Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/76023/11-С : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2013. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"17" вересня 2013 р.                               м. Київ                                        К/9991/76023/11 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		 
		Головуючої: Калашнікової О.В.Суддів:Леонтович К.Г.   Сіроша М.В.  
		секретар судового засідання: Чорнобай Т.В.  
		за участю представника ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» Переяславської М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом  ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» до  Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області  про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		У грудні 2009 року ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області  про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення митної вартості товарів, стягнення суму надміру сплаченого податку на додану вартість і суму сплаченого судового збору
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним за вантажно-митній декларації (далі - ВМД) була визначена митна вартість коксового горішку за основним методом її визначення - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. При цьому митному органу разом з ВМД були надані всі необхідні документи, які підтверджують її відомості та є підставою для визначення митної вартості, надання яких передбачене митним законодавством.
		Однак, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон Україні було відмовлено в здійсненні митного оформлення за наведеною ВМД на підставі того, що при проведенні митної оцінки митну вартість визначено більшу, ніж заявлена, згідно інформації бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) щодо ідентичних, подібних аналогічних товарів згідно рішення про визначення митної вартості та рішенням відповідача про визначення митної вартості товару була визначена митна вартість товарів за 6 (резервним) методом.
		Крім того, позивач вказує на те, що в результаті винесення митницею незаконних рішень, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» була завдана шкода у вигляді витрат, понесених позивачем у зв'язку зі сплатою за понаднормативне користування вагонами ДП «Придніпровська залізниця».
		Посилаючись на те, що митна вартість імпортованого ним товару була правильно визначена за ціною договору, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
		-          визнати протиправними та скасувати рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000252/1 від 27.10.2009 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/9/000059 від 28.10.2009 року;
		-          стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 45 207,36 грн. 
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року, у задоволені позову відмовлено.
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року прийнято відмову ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від:
		-          позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 340533.73 грн. та закрито провадження в цій адміністративній справі  в частині цих позовних вимог;
		-          від апеляційної скарги в частині вимог щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 340533.73 грн. та закрито апеляційне провадження  в цій частині апеляційної скарги.
		Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності митним органом наявності підстав для корегування заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару, у тому числі із використанням 6 (шостого) методу визначення митної вартості. При цьому суд зазначав, що оскаржуване рішення митного органу про визначення митної вартості є правильним, обґрунтованим є також винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. З цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції.
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Дніпропетровська митниця є правонаступником відповідача у даній справі - Криворізької митниці.
		Між позивачем та компанією «СARBO CHEMICALS GROUP GMBH» укладений контракт №К/101-08 від 21.08.2008 року, за умовами якого компанія зобов'язалась постачати позивачу кокс кам'яновугільний у відповідності до умов додатків до контракту.
		В жовтні 2009 року ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було подано до митного органу ВМД та декларацію митної вартості (далі -ДМВ) № 113020000/9/005499. за якими було задекларовано 2 263 380 кг коксового горішку за ціною 2 963 707,26 грн., митна вартість підприємством декларувалась за основним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
		Відповідно до умов зазначеного вище контракту №К/101-08 від 21.08.2008 року, задекларований ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» товар поставляється на митну територію України за непрямим договором. 
		Криворізькою митницею 21.10.2009 року винесено рішення про визначення митної вартості товарів № №113000010/2009/000249/1, яким визначено іншу ніж зазначена позивачем у ВМД та ДМВ №113020000/9/005499 від 24.10.2009 року митну вартість товару, який ввозився позивачем на підставі цього ж самого контракту на митну територію України.
		Враховуючи виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів щодо визначення митної вартості товару, митним органом відповідно до вимог пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006р. № 1766 (далі - Порядок №1766), позивачу запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
		Зокрема, декларанту було запропоновано надати: банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару;рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезення ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); рахунок від виробника товару. Оскільки декларантом не було надано додаткових документів, які б підтверджували заявлену митну вартість за ціною договору, митний орган прийняв рішення про визначення митної вартості рішення товарів на підставі наявних відомостей з використанням 6 (резервного) методу відповідно до положень ст. 273 Митного Кодексу України.
		Представника декларанта 27.10.2009 року зробив у декларації митної вартості ДМВ №113020000/9/005499 від 26.10.2009 року відмітку про неможливість надання додаткових документів для підтвердження зазначеної ним митної вартості задекларованого товару.
		Відповідно до статей 264, 265 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. 
		У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. 
		Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, саме нерозуміння цієї норми спричинило звернення до суду позивача, та не виконання ним вимог митниці при митному оформлені. 
		Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком №1766, пунктом 7 якого визначений перелік обов'язкових документів, що додаються декларантом на підтвердження заявлених ним відомостей про визначення митної вартості, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
		За змістом пункту 11 Порядку №1799 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом. Право митного органу на витребування додаткових документів, за відповідно до пункту 11 Порядку № 1766 обмежено лише переліком зазначених документів у декларації митної вартості. За приписами викладених вище норм, обов'язок позивача надати додаткові документи кореспондується лише із вимогою митного органу про їх надання. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що виконання зазначеного обов'язку закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обов'язку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.
		Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку № 1766 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. 
		Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6). 
		Як вбачається із матеріалів справи, під час порівняння рівня митної вартості товарів відповідно до вимог постанови КМУ від 09.04.08 №339 було встановлено, що заявлена до митного оформлення митна вартість товару нижча ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено.
		Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами обґрунтовано зазначено, що раніше позивачем здійснювалось ввезення на митну територію України товару, який аналогічно задекларований ним в ВМД та ДМВ №113020000/9/005499 від 26.10.2009 року та митницею прийнято відповідне рішення про визначення митної вартості.
		При цьому судами встановлено, рішення позивачем не було надано декларантом при здійсненні митного оформлення вантажу за ВМД та ДМВ №113020000/9/005499 від 26.10.2009р., що свідчить про недостатність документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, ненадання позивачем у справі митному органу додатково витребуваних документів на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару, а також є порушенням вимог до п. 7 Порядку №1766.
		Невідповідність заявленої позивачем митної вартості даним цінової інформації про визначенні митної вартості зазначене й стало підставою витребування митницею додаткових документів. Про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, відповідно до переліку, що міститься в пунктах 8, 11 зазначеного вище Порядку був ознайомлений належним чином.
		Отже, аналізуючи наведене, суди дійшли до вірного висновку, що дії Дніпропетровської митниці відповідають положенням чинного законодавства України щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу  позивача товару. При цьому слід зауважити, що митний орган законно та обґрунтовано витребував додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару, що переміщуються через митний кордон України.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не була підтверджена заявлена ним митна вартість, що призвело до її коригування відповідно до ст. 273 Митного Кодексу України з урахуванням наявної інформації на ідентичний товар, а митниця діяла відповідно до наданих повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.
		За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		у х в а л и л а  :
		Касаційну скаргу  ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» залишити без задоволення.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237-239 КАС України.
		 
		Судді
		з оригіналом згідно
		помічник судді                                                            А.О. Кулеша

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...