Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 764/6527/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2013.
Дата набрання законної сили: 02.10.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		02.10.2013
		 
		Апеляційний суд міста Севастополя
		Провадження № 11кп/797/85/13     Головуючий у першій інстанції: Істягіна Н.М.
		Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України                                        Доповідач: Нікітін Г.В.
		 
		                                                                      Копія:
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати по кримінальним справам Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
		головуючого Нікітіна Г.В.,
		суддів: Мудрової Є.Ю., Юненка М.О., 
		за участю секретарів судового засідання Сидорук М.А., Лашкевич Н.О.,
		прокурора Клочко К.В.,
		обвинуваченої ОСОБА_2, 
		захисника - адвоката ОСОБА_3,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ленінського районного суду міста Севастополя від 18 липня 2013 року, яким
		 
		ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Севастополя, громадянка України, із вищою освітою, одружена, має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, працює волонтером у реабілітаційному центрі благодійній організації ГО "Кримський республіканський "Центр здорової молоді", зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, проживаюча за адресою: АДРЕСА_3, раніше судима:
		25.07.2011 року Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 1000 грн., 31.08.2012 року Ленінським районним судом м. Севастополя міру покарання змінено на 59 годин громадських робіт, у зв'язку з невиплатою штрафу,
		 
		засуджена за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 25.07.2011 року за ч. 1 ст. 185 КК України, визначено остаточне покарання у виді 2 років 7 днів позбавлення волі. 
		Відповідно до ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки і покладено обов'язки, передбачені п. п. 3-4 ст. 76 того ж Кодексу. 
		 
		встановила:
		 
		Згідно вироку ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за кримінальне правопорушення, скоєне за наступних обставин.
		Близько 22 годин 03 березня 2012 року, ОСОБА_2 діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні магазину ТОВ "Большой сосед", що розташований за адресою: м. Севастополь, вул. О. Кошевого, 4, таємно помістила в свою сумку: 4 пляшки коньяку "Шабо 1788" 4 зірки, об'ємом 0,5 л., вартістю 67,53 грн. кожна, на загальну суму 270,12 грн.; 2 пляшки коньяку "Шабо VSOP" 5 зірок, об'ємом 0,5 л., вартістю 78,36 грн. на загальну суму 156,72 грн., а всього на загальну суму 426,84 грн. Після чого на касі даний товар не оплатила, намагалася покинути приміщення магазину, однак свій злочинний умисел до кінця не довела, з причин що не залежали від її волі, оскільки була затримана за лінією кас, працівниками охорони ТОВ "Большой сосед".
		Не оспорюючи правильність  кваліфікації скоєного та доведеність вини обвинуваченої, прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченої в силу надмірної м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді 2 років 7 днів позбавлення волі.
		Апеляція мотивована тим, що призначене ОСОБА_2 покарання є недостатнім для її виправлення і попередження скоєння нових злочинів. Так, судом не враховано, що вона вже була засуджена за скоєння крадіжки, за що їй було призначено покарання у виді штрафу, який вона протягом року не сплатила і його замінено на громадські роботи, що також нею не виконано. Даний факт, свідчить про те, що  ОСОБА_2 для себе належних висновків не зробила, ігнорує вимоги закону і судові рішення. За місцем проживання характеризується негативно, страждала наркоманією. Необґрунтовано суд врахував наявність на утриманні обвинуваченої неповнолітньої дитини, оскільки вказана обставина вже враховувалася раніше. Крім того, суд першої інстанції фактично звільнив  ОСОБА_2 від відбування покарання за попереднім вироком від 25.07.2011 року, застосувавши ст. 75 КК, яке належить відбуванню реально, тобто суд пом'якшив становище засудженої всупереч рішенню попереднього суду.
		Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку засудженої та її захисника, які просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК, за обставин викладених у вирокові, підтверджуються зібраними по справі та перевіреними в суді доказами і жодної із сторін не оскаржуються. 
		Допитана у судовому засіданні ОСОБА_2 показала, що близько 22 години 3 березня 2012 року діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у магазині "Большой сосед" на вул. Кошевого, 4, таємно поклала в пакет 6 пляшок коньяку "Шабо" і намагалася покинути магазин. Однак була затримана охороною магазину. Вину свою визнає повністю.  
		          Згідно ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, суд, у кожному конкретному випадку, повинен дотримуватися  вимог  кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути  необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		          На думку колегії суддів суд першої інстанції в достатньої мірі дотримався вказаних вимог кримінального закону.          
		          Призначаючи покарання обвинуваченій суд врахував, що скоєне кримінальне правопорушення за вимогами ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості. За даними про особу обвинуваченої суд вказав, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно, за даними з благодійних організацій "Ми незалежні" і "Альфа - Міст" характеризується позитивно, у благодійній організації "Ми незалежні" обіймає посаду директора, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за корисливий злочин.
		          В якості обставини, що пом'якшує покарання визнано щире каяття обвинуваченої. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
		          З досліджених в апеляційному суді характеристик на обвинувачену вбачається, що за місцем проживання в СТ "Бриз" обвинувачена характеризується позитивно: ввічлива, вихована, освічена, акуратна і доглянута. Гуляє з донькою. Ні з ким стороннім, крім членів сім'ї, не спілкується. 
		          Керівник ГО "Кримський республіканський "Центр здорової молоді" ОСОБА_6 характеризує ОСОБА_2, яка займається волонтерської діяльністю у вказаній громадській організації, позитивно, як дисципліновану, відповідальну, принципову, ініціативну людину, яка займається психосоціальним відновленням осіб хворих на хімічну залежність, наданням їм допомоги, моральної і психологічної підтримки.
		          З характеристики від 16 березня 2012 року, яка є в матеріалах кримінального провадження, була врахована судом першої інстанції і на яку в апеляційній скарзі посилається прокурор, вбачається, що за місцем проживання обвинувачена характеризується негативно, як особа, що веде антигромадській спосіб життя, допускає порушення громадського порядку, схильна до вживання наркотичних засобів. На профілактичні бесіди не реагує, належних висновків для себе не робить (а.с. 42).
		          В судовому засіданні обвинувачена погодилася із вказаною характеристикою й пояснила, що дійсно до квітня 2012 року вживала алкоголь і наркотики, оскільки підпала під негативний вплив компанії. Після лікування повністю змінила ставлення до життя, не вживає алкоголь і наркотики, проживає разом з батьками на території садівничого товариства, займається вихованням дитини і волонтерською діяльністю. 
		          З листа дільничного інспектора Масюка Д.О. (вх. №10456 від 27.08.2013р.) вбачається, що за місцем реєстрації АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не проживає, охарактеризувати її дільничний інспектор не може.
		          Враховуючи викладені вище покази обвинуваченої та характеризуючи на неї матеріали кримінального провадження, колегія суддів не погоджується із доводом прокурора про те, що ОСОБА_2 характеризується негативно, висновків для себе не зробила і може продовжити злочинну діяльність.
		          Не підтверджується матеріалами провадження й твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що обвинувачена на даний час страждає на наркоманію. 
		          Для перевірки доводів прокурора про навмисне невиконання обвинуваченої попередніх рішень суду апеляційним судом була витребувана і досліджена кримінальна справа №1-701/11/2703 стосовно ОСОБА_2 за обвинуваченням її у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.       
		          Встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 25 липня 2011 року ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за таємне викрадення майна з торгівельного центру до штрафу в розмірі 1000 грн.   
		          З постанови того ж суду від 31 серпня 2012 року вбачається, що протягом встановлено строку ОСОБА_2 вирок суду не виконала, штраф не сплатила. У зв'язку з цим, суд замінив призначене покарання у виді штрафу на 59 годин громадських робіт. При цьому суд послався на те, що після проголошення вироку засудженої було роз'яснено строк і порядок сплати штрафу. Про дату і час судового засідання ОСОБА_2 повідомлена належним чином, про поважність причин неприбуття суду не повідомила. 
		          Між тим, з протоколу судового засідання від 25 липня 2011 року видно, що строки і порядок сплати штрафу засудженої не роз'яснювалися. Відсутні в матеріалах справи і данні про належне повідомлення обвинуваченої про судове засідання, яке відбулося 31 серпня 2012 року в ході якого розглянуто питання про заміну штрафу громадськими роботами (а.с. 106, 117-118 справа №1-701/11/2703). 
		          У судовому засіданні ОСОБА_2 показала, що про прийняте судом рішення про заміну штрафу на громадські роботи не знала, у судове засідання не викликалася, оскільки з 30 квітня 2012 року по 30 квітня 2013 року (один рік) проходила курс соціальної реабілітації в реабілітаційному центрі в м. Дніпропетровську.
		          Покази обвинуваченої підтверджуються дослідженими в суді характеристикою і довідкою (№17,18 від 19.06.2013р.) з Благодійної організації "Альфа Міст" м. Дніпропетровськ (а.с. 25,26).
		          Оскільки рішення про заміну штрафу громадськими роботами відбулося в судовому засіданні без належного повідомлення засудженої і без її участі в судовому засіданні, в якому розглядалося питання про погіршення її становища, без з'ясування підстав для розстрочки сплати штрафу, як це вимагає ст. 53 КК, та без вручення копії постанови, то колегія суддів не може погодитися з твердження в апеляційній скарзі прокурора про ігнорування ОСОБА_2 вимог закону та судових рішень.
		          Не може залишитися поза увагою суду і те, що з 28 липня 2011 року, тобто до набрання чинності обвинувальним вироком від 25 липня того ж року, вступив в законну силу Закон України "Про амністію у 2011 році". За статтями 8 і 17 якого його виконання покладено на суди протягом трьох місяців.  
		          Між тим, і через рік при прийнятті рішення про заміну штрафу на громадські роботи положення вказаного Закону залишилися поза увагою як суду так і прокурора, який приймав участь в судовому засіданні 31 серпня 2012 року. 
		          Оскільки постанова Ленінського районного суду м. Севастополя від 31 серпня 2012 року не скасована, набрала законної сили, то її врахування судом першої інстанції при визначенні остаточного покарання із застосуванням статей 71,72 КК, є правильним. 
		          Відповідно до вимог ст. 51 КК позбавлення волі є більш тяжким видом покарання ніж штраф або громадські роботи. 
		          Отже, переведення судом першої інстанції в порядку ст. 72 КК України 59 годин громадських робіт у сім днів позбавлення волі та врахування цього терміну до загального строку покарання у виді 2 років 7 днів позбавлення волі, спростовує довід прокурора про пом'якшення становища обвинуваченої. 
		          Що стосується рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком, то воно прийнято у відповідності до положень статей 75,76 КК.
		Також слід врахувати і незначну вартість майна, яким обвинувачена намагалася заволодіти під час скоєння злочину - 426 грн. 84 коп. та яке повністю було повернуто власникові.   
		Надуманим є твердження прокурора про безпідставність врахування на утриманні ОСОБА_2 неповнолітньої дитини з того, що ця обставина враховувалася при ухваленні вироку від 25 липня 2011 року. 
		Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 у ОСОБА_2 (ОСОБА_2) є донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 104 справа №1-701/11/2703, а.с. 48 кримінальне провадження 11к/797/85/13). Будь-яких даних про позбавлення обвинуваченої батьківських прав стосовно дитини стороною обвинувачення суду не надано. З показів ОСОБА_2 встановлено, що на даний час її донька ходить до школи і вона займається її вихованням. У зв'язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано вказав у вироку, що обвинувачена має на утриманні неповнолітню дитину.   
		          Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що підстав для скасування оскаржуваного вироку за апеляційними доводами прокурора немає. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.         
		Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,419 КПК України, колегія суддів
		 
		ухвалила:
		 
		Вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 липня 2013 року, стосовно ОСОБА_2, засудженої за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, залишити без зміни, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
		Ухвала Апеляційного суду м. Севастополя набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня проголошення. 
		Судді
		 
		Г.В.Нікітін Є.Ю. Мудрова М.О. Юненко
		          Згідно з оригіналом: 
		                    суддя                                                                                 Г.Нікітін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...