.2012р., у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Київський науково-дослідний та проектно - конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, що відбулась внаслідок дискримінації за ознакою статі та відшкодування моральної шкоди відмовлено. (а.с.11-17) 
		Зазначеним рішенням встановлено наступні обставини, а саме: відповідач відмовив позивачу у прийнятті на роботу у зв'язку з тим, що на вакантну посаду необхідна жінка 30-45 років та відсутні інші вакантні посади.
		Крім того, судом встановлено, що позивач не належить до осіб, з якими відповідач був зобов»язаний укладати трудовий договір (запрошені на роботу в порядку переведення (ст.24 КЗпП України), молоді спеціалісти, яких в установленому порядку направлено на роботу в дану організацію відповідно до ст. 197 КЗпП України).
		Судом встановлено, що вакантна посада оператора комп»ютерного набору, була наявна в бюро комп»ютерного набору документації, яке, у свою чергу, входить до відділу випуску проектної проекції відповідача. У зазначеному відділі працюють 29 осіб (у тому числі у бюро комп'ютерного набору документації 5 осіб) виключно жіночої статі,
		Відповідно до п. 1.8. «Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Гігієнічні вимоги до організації роботами з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних :машин», затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.1998р. N7, керівники державних органів, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності й підлеглості, в порядку забезпечення виробничого контролю, зобов'язані впорядкувати робочі місця користувачів ЕОМ та ПЕОМ з ВДТ відповідно до вимог цих Правил та забезпечити виконання гігієнічних вимог з організації роботи для операторів комп'ютерного набору. 
		У зв'язку з зазначеним, відповідачем враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму для працівниць (жінок) бюро комп'ютерного набору документації були створені відповідні санітарно-побутові умови. Крім цього, вільних площ для організації окремого санітарно-побутового приміщення для робітників чоловічої статі у відповідача не має. Таким чином, прийняття на зазначену посаду особу іншої статі призведе до порушення прав інших працівників (жінок).
		Враховуючи те, що в зазначеному відділі працюють 29 осіб (у тому числі у бюро комп'ютерного набору документації 5 осіб ) виключно жіночої статі, а відповідачем відповідно до п. 1.8. «Державних санітарних правил і норм…» з метою охороні прані жінок створено відповідні санітарно-побутові умови. 
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що прийняття на роботу позивача буде порушувати законні права та інтереси інших працівників-жінок, оскільки відповідачем, з урахуванням специфіки роботи, створено особливі умови щодо охорони праці жінок. Посилання позивача на те, що відмова у працевлаштуванні на роботу відбулась внаслідок дискримінації за ознакою статі, судом не може бути прийнята до уваги. (а.с.11-15) 
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992р. N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» за ч. 2 ст.232 КЗпП України суди безпосередньо розглядають позови про відмову в укладенні трудових договорів осіб, зокрема, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий  договір (наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв'язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну військову службу і повернулись після закінчення цієї роботи чи служби) або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП України.
		Як встановлено судом, позивач до зазначених категорій працівників не відноситься.
		За загальними правилами, викладеними у ч.1 ст. 22 КЗпП України, необґрунтована відмова у прийнятті на роботу заборонена. При цьому, не допускається пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
		Однак, виходячи з положень ст.21 КЗпП України, укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. 
		В протилежному випадку власник або уповноважений ним орган позбавляється можливості в повному обсязі виконувати свої функціональні обов»язки з підбору та розміщенню кадрів, нести відповідальність за додержання працівниками кваліфікаційних вимог, а також задовольнити свої виробничі потреби у працівниках певної кваліфікації та з належним  досвідом роботи.
		Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.  
		Також, позивачем у ході судового розгляду не було надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо заподіяння йому відповідачем моральної шкоди, її розміру та наявності вини відповідача. Тому позовні вимоги у цій частині суд вважає необґрунтованими та недоведеними. 
		Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відмови відповідача у прийнятті на роботу необґрунтованою, зобов»язання відповідача укласти трудовий договір з 13.05.2010р., визнання роботи оператора комп»ютерного набору не специфічною, яка може виконуватися виключно особами певної статі та віку, визнання, що відповідач станом на 16.04.2010р. недотримався порядку складання форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
		Крім того, відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України для звернення до суду із позовом про вирішення трудового спору визначено тримісячний строк, який рахується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
		          Як встановлено судом, позивач дізнався про те, що відповідачем йому відмовлено в прийнятті на роботу в травні 2010р.,  але з даним позовом він звернувся до суду лише у травні 2013р., тобто з пропуском встановленого законом строку. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 22, 231-233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання відмови у прийнятті на роботу необґрунтованою, зобов»язання укласти трудовий договір, визнання роботи оператора комп»ютерного набору не специфічною, визнання недотримання порядку складання звіту про наявність вакансій та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
		СУДДЯ :
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                2/759/3794/13 
		                                                                                                     759/7119/13    
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		5 червня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва в складі :
		головуючого судді                                                                       Кривов'яза А.П.
		при секретарі                                                                                   Чірковій М.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання відмови у прийнятті на роботу необґрунтованою, зобов»язання укласти трудовий договір, визнання роботи не специфічною, визнання недотримання порядку складання звіту про наявність вакансій та відшкодування моральної шкоди, суд,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Керуючись ст.209 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» про визнання відмови у прийнятті на роботу необґрунтованою, зобов»язання укласти трудовий договір, визнання роботи оператора комп»ютерного набору не специфічною, визнання недотримання порядку складання звіту про наявність вакансій та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
		 
		 
		СУДДЯ :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...