Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/7928/2013 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження нормативно-правових актів, виданих (усього), у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2013.
Дата набрання законної сили: 18.07.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                  
		    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		Справа № 22-ц/796/7928/2013                           Головуючий у 1- й інстанції:  Коробенко С.В.
		Доповідач: Гаращенко Д.Р.
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
		Головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
		                         суддів Ратнікової В.М., Борисової О.В.
		при секретарі - Мурга М.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08    вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України, третя особа: Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, про відшкодування моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИЛА:
		У серпні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Київстар», Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.
		На обґрунтування позовних вимог вказувала, що в серпні 2005 року придбала стартовий пакет мобільного зв'язку закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (далі - ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.») та стала споживачем телекомунікаційних послуг цього оператора, який зобов'язаний забезпечити схоронність відомостей про надані послуги.
		У липні 2006 року вона дізналася про те, що оператором без її згоди та відома зроблена деталізація її телефонних дзвінків (номери, дата, час, тривалість, тип, серійний номер, азимут, адреса базової станції) за період з  10 червня 2006 року до 7 липня 2006 року, яка стала відомою її чоловікові та дала можливість з'ясувати її місцезнаходження і окремі обставини з особистого життя, що призвело до неприязних стосунків із ним, а згодом і до розірвання шлюбу.
		Посилаючись на те, що через такі неправомірні дії з незбереження конфіденційної інформації та порушення таємниці її особистого життя зазнала душевних страждань та моральних переживань, а тому на підставі ст. ст. 31, 32 Конституції України, Закону України «Про телекомунікації» позивач просила суд стягнути із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» на свою користь 250 000 грн. компенсації завданої моральної шкоди.
		Судами справа розглядалася неодноразово.
		Останнім рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від  08 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
		23 вересня 2011 року представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила суд його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначила, що ОСОБА_2 деталізовану роздруківку здійснених з її номера телефонних дзвінків не замовляла, а тому наявність останньої свідчить про порушення зобов'язань ПрАТ «Київстар» щодо захисту інформації. Також апелянт звертає увагу колегії суддів на те, що зняття інформації з каналів зв'язку може мати місце лише у виняткових випадках та виключно на підставі рішення суду.
		Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року залишено без змін.
		Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		У судовому засіданні представник ПрАТ «Київстар» заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Представник Міністерства внутрішніх справ України заперечувала проти задоволення апеляційної скарги просила її відхилити.
		Апелянт, її представник та інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. 
		Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які нез'явились у судове засідання, відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, які беруть участь у справі та з'явилися у судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження прийшла до наступного.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує такі питання : чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;  які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;  як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час  розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
		Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами скасування судового рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
		1)неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
		3)невідповідність висновків суду обставинам справи;
		4)порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. 
		Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
		Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.
		Встановлено, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій неодноразово переглядались касаційною інстанцію з відповідними висновками та мотивами причин скасування .  
		Так згідно Ухвали Верховного Суду України від  28 липня 2010 р. було вказано, що суди першої і апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що обов'язок доводити відсутність своєї вини відповідно до умов ст. 614 ЦК України має відповідач. 
		Згідно Ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  від 17 лютого 2012 р. було вказано, що для вирішення вказаної справи для суду першочергове значення має, чи довело ПрАТ «Київстар» забезпечення ним схоронність відомостей щодо споживача ОСОБА_2, чи вжило заходи  про недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається мережами, чи спростувало свою вину у порушенні договірних зобов'язань. 
		Згідно Ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2013 р., касаційна інстанція зазначила, що апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вимог процесуального закону не врахував та не спростувавши факт здійснення деталізації телефонних дзвінків позивачки без її згоди, залишив поза увагою те, що саме ПрАТ «Київстар» повинен забезпечити і несе відповідальність за схоронність відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг ОСОБА_2
		На думку суду касаційної інстанції поза увагою суду апеляційної інстанції було залишено вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2012 року, оскільки, маючи факт несанкціонованого доступу до зазначених технічних засобів, суд не встановив чи вжило ПАТ «Київстар» всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання щодо їх захисту.
		Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2007 року ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди.
		Свої вимоги мотивувала тим, що в серпні 2005 року придбала стартовий пакет мобільного зв'язку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (BASE) ( телефонний номер НОМЕР_1) та стала споживачем телекомунікаційних (послуг цього оператора, який зобов'язаний забезпечити схоронність відомостей про надані послуги).
		У липні 2006 року вона дізналась про те, що нібито оператором ЗАТ «КиївстарДж.Ес.Ем» без її згоди та відома зроблена деталізація її телефонних дзвінків (номери, дата, час, тривалість, тип, серійний номер, азимут, адреса базової станції) за період з 10 червня до 7 липня 2006 року.
		Внаслідок поширення вказаної інформації, чоловіку позивача стало відомо її місце перебування та окремі обставини з особистого життя, що призвело до неприязних стосунків із ним, а згодом і до розірвання шлюбу. 
		Позивач вважає, що оскільки компанія ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем» не вжила заходів для врегулювання спору то позивач зазнала моральних страждань за які просила стягнути  моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.
		Згідно зі ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; а також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
		У відповідності до положень Закону України «Про телекомунікації»  надання телекомунікаційних послуг здійснюється на умовах договору або без договору (за допомогою телекомунікаційних карток).
		У зв'язку з придбанням позивачем стартового пакета мобільного зв'язку «Київстар» між нею та компанією ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» виникли договірні відносини з приводу надання телекомунікаційних послуг.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про телекомунікації» охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч.3 вказаної статті зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами. 
		Ст. 34 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що оператори,  провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за  схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору,  наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. 
		Призначені для оприлюднення телефонні довідники, у тому числі електронні версії та бази даних інформаційно-довідкових служб, можуть містити інформацію про прізвище, ім'я, по батькові, найменування, адресу та номер телефону абонента в разі, якщо в договорі про надання телекомунікаційних послуг міститься згода споживача на опублікування такої інформації. Під час автоматизованої обробки інформації про абонентів оператор телекомунікацій забезпечує її захист відповідно до закону. Споживач має право на безоплатне вилучення відомостей про нього повністю або частково з електронних версій баз даних інформаційно-довідкових служб.
		Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.
		Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.
		Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції керувався тим, що на підтвердження  відсутності своє вини у розповсюджені інформації відповідач навів наступне:
		Відповідно до ч. 4 ст. 39 «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.
		На підставі зазначеного доступ до технічних засобів, необхідних для зняття інформації з каналів зв'язку оператора на рівні з самим оператором мають і уповноважені на проведення оперативно - розшукових заходів органи. Належного контролю за діями оперативно - розшукових органів, щодо зняття інформації та деталізації трафіку телефонного абонента здійснити не можливо, так як оператор або провайдер не мають доступу до технічних засобів які необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів і знаходяться в їх управлінні.  
		Судова колегія встановила, що відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» згідно з якою оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;
		Негласне зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. 
		Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. 
		Належних доказів того, що в порядку проведення оперативно-розшукової діяльності будь яким органом, який має право на проведення таких дій, було здійснено зняття інформації у відповідності з вимогами закону, суду не було надано.
		Але враховуючи те, що дані оперативно-розшукової діяльності є закритою інформацією, яка не розголошується, то судова колегія не виключає того, що такі дії могли буди проведені органами які мають право займатись оперативно-розшуковою діяльністю таємно.
		Судова колегія встановила, що на підтвердження виконання вимог ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» та придбання і передачі такого обладнання ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» надало суду витяг з угоди укладеної 10.06.2005 р., між ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», «ТОВ «Криптон-М» та службою безпеки України (т.3 а.с. 26). 
		З моменту передачі вказаного обладнання відповідач ПрАТ «Київстар Дж. Ес.Ем», не має до нього допуску, та не здійснює його технічного обслуговування та експлуатації. Вказане не передбачено ні законом ні договором. 
		Згідно зі ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Судом першої інстанції на підтвердження відсутності вини ПрАТ «Київстар Дж. Ес.Ем» у розповсюджені інформації щодо позивача, були допитані свідки і вивчені письмові докази та пояснення, які лягли в основу судового рішення .
		 Суд першої інстанції встановив, що згідно з листом виробника обладнання та програмного забезпечення, встановленого на телекомунікаційній мережі компанії «Київстар», компанії Comverse Ltd від 14.10.2010 р. (т.2 а.с. 31,32) база даних системи не містить інформації стосовно номерів SMS центрів інших операторів телекомунікацій.
		SMS-центр «Київстар» взагалі не презентує вхідні SMS повідомлення, які надходять на номер абонента Київстар. Виробник програмного забезпечення зазначив, що в біллінговій системі «Київстар» встановлена одиниця відображення тривалості з'єднання (сеансу зв'язку) секунда, що обраховується у кількісному вимірі, а також відсутні відомості про ІМЕІ користувачів мережі «Київстар». (том 2, а.с.31-32, т. 3 а.с.27).
		Згідно пояснень допитаного в якості свідка начальника відділу економічної безпеки та протидії порушенням на мережі компанії ПрАТ «Київстар» ОСОБА_6, якій будучи попередженим про кримінальну відповідальність відповідно до ст. 384,384 КК України, пояснив, що інформація, що міститься у роздруківках, наданих Позивачем не могла бути отримана з джерел компанії «Київстар». Свідок зазначив, що інформація біллінгової системи «Київстар» не містить у собі дані про отримані клієнтом SMS повідомлення від інших операторів. Такі повідомлення приходять до клієнта безпосередньо на номер з SMS-центра іншого оператора, мінуючи при цьому SMS центр «Київстар». Крім того, система «Київстар» не містить даних про місце прив'язки телефонного дзвінка, ІМЕІ телефону. Інформацію про прив'язку дзвінка до місцевості, зі слів свідка, можна отримати з іншої системи, проте і в ній міститься лише інформація про групу базових станцій LAI, а не про одну конкретну. Свідок також зазначив, що у роздруківках відсутня обов'язкова для біллінгової системи «Київстар» інформація - це вартість наданої послуги (дзвінка), баланс. На J запитання суду, чи можливо вручну або з допомогою програмного забезпечення зібрати наявні в усіх системах «Київстар» дані про абонента і викласти їх у формі таблиці, в якій представлена роздруківка, свідок зазначив, що у будь-якому разі неможливо внести у таку таблицю дані про отримані абонентом SMS повідомлення від інших операторів. 
		Також свідок зазначив, що  інформацію, викладену у наданих суду роздруківках можна отримати лише з тих джерел, які мають доступ до каналів зв'язку усіх операторів стільникового зв'язку, а такими є лише МВС України та Служба Безпеки України.
		Свідок ОСОБА_7 провідного інженеру Департаменту додаткових послуг ПрАТ «Київстар» який пояснив суду, що роздруківка, що є предметом розгляду, не може виходити з джерел «Київстар», оскільки в системі компанії не зберігаються дані про адреси базових станцій, азимути. Крім того, система біллінгу «Київстар» відображає тривалість дзвінків лише в секундах із зазначенням дати та часу початку події. Також у 2006 році система «Київстар» не фіксувала вхідні SMS - повідомлення від інших операторів, в той час як у роздруківці містяться дані про отримання абонентом таких повідомлень з SMS центру компанії «МТС». Свідок також підкреслив, що система «Київстар» взагалі не відображає ІМЕІ абонента, оскільки така інформація не потрібна у діяльності компанії з надання стільникового зв'язку.
		Судова колегія вважає, що доводи апелянта про те, що допитані у судовому засіданні свідки є працівниками відповідача ПрАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.»  і їх пояснення не можуть бути враховані судом, не відповідають вимогам ст. 60 ЦПК України. Допитані у судовому засіданні свідки несуть кримінальну відповідальність за наданні ними пояснення, а тому їх показання повинні бути враховані судом. 
		Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову послався на проведені перевірки Прокуратурою Печерського району м. Києва, Печерським РУГУ МВС України в м. Києві та Головним Київським міським управлінням у справах захисту прав споживачів, щодо походження наданої Позивачем деталізації дзвінків абонента НОМЕР_1, проте жодних порушень вимог щодо збереження відомостей про надані послуги абоненту телекомунікаційного зв'язку не виявлено, що підтверджується наявними у справі копіями постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 20.09.2006р., повідомлення №0105/6-454 від 19.06.2007р. та повідомлення №2072з-06 від 18.08.2006р.
		Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не були досліджені матеріали вказаних перевірок, а виходячи з висновків та існуючих в матеріалах справи постанов про відмову у порушенні кримінальної справи не можливо встановити їх об'єм і фактичні данні які були перевірені та з'ясовані вказаними органами.
		Також судова колегія вважає посилання суду першої інстанції на підтвердження відсутності вини відповідача ПрАТ «Київстар Дж Ес Ем» на 1) відповіді Служби Безпеки України №925/0/02/01 від 31.01.2008р., з якої вбачається, що дані стосовно трафіку абонента НОМЕР_1 надавались до МВС України на підставі Міжвідомчого порядку взаємодії між СБУ та МВС України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2007р. (Том 1, а.с.68), 2) лист СБУ №30878 від 27.09.2010 р., (Том 2, а.с.39), лист начальника департаменту МВС ОСОБА_8 від 09.11.10 р. про те, що згідно Закону України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» абонентський номер запитувався 03.03.2008р. запитувався як абонент, що потрапив до моніторингу з місця скоєння тяжкого злочину і становив оперативний інтерес (Том 2, а.с.53),  безпідставними і необґрунтованими так як надана ними інформація стосується подій, які виникли після поширення відповідної інформації щодо ОСОБА_2 у липні 2006 р., і не можуть бути враховані судом як належний доказ.
		Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
		Без застережень таке визначення вини може бути застосоване тільки до договірних зобов'язань, оскільки тільки у договірних відносинах зобов'язання існує до моменту притягнення особи до відповідальності, а отже, можна вести мову про його неналежне виконання. 
		Судова колегія вважає, що відповідач ПрАТ «КиївстарДж.Ес.Ем» надала суду вичерпні документі та докази на підтвердження вжиття усіх необхідних заходів  щодо належного виконання зобов'язань. 
		Згідно з Договором про надання послуг №11519 від 24 травня 2006 р., який був укладений між ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» так ТОВ «Агентство безпеки КУБ» щодо надання послуг щодо технічного обслуговування систем Київстар і здійснення контролю роботи програмного забезпечення, перевірку працездатності системи, та ремонт несправного обладнання було забезпечено захист програмного забезпечення компанії. 
		Судова колегія встановила, що в рамках власної мережі Компанією для запобігання несанкціонованого доступу до засобів зв'язку та інформації, що передається, проводяться такі організаційно-технічні заходи:
		-   обмеження фізичного доступу сторонніх осіб на територію службових приміщень;
		-   встановлення на всіх об'єктах зв'язку систем аварійної сигналізації;
		-   підключення до центру управління та моніторингу мережі;
		-   встановлення додаткової сигналізації на ключових елементах мережі;
		-   постійний відеонагляд за особами, які відвідують або залишать контрольовану охороною територію;
		-   використання послуг групи швидкого реагування;
		-   розмежування прав доступу користувачів та персоналу до баз даних.
		Інформація, враховуючи деталізацію телефонних з'єднань абонентів мережі Компанії, обробляється в автоматичному режимі, відповідальні працівники Компанії за умови розмежування прав доступу та винятково для виконання службових обов'язків здійснюють сервісне обслуговування абонентів через Систему, яка функціонує з середини 1998 року і наразі активно використовується. Протягом всього періоду функціонування Системи її вдосконалення відбувалося у відповідності до вимог корпоративних документів Компанії, що постійно оновлюються. Порядок отримання та захисту даних щодо дзвінків абонентів у Системі в 2006 році було чітко регламентовано та організовано таким чином:
		-   Систему розташовано в серверному сегменті мережі Компанії, спеціально призначеному для організації захисту найбільш критичних інформаційних ресурсів Компанії. Будь-який доступ до серверного сегменту Компанії з мережі Internet унеможливлено трьома міжмережевими екранами Компанії. Всі зміни правил на цих міжмережевих екранах контролюються та документуються у відповідності до затвердженого порядку («Інструкція про порядок адміністрування між мережевих екранів (брандмауерів) ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»», затверджена наказом № 155 від 23.12.2005).
		-    Порядок надання доступу до Системи та парольний захист в Системі забезпечувався у відповідності до затверджених корпоративних документів («Інструкція щодо надання доступу до інформаційних активів ЗАТ «КиївстарДж.Ес.Ем.»», затверджена наказом № 155 від 23.12.2005, «Інструкція про порядок роботи користувачів з інформаційними системами ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»» та «Правила вибору паролів в ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»», затверджені наказом президента Компанії № 80 від 06.07.2005).
		Вказані організаційно-технічні заходи були розроблені та впроваджені є діючими і на даний час, що унеможливлює здійснення несанкціонованого втручання в Систему.
		За період з 10.06.2006 р. по 07.07.2006 р., фактів несанкціонованого доступу до абонентської інформації в Системі виявлено не було.
		Також судовою колегією з пояснень сторін та наданої відповідачем ПрАТ «Київстар» документації встановлено, що технічний захист інформації у компанії згідно додатку 6 до наказу Президента ЗАТ «КиївстарДж.Ес.Ем.» здійснюється департаментом безпеки компанії. Проводиться моніторинг радіовипромінювання та аналіз радіо частот спектру для виявлення спеціальних засобів несанкціонованого зняття інформації.   
		Судова колегія вважає, що в діях відповідача ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» не встановлена жодна форма вини у вигляді умислу або необережності. З наданих до суду доказів  судова колегія вважає, відповідач ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» здійснив усі необхідні залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язань за договором з позивачем.  
		У зв'язку з неможливістю провести належну експертизу не було надані відповіді на питання про давність роздруківки яка була отримана позивачем, та яким чином вона була виготовлена, що підтверджується висновком експерта за № 285/11-11 від 29.03.2011 р.  
		Судом з власної ініціативи в якості співвідповідача було залучено МВС України, проте Позивач своїх позовних вимог не змінювала, жодних вимог до МВС України не заявляла.
		Відповідно до положень Закону Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду зі змінами на 2006 р. 
		Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
		1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
		2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
		3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" , "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"  та іншими актами законодавства.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
		1) постановлення виправдувального вироку суду;
		1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; ( Частину першу статті 2 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 3165-IV  від 01.12.2005 )
		2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;
		3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті;
		4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано. 
		Судова колегія вважає, що судом безпідставно було залучено до участі в справі МВС України, а також Державне казначейство України, вимог позивачем до вказаних осіб не заявлялось, а відповідно до вказаного вище Закону у позивача відсутнє право на відшкодування шкоди з вказаних відповідачів.
		Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди Позивач посилається на те, що внаслідок ознайомлення з роздруківкою трафіку з її телефонного номеру її чоловік дізнався про те, що вона таємно від нього проходила медичне обстеження. У зв'язку з цим стосунки у сім'ї погіршились, що призвело до подальшого розлучення та моральних переживань Позивача з цього приводу.
		Судова колегія вважає, що відповідач компанія ПрАТ «Київстар» довела, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, а тому є не винуватою і не можу нести відповідальність.  
		Враховуючи те, що судом першої інстанції не було враховано доводи  висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав викладених вище.
		Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
		Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2011 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України, третя особа: Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		Головуючий                                            
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...