Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-346/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2013.
Дата набрання законної сили: 03.02.2014 (частково)
Результат оскарження 03.02.2014 Апеляційний суд Дніпропетровської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                       
		                                                                                          Справа № 2-346/11
		                                                                                          (2/401/131/12) 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		11 грудня 2012 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська 
		в складі:   головуючого судді                                Якименко Л.Г.
		           при секретарі                                    Носулі А.Л.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  та ОСОБА_4 про стягнення завдатку, матеріальної та моральної шкоди, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про стягнення авансу, неустойки та відшкодування збитків.
		В обґрунтуванні позовних вимог посилалася на те, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21.01.2003 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою.
		Ще до отримання свідоцтва про право на спадщину, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спільне рішення про його продаж, у зв'язку з чим вирішення даного питання було доручене ОСОБА_2, яка є матір'ю ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_4, та 18.10.2002 року видана довіреність на ім'я ОСОБА_2.
		17.10.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто угоди про купівлю-продаж домоволодіння АДРЕСА_1 та підписаний договір про завдаток, згідно з яким  ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 300 доларів США, а також була зазначена повна вартість домоволодіння 4300 доларів США та передбачено укладення договору купівлі-продажу після підготування правовстановлюючих документів на домоволодіння.
		В кінці жовтня 2002 року з дозволу ОСОБА_2 позивачка вселилася в спірне домоволодіння. В період з 24.10.2002 року по 14.03.2003 року виявились чисельні скриті недоліки домоволодіння, про які ОСОБА_2 не повідомила позивачку при укладенні угоди, а саме: встановлено займання опалювального котлу двічі, непридатність водонапірної колонки, протікання даху, промерзання стін, відсутність належного фундаменту, підтоплення домоволодіння, непридатність для користування електричної проводки та інші.
		Після 23.10.2002 року ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 власними силами провели ремонт всередині будинку, облаштували нову колонку для води, виклали зливну яму, провели в будинок воду та зробили інші роботи по облаштуванню домоволодіння.
		Позивачка протягом періоду з 23.10.2002 року по 12.04.2003 року витратила значні суми власних коштів. Оскільки витрати не у повному обсязі можуть бути підтверджені документально, позивачка обґрунтовує понесені витрати лише на суму 5 144,14 грн.
		В порушення взятих на себе зобов'язань, починаючи з 12.04.2003 року,  відповідачка ОСОБА_2 стала вимагати виселення позивачки із сім'єю із домоволодіння. Свої дії мотивувала втратою інтересу до подальшого укладення договору купівлі-продажу із позивачкою, та наміром продати вказане домоволодіння іншій особі за більш високою ціною.
		На думку позивачки, договір купівлі-продажу не був засвідчений нотаріально  з вини продавців, які уклали усний попередній договір та взяли завдаток за будинок, не маючи правовстановлюючих документів, свідоцтво про право на спадщину нотаріальною конторою було видано лише 21.01.2003 року.
		Внаслідок порушення ОСОБА_2 взятого зобов'язання згідно з ч.2, 3 ст. 195 ЦК України (в редакції 1963 року) на користь позивачки підлягає відшкодуванню подвійна сума завдатку. Сума самого завдатку на момент укладення правочину становила 1 590,00 грн. Однак, починаючи із моменту передачі завдатку, до 01.01.2011 року значно зріс індекс інфляції, з урахуванням якого позивачка вважає розраховувати початкову суму завдатку та майнових витрат. Таким чином, сума заборгованості складається з наступного: 1 590 (сума завдатку в грн. на момент правочину) х 2 (подвійний розмір завдатку) х 0,0043 (подвійна залікова ставка НБУ) х 3 010 (кількість днів прострочки) = 36 372 грн.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Також, сума завдатку з урахуванням індексу інфляції на дату 31.12.2010 року складала 11343, 92 грн. Крім того, згідно ст.ст. 623,1166 ЦК України позивачці має бути відшкодована майнова шкода в сумі понесених нею збитків (витрат) 5 144,14 грн.
		Позивачка також зазначає, що діями відповідачів їй було завдана моральна шкоди. Позивачка здійснила продаж належної їй квартири та витратила виручені грошові кошти на приведення спірного домоволодіння у належний стан. Проте надалі відповідачі звернулись до суду із позовом про виселення позивачки із домоволодіння із сім'єю - без надання іншого житла, який у 2007 році судом був задоволений. Неправомірні дії відповідачів призвели до неможливості відновлення звичного для позивачки способу життя, втрати житла, переживання протягом тривалого періоду з 2003 року по 2010 рік моральних страждань, що призвели до погіршення здоров'я. Виходячи з вищенаведених обставин, грошовий еквівалент завданої їй моральної шкоди позивачка оцінює в сумі 70000 грн., які просить суд стягнути солідарно з відповідачів.
		У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
		Представник відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечував. 
		Вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
		У судовому засіданні встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21.01.2003 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою.
		Ще до отримання свідоцтва про право на спадщину, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спільне рішення про його продаж, та вирішенням даного питання займалась ОСОБА_2, яка є матір'ю ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_4, для чого 18.10.2002 року їй була видана довіреність.
		17.10.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було досягнуто угоди про купівлю-продаж домоволодіння АДРЕСА_1 та підписаний договір про задаток, згідно з яким  ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 300 доларів США, а також була зазначена повна вартість домоволодіння 4300 доларів США та передбачено укладення договору купівлі-продажу після підготування правовстановлюючих документів на домоволодіння. Довіреність від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ОСОБА_2 була видана лише 18.10.2002 року, тобто на час укладення договору завдатку та отримання коштів у ОСОБА_2 не було повноважень здійснювати дії щодо продажу вказаного домолодіння. 
		Судом встановлено, та підтверджується самими відповідачами, що вказані кошти 300 доларів США ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для підготовки документів на спадщину.
		В кінці жовтня 2002 року з дозволу ОСОБА_2 позивачка вселилася в спірне домоволодіння. Після 23.10.2002 року ОСОБА_1 та її син ОСОБА_5 власними силами провели ремонт всередині будинку, облаштували нову колонку для води, виклали зливну яму, провели в будинок воду та зробили інші роботи по облаштуванню домоволодіння.
		Оскільки доказів витрати зазначеної позивачкою суми 5144,14 грн. на ремонтні роботи позивачкою суду надані не були, тому дані вимоги задоволенню не підлягають.
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.11.2006 року, яке залишено без змін рішенням Верховного Суду України від 27.04.2007 року, рішення АНД районного суду від 23.05.2006 року було скасовано. Позовні ОСОБА_3  та ОСОБА_4 задоволені частково, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були усунуті перешкоди в користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 та виселено з вказаного домоволодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення.
		Зібраними у справі доказами встановлено, що договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 не був укладений з вини відповідачів, які ухилилися від його укладення.
		Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
		Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
		Як передбачено ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному засвідченню та державній реєстрації. 
		Оскільки між сторонами договір купівлі-продажу житлового будинку належним чином в установленому законом порядку не укладався, а відповідачі ОСОБА_3  та ОСОБА_4 отриманий від ОСОБА_2 аванс до теперішнього часу не повернули, тому суд вважає за стягнути солідарно саме з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 397 гривень 90 копійок авансу, а також 137,00 гривень судових витрат.
		В той же час суд звертає увагу на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, у зв'язку з цим норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні. Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
		Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми авансу з урахуванням індексу інфляції задоволенню не підлягають.
		В іншій частині позову відмовити, оскільки вимоги не ґрунтуються на законі та суперечать встановленим рішенням апеляційного суду від 20.11.2006 року обставинам.
		Керуючись ст.ст. 11, 60, 169, 209, 212 ЦПК України, ст.ст. 626, 627, 629, 631, 632, 657 ЦК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		          
		          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3  та ОСОБА_4 про стягнення завдатку, матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково. 
		 
		          Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 2 397 гривень 90 копійок авансу та 137,00 гривень судових витрат, а всього 2 534 (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири) гривні 90 копійок.
		 
		В іншій частині позову, - відмовити.
		 
		Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 197 гривень 60 копійок судового збору на користь держави.
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.
		          Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...