Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 11/796/1479/2013 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2013. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2013.
Дата набрання законної сили: 16.08.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		[1]
		                                                               УХВАЛА
		  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
		        головуючого судді  -  Чорного О.М., 
		        суддів  -  Лук'янець Л.Ф., Кияшко О.А.,
		        за участю прокурора - Отроша В.М.,
		        засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		        захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		        потерпілої - ОСОБА_7,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 липня 2012 року, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Цим вироком     
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Волноваха, Донецької області, українця, громадянина України, з незакінченою вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,
		 
		засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності; за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України  на 2(два) роки обмеження волі.
		На підставі ст. 72 КК України переведено покарання у вигляді обмеження волі в більш суворий вид покарання і вважається засудженим за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого  покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Торез, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,
		засуджено зач. 3 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності; за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.
		На підставі ст. 72 КК України переведено покарання у вигляді обмеження волі в більш суворий вид покарання і вважається засудженим за ч.3 ст. 357 КК України  до 1 (одного) року позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого  покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.
		 
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженку м. Києва,  українку, громадянку України, з середньою освітою, не заміжню, не працюючу, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не  судима,
		засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України на 2 (два) роки обмеження волі. 
		На підставі ст. 72 КК України переведено покарання у вигляді обмеження волі в більш суворий вид покарання і вважається засудженою за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 357 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі. 
		На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням на неї обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
		 
		Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - тримання під вартою в Київському СІЗО, а ОСОБА_3 - підписка про невиїзд. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1- з 10.09.2011 року, ОСОБА_2 - з 12.09.2011 року.  
		По справі вирішено питання речових доказів.
		         
		За вироком, ОСОБА_3 визнано винною, у тому, що вона на початку серпня 2011 року вступила в злочинний зговір з ОСОБА_1 на здійснення розбійного нападу на квартиру АДРЕСА_1 з метою заволодіння майном ОСОБА_7 та ОСОБА_10
		04 вересня 2011 року ОСОБА_3, діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, за вказівкою ОСОБА_1, зробила дублікат ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 та під'їзду, в якому розташована вказана квартира. Після цього ОСОБА_3 передала дублікати вказаних ключів ОСОБА_1 Останній в подальшому передав дані ключі ОСОБА_2 та невстановленій досудовим слідством особі, що сприяло безперешкодному проникненню ОСОБА_2 та невстановленої досудовим слідством особи до приміщення квартири АДРЕСА_1 з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу.
		Після цього, 08 вересня 2011 року, приблизно о 14годині 45 хвилин, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа, за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, за допомогою знарядь, наданих ОСОБА_1, а саме: масок, одягу та пістолету, та за допомогою дублікатів ключів, наданих ОСОБА_1, виготовлених заздалегідь ОСОБА_3, проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1, після чого, погрожуючи застосуванням пістолета, та застосувавши насильство, що було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_11 в момент заподіяння, відкрито заволоділи чужим майном, а саме:
		-     сумкою-дипломатом із синтетичної тканини чорного кольору, вартістю 250 гривень 00 копійок,
		-     окулярами для зору, вартістю 589 гривень 00 копійок,
		-     чохлом для окулярів чорного кольору, вартістю 60 гривень 00 копійок,
		-     портмоне шкіряним чорного кольору, вартістю 250 гривень 00 копійок,
		-     грошима в сумі 2000 гривень 00 копійок,
		-     телефоном «Nokia 1616», вартістю 320 гривень 00 копійок,
		-     сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» НОМЕР_1, вартістю 20 гривень 00 копійок, на рахунку якої був авансовий платіж в сумі 15 гривень 00 копійок,
		-    сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС» НОМЕР_2 вартістю 20 гривень 00 копійок, на рахунку якої був авансовий платіж в сумі 120 гривень 00 копійок,
		-     кредитною карткою «Приват+» на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     довідковою карткою «Приват банк» на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     дисконтною карткою «Еко-маркет», що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     дисконтною карткою «Фокстрот», що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     дисконтною карткою «Деко», що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     дисконтною карткою «Watsons», що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     дисконтною карткою «Люксоптика», що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     договором на відкриття депозитного рахунку «Приват банк» на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     договір на відкриття особистого рахунку «Приват банк» на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_10, НОМЕР_3, виданий 21.10.1999р. Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     2 формами з попереднього місця проживання в м. Умань про виписку на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     ідентифікаційним кодом - оригіналом, та 2 копіями на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_10, НОМЕР_4, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     дипломом з курсів «Архітектура та дизайн інтер'єра», що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     рахунками про сплату комунальних послуг за квартиру, телефон, електроенергію, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_7, що матеріальної цінності для потерпілої не становить,
		-     свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_3, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, що матеріальної цінності для потерпілих не становить,
		а всього на суму 3644 гривні 00 копійок.
		Після цього, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа з місця вчинення злочину зникли, а відкрито викраденим чужим майном розпорядилися на власний розсуд.
		Крім цього, на початку серпня 2011 року ОСОБА_3 вступила в злочинний зговір з ОСОБА_1 на здійснення розбійного нападу на квартиру АДРЕСА_1 з метою заволодіння майном та важливими особистими документами ОСОБА_7 та ОСОБА_10
		04 вересня 2011 року, ОСОБА_3, діючи згідно заздалегідь розподілених ролей, за вказівкою ОСОБА_1, зробила дублікат ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 та під'їзду, в якому розташована вказана квартира. Після цього ОСОБА_3 передала дублікати вказаних ключів ОСОБА_1 Останній в подальшому передав дані ключі ОСОБА_2 та невстановленій досудовим слідством особі, що сприяло безперешкодному проникненню ОСОБА_2 та невстановленої досудовим слідством особи до приміщення квартири АДРЕСА_1 з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу.
		Після цього, 08 вересня 2011 року, приблизно о 14 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа, за попередньою змовою між собою з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, за допомогою знарядь, наданих ОСОБА_1, а саме: масок, одягу та пістолету, та за допомогою дублікатів ключів, наданих ОСОБА_1, виготовлених заздалегідь ОСОБА_3, проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1, після чого, погрожуючи застосуванням пістолета, та застосувавши насильство, що було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_11 в момент заподіяння, відкрито заволоділи чужим майном та важливими особистими документами, а саме: 
		- договором на відкриття депозитного рахунку «Приват банк» на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     договором на відкриття особистого рахунку «Приват банк» на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_10, НОМЕР_3, виданий 21.10.1999р. Шевченківським РУ ГУМВС України в м. Києві, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     2 формами з попереднього місця проживання в м. Умань про виписку на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     ідентифікаційним кодом - оригіналом, та 2 копіями на ім'я ОСОБА_10, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_10, НОМЕР_4, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     дипломом з курсів «Архітектура та дизайн інтер'єра», що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_7, що матеріальної цінності для потерпілої не становить,
		-     свідоцтвом про народження на ім'я ОСОБА_3, що матеріальної цінності для потерпілого не становить,
		-     свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, що матеріальної цінності для потерпілих не становить.
		Після цього, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа з місця вчинення злочину зникли, а відкрито викраденим чужим майном розпорядилися на власний розсуд.
		В апеляції зі змінами прокурор посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину внаслідок м'якості просить вирок суду скасувати, а матеріали кримінальної справи направити до районного суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Свої вимоги він мотивує тим, що районний суд безпідставно застосував вимоги ст. 72 КК України до конкретної статті, а саме ч.3 ст. 27 ч.3 ст. 357 КК України, за якою ОСОБА_1 було визнано винним, не призначивши спочатку покарання за сукупністю всіх злочинів ( із застосуванням принципу повного та часткового складання), у вчиненні яких останній обвинувачувався та які мали самостійну кримінально-правову кваліфікацію. При цьому, він вказує, що судом не було мотивовано у вироку необхідності  застосування положень ст. 72 КК України при призначенні покарання за окремий злочин. Аналогічні порушення були допущені районним судом при призначенні ОСОБА_3 покарання за ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 357 КК України та ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 357 КК України. Також, суд першої інстанції у вироку при призначенні покарання не достатньо врахував суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_3 злочину, який відноситься до особливо тяжких, суб'єктивну сторону даного злочину, яка виражається  в прямому умислі та корисливому мотиві, що підвищує суспільну небезпеку вчиненого злочину та характеризуючі данні щодо кожного з засуджених. Також, суд першої інстанції у вироку визнав обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 - щире каяття та активне розкриття злочину, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - щире каяття, що на його думку не відповідає встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи. 
		 
		Виходячи зі змісту апеляції захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2, він посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, грубе порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України, просить вирок суду скасувати в частині визнання винним та засудження ОСОБА_2 за ч.3 ст. 187 КК України, а справу в цій частині відносно останнього закрити. Вказує, що в діях ОСОБА_2 відсутня кваліфікуюча ознака як незаконне проникнення до житла, оскільки дублікати ключів від квартири виготовила сама ОСОБА_3, що підтвердив ОСОБА_1 в своїх показаннях як в суді так і на досудовому слідстві, а тому дії ОСОБА_2 не можуть кваліфікуватися за ч.3 ст. 187 КК України. Зазначає, що районний суд проігнорував пояснення потерпілих та засуджених про те, що злочин вчинявся не з метою заволодіння майном, яке представляє цінність, а з метою заволодіння документами потерпілих. 
		 
		Як видно зі змісту апеляції засудженого ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати частково вирок суду в частині визнання винним та засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.27, ч.3 ст. 187 КК України та в цій частині справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України. Свої вимоги він мотивує тим, що районний суд:  
		 -  не встановив мотивів вчинення злочину, а саме того, що були відсутні мотиви на викрадення матеріальних цінностей. Вказує, що вчинені ним з ОСОБА_3 дії були спрямовані на те, щоб перешкодити батьку ОСОБА_3 зареєструватися в квартирі, де вони проживали, з метою, щоб він після одруження з його донькою міг зареєструватися в цій самій квартирі АДРЕСА_1.
		- не дослідив розподілу ролей при підготовці до злочину та не з'ясував чи була домовленість між учасниками злочину, так як між ним та ОСОБА_3, ОСОБА_2 жодного разу не йшлося про вчинення розбійного нападу на її родичів. Проте була розмова, щоб  викрасти (приховати) паспорт її батька. 
		- неправильно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 187 КК України, оскільки корисливого мотиву в нього не було, тобто не було мети збагачення чи привласнення чужого майна, а отже відсутня обов'язкова частина розбою. виконавець вчинив діяння, яке виходило за межі домовленостей,  а тому вважає, що дії виконавця не можна ставити в вину  іншим співучасникам злочину. 
		Вказав, що допит та дізнання проводились без участі адвоката, оскільки під примусом оперативників він відмовився від захисника, а також примусили його підписати протокол, з погрозою застосування фізичного насильства.  
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти апеляцій ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2, та підтримав зі змінами апеляцію прокурора, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисників, які заперечували проти апеляції прокурора, та підтримали  свої апеляції, потерпілої ОСОБА_7 і засудженої ОСОБА_3, адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вважаючих, що апеляції ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_6 слід задовольнити, а апеляцію зі змінами прокурора залишити без задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція зі змінами прокурора та апеляції засудженого ОСОБА_1,   захисника ОСОБА_6 слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та направити прокурору на додаткове розслідування, виходячи з наступного.
		 
		Вимогами ст. 22 КПК України передбачено, що органи досудового слідства зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. При цьому,зазначені посадові особи і суд не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
		Відповідно до вимог ст. 64 КПК України, обов'язковими обставинами, що підлягають доказуванню при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді справи в суді, наряду з іншими, визначеними в цьому законі, є також подія злочину (час, місце, спосіб та ін.), характер та розмір матеріальної шкоди, завданої злочином, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.
		Згідно зі ст. 132 КПК України, пред'явлене обвинувачення повинно бути конкретним, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і  захищатися від пред'явленого їй обвинувачення.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, при пред'явленні ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2  обвинувачення за ст. 27 ч. 3 ст. 187, ст. 27ч. 3 ст. 357 КК України орган досудового слідства послався на вчинення ними цих злочинів за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння майном потерпілих.
		При цьому, в змісті пред'явленого обвинувачення відсутні будь-які данні як про конкретні мотиви та спосіб вчинення злочинів, так і про обставини самої змови та про характер співучасті кожного з обвинувачених окремо за їх попередньою  домовленістю, що свідчить про істотну неповноту пред'явленого обвинувачення та ставить під сумнів правильність встановленого мотиву злочинів та як наслідок кваліфікації дій обвинувачених.
		Зокрема, орган досудового слідства не лише належним чином не перевірив доводи обвинувачених щодо мотивів злочину та про їх домовленість заволодіти лише певними особистими документами потерпілих, а й залишив поза увагою покази потерпілого і свідків події про зацікавленість нападників саме у певних документах, а вже за настанням непередбачених наперед обставин ще й іншим майном потерпілого.
		 
		Окрім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двічі було пред'явлено обвинувачення за двома різними статтями за ст. 187 та ст. 357 КК України за вчинення ними однієї й тієї ж неправомірної дії, а саме за заволодіння особистими офіційними документами потерпілих, що є істотним порушенням норм діючого законодавства, згідно якого ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності двічі за вчинення однієї й тієї ж неправомірної дії, тобто за вчинення одного й того ж злочину. 
		 
		Також, необґрунтованим є обвинувачення ОСОБА_3 в частині того, що вона сприяла заволодінню свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_3, тобто заволодінню офіційним документом, який є її особистим свідоцтвом про народження, на володіння яким вона має законне право від народження.
		 
		Наведене свідчить про неповноту і неконкретність даних, встановлених органами досудового слідства щодо мотивів, способу та обставин вчинення злочинів.
		 
		Усунення цих недоліків досудового слідства має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки, відповідно до вимог ст. 64 КПК України, зазначені обставин входять до предмету доказування у кримінальній справі та впливають не лише на конкретність пред'явленого обвинувачення.
		Відповідно до ст. 132 КПК України, особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення, яке має бути конкретним, а тому допущення таких порушень норм кримінально-процесуального закону  є порушенням права на захист.
		Згідно положень ст. 22, ст. 45, п. 3 ч. 2 ст. 370 КПК України, порушення органом досудового слідства права на захист є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке виключає можливість постановлення судом вироку чи постанови та, відповідно до ст. 374 КПК України тягне скасування вироку з поверненням справи прокурору на додаткове розслідування.
		Що стосується доводів апеляції прокурора щодо необґрунтованості призначеного покарання, то з урахуванням наведеного вони є передчасними.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію зі змінами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляції засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок суду скасувати і повернути справу прокурору на додаткове розслідування для усунення зазначених в ухвалі порушень щодо обсягу пред'явленого обвинувачення за одні й ті ж самі дії, а також щодо неповноти встановлених даних про мотив, обставини та спосіб вчинення злочинів для пред'явлення  конкретного обвинувачення та кваліфікації дій засуджених виходячи з доведеності вчиненого та їх мотивів.
		Вирішуючи питання про запобіжний захід стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, колегія суддів виходить з даних про обґрунтованість попередньо обраних запобіжних заходів та відсутність даних про наявність підстав для їх зміни, а тому вважає за необхідне залишити їх без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Вирок Шевченківського районного суду м. Києві від 30 липня 2012 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - скасувати, а матеріали справи повернути прокурору Шевченківського району м. Києва на додаткове розслідування.
		 
		Запобіжні заходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою та ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд - залишити без змін.
		:
		Судді:
		 
		 
		__________________              ___________________             __________________
		   ЧорнийО.М.                              Лукянець Л.Ф.                         КияшкоО.А.
		 
		 
		 
		Справа №  11/796/1479/2013 
		Категорія КК: ч.3 ст.187, ч. 3  ст. 357 КК України
		 Головуючий у першій інстанції - Радчикова О.П.
		 Доповідач - Чорний О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...