Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6221/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2013. Зареєстровано: 08.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2013.
Дата набрання законної сили: 13.11.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		м. Київ
		11 липня 2013 року                             15 год. 45 хв.                                    № 826/6221/13-а
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальна молодіжна ініціатива" до Державної інспекції сільського господарства в місті Києві про скасування рішення відповідача та визнання незаконними дій відповідача.
		ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 квітня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальна молодіжна ініціатива" (також далі - позивач) до Державної інспекції сільського господарства в місті Києві (також далі - відповідач) та державних інспекторів сільського господарства в місті Києві - головних спеціалістів відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (також    далі - відповідачі-2) про скасування акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 22 березня 2013 року № А-109/068 (також далі - акт перевірки), а також визнання незаконними дій відповідачів-2 щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства позивачем, яка оформлена актом перевірки, приписом про усунення порушень від 22 березня 2013 року № П-109/068 (також далі - припис) та актом обстеження земельної ділянки від 27 березня 2013 року № 30 (також далі - акт обстеження).
		В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що акт перевірки, припис та акт обстеження складені відповідачами безпідставно та всупереч положенням чинного законодавства, у зв'язку чим порушено права та законні інтереси позивача.
		Ухвалою суду від 29 квітня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
		До суду 23 травня 2013 року надійшла письмова заява представника позивача про зміну (збільшення) позовних вимог, яку судом, згідно з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.
		Крім того, 28 травня 2013 року до суду надійшла інша письмова заява представника позивача про уточнення позовних вимог із проханням визнати відповідачем у справі Державну інспекцію сільського господарства в місті Києві (також далі - відповідач), скасувати акт перевірки та визнати незаконними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки дотримання земельного законодавства позивачем, яка оформлена актом перевірки, приписом та актом обстеження, а також щодо складання розрахунків  шкоди від 27 березня 2013 року на суми 7650,04 грн. та 89057,37 грн., заподіяної      внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки, розмішеної за адресою:        АДРЕСА_1 (також далі - земельна ділянка). Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.
		У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримав та просив задовольнити його повністю.
		Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю.
		У судове засідання 07 червня 2013 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшло.
		Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 07 червня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.
		До суду 18 червня 2013 року надійшло письмове клопотання представника позивача про залучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідачем проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки, відповідно до висновків якого, станом на 22 березня 2013 року виявлено, що, згідно з договором генерального підряду від 24 жовтня 2012 року № 24/10, на замовлення позивача здійснюється будівництво житлового будинку на самовільно зайнятій земельній ділянці, орієнтовною площею 0,46 га, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (також далі - ЗК України).
		На підставі акту перевірки, 22 березня 2013 року відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 15 та припис, яким позивача зобов'язано у тридцятиденний строк усунути виявлені у ході перевірки порушення, про що відповідача повідомити у строк до 22 квітня 2013 року.
		Крім того, 27 березня 2013 року відповідачем складено акт обстеження, у ході якого виявлено, що станом на 27 березня 2013 року позивач самовільно займає земельну ділянку, орієнтовною площею 0,11 га, для складування будівельних матеріалів, розміщення будівельної техніки та організації будівельних робіт.
		Відповідачем також складено розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття позивачем земельної ділянки на суми 7650,04 грн. та 89057,37 грн. (також далі - розрахунки розміру шкоди).
		Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для скасування акту перевірки та визнання незаконними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача, яка оформлена актом перевірки, приписом та актом обстеження, а також щодо складання розрахунків шкоди, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин. 
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Згідно зі ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. 
		Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
		Згідно з п. 1, п. "а" підпунктів 4.1, 4.11 п. 4 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 грудня 2011 року № 770, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.
		Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Держсільгоспінспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань.
		Повноваження Держсільгоспінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва і Севастополя.
		Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль): у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами. Розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.
		Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. 
		При цьому, існує загальна вимога щодо необхідності визначення меж земельної ділянки та оформлення права на земельну ділянку.
		Так, відповідно до ст.ст. 125, 126, п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. 
		Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
		Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. 
		Тобто, як вбачається з викладених положень, причиною самовільного зайняття земельної ділянки по суті є порушення законодавчо встановленого порядку передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них. 
		Згідно зі ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. 
		Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. 
		Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. 
		У ході судового розгляду справи з'ясовано, що розглянувши лист УМВС України на Південно-Західній залізниці від 13 грудня 2012 року № 37/6-1463а із проханням до відповідача про проведення перевірки факту самовільного захоплення земельної ділянки, відповідач повідомив, що з метою проведення перевірки позивачу направлено клопотання про надання документів (матеріалів, інформації), необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. Однак, позивач у встановлений відповідачем строк таких документів відповідачу не надав.
		Листом від 28 лютого 2013 року № 01-02/651/1 відповідач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві із проханням провести перевірку додержання містобудівного законодавства, державних будівельних норм при виконанні будівельних робіт на земельній ділянці, а також їх відповідність затвердженій у встановленому законодавством порядку проектній документації.
		У свою чергу, листом від 11 березня 2013 року № 7/26-66/1103/0212 вказана Інспекція повідомила відповідача, що станом на березень 2013 року не видавалось дозволів та не зареєстровано інших документів дозвільного характеру, які б надавали право на виконання будівельних і підготовчих робіт на земельній ділянці. Під час перевірки на земельній ділянці виявлено, що на ній розпочато будівництво невизначеного призначення. Особи, які знаходились на будівельному майданчику, від надання будь-яких пояснень, проектно-виконавчої документації та документації дозвільного характеру відмовились.
		Враховуючи викладені обставини, а саме факт самовільного зайняття, зокрема, позивачем земельної ділянки, листом від 19 березня 2013 року № 37/6-2666 УМВС України на Південно-Західній залізниці просило відповідача провести перевірку дотримання земельного законодавства позивачем під час проведення будівництва на земельній ділянці.
		Як уже зазначалось вище, в результаті перевірки позивача, проведеної на підставі направлення № 000172, оформленого згідно з листами УМВС України на Південно-Західній залізниці, виявлено факт будівництва житлового будинку на самовільно зайнятій земельній ділянці.
		Проаналізувавши викладені положення та обставини, зважаючи при цьому, що документів, які б підтверджували правомірність зайняття позивачем земельної ділянки (у тому числі доказів державної реєстрації прав на земельну ділянку), обов'язковість отримання яких передбачена чинним законодавством, представником позивача у ході судового розгляду справи не надано, суд прийшов до висновку про правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки позивача та складання за її результатами акту перевірки, припису та акту обстеження.
		Стосовно розрахунків розміру шкоди суд зазначає наступне.
		Положеннями ЗК України, а саме ст. 211 передбачено, що громадяни несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
		Розмір заподіяної самовільним зайняттям земельної ділянки шкоди, у свою чергу, залежить: від площі самовільно зайнятої земельної ділянки, від середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, від коефіцієнту функціонального використання земель, а також від коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.
		Таким чином, розрахувавши розмір шкоди, заподіяної самовільним зайняттям позивачем земельної ділянки, відповідач, за переконанням суду, діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. 
		Зокрема, згідно зі ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		При цьому, слід зазначити, що у матеріалах справи міститься копія постанови про відновлення досудового розслідування та закриття кримінального провадження від 17 травня 2013 року, з якої вбачається, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110130000005 від 05 грудня 2012 року (стосовно самовільного будівництва від імені позивача на самовільно зайнятій земельній ділянці) закрито у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
		За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача не надав належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представник відповідача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.
		На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальна молодіжна ініціатива" до Державної інспекції сільського господарства в місті Києві про скасування рішення відповідача та визнання незаконними дій відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
		Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальна молодіжна ініціатива" залишити без задоволення.
		2. Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
		 
		Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		Суддя                                                                                                             В.М. Данилишин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...