Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9101/193202/2012 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		"21" травня 2013 р.       справа № 2а-17941/2011 
		Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Уханенка С.А. 
		                    суддів:                     Дадим Ю.М.  Богданенка І.Ю. 
		за участю секретаря судового засідання:          Горшкова В.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1  на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
		в с т а н о в и в:
		У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити відповідно до положення ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.08.2010 року.
		Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2011 року позов в частині позовних вимог за період з 14 серпня 2010 року по 06 березня 2011 року - залишено без розгляду.
		Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 листопада 2011 року в позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
		Не погодившись з постановою суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. 
		Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
		Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області та з 11.08.2010 року отримує від нього виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як особа, що застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, у розмірі 130 грн. на місяць, що підтверджується довідкою відповідача від 29 серпня 2011 року № 2784/03, яка міститься в матеріалах справи (а.с.22). 
		Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
		Як слідує із правових норм, що регулюють спірні правовідносини, до 1 січня 2008 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися як Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-XII від 21 листопада 1992 (далі- Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) так і Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі- Закон  № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами (статтями 15 та 43 відповідно). 
		Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому, будь-яких обмежень щодо розміру вказаної допомоги норма Закону не містила, та не визначала будь-якого іншого порядку щодо призначення вказаної допомоги.
		Однак, пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III, а саме: дію статті 13 Закону № 2811-ХІІ з 01 січня 2008 року поширено і на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III виключено статті 40-44. 
		В той же час, рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III. 
		Крім того, пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року. 
		Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що 01 січня 2009 року відновлено дію вищезазначених положень Закону № 2240-III, у тому числі, і статті 43 цього Закону, приписи якої мали б бути застосовані Відповідачем при нарахуванні у 2011 році допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, адже даною нормою Закону чітко визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму.
		Правлінням Фонду у 2010-2013 роках будь-яких рішень щодо визначення розміру указаної допомоги не приймалось.
		Закони України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» № 2154 від 27.04.2010, «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 2857 від 23.10.2010, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» № 4282 від 22.12.2011 року та «Про Державний бюджет України на 2013 рік» № 5515 від 06.12.2012 не містять будь-яких положень щодо розміру допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ або делегування повноважень по визначенню такого розміру Кабінету Міністрів України.
		За таких обставин  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися застрахованій особі у розмірі,  визначеному статтею 43 Закону  № 2240-ІІІ, а саме - у розмірі прожиткового мінімуму.
		Таким чином, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" діяв неправомірно та з порушенням норм матеріального права.
		Щодо відшкодування судових витрат, а саме судового збору та витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
		Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		Оскільки позивачем додано до адміністративного позову достатні та належні докази понесених ним витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, в розмірі 400 грн. (договір про надання правової допомоги, квитанція, довідка про надання послуг зі складання позовної заяви із зазначенням затраченого часу та розрахунок адвоката, акт прийому-передачі послуг), і така сума не перевищує розмір встановлений законом, то такі витрати підлягають стягненню на його користь з державного бюджету за рішенням суду.
		За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення.
		Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207  КАС України,  суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 листопада 2011 року - скасувати.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому, ніж визначено статтею 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" з 07.03.2011 - неправомірними.
		Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області здійснити перерахунок та забезпечити виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом на момент виплати, починаючи з 07.03.2011, з урахуванням виплачених сум.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати: а саме судовий збір у розмірі 17 грн. 55 коп. (п'ять гривен десять копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн. (чотириста гривень).
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
		 
		 
		Головуючий:                                                            С.А. Уханенко 
		 
		          Суддя:                                                            Ю.М. Дадим 
		 
		          Суддя:                                                            І.Ю. Богданенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...