Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0531/4358/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2013.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Категорія: ч.3 ст.286 КК України Суддя в 1 інст. Гаврилов В.А.
		Доповідач суддя Стратейчук Л.З.
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
		 
		головуючого судді Стратейчук Л.З. 
		суддів Єстєніної В.В., Огурецького В.П.
		при секретарі Янчик Є.А.
		за участю прокурора Мамуки О.В.
		потерпілої ОСОБА_1
		представників потерпілих ОСОБА_2
		ОСОБА_3, ОСОБА_4
		засудженого ОСОБА_5
		захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_7, захисника ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_1 на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 травня 2013 року, яким 
		ОСОБА_5, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Макіївка Донецької області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює директором ТОВ «Красноармійський комбікормовий завод», раніше не судимий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		визнаний винним та засуджений за ст. 286 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік;
		стягнено з ОСОБА_5:
		на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 17765.05 гривень, на відшкодування моральної шкоди 100000 гривень;
		на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди 100000 гривень;
		на користь НІЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області витрати з проведення експертиз 24750.24 гривень, 
		 
		ВСТАНОВИЛА :
		 
		Згідно вироку ОСОБА_5 15 листопада 2011 року приблизно о 15 годині 20 хвилин перебуваючи у хворобливому стані, який викликано наявністю в нього вегето-судинної дистонії по змішаному типу, дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта зі спондилоартрозом унковертебральних зчленувань, остеохондрозом на рівні 3-4 шийних хребців з розвитком синкопального стану (короткочасна раптова втрата свідомості, що супроводжується втратою м'язового тонусу), що впливає на безпеку при керуванні транспортним засобом, який може привести до тяжких наслідків при загостренні в момент керування автотранспортом, будучи особою, у якої незадовго до зазначеного дня відбулася раптова втрата свідомості, а так само згідно п. 29 «Переліку захворювань і станів, при яких особа не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії «В», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я № 299 від 24 грудня 1999 року, є підставою для відсторонення водія від керування автотранспортом, діючи в порушення вимог п. 2.9 «б» Правил дорожнього руху України, який передбачає, що водієві забороняється управляти транспортним засобом у хворобливому стані, приступив до керування транспортним засобом, на якому проїхав від вул. Хірургічна, буд. 11, у напрямку спортивного клубу «Спорт-Макс», розташованого в Куйбишевському районі м. Донецьку. 
		15 листопада 2011 року ОСОБА_5, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, передбачаючи можливість настання будь-яких суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, у тому числі - настання смерті третіх осіб, легковажно розраховуючи на їхнє ненастання, приблизно о 15 годині 55 хвилин, перебуваючи у хворобливому стані, викликаному вищевказаним захворюванням, керував індивідуальним технічно справним автомобілем «TOYOTA SEQUOIA 5.7 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 і здійснював рух по проїзній частині вулиці Куйбишева з боку проспекту Олександра Матросова в напрямку вулиці Шахтарів Донбасу у Куйбишевському районі міста Донецька.
		На шляху слідування у водія ОСОБА_5 відбулася чергова короткочасна раптова втрата свідомості, що супроводжується втратою м'язового тонусу, при якому водій ОСОБА_5 втратив контроль над керуванням транспортного засобу, і автомобіль виїхав за межі проїзної частини вліво на тротуар, де в подальшому скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_10 і ОСОБА_11, що ішли по тротуару уздовж проїзної частини вулиці Куйбишева в зустрічному напрямку щодо напрямку руху автомобіля. Наїзд на вищевказаних пішоходів був скоєний передньою частиною кузова транспортного засобу. Після наїзду на пішоходів автомобіль «TOYOTA SEQUOIA 5.7 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 продовжив рух уперед і скоїв наїзд на дерева й бетонне огородження, що потягло повну зупинку транспортного засобу.
		При наїзді транспортного засобу пішоходові ОСОБА_10 були заподіяні: рана тім'яної області праворуч, садна підборіддя й лобової області ліворуч, відкритий перелом лівої гомілки в нижній третині, крововилив у м'які покриви голови тім'яної області праворуч, крововилив під м'які мозкові оболонки тім'яної області правої півкулі, кров у шлуночках мозку (у бічних шлуночках по 3 мл рідкої крові), двосторонній гемоторакс (по 1500 мл крові), множинні розриви серцевої сорочки і серця, переломи ребер праворуч: 2-4 по передньопахвовій, 6-10 по задньопахвовій, 2-10 по лопатковій лініям; ліворуч: 2-7 по задньопахвової, 5 по околохребетній лініям, перелом грудини в місці прикріплення рукоятки до тіла, крововиливи на задніх поверхнях обох легенів, множинні розриви капсули й тканини печінки, перелом хребта між 8 і 9 грудними хребцями з повним розривом спинного мозку й крововиливами під його оболонки й у спинномозковий канал, відрив атланто-акципітального зчленування, крововилив в околониркову клітковину правої нирки, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, й перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смертельного результату. ОСОБА_12, померла на місці події. Причиною смерті сталася сочетана травма тіла із множинними переломами кісток скелету й розривами внутрішніх органів, що ускладнилося гострою крововтратою.
		ОСОБА_11 були заподіяні: закрита черепно-мозкова травма, крововилив під оболонки й у речовину головного мозку, повний поперечний розрив атланто-акципітального зчленування з повним поперечним розривом спинного мозку, повний поперечний розрив міжхребетного диску між 6,7 шийними хребцями; тупа травма грудної клітини: розрив аорти, відрив лівої сонної артерії від дуги аорти, відрив трахеї на рівні 4-го кільця, множинні розриви легенів, повний поперечний відрив правого й лівого головних бронхів, множинні переломи ребер, відрив рукоятки грудини від її тіла, двосторонній гемопневмоторакс; тупа травма живота: у черевній порожнині близько 300 мл рідкої темної крові, розриви нирок і селезінки; багатооскольчаті переломи лівої гомілки; рани, садна й синці голови, тулуба й кінцівок, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. ОСОБА_11 помер на місці події. Причиною смерті з'явилися сочетана травма тіла: закрита черепно-мозкова травма, крововиливи під оболонки й у речовину головного мозку, повний поперечний розрив атланто-акципітального зчленування з повним поперечним розривом спинного мозку, повний поперечний розрив міжхребетного диску між 6,7 шийними хребцями; тупа травма грудної клітини: розрив аорти, відрив лівої сонної артерії від дуги аорти, відрив трахеї на рівні 4-го кільця, множинні розриви легенів, повний поперечний відрив правого й лівого головних бронхів, множинні переломи ребер, відрив рукоятки грудини від її тіла, двосторонній гемопневмоторакс; тупа травма живота: у черевній порожнині близько 300 мл рідкої темної крові, розриви нирок і селезінки; багатооскольчаті переломи лівої гомілки, що ускладнилися гострим загальним недокрів'ям, набряком головного мозку.
		 
		На вирок суду захисниками засудженого ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а також потерпілою ОСОБА_1 подані апеляції.
		В апеляціях:
		- захисник ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, мотивуючи тим, що засуджений визнав свою провину у повному обсязі, щиро розкаявся, частково відшкодував потерпілим матеріальну і моральну шкоду, має постійне місце роботи, має на утриманні двох дітей та дружину, є єдиним годувальником сім'ї, займається благодійністю. Також просить зменшити розмір сум, стягнутих на користь потерпілих на відшкодування моральної шкоди; 
		- захисник ОСОБА_6 просить вироку суду скасувати, кримінальну справу закрити. Посилається на те, що його підзахисний скоїв ДТП у безпорадному стані, у цей момент не міг усвідомлювати своїх дій і керувати ними, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції не враховано висновки комплексної судово-медичної і амбулаторної судово-психіатричної експертизи, згідно яких немає об'єктивних даних, що свідчили б про перебування ОСОБА_5 15.11.2011 року у хворобливому стані, що спростовує твердження досудового слідства про перебування засудженого у хворобливому стані та проявлення ним злочинної самовпевненості; 
		- потерпіла ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ст. 286 ч.3 КК України 10 років позбавлення волі. Своє прохання мотивує тим, що ОСОБА_5 протягом тривалого періоду часу, достовірно знаючи про свій хворобливий стан, керуючи транспортним засобом, піддавав життя оточуючих небезпеці, приховав свій стан здоров'я від медичної комісії при отриманні посвідчення водія та дозволу на зберігання вогнепальної зброї, не визнавав своєї провини та відмовлявся від давання показань, свою провину визнав тільки у судових дебатах при розгляді справи в суді першої інстанції під тиском доказів, що на її думку свідчить про відсутність розкаяння, скоїв наїзд на людей за межами проїзної частини. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, потерпілої, яка підтримала доводи своєї апеляції та заперечувала проти задоволення апеляцій захисників засудженого, її представника, який погодився з висловленою потерпілою думкою, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які підтримали доводи своїх апеляцій та заперечували проти задоволення апеляції потерпілої, засудженого, який просив задовольнити апеляцію захисника ОСОБА_7 в частині зменшення розміру покарання і заперечував проти задоволення апеляції потерпілої, апеляцію захисника ОСОБА_6 не підтримав, представників потерпілого ОСОБА_11, які не заперечували проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_7 і просили залишити без задоволення апеляцію ОСОБА_1, прокурора, який просив залишити без задоволення всі принесені апеляції, а вирок суду вважав обґрунтованим, допитавши засудженого і перевіривши матеріали справи в ході судового слідства, перевіривши доводи принесених апеляцій і доводи заперечень потерпілої ОСОБА_1 на апеляції захисників засудженого, судова колегія прийшла до висновку, що апеляції захисників підлягають частковому задоволенню, апеляція ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а вирок суду підлягає зміні з наступних підстав. 
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у порушенні правил дорожнього руху, що потягли загибель двох осіб, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.
		 
		На стадії досудового слідства в ході допитів, при відтворенні обстановки та обставин події, в судовому засіданні засуджений давав однакові за змістом та послідовні пояснення про обставини розвитку механізму дорожньо-транспортної пригоди і стан свого здоров'я, та зазначав, що 15.11.2011 року приблизно о 15.30 на своєму автомобілі «TOYOTA SEQUOIA 5.7 ЗНГ» він виїхав з офісу та рухався проїзною частиною вулиці Куйбишева у напрямку залізничного вокзалу, прямував до спортивного клубу «Спорт-Макс». На під'їзді до зупинки громадського транспорту „АМИ" він відчув нездужання, різкий занепад сил, виявив, що виїжджає на зустрічну смугу руху, мав намір повернутися у свою смугу, але у цей момент втратив свідомість і отямився після повної зупинки автомобілю в зв'язку з наїздом на бетонне огородження. Також пояснював, що у першій половині дня в зв'язку з головним болем приймав пігулки медичного препарату «цитрамон», але протягом дня почував себе задовільно і не припускав можливої втрати свідомості. Також пояснював, що за кілька днів до події ДТП, у готелі в м.Києві, де він перебував у відрядженні, приймаючи душ, відчув нездужання, яке через декілька секунд пройшло (у пізніших протоколах допиту на питання слідчого підтверджував, що у готелі втрачав свідомість) (а.с. 57 т.1, 158-160 т.2, а.с.16 т.4, а.с. 14 т.5, т.6 а.с. 49-51).
		Аналогічні пояснення ОСОБА_5 дав в ході судового слідства в апеляційному суді, пояснивши, що за станом свого здоров'я не міг припустити можливої втрати свідомості, перед виїздом з офісу о 15.30 трохи боліла голова, але в цілому почував себе задовільно.
		 
		Доводи засудженого про втрату свідомості, наслідком чого стала дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 15.11.2011 року, підтверджені сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів: поясненнями очевидців механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 (а.с.150 т.1, а.с.220 т.5), ОСОБА_14.( а.с. 195-197 т.1, а.с.204 т.5), ОСОБА_15 (а.с.82 т.2, а.с. 205 т.5), ОСОБА_16 (а.с.84 т.2, а.с.206 т.5), ОСОБА_17 (а.с.123-125 т.2, а.с.229 т.5), з свідчень яких, котрі узгоджуються одні з іншими, випливає, що автомобіль «TOYOTA SEQUOIA 5.7 ЗНГ» під керуванням ОСОБА_5 з моменту зміни напрямку руху вліво з проїзної частини, рухався прямолінійно, виїхав на пішохідну доріжку, перетнув її, не зважаючи на наїзди на пішоходів швидкості не зменшував, скоював наїзди на дерева, зупинився в результаті наїзду на бетонне огородження. Свідок ОСОБА_17 також пояснював, що у нього склалося враження, що з того моменту, як автомобіль став зміщуватися вліво, за кермом автомобілю нікого не було, задні стоп-сигнали не вмикались.
		 
		Доводи засудженого про скоєння ДТП в наслідок втрати свідомості, підтверджуються висновками проведених у справі судових експертиз: 
		- судової транспортно-трасологічної експертизи, згідно висновку якої на місці дорожньо-транспортної пригоди з моменту виїзду за межі проїзної частини вліво по відношенню його первинного напрямку руху, і до його зупинки в місці наїзду на бетонне огородження, зафіксовані сліди качіння, які представляють собою відбитки протектора шин, що утворилися на сніговому покриві при русі автомобілю, сліди належать автомобілю «TOYOTA SEQUOIA 5.7 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1, сліди залишені всіма колесами цього автомобілю, який рухався без гальмування, прямолінійно без зміни напрямку руху (а.с.91-95 т.1); 
		- експертизи технічного стану транспортного засобу, згідно висновку якої результати перевірки системи гальмування автомобілю «TOYOTA SEQUOIA 5.7 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 дозволяють зробити висновок про працездатність системи на момент огляду, а відповідно і на момент дорожньо-транспортної пригоди; результати перевірки кермового управління автомобілю дозволяють зробити висновок про працездатність системи на момент огляду, а відповідно і на момент дорожньо-транспортної пригоди, що забезпечувало водію технічну можливість контролювати напрямок руху транспортного засобу, при цьому вона не мала несправностей, котрі могли б обумовити раптовий для водіїв увод автомобілю чи відмову системи (т.1 а.с.206-210); 
		- комісійної комплексної судово-медичної і амбулаторної судово-психіатричної експертизи, згідно висновку якої з урахуванням наявності у ОСОБА_5 в анамнезі раптової втрати свідомості у 1993 році, наявності вегето-судинної дистонії по змішаному типу, яка виявлена у серпні 2000 року при проходженні стаціонарного лікування в неврологічному відділенні, наявності органічних і функціональних змін у головному мозку, шийному відділі хребта, судин шиї і головного мозку, які виявлені при проведенні додаткових досліджень у листопаді-грудні 2011 року, і які свідчать про наявність у нього у теперішній час вегето-судинної дистонії по змішаному типу, дегенеративно-дистрофічних змін шийного відділу хребта зі спондилоартрозом унковертибральних зчленінь, остеохондрозом на рівні 3-4 шийних хребців, які були у нього наявними на момент дорожньо-транспортної пригоди, а також даних матеріалів справи експертна комісія не виключає можливості розвитку у ОСОБА_5 синкопального стану (короткочасна раптова втрата свідомості, яка супроводжувалась втратою м'язового тонусу), в тому числі при керуванні транспортним засобом до виїзду автомобіля за межі проїзної частини, тобто до дорожньо-транспортної пригоди. При цьому його скарги на головні болі, коливання артеріального тиску, епізоди порушення свідомості укладаються в клініку наявних у нього захворювань(пункти 9,16,18,20, 21) (а.с.98-154 т.4). 
		 
		Згідно того ж висновку комісійної комплексної судово-медичної і амбулаторної судово-психіатричної експертизи (а.с.94-131 т.4), а також висновку комплексної судово-психіатричної і судово-автотехнічної експертизи (а.с.136-177 т.3) ОСОБА_5 психічним захворюванням не страждає і може усвідомлювати свої дії та керувати ними , в момент інкримінованого правопорушення у нього був тимчасовий розлад психічної діяльності в формі короткочасного кількісного розладу свідомості по типу непритомності і за своїм психічним станом в момент інкримінованого правопорушення він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а тому йому не можуть інкримінуватися порушення інших пунктів Правил дорожнього руху, встановлених висновком автотехнічної експертизи (а.с.142-149 т.2). 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що як досудовим слідством, так і судом з'ясовувалось питання щодо швидкості, з якою рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_5 до початку розвитку механізму дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Пояснення очевидців ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_16 щодо швидкості руху автомобіля, перевірені при відтворенні обстановки і обставин події з кожним зі свідків, стали предметом дослідження автотехнічної експертизи, за висновком якої швидкість руху автомобілю складала 135-108-90 км/год (а.с. 149 т.2). На підставі цих висновків експертиза робить також висновок про порушення водієм п.10.1, 11.13, 12.1, 12.4, 12.9(б), в тому числі перевищення встановленої для населених пунктів швидкості руху - 60 км/год (12.4, 12.9(б). Проте, виходячи з обставини наїзду на пішоходів у стані втрати свідомості і неможливості інкримінування засудженому порушень правил дорожнього руху щодо дотримання встановленої швидкості руху у певному місці, що також підтверджено висновком комісійної комплексної судово-медичної і судово-автотехнічної експертизи (а.с.176 т. 3 п.п.15-18 висновку), не має значення кількісний показник швидкості, з якою він рухався до початку розвитку механізму ДТП, тому висновки даної експертизи обґрунтовано не приймались до уваги як досудовим слідством, так і судом. 
		 
		У той же час слід зауважити, що зазначена автотехнічна експертиза проводилась без урахування пояснень свідка ОСОБА_17 - водія, який рухався попереду автомобілю ОСОБА_5 і спостерігав початок розвитку механізму дорожньо-транспортної пригоди, був безпосереднім учасником дорожнього руху, у той час як інші очевидці спостерігали за механізмом розвитку ДТП з тротуарів і зазначали швидкість руху автомобілю ОСОБА_5 з суб'єктивних міркувань. Висновком комісійної комплексної судово-медичної і судово-автотехнічної експертизи, яка, крім даних, отриманих від очевидців ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_16 дослідила також і дані, отримані в результаті допиту свідка ОСОБА_17, в результаті додаткового огляду місця події, а також огляду відеозапису, наданого розташованим біля місця події ТОВ НПП «АМИ», прийшла до висновку, що швидкість руху автомобілю за межами проїзної частини складала 60.7 км/год (а.с. 175 т.3, п.6 висновку).
		 
		Дії водія транспортного засобу, передбачені ст.286 КК України характеризуються змішаною формою вини: прямим умислом щодо порушення Правил дорожнього руху, та необережністю по відношенню до наслідків, які настали в результаті порушення цих правил. 
		 
		На підставі показань ОСОБА_5 про стан свого здоров'я 15.11.2011 року, що передував події ДТП, та колег ОСОБА_5 - свідків ОСОБА_19, яка пояснювала, що у першій половині дня ОСОБА_5 підвозив її на своєму автомобілі по її справах до певного місця і скаржився на головний біль ( 227 т.5 а.с.63-64 т.4), ОСОБА_20, яка пояснювала, що близько 11 години 15.11.2011 року ОСОБА_5 мав хворий вигляд, були червоні очі (а.с.220 т.5, а.с.214 т.2), ОСОБА_21, якій ОСОБА_5 повідомив про втрату свідомості у номері готелю і яка разом з ним була у відрядженні в м.Київ (а.с.36 т.6, а.с.160-161 т.4), ОСОБА_22, яка пояснювала, що у липні 2011 року ОСОБА_5 їй скаржився на періодичні головні болі (а.с.220 т.5, а.с.170-171 т.4), ОСОБА_23, якому ОСОБА_5 також скаржився на періодичні головні болі, а 15.11.2011 року після ДТП за телефоном повідомив, що збив людей в наслідок втрати свідомості (а.с.226 т.5, а.с.216-218 т.2), судом було обґрунтовано встановлено, що засуджений, усвідомлюючи свій хворобливий стан, в тому числі 15.11.2011 року, приступив до керування автомобілем, чим порушив вимоги п.2.9(б) Правил дорожнього руху, які забороняють водію керувати транспортним засобом у хворобливому стані, наслідком якого стало смертельне травмування двох пішоходів. Ці висновки суду підтверджуються і зазначеними у вироку, прийнятими судом до уваги висновками комісійної комплексної судово-медичної і амбулаторної судово-психіатричної експертизи, згідно висновку якої ОСОБА_5 не страждав і не страждає хронічним психічним захворюванням і може усвідомлювати наявність у нього хворобливого стану(пункт 21 абз.2 висновку), без звернення за медичною допомогою він не мав можливості виявити встановлені у нього після дорожньо-транспортної пригоди паталогічні зміни в головному мозку, шийному відділі хребта, судинах шиї і головного мозку(пункт 22 висновку), в зв'язку з можливим варіантом розвитку синкопального стану без періоду передвісників, виходячи з пояснень ОСОБА_5 (які не спростовані дослідженими судом доказами), він не міг передбачити (виявити) розвиток раптової короткочасної втрати свідомості 15.11.2011 року; наявність епізодів порушення свідомості у дитинстві, їх повторення у дорослому віці 09.11.2011 року, свідчить про те, що ОСОБА_5 слід було звернутися за медичною допомогою, але будь-яких нормативних медичних документів, які вказують на звернення за медичною допомогою в обов'язковому порядку перед керуванням транспортним засобом, не передбачено; згідно п.2.9 (б) Правил дорожнього руху України водію заборонено керувати транспортним засобом у хворобливому стані, але будь-яких об'єктивних медичних даних, які б свідчили, що ОСОБА_5 находився у „хворобливому стані" 15.11.2011 року до дорожньо-транспортної пригоди не мається (пункт 23 висновку); згідно «Переліку захворювань і станів, при яких особа не може бути допущеною до управління транспортними засобами категорії „В", затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я № 299 від 24.12.1999 року, наявність у ОСОБА_5 захворювання - вегето-судинна дистонія по змішаному типу і остеохондроз шийного відділу хребта не є протипоказанням до управління транспортними засобами категорії „В", згідно п.29 «Переліку... », наявність синкопальних станів є протипоказанням до управління транспортними засобами категорії „В"(пункти 13, 24, 25 висновку) (а.с.98-154 т.4). 
		 
		З наведених висновків експертизи випливає, що хоча засуджений і перебував у хворобливому стані, що встановлено з його особистих пояснень і пояснень свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, він не мав підстав для того, щоб передбачити 15.11.2011 року втрату свідомості під час керування транспортним засобом, наявне у нього захворювання на вегето-судинну дистонію по змішаному типу і остеохондроз шийного відділу хребта не є протипоказанням до управління транспортними засобами категорії „В", а наявність синкопальних станів, які є протипоказанням до управління транспортними засобами категорії „В" до 15.11.2011 року у нього встановлена не була. 
		 
		На підставі наведеного колегія суддів вважає, що висновки досудового слідства і суду про перебування ОСОБА_5 у хворобливому стані 15.11.2011 року, під час якого він приступив до управління транспортним засобом, відповідають фактичним обставинам справи.
		 
		У той же час, колегія суддів не може погодитись з висновками суду стосовно виду допущеної ОСОБА_5 необережності, яким суд визнав злочинну самовпевненість, мотивуючи тим, що він передбачав можливість настання будь-яких суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, у тому числі - настання смерті третіх осіб, та легковажно розраховував на їхнє ненастання, оскільки з послідовних і однакових за змістом показань засудженого, допитаних свідків та наведених вище висновків судових експертиз об'єктивно такий вид необережності не випливає. На думку колегії суддів засуджений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, тому формою необережності колегія суддів вважає злочинну недбалість. На кваліфікацію дій за ст.286 КК України цей висновок не впливає.
		 
		Таким чином суд першої інстанції на підставі аналізу і оцінки розглянутих в судовому засіданні доказів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у скоєнні ним порушення правил безпеки дорожнього руху, що потягли загибель декількох осіб і правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.286 КК України. 
		 
		Обговорюючи питання про розмір покарання, колегія суддів виходить з наступного. 
		 
		У відповідність із положеннями ст.ст. 50, 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину і обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому особі, що скоїла злочин, повинне бути призначене покарання необхідне і достатнє для його виправлення й попередження нових злочинів.
		 
		Згідно зі ст.372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину й особі засудженого визнається таке покарання, яке хоча і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу, але по своєму виду або розміру є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і внаслідок суворості. 
		 
		Згідно роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року суди, вирішуючи питання про вид і розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у скоєнні злочину, зобов'язані дотримуватися загальних принципів призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, брати до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини справи, які обтяжують або пом'якшують покарання. 
		 
		На думку колегії суддів при вирішенні питання про призначення основного покарання і його розміру ОСОБА_5 суд першої інстанції припустив порушення наведених вище положень закону і призначив йому основне покарання, яке не відповідає вимогам ст.65 КК України в наслідок суворості. 
		 
		Як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції обґрунтовано врахував щиросердне каяття у скоєному, перебування на утриманні неповнолітніх дітей, що він працює і позитивно характеризується, часткового відшкодував заподіяну шкоду. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Ці висновки суду відповідають матеріалам справи і узгоджуються з вимогами ст.67 КК України. Також суд врахував позитивну характеристику засудженого за місцем проживання і відсутність у нього судимостей. 
		 
		У той же час суд не врахував, що скоєний злочин є необережним (зазначив у вироку, що злочин є не умисним), при наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання, на які послався у вироку, а також при позиції державного обвинувача, який просив на підставі ст.69 КК України призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, фактично не обговорив питання про можливість призначення покарання нижче від нижчої межі санкції ч.3 ст.286 КК України з огляду на зазначені обставини. Суд прийшов до висновку про неможливість призначення покарання нижче від нижчої межі, пославшись на актуальність злочину, скоєного за межами проїзної частини, де громадяни почувають себе в безпеці, на прилюдність його скоєння, на технічні характеристики автомобілю, а також зробивши незрозумілий висновок, що цим автомобілем необхідно керувати з особливими вимогами до безпеки та стану здоров'я водія, і беззаперечно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України, тобто на обставини, які не впливають на ступінь вини ОСОБА_5, оскільки ці обставини мали місце у момент, коли засуджений втратив свідомість і не міг керувати своїми діями. Порушення ним Правил дорожнього руху мало місце значно раніше, коли він приступив до керування транспортним засобом у хворобливому стані. Крім того, жодна з наведених судом в цій частині обставин як обтяжуюча покарання, не передбачена ст.67 КК України, тому такий висновок суду не ґрунтується на законі і не впливає на розмір покарання.
		 
		Крім того, суд в достатній мірі не врахував фактичні обставини справи, а саме його характер з огляду на те, що тяжкі наслідки у виді смерті пішоходів пов'язані з раптовим погіршенням стану здоров'я і втратою водієм свідомості під час керування транспортним засобом, що злочин скоєно з необережності у формі злочинної недбалості, що висновки досудового слідства і суду про порушення ОСОБА_5 п.2.9 (б) Правил дорожнього руху України зроблені виключно на щирих і правдивих показаннях засудженого і свідків, на яких він сам указав при первинному допиті у якості підозрюваного, а ці показання у наступному узгодились і з висновками судових експертиз в частині оцінки його стану здоров'я у день ДТП і у періоді, що передував пригоді, що свідчить про правдивість показань ОСОБА_5 як на стадії досудового слідства, так і в судовому засіданні, а також про його щире розкаяння і критичне ставлення до скоєних дій. Також суд не врахував, що ОСОБА_5 у повному обсязі, в достатньо великих сумах, добровільно була відшкодована матеріальна і моральна шкода потерпілим ОСОБА_24 (а.с.115, 117, 119, 121 т.6, а.с.182 т.5), і ОСОБА_25 (а.с.36 т.5), що він намагався відшкодувати матеріальну і моральну шкоду потерпілій ОСОБА_1, яка принципово відмовлялась від отримання переказаних грошей (а.с. 176 т.5), а потерпіла ОСОБА_8 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 грн заявила під час судового слідства. Дана сума була визнана ОСОБА_5 і стягнута судом на користь потерпілої. Також суд не в достатній мірі врахував дані про особу ОСОБА_5, який має на утриманні крім двох малолітніх дітей 2007 і 2009 року народження, один з яких - донька ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_2 року є усиновленою дитиною (а.с.а.с.56-58 т.5), а й дружину ОСОБА_26, що підтверджується довідкою житлового органу (а.с.64 т.5), що він має психічно-хворого батька, який періодично проходить стаціонарні курси лікування (а.с.65 т.5), а його неповнолітнього сина 2003 року народження, свого рідного брата по лінії батька (а.с.66 т.5) за відсутністю інших родичів утримує і доглядає у період лікування батька в психіатричній лікарні(а.с.66 т.5), займається благодійністю і систематично надає матеріальну допомогу установам м.Красноармійська, в тому числі дитячому центру „Отчий дом", первинній профспілковій організації Красноармійської ОДПІ (а.с.67-78).
		 
		Наведені вище обставини у своїй сукупності істотно зніжують ступінь тяжкості скоєного злочину і соціальної небезпеки особи ОСОБА_5, і у відповідності з положеннями ст.69 КК України дають апеляційному суду підстави призначити йому покарання у виді позбавлення волі нижче від нижчої межі санкції статті кримінального закону, який передбачає відповідальність за скоєне засудженим діяння, істотно зменшивши його і призначивши покарання у виді двох років позбавлення волі, яке вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого, а також таким, що відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		 
		Доводи апеляції захисника ОСОБА_6 про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і судом неправильно оцінені наявні докази, є безпідставними, оскільки висновок комісійної комплексної судово-медичної і судово-психіатричної експертизи, викладений у п.23 абз.3, про відсутність об'єктивних даних, що свідчили б про перебування ОСОБА_5 15.11.2011 року у хворобливому стані, не суперечить матеріалам справи і не спростовує протилежних висновків суду в цій частині, оскільки перебування ОСОБА_5 у хворобливому стані 15.11.2011 року, як зазначено вище, встановлено на підставі сукупності досліджених судовому засіданні доказів, а встановлений факт перебування засудженого в стані втрати свідомості в момент початку розвитку механізму ДТП не виключає його відповідальності за порушення п.2.9 (б) Правил дорожнього руху. 
		 
		Відповідаючи на доводи апеляції потерпілої ОСОБА_1, на які потерпіла посилалась також і у своїх запереченнях на апеляції захисників засудженого, про те, що ОСОБА_5 протягом тривалого періоду часу, достовірно знаючи про свій хворобливий стан, керуючи транспортним засобом, піддавав життя оточуючих небезпеці, приховав свій стан здоров'я від медичної комісії при отриманні посвідчення водія та дозволу на зберігання вогнепальної зброї, не визнавав своєї провини та відмовлявся від давання показань, скоїв наїзд на людей за межами проїзної частини, колегія суддів відмічає, що з матеріалів справи випливає, що наявне у ОСОБА_5 захворювання, виявлене у 2000 році, не є протипоказанням для управління транспортними засобами, настання синкопального стану у момент, що передував початку розвиту механізму дорожньо-транспортної пригоди, він не міг передбачити, хоча за станом здоров'я у нього були підстави для звернення за медичною допомогою, Проходження медичного огляду перед управлінням транспортним засобом нормативними медичними документами не передбачено, даних, які б вказувати на приховування свого захворювання під час отримання посвідчення воді і дозволу на зберігання вогнепальної зброї матеріали справи не містять, перед отриманням посвідчень про такі права ОСОБА_5 проходив медичний огляд, що підтвердили допитані в судовому засіданні медичні працівники свідки ОСОБА_27.(а.с.34 т.6, а.с.65-66 т.4), ОСОБА_28.(а.с.206 т.5), в зв'язку з чим ці доводи судова колегія вважає безпідставними, доводи апеляції про невизнання вини засудженим і відсутність розкаяння з його боку вважає такими, що суперечать матеріалам справи і обґрунтованим висновкам суду, факт наїзду на пішоходів за межами проїзної частини згідно діючого законодавства не є обставиною, що обтяжує покарання за скоення злочину, передбаченого ст.286 КК України. З урахуванням висновку судової колегії про доцільність призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, доводи апеляції потерпілої також слід визнати безпідставними.
		 
		Щодо сумнівів потерпілої стосовно втрати ОСОБА_5 свідомості, висловлених у запереченнях на апеляції захисників, то п.15 комісійної комплексної судово-медичної і амбулаторної судово-психіатричної експертизи, в якому зазначено, що об'єктивних медичних даних на підтвердження факту втрати свідомості ОСОБА_5 безпосередньо перед подією дорожньо-транспортної пригоди 15.11.2011 року не мається(а.с.152 т.4), не спростовує пояснень засудженого і висновків суду про скоєння ним наїзду на пішоходів в стані втрати свідомості. Цей висновок експертизи, взятий окремо від сукупності інших доказів, не може бути взятий до уваги. У свою чергу висновок суду підтверджений сукупністю досліджених доказів, наведених вище, і ці твердження потерпілої є її суб'єктивною інтерпретацією висновку судової експертизи в цій частині. 
		 
		Суд не бере до уваги доводи апеляції захисника ОСОБА_7 щодо зменшення розміру сум на відшкодування моральної шкоди, стягнутих на користь потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_8, а також доводи апеляції захисника ОСОБА_6 про порушення положень ст.298 КПК України 1960 року в частині оголошення позовних заяв потерпілих, оскільки засуджений в судовому засіданні в апеляційному суді на порушення своїх прав в цій частині не наполягав і погодився з розміром стягнутих з нього на користь потерпілих сум. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року і п.п.11,15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів 
		 
		УХВАЛИЛА :
		 
		 
		Апеляцію захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 задовольнити частково, апеляцію потерпілої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		 
		Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 27 травня 2013 року у відношенні ОСОБА_5 - змінити.
		 
		Вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 286 ч.3 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. 
		 
		В іншій частині вирок суду залишити без змін.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...