Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-8286/11/0170/2 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"23" липня 2013 р.                               м. Київ                                        К/9991/315/12 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		  головуючого:            Штульман І.В. (доповідач), суддів:Гаманка О.І., Стародуба О.П.,  при секретарі:                                         Борілло Ю.В.,                               
		за участю Динди О.В.,- представника Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, -
		розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим до ОСОБА_5 про примусове видворення, за касаційною скаргою ОСОБА_6, - представника відповідача ОСОБА_5, на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року, -          
		                                        
		в с т а н о в и в :
		 
		Начальник Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим 12 липня 2011 року звернувся в Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим з позовом до ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про примусове видворення останнього за межі України. З посиланням на статтю 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3929-XII від 4 лютого 1994 року (далі - Закон №3929-XII), позовні вимоги мотивовані тим, що 12 липня 2011 року він прийняв постанову про видворення іноземця ОСОБА_5 за межі України та заборону йому в'їзду в Україну, відповідно до якої відповідач мав негайно покинути територію України за вчинення дій, які грубо порушують правила перебування іноземців на території України, та які суперечать інтересам забезпечення безпеки держави, наявності достатніх підстав вважати, що він буде ухилятись від виконання зазначеного рішення. 
		Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою  Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року, у справі №2а-8286/11/0170/2 позовні вимоги Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим - задоволено. Видворено в примусовому порядку за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_5, який тимчасово знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		Задовольняючи позовні вимоги про видворення відповідача за межі території України, суди попередніх інстанцій виходили з того, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_5, перебуваючи на території України, негативно висловився стосовно державної влади України, внутрішньої політики країни, що проводиться органами влади, закликав до створення об'єднань громадян із політичними спрямуваннями, діяльність яких буде направлена на підрив авторитету органів влади і може суттєво зашкодити національній безпеці та громадському порядку, чим створив передумови до загрози національній безпеці України, до вчинення протиправних проявів, пов'язаних з посяганням на територіальну цілісність та недоторканність України, її конституційний лад.
		Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2011 року та ухвалою  Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_6, - представник відповідача ОСОБА_5, звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим. Представник відповідача надав до суду касаційної інстанції інформацію про наявність у його довірителя дипломатичного паспорта (тип PD, код UKR, НОМЕР_1), виданого МЗС України 20 травня 1994 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		Касаційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_5 станом на 24 серпня 1991 року, - момент проголошення незалежності України, постійно проживав на території цієї держави, а в період часу з 4 лютого 1994 року до 17 березня 1995 року обіймав посаду Президента Республіки Крим. На час перегляду  апеляційним судом постанови суду першої інстанції, матеріали справи містили (а.с.67-68) копію листа в.о. Голови Державної міграційної служби України (вих.№49/8-10425 від 25 жовтня 2011 року) в якому зазначено, що згідно пункту 1 статті 3 Закону України «Про громадянство України» №2235-III від 18 січня 2001 року (далі - Закон №2235-III) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України.
		Частинами 1, 3-8, 11 статті 32 Закону №3929-XII (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо: він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання; він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк; його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку; під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону; він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними. Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України. Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку. Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення. У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду. Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави. Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду. Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. 
		Зазначена норма закону регулює правовідносини лише щодо осіб, які є іноземцями чи особами без громадянства.  
		У силу статті 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. 
		Відповідно до статті 3 «Протокол №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї» №ETS №046 від 
		 16 вересня 1963 року нікого не може бути вислано, шляхом застосування індивідуальних або колективних заходів, з території держави, громадянином якої він є. Нікого не може бути позбавлено права в'їзду на територію держави, громадянином якої він є. 
		Законодавство України про громадянство ґрунтується на принципах єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (пункт 1 статті 2 Закону №2235-III).
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону №2235-III громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
		Відповідно до статті 19 Закону №2235-III підставами для втрати громадянства України є: 
		1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки: а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав; б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями; в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем; г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави; 
		2) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів; 
		3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою. 
		Положення пунктів 1, 3 частини першої цієї статті не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства. 
		Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України. 
		Згідно частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
		У порушення зазначених вимог закону, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі, чи було припинено громадянство України відповідача ОСОБА_5 до 13 липня 2011 року.
		Оскільки суди попередніх інстанцій не перевірили належним чином чи мав відповідач статус громадянина України на час вирішення даного спору судом першої інстанції, то висновок суду про задоволення позову Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про примусове видворення ОСОБА_5, з посиланням на статтю 32 Закону №3929-XII, є передчасним. 
		Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення           справи. 
		Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті та, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		у х в а л и в :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_6, - представника відповідача ОСОБА_5, - задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2011 року та ухвалу  Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2011 року - скасувати. 
		Справу за позовом Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим до ОСОБА_5 про примусове видворення - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий:                                                                       Штульман І.В.           
		 
		Судді:                                                                                     Гаманко О.І.
		 
		                                                                                 
		                                                                                                     Стародуб О.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...