Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/9065/2013 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.07.2013. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2013.
Дата набрання законної сили: 10.07.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   м. КИЄВА
		МСП-03680,  м. Київ,  вул. Солом'янська, 2-А
		 
		 
		Справа №22- 9065/13                                     Головуючий у 1-й інстанції -  Лужецька О.Р.
		                                                            Доповідач - Заришняк Г.М.
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		10 липня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
		Головуючого: Заришняк Г.М.
		Суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
		при секретарі: Кацідим В.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  в інтересах ОСОБА_2  на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2013 року по справі за позовом  ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Карго України» про стягнення заборгованості по заробітній платі,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до  Приватного підприємства «Карго України», в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі. Зазначав, що    02.05.2011 р. відповідно до наказу № 6-к він був прийнятий на роботу в ПП «Карго України» на посаду менеджера з логістики. 28.10.2011 р. він був звільнений із займаної посади за власним бажанням. За виконання відповідної роботи за умовами трудового договору при прийнятті на роботу йому був гарантований посадовий оклад у розмірі 965,00 грн. Свої обов'язки він виконував сумлінно, але в порушення ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» протягом п'яти місяців не отримував заробітну плату, у зв'язку з чим  просив стягнути з приватного підприємства "Карго України" на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4825,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та 2500 грн. витрат на правову допомогу.
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного   підприємства "Карго України" 2000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката.
		В апеляційній скарзі  представник позивача просить рішення суду  скасувати та постановити нове рішення про задоволенні позову ОСОБА_2,посилаючись на  неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та  порушення  судом  норм матеріального і процесуального закону.
		В суді апеляційної інстанції позивач та його представник  підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, наведених в ній.
		Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним. 
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга     підлягає   частковому задоволенню  з таких підстав. 
		Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу законів про працю України  та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Судом  встановлено, що  02.05.2011 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду менеджера з логістики в Приватне підприємство «Карго України» з окладом згідно штатного розкладу, що підтверджується наказом про найм працівників № 6-К та записом до трудової книжки (а.с. 3, 24).
		З матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розкладу від 02.05.2011р. посадовий оклад менеджера з логістики складає 965,00 грн. (а.с.25).
		Як видно зі справи, відповідно до наказу № 1-НЗ від 04.05.2011р. у зв'язку з неповідомленням менеджером з логістики ОСОБА_2 поважної причини відсутності на робочому місці, прийнято рішення, починаючи з 04.05.2011р., припинити нарахування ОСОБА_2  заробітної плати до дня його з'явлення на роботу або до повідомлення поважної причини відсутності на робочому місці й, починаючи з 04.05.2011р., вести акти обліку про  відсутність на роботі ОСОБА_2 та робити відповідні відмітки про нез'явлення на робочому місці в табелі обліку робочого часу на підприємстві (а.с.66). 
		Факт відсутності ОСОБА_2 на роботі підтверджується актами про відсутність працівника на роботі в період з 06.05.2011р. по   28.10.2011р., складеними директором ПП «Карго України» ОСОБА_3  та водієм ОСОБА_4, та табелями обліку використання робочого часу за травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року (а.с. 29-53, 54-65).
		Через відсутність ОСОБА_2 на роботі заробітна плата йому не нараховувалась та не сплачувалися за позивача податкові і страхові внески, що підтверджується копіями податкових розрахунків та копіями звітів до Управління пенсійного фонду за вказаний період  (а.с.67-110).
		Зазначені обставини позивачем та його представником не спростовані.
		 Наказом відповідача за  № 13-К від 14.10.2011 року ОСОБА_2.  було  звільнено з  роботи   за власним бажанням 0згідно ст. 38 КЗпП України та зроблено відповідний запис до трудової книжки (а.с.111).
		Суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про те, що оскільки позивач не працював у відповідача з 04.05.2011 р., а згодом подав заяву про звільнення за власним бажанням, тому  Підприємство відповідно до вимог трудового законодавства не нараховувало йому    заробітну плату за цей період.
		По справі не встановлено заподіяння позивачу з вини ПП «Карго України» моральної шкоди.
		За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача на користь ОСОБА_2 заробітної плати та моральної шкоди.
		Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
		Посилання в апеляційній скарзі на сумлінне виконання позивачем своїх трудових обов'язків не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами.  
		Разом з тим, колегія суддів не може погодиться з висновками суду щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПП"Карго України" 2000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката.
		Відповідно до ч. 1. ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Згідно з  п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, також витрати на правову допомогу.
		Як видно зі справи, 28.03.2013 року між Приватним підприємством «Карго України» та адвокатом ОСОБА_6 було укладено договір про надання правової допомоги № 13-03-28. За надану правову допомогу позивачем було сплачено суму в розмірі 2000,00 грн.( а.с.117-121).
		На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
		 В основу рішення про  стягнення  витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, суд поклав розрахунок, наданий відповідачем, вважаючи його вірним (а.с.120)
		Разом з тим, в справі відсутні будь-які докази щодо фактичних затрат часу адвокатом на подачу: клопотання про долучення доказів до матеріалів справи,  заперечень проти позову та клопотання про включення витрат клієнта на оплату послуг адвоката ( 0,5 +0,5+0,5 =1, 5 год. або  688, 20 грн.) 
		Окрім того,   час на підготовку письмових пояснень відносно  вимог про оплату послуг адвоката та підготовку клопотання про включення витрат на оплату послуг адвоката  по 0,6 год. на кожний документ, що становить 550 грн.56 коп. (275,28+275, 28=550, 56),  є явно завищеним.
		За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним визначити реальний час, необхідний  для підготовки письмових пояснень відносно  вимог про оплату послуг адвоката та підготовки клопотання щодо цих витрат в кількості 0,6 год. та обчислити розмір    витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з часу участі  особи, яка надавала правову допомогу, затраченого на: ознайомлення з матеріалами справи (0,5 год.), на аналіз доказів (0,8 год.), підготовку заперечень проти позову (0,8 год.), підготовку письмових пояснень  відносно  вимог про оплату послуг адвоката та підготовку клопотання про включення витрат на оплату послуг адвоката (0,6 год.), участь в судових засіданнях (0,5 год.), що  визначено  в розрахунку представника відповідача, й становить  загальну кількість часу -  3,8 години. 
		 Згідно з  ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подачу позовів про стягнення зарплати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що витікають з трудових правовідносин.
		Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
		Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року №4191-VI  встановлено порядок компенсації судових витрат за рахунок держави.   
		Статтею 2 цього Закону передбачено, що уразі, якщо сторона у цивільній чи адміністративній  справі   звільнена   від   оплати   витрат  на  правову  допомогу,  компенсація таких витрат виплачується  стороні,  на  користь  якої ухвалено  судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не  перевищує  2,5  відсотка  встановленої  законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі 
		особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні,  під час  вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. 
		     Компенсація витрат   на   правову  допомогу  виплачується  за  рахунок  державного  бюджету  в   межах   видатків,   передбачених Державній  судовій  адміністрації України на здійснення правосуддя  місцевими загальними та місцевими адміністративними судами. 
		Оскільки позивач звільнений від слати судових витрат, колегія суддів вважає необхідним  витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, стягнути на користь відповідача з державного бюджету.
		 За таких обставин, рішення суду  в частині стягнення з   ОСОБА_2 користь ПП "Карго України"  витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката,  підлягає скасуванню з ухваленням  нового рішення в цій частині про стягнення  з держави на користь Приватного підприємства "Карго України"  1468 грн. 16 коп. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката ( 1147грн. мін. зарплати  х 3,8год. х 2,5%)
		 Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,  -      
		 
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 травня 2013 року   в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Карго України"  витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката,  скасувати та ухвалити нове рішення, яким  стягнути з державного бюджету на користь Приватного підприємства "Карго України" ( код ЄДРПОУ 35792611) 1468 грн. 16 коп. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката.
		В решті дане рішення залишити без зміни. 
		Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
		 
		 
		Головуючий                 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...