Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/1613/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів довічного утримання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.11.2013. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2013.
Дата набрання законної сили: 15.11.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                         
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		<s>                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 </s>Номер провадження: №22-ц/791/3524/13                                           Головуючий в І інстанції: Коваленко А.В.
		Категорія  22                                                                                                                Доповідач: Слюсаренко О.В.
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		2013 року листопада місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області у складі:
		 
		головуючого:Радченко С.В.суддів:Вербицької Л.І.. Слюсаренко О.В.при секретарі:          Герасименко І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 24 вересня 2013 року  у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання,-
		ВСТАНОВИЛА:
		У квітні 2013  року позивач звернулася до суду зі вказаним позовом, в якому просила розірвати договір довічного утримання від 08.08.2001 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6   
		Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 08.08.2001 року між її чоловіком  та ОСОБА_6 було укладено договір довічного утримання, згідно якого він зобов'язувався здійснювати догляд за нею та її чоловіком, взамін чого  отримав у власність   будинок.
		З часу укладення договору відповідач не здійснював догляд за ними, а після смерті   не виконує обов'язку доглядати щодо позивачки. 
		       Рішенням Білозерського районного суду Херсонської  області від  24 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи,  просить рішення скасувати та  ухвалити нове про задоволення  позовних вимог.  
		В письмових  запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача  просив скаргу  відхилити, а рішення залишити без змін.  
		Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання,   перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір довічного утримання не може бути розірваний, оскільки  є припиненим  зі смертю відчужувача. 
		Із висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з огляду на таке.
		Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи  вбачається, що  ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2  відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Широкобалківським  бюро ЗАГС Білозерського району Херсонської області  одружились 17 листопада 1951 року.  ( а.с. 7) 
		27.02.1987 року на підставі  рішення виконкому Широкобалківської  сільської ради Білозерського району Херсонської області від  27.02.1987 р. № 17/2 і акту прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку   ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с. 54)
		08 серпня 2001  року між ОСОБА_7    та ОСОБА_6   було укладено договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_6  зобов'язувався здійснювати догляд за ОСОБА_7 та ОСОБА_5, року народження   а ОСОБА_7  передав у власність набувача житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями по АДРЕСА_1  ( а.с. 6)
		ОСОБА_5  висловила свою згоду на  укладення ОСОБА_7  договору довічного утримання  у письмовій нотаріально посвідченій формі ( а.с. 55. 
		Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2  виданого виконавчим комітетом  Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської  області ОСОБА_7  помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 8) 
		30.04.2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про розірвання зазначеного договору довічного утримання.
		За змістом ст. 425 ЦК УРСР в редакції 1963 року, що діяла на час укладення договору, за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком  або станом здоров'я передає у власність другій стороні будинок або його частину, взамін чого набувач майна  зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги 
		Згідно ст. 16 закону України  " Про власність" , що діяв на час виникнення спірних правовідносин , майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб і та сім'ю. 
		Відповідно до ст. 22, 23 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.
		Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача (ч.2 ст.755 ЦК України.
		Відповідно до ч. 2 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється зі смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора. 
		Зобов'язання за договором довічного утримання є нерозривно пов'язаними з відчужувачем за договором та особою, на користь якої він укладений.
		Відповідно до п. 3 договору довічного утримання від 08.08.2001 року ОСОБА_6 зобов'язувалася довічно повністю утримувати ОСОБА_7 та ОСОБА_5  забезпечивши їх харчуванням, одягом, необхідною допомогою, доглядом, та зберегти в їх безкоштовному користуванні жилу кімнату в зазначеній  вище домобудівлі. Вартість матеріального  забезпечення  визначена сторонами у розмірі  мінімальної заробітної плати .
		Зі встановлених судом обставин справи вбачається, що   будинок  АДРЕСА_1 збудований  за час перебування  ОСОБА_7 та ОСОБА_5  у шлюбі. 
		ОСОБА_7 уклав  договір довічного утримання в своїх інтересах  та інтересах дружини   ОСОБА_5, яка  надала  письмову згоду ОСОБА_7 на укладення договору довічного утримання  за яким  у власність набувача  перейшла  і належна їй частка у спільному майні подружжя,  взамін  на обов'язок ОСОБА_6 її довічно утримувати
		З огляду на викладене колегія суддів  вважає помилковим висновок суду першої інстанції про припинення зобов'язань ОСОБА_6  за значеним договором  щодо ОСОБА_5  
		Висновок суду про припинення  зобов'язань щодо ОСОБА_7  за його смертю  є правильним. 
		Згідно ст.  614 ЦК України  особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини  доводить особа, яка порушила зобов'язання. 
		Доказів виконання ОСОБА_6  умов договору  довічного утримання відносно ОСОБА_5  чи  доказів відсутності  його вини  у порушенні зобов'язань  матеріали справи не містять, що свідчить про невиконання ним  обов'язків по договору і наявність підстав для розірвання договору довічного утримання щодо  ОСОБА_5 
		Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку , що  рішення  суду в частині відмови у  задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6  ухвалено з порушенням норм матеріального закону, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення .
		Рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про розірвання договору довічного утримання   укладеного ОСОБА_7 в своїх інтересах  та ОСОБА_6  належить залишити без змін.
		Доводи апелянта про наявність підстав для розірвання договору  і щодо ОСОБА_7  є безпідставними і висновку суду в цій частині не спростовують.
		Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 , ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_5 задовольнити частково.
		Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від  24 вересня 2013 року в частині відмови  у задоволенні позову про розірвання договору довічного утримання між ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, ухвалити в цій частині  нове рішення.
		Договір довічного утримання від 08 серпня 2001 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині обов'язку ОСОБА_6 утримувати ОСОБА_5 розірвати.
		В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.
		Рішення набирає чинності із моменту проголошення і з цього часу  може бути оскаржене у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 
		 
		головуючий: 
		судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...