Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5015/4582/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2013. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2013 року Справа № 5015/4582/11 
		Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		Головуючого суддіКорсака В.А. (доповідача),суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.
		розглянувши касаційну  скаргу заступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013у справі№ 5015/4582/11 господарського суду Львівської областіза позовомПрокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі: 1. Кабінету Міністрів України, 2. Державного агентства лісових ресурсів України, 3.Львівської міської радидо 1. товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПет", 2. Брюховицької селищної ради, 3. товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", 4. товариства з обмеженою відповідальністю "Самгородок", 5. приватного підприємства "Буддизайн", 6. товариства з обмеженою відповідальністю "Лазурит 007"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Державна інспекція сільського господарства в Львівській областіпровитребування майна від добросовісного набувача
		в судовому засіданні взяли участь  представники :
		-          позивача-1Кравчук А.С.-          позивача-2не з'явився -          позивача-3не з'явився-          відповідача-1Гринчак В.А.-          відповідача-2не з'явився-          відповідача-3не з'явився-          відповідача-4Гринчак В.А.-          відповідача-5не з'явився-          відповідача-6Гринчак В.А.-          третьої особине з'явився-          Генеральної прокуратури УкраїниКозакова І.М.
		В С Т А Н О В И В:
		В серпні 2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПет", в якій просив суд: скасувати рішення Брюховицької селищної ради           № 618 від 23.10.2008 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04"; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25.12.2008; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі від 25.12.2008; визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907032 від 27.01.2009; витребувати земельну ділянку у товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПет"  площею 4, 2300 га; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "СервісПет" повернути спірну земельну ділянку площею 4, 2300 га кадастровий № 4610166300:04:003:0067 у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом, т. 2., а. с. 129-132).
		Ухвалами господарського суду Львівської області від 18.01.2012, 27.03.2012 до участі у справі в якості відповідачів залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок", товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн".
		Рішенням господарського суду Львівської області від 21.01.2013 (суддя Мазовіта А.Б.) у справі № 5015/4582/11 позов задоволено частково. Скасовано рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04". Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907032 від 27.01.2009, виданий товариству з обмеженою відповідальністю "СервісПет", який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00006 кн.02-7. Витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПет" земельну ділянку площею 4, 2300 га кадастровий № 4610166300:04:003:0067 та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України. Стягнуто з Брюховицької селищної ради в дохід державного бюджету 470 грн. 50 коп. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПет" в дохід державного бюджету 27 957 грн. 04 коп. судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" та приватного підприємства "Буддизайн" припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 (головуючий Малех І.Б., судді: Желік М.Б., Костів Т.С.) вказане судове рішення скасовано в частині задоволених позовних вимог. В цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін. Стягнуто з позивачів в доход Державного бюджету України судові витрати.
		 
		Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. 
		 
		Державне агентство лісових ресурсів України, Львівська міська рада, Брюховицька селищна рада, товариство з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", приватне підприємство "Буддизайн", Державна інспекція сільського господарства в Львівській області не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
		 
		Сторони не скористалися правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Брюховицькою селищною радою були прийняті рішення № 245 та № 263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Дане рішення було прийнято на підставі листів Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" № 104 від 02.03.2004, № 105 від 02.03.2004 та № 106 від 02.03.2004 про вилучення земельних ділянок, в яких зазначено, що землекористувач не заперечує проти вилучення частини земель, що перебувають в його користуванні.
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009.
		 
		Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26.04.2004 у цивільній справі № 2-3327/04 було зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8, 8643 га та зобов'язано укласти відповідний договір.
		 
		23.10.2008  Брюховицькою селищною радою прийнято рішення № 618 "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року". Даним рішенням було вирішено: 1) виконати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 у справі            № 2-3327/04 та продати товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" земельну ділянку площею 8, 8643 га, з яких 1, 8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської; 2) затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн"; 3) затвердити вартість земельної ділянки у розмірі 2 646 740 грн. на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004 року у справі № 3327/04; 4) товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням, до 01.09.2009; 5) товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" після сплати повної вартості земельної ділянки оформити у встановленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку; 6) товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" звернутися в Управління земельних ресурсів м. Львова для внесення відповідних змін в земельно-облікові документи".
		На виконання зазначеного рішення 05.11.2008 між Брюховицькою селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та видано останньому  Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №795031 від 19.12.2008. 
		25.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Самгородок" (покупцем-1) і товариством з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" (покупцем-2) укладено нотаріально посвідчений та зареєстрований договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі, за умовами якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцям, а останні зобов'язалися прийняти та оплатити земельну ділянку загальною площею 0, 7032 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської та відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. Покупці прийняли земельну ділянку у власність у такому співвідношенні: покупець-1 - 4337/7032 ідеальних частини земельної ділянки; покупець-2 - 2695/7032 ідеальних частини земельної ділянки. 
		На підставі нотаріального посвідченого та зареєстрованого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008,  приватним підприємством "Буддизайн" у власність товариства з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" була передана земельна ділянка загальною площею 3, 9605 га, що розташована в смт. Брюховичі Львівської області в районі вулиці Ряснянської - Незалежності України. Дана земельна ділянка відноситься до категорії земель громадського призначення та надана для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. 
		27.01.2009 Брюховицькою селищною радою видано товариству з обмеженою відповідальністю "СервісПЕТ" відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 907032, відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 4, 23 га в смт. Брюховичі.
		В подальшому, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004, у цивільній справі № 2-3327/04 (яким було зобов'язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8, 8643 га та зобов'язано укласти відповідний договір) було переглянуто цим судом за нововиявленими обставинами та ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.06.2010 судове рішення від 15.11.2004 скасовано, провадження у справі закрито.
		 
		Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що задоволенню не підлягає.
		 
		Позов прокурора в частині скасування рішення Брюховицької селищної ради № 618 від 23.10.2008 щодо продажу земельної ділянки задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		 
		В своєму рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд України зазначив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
		 
		Судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірне рішення було прийнято Брюховицькою селищною радою на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.11.2004, яке було обов'язковим до виконання, оскільки на той час це судове рішення набрало законної сили. 
		 
		Рішення ради є виконаним, та на час його прийняття відповідало вимогам діючого законодавства. За таких обставин, підстави для його скасування відсутні. Отже, висновок суду апеляційної інстанції в цій частині позовних вимог є обґрунтованим.
		 
		Що стосується вимоги про витребування спірної земельної ділянки та повернення її державі в особі Кабінету Міністрів України слід зазначити  наступне: 
		 
		Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом (т. 2, а. с. 129-132), матеріально-правовою підставою позову в цій частині прокурор обрав статті  388  та 1212  Цивільного кодексу України. 
		 
		Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		 
		Відповідно до   статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до   статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		 
		Частина 1    статті 388 Цивільного кодексу України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		Таким чином, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.
		 
		Тобто, відповідно до зазначеної статті набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Навпаки, набувач визнається недобросовісним, якщо він знав чи повинен був знати, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати, тобто якщо знав чи повинен був знати про неправомірність свого володіння (стаття 390 ЦК). Таким чином, набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом. За змістом частини п'ятої   статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. У разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві його витрат на придбання майна. Такі витрати мають бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною у недійсності правочину. Власник майна не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи за сукупної наявності трьох умов:
		а) набувач має бути добросовісним набувачем, він не повинен знати, що купує майно не у власника;
		б) майно має бути придбане за гроші, тобто повинно бути саме купленим;
		в) власник має втратити володіння цим майном із власної волі, тобто майно має бути передане власником за договором (схову, майнового найму) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.
		 
		Тобто за змістом зазначених правових норм суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також чи придбав набувач це майно за відплатним договором і чи не знав та не міг знати     про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
		 
		Відповідно до пункту "а" статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення ради № 618 від 23.10.2008) до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад. 
		 
		Згідно пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно пункту 10 зазначених положень, рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах смт. Брюховичі (вул. Ряснянська), розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, а в матеріалах справи відсутні докази протилежного.
		На підставі викладеного, відповідно  до пункту 34    статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні ", пункту "а" статті 12, статей 83, 122,   127,    128, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України    (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення № 18 від 23.10.2008), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Брюховицька селищна рада мала необхідні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою. 
		 
		Судом апеляційної інстанції на підставі сукупності поданих доказів  встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "СервісПет" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок. Дане товариство придбало земельні ділянки у приватного підприємства "Буддизайн" та товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" за оплатними договорами купівлі-продажу земельних ділянок.  
		 
		          Встановивши зазначені обставини суд апеляційної  інстанції  правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
		 
		Щодо послання прокурора в своєму позові  на статтю 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини щодо повернення майна набутого, без достатньої правової підстави, слід зазначити  наступне.
		 
		Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 
		1) повернення виконаного за недійсним правочином; 
		2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 
		3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 
		4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		 
		Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1. набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2. відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
		 
		Судом апеляційної інстанції на підставі поданих доказів встановлено, що спірні земельні ділянки були передані на виконання оплатних договорів купівлі-продажу, тобто за наявності правової підстави. Таким чином, в даному випадку зазначене майно не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України при розгляді аналогічних спорів, зокрема, в постанові від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012.
		 
		Отже висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині витребування спірної земельної ділянки та повернення  її державі в особі Кабінету Міністрів України, є обґрунтованим.
		За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині.
		Колегія вважає правильним висновки судів попередніх інстанції щодо   позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 05.11.2008 та від 25.12.2008.   
		 
		Як вбачається із заяви прокурора про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом (т. 2, а. с. 129-132), обґрунтовуючи позов у вказаній частині, прокурор послався на статті 215, 216 Цивільного кодексу України.
		 
		Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. 
		 
		Права особи, яка вважає себе власником, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використання правового механізму передбаченого ст. 215, 216 ЦК України.
		 
		Враховуючи, що прокурором заявлено позов в інтересах осіб, які не є сторонами спірних договорів, а їх права не підлягають захисту з використання правового механізму передбаченого ст. 215, 216 ЦК України, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними, є обґрунтованими.
		 
		На підставі викладеного, колегія також вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо позовної вимоги про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "СервісПет" на підставі відповідного договору купівлі-продажу.  
		 
		При розгляді даної справи судами обох інстанцій було з'ясовано, що в єдиний державний реєстр внесено записи про припинення приватного підприємства "Буддизайн" (відповідач-5) та товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" (відповідач-3), що стало підставою для припинення провадження у справі судом першої інстанції в частині позовних вимог до зазначених осіб. 
		 
		Таким чином, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим фактичним обставинам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її зміни або скасування, відсутні.
		 
		Стосовно доводів, які викладені скаржником в касаційній скарзі слід зазначити наступне.
		Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Доводи, які викладені у касаційній скарзі пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі № 5015/4582/11 залишити без змін.
		 
		Головуючий суддя                                                            В.А. Корсак
		 
		 
		 
		 
		 
		С у д д і                                                                               М.В. Данилова
		 
		 
		 
		 
		                                                                      
		                                                                                          Т.Б. Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...