Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/11272/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність; Спори про припинення права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2013.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                                         Справа № 712/11272/13ц
		Провадження № 2/712/3202/13
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		26 листопада 2013  року                                                                                                      м. Черкаси
		Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
		          головуючого/судді                                             -                                                       Євтушенка П.М.
		           при секретарі                                          -                                                         Шевченко О.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Прокурора міста Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2,представник ОСОБА_3, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		          Позивач 06. 09. 2013 року звернувся  з позовом  в суд до Черкаської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи : Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння в якому просив суд : визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 24. 03. 2006 № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_5 та інші)» в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000,0 м2 по АДРЕСА_1, вартістю 276 180,00 грн., для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); Визнати незаконним та скасувати пункт 4 додатку до рішення Черкаської міської ради від 24. 03. 2006 № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_5 та інші)», щодо безоплатної передачі громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000,0 м" по АДРЕСА_1, вартістю 276 180,00 грн.; визнати недійсними державний акт серії ЯЗ № 043584 виданий 23. 03. 2009 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1000,0 м. кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 276 180,00 грн. та скасувати його державну реєстрацію; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000,0 м2, вартістю 276 180,00 грн. розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить останньому на підставі державного акту серії ЯЗ № 043584 від 23. 03. 2009 на користь Черкаської міської ради.
		          Свої вимоги позивач мотивував тим, що прокуратурою м. Черкаси проведена перевірка дотримання Черкаською міською радою вимог земельного законодавства при виділенні та використанні земельних ділянок у кварталі АДРЕСА_1.
		Встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 24. 03. 2006 № 9-279 «Про передачу громадянам земельних ділянок у власність (ОСОБА_5 та інші)» за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений ТОВ «Геоземпроект» та висновку державної експертизи землевпорядної документації від 16. 03. 2006 № 1373, передано безоплатно громадянину ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1000 кв. м., яка розташована у кварталі АДРЕСА_1 за рахунок земель Черкаської міської ради.
		На підставі зазначеного рішення Черкаської міської ради від 24. 03. 2006 № 9-279 ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
		Вважає, що рішення, не відповідає вимогам закону та має бути визнане судом незаконним та скасовано, з огляду на наступне:
		Відповідно до генерального плану міста Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української PCP від 29. 03. 1984 року № 144, вказана земельна ділянка загальною площею 8,7966 га знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів), тобто являє собою землі загального користування населеного пункту і розміщення на даній земельній ділянці індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд не передбачено. Згідно п. «а», ч. З ст.83 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) земельні ділянки, запроектовані генеральним планом міста Черкаси за функціональним призначенням під землі зелених насаджень загального користування населеного пункту, не можуть передаватися у приватну власність.
		Виділення спірної земельної ділянки, можливе було, лише за результатами розгляду містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, не передбаченого містобудівною документацією, яким би обґрунтовувалась можливість зміни функціонального призначення території, за умови затвердження останнього у встановленому порядку відповідно до п. 3.1 та 3.5 ДБН Б. 1.1-4-2002 Черкаською міською радою, посадові особи управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради мали право надати позитивні висновки щодо можливості виділення у приватну власність під індивідуальну житлову забудову вказані земельні ділянки.
		Згідно інформації директора департаменту містобудування Черкаської міської ради від 20. 02. 2013 року за № 1828-01-21 містобудівне обґрунтування під індивідуальну житлову забудову у кварталі № 137 відсутнє.
		Управлінням містобудування та архітектури Черкаської обласної державної адміністрації висновку щодо можливості затвердження зміни до генерального плану м. Черкаси, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСРС від 29. 03. 1984 року № 144 в частині зміни функціонального призначення території зелених насаджень загального користування на площі розміщення та відведення земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову АДРЕСА_1 згідно вимог п. 3.7 ДБН Б. 1.1-4-2002 не надавалось.
		Вивченням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено, що в порушення ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України в редакції від 02. 03. 2006 року, проект відведення земельної ділянки не погоджувався із природоохоронним органом.
		Згідно ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно- господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
		Проте, у порушення вказаної вище норми генеральним планом населеного пункту не передбачено забудову вказаної земельної ділянки, а містобудівне обґрунтування не розроблялось та не затверджувалось.
		Відповідно до ст. З Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно- правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад га держави, раціонального використання та охорони земель (стаття 4 Земельного кодексу України).
		Крім того, факт незаконного відчуження Черкаською міською радою спірної земельної ділянки підтверджується висновком Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 21. 02. 2013 року № 636, в якому зазначено, що дійсна земельна ділянка знаходиться на території зелених насаджень загального користування, а тому не підлягає відведенню у приватну власність під житлову забудову, згідно ст. ст. 38, 39, 44, 51, 52, 83 Земельного кодексу України.
		Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується, зокрема, на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Крім того, відповідно до а. а) ч. З ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) належать на праві комунальної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст.
		Статтею 111 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) встановлено, що право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку, заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна тощо.
		Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України, землі України поділяються за основним цільовим призначенням, зокрема на такі категорії: землі житлової та громадської забудови; землі рекреаційного призначення.
		Так, відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення відноситься: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, тощо.
		Згідно довідки Черкаського міського управління земельних ресурсів, яка надана в березні 2006 року за № 430-25-2 ОСОБА_1, спірна земельна ділянка відноситься до земель зайнятих зеленими насадженнями загального користування Черкаської міської ради.
		Разом з тим, відповідно до оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, що відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України відносяться до земель житлової та громадської забудови.
		Таким чином, при винесенні оскаржуваного рішення допущено порушення вимог ст. 52 Земельного кодексу України, якою встановлено, що на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
		Крім того, ч. З ст. 83 Земельного Кодексу України встановлена чітка заборона на передачу земель комунальної власності загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) у приватну власність. Разом з тим, ст. 143 Земельного кодексу України, встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Крім того, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Таким чином, вважає, що оскільки спірне рішення Черкаської міської ради № 9-279 від 24. 03. 2006 суперечить актам цивільного законодавства, а саме: ст. 51, ч. З ст. 83, ст.111, п. 9 ст. 118, п. «б» ч. 1 ст. 198 Земельного кодексу України, п.3.1 та 3.5 ДБН Б. 1.1-4-2002 в частині дотримання порядку передачі земельної ділянки, погодження такої дії з відповідними органами, цільового використання земельної ділянки та заборони передачі земель вказаної категорії у приватну власність, то останнє, відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має бути визнане незаконним та скасоване судом.
		Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Частиною 2 ст. 373 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на землю (на земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
		Згідно із вимогами ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 203 І Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що записи у Державному реєстрі прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
		Враховуючи вказане, у зв'язку з невідповідністю рішення Черкаської міської ради № 9-279 від 24. 03. 2006 року, яке лягло в основу акту про право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку № ЯГ 532768 від 29. 03. 2006 загальною площею 1000,0 м2 повинен бути визнаний судом недійсним зі скасуванням його державної реєстрації. А земельна ділянка, відповідно до ст. 143 Земельного кодексу України та ст. 216 Цивільного кодексу України повернута власникові, тобто Черкаській міській раді.
		Разом з тим, перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 18. 03. 2009 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки № 844 від 18. 03. 2009.
		На час звернення до суду, спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу, та на його ім'я видано державний акт серії ЯЗ № 043584 від 23. 03. 2009 року.
		Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
		У цьому разі майно може бути витребувано від особи яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.
		Так, у вказаному узагальненні Верховний Суд України зазначив наступне: якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
		Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його належним власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
		Зазначена норма кореспондує зі ст. 330 Цивільного кодексу України, за якою якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності па нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Згідно п. З ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
		Незаконне надання земельної ділянки площею 1000,0 кв. м., яка знаходиться в адміністративних межах м. Черкаси з володіння територіальної громади (належного власника спірного майна) поза її волею, крім вищевикладених обставин та матеріалів справи, доводиться також матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого в СРДР 25. 02. 2013 прокуратурою м. Черкаси відносно службових осіб управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Черкаської міської ради з правовою кваліфікацією передбаченою ч. З ст. 365 КК України.
		Оскільки спірне рішення Черкаської міської ради не відповідає вимогам закону і має бути визнане судом незаконним та скасованим, то і в розумінні п. З ч. І ст. 388 ЦК України майно у вигляді земельної ділянки вибуло з володіння власника не з його волі, іншим шляхом, а саме шляхом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 365 КК України.
		Враховуючи вказане, з метою реального захисту права комунальної власності Черкаської міської ради на спірну земельну ділянку, остання має бути витребувана у ОСОБА_2 та передана Черкаській міській раді як територіальній громаді міста Черкаси.
		Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 3 - рп / 99 та відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушеного або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів в наслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що виникають у відносинах між ними або державною.
		У відповідності до ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України прокурор у випадках, встановлених законом, може звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (  самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про не в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
		Вважає, що оскільки, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо звернення до суду із дійсним позовом, то прокурор зазначає про це і відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України набуває статусу позивача.
		Подання прокуратурою м. Черкаси дійсної позовної заяви обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави та суспільства, зокрема інтересів територіальної громади міста, як власника земельної ділянки, та наявністю підстав передбачених ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
		Відповідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Незаконне безоплатне надання у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 загальною площею 1000,0 кв. м., яка знаходяться в адміністративних, межах м. Черкаси, із власності територіальної громади безпосереднім чином порушує законний порядок надання землі у власність громадянам, позбавляє громадян права на користування земельними ділянками загального, користування тощо.
		Вказане у відповідності до вимог ст. 121 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення та підтримання в суді даного позову. 
		В судовому засіданні представник позивача - Різник Ю. С. заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
		Представник Черкаської міської ради позов не визнала посилаючись на те, що позивачем невірно визначено статус земельної ділянки, генеральний план міста Черкаси, затверджений постановою Ради Міністрів Української PCP від 29. 03. 1984 року № 144, діяв до 2000 року, спірна ділянка не має статусу парко-рекреаційної зони. Прокурор оскаржував рішення в цілому, але в позові прокурору було відмовлено.
		Відповідач ОСОБА_1  позов не визнав, просив суд справу розглянути в його відсутність та відмовити прокурору в задоволенні позову.
		ОСОБА_2 позов не визнав, подав до суду заперечення на позовну заяву прокурора м. Черкаси відповідно до яких зазначав, що вважає даний позов безпідставним та таким що не підлягає до задоволенню з наступних підстав:.
		Рішенням Черкаської міської ради від 24 березня 2006 р. № 9 - 279 гр. ОСОБА_1 безоплатно було передано у власність земельну ділянку, кадастровий номер 7110136700 - 02- 009 - 0016 у зв'язку з чим було видано державний акт на право приватної власності. За цільовим призначенням земельна ділянка, яка виділялась ОСОБА_1 відноситься до будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
		18 березня 2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 1000,0 кв. м., яка розташована по вул. Грузиненка на території Черкаської міської ради і належала йому на праві приватної власності. Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 844.
		На момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тобто майже через три роки з дня прийняття Черкаською міською радою рішення про її передачу у приватну власність гр. ОСОБА_1 і видачі йому Державного акту про право власності на земельну ділянку були відсутні будь-які обмеження щодо її використання за цільовим призначенням. Це підтверджувалося інформацією згідно з довідкою № 52 від 13. 03. 2009 року Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах» та витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 22918933 від 18.03.2009 року.
		Згідно з витягом з експертної грошової оцінки земельної ділянки, виданим ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 16. 03. 2009 р. ринкова вартість земельної ділянки площею 1000,0 кв. м. на час укладення договору складала 86 630 грн.
		З урахуванням визначеної експертної оцінки вартості земельної ділянки її продаж було вчинено за вказану суму, яку продавець отримав від нього і підтвердив факт повного розрахунку з ним своїм підписом в договорі.
		На підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18. 03. 2009 р. № 844 управління Держкомзему у м. Черкаси на його видало Державний акт серії ЯЗ за № 043584 на право власності на земельну ділянку площею 1000,0 кв. м. по вул. Грузиненка на території Черкаської міськради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Акт зареєстровано 23 березня 2009 року в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010977500111 з присвоєнням кадастрового номера 7110136700-02-009-0016.
		У позовній заяві позивач, зокрема, просить визнати недійсним державний акт серії ЯЗ № 043584, виданий 23. 03. 2009 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1000,0 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 276 180,00 грн. та скасувати його державну реєстрацію», а також Витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1000,0 м2 вартістю 276 180,00 грн., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить останньому на підставі державного акту серії ЯЗ №043584 від 23. 03 2009 р. на користь Черкаської міської ради (п. п. 4, 5 арк. 9).
		Ці вимоги позивача є явно незаконними і свідчать про порушення вимог ст. 41 Конституції України, згідно з якою право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, адже право власності на вказану земельну ділянку та збудований ним жилий будинок на ній набуті ним суворо у порядку, визначеному законом.  
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержане, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Таким чином, за змістом зазначених норм та виходячи із загальних засад цивільного законодавства реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороною недійсного правочину.
		Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 ЦК України.
		В даному випадку держава не була учасником оспорюваних правочинів на підставі яких здійснювалось відчуження спірної земельної ділянки, а відтак, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає вимогам закону, оскільки вказана земельна ділянка не може бути повернута у власність держави в порядку реституції.
		Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 10 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання недійсними правочинів» від 6 листопада 2009 року № 9, де зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) з застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України в разі порушення прав особи, вона може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого порушеного права. Відтак, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає і вимогам закону. 
		Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».
		У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».
		Таким чином, Договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений у повній відповідності з вимогами ст.ст. 182, 215-220, 225, 228- 236, 334 п. 4, 655, 657, 658, 668 Цивільного кодексу України.
		Звертаючись з позовом до суду Прокурор м. Черкаси просить визнати незаконним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 24. 03. 2006р. № 9 - 279 " Про передачу громадянам земельних ділянок у власність ( ОСОБА_5 та інші.) в частині безоплатної передачі громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1000, 0 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, окрім цього прокурор просить скасувати пункт 4 додатку до вищезгаданого рішення Черкаської міської ради.
		Відповідно до п. 5 рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 вказано, що у Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
		Системний аналіз цих конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування. Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України ( 254к/96-ВР ), і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України.
		Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, скасування рішень органів місцевого самоврядування, які пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Скасування рішень органів місцевого самоврядування скасовує принцип "гарантії стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян невпевненість у тому, що їхнє існуюче становище буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення та скасуванням вже існуючого.
		В позовній заяві прокуратора не наводить жодного посилання на Конституцію України, з приводу незаконності рішення міської ради.
		Крім того, залишається незрозумілим чому прокуратура просить скасувати рішення міської ради лише в частині безоплатної передачі земельної ділянки і тільки гр. ОСОБА_1 тільки частково по відношенню до рішення міської ради.
		Своїм основним аргументом прокуратура робить посилання на те, що землі, які безоплатно передавались по рішенню міської ради громадянам не належать до земель житлової та громадської забудови. А приходить до такого висновку прокуратура лише після отримання інформації від директора Департаменту та містобудування Черкаської міської ради від 20.02.2013р. за № 1828 -01 -21, в якій вказано, що містобудівне обґрунтування під індивідуальну житлову забудову у кварталі №137 відсутнє.
		Чому ж тоді прокурор не просить скасувати п. 2 рішення міської ради в якому вказано, що за основним цільовим призначенням земельні ділянки віднесено до категорії земель житлової та громадської забудови, якщо прокуророві на момент подачі позову стало відомо, що відносно даних земельних ділянок відсутнє містобудівне обґрунтування.
		Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 Земельного кодексу України. Зокрема п. 6 цієї статті визначено, що проекти відводу земельних ділянок погоджуються природоохоронним органом. Черкаською міською радою рішенням від 31. 03. 2005 р. №8-67 затверджений "Порядок надання у користування та передачі у власність земельних ділянок у м. Черкаси" де визначено, що погодження проектів відводу земельних ділянок проводить відділ екології та раціонального природокористування виконкому Черкаської міської ради. Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено яким саме природоохоронним органом проводиться погодження проектів відводу земельних ділянок. Відповідно роз'яснень Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної ради України від 05.04.2004 р. № 06-15/10-6465 надання висновків по проекту відведення земельних ділянок відділом екології та раціонального природокористування виконкому міської ради є правомірним.
		Позивач посилається на п. З ст. 83 Земельного кодексу України, де зазначено, що землі загального користування в межах міста належать до земель комунальної власності територіальної громади і не передаються в приватну власність. При цьому позивач нехтує п. 4 зазначеної статті, де визначено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі а) передачі їм земель державної власності. Передача земель у комунальну власність проведена відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної і комунальної власності" від 06.09.2012 р. №5245-VI, яким встановлено, що всі землі в межах населених пунктів крім земельних ділянок приватної власності та державної власності відносяться до земель комунальної власності. Цей закон набрав чинності з 01.01.2013 р. і до цієї дати усі землі в межах м. Черкаси крім земельних ділянок приватної власності перебували у державній власності. Жодного доказу того, що земельна ділянка, яка безоплатно передавалась ОСОБА_1 надавалась саме із земель комунальної власності відсутні.
		Крім того, позивач безпідставно посилається на те, що земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення. Висновок Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 21. 02. 2013р. про те, що на земельній ділянці знаходяться зелені насадження не є доказом того, що дані земельні ділянки відносяться до земель рекреаційного призначення. Прокурор безпідставно посилається на ст. 51 ЗК України, крім того в матеріалах справи відсутня довідка з Державного земельного кадастру, яка б засвідчила факт приналежності земельної ділянки саме до земель рекреаційного призначення.
		У зв'язку із затвердженням нового Генерального плану міста Черкаси попередній Генеральний план втратив свою чинність. Слід зазначити, що заходи передбачені попереднім Генеральним планом відносно мікрорайону Соснівка, за час його існування, не були запроваджені. Тому посилання позивача на порушення Генерального плану м. Черкаси в частині передачі у власність громадянам земельних ділянок має ознаки вибірковості. У зв'язку з цим позивачу необхідно надати дані щодо відповідності Генеральному плану міста усіх наданих у мікрорайоні земельних ділянок.
		Даний позов залишається загадковим і складається враження, що лише земельна ділянка, яку виділяли гр. ОСОБА_1 не відноситься до земель житлової та громадської забудови.
		Важливо вказати, що власниками земельних ділянок виготовлена технічна документація та отримано державні акти на право власності на землю, що відбулося відповідно до рішення міської ради. Державні акти на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт. На скільки йому відомо на сьогоднішній день відсутній вирок щодо осіб, які приймали та реалізовували Рішення міської ради. Тому позовні вимоги прокурора м. Черкаси є повністю безпідставними та надуманими.
		Підсумовуючи вищенаведене, зазначає, що звернення прокурора м. Черкаси з позовом до суду через 7 років з дня прийняття міськрадою зазначеного рішення з вибірковою вимогою його скасування не може бути задоволеним судом як з підстав невірно обраного способу захисту порушених прав держави, та й відсутності доказів незаконного прийняття рішення міської ради. З урахуванням наведеного просить суд відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнала посилаючись на доводи викладені в запереченні.
		Представник державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області просить спрву розглянути в його відсутність, вважає, що позов підлягає до задоволення.
		Представник державна інспекція сільського господарства в Черкаській області в судове засідання не зявився, причин не повідомив, з заявами до суду не звертався.
		Заслухавши пояснення саторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:
		Відповідно до рішення Черкаської міської ради № 9 - 279 від 24. 03. 2006 року, розглянувши проекти відведення земельних ділянок та враховуючи висновки державної землевпорядної експертизи, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26. 12. 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок», керуючись «Порядком передачі земельних ділянок у приватну влвсність громадянам України», затвердженим наказом Державного Комітету України по земельним ресурсах від 15. 02. 1993 року № 10, ст. ст. 12, 40, 80, 81, 87, 93, 118, 119, 120, 121, 125, 126 Земельного Кодексу України, Черкаська міська рада вирішила: 
		1.          Передати безоплатно громадянам у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) згідно з додатком. Додаток № п/п 4 ОСОБА_1 НОМЕР_1, АДРЕСА_1 Основне цільове призначення земельної ділянки житлова та громадська забудова.
		2.          За основним цільовим призначенням земельні ділянки віднести до категорії земель житлової та громадської забудови…
		Відповідно Державному акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 532768 на підставі рішення Черкаської міської ради від 24. 03. 2006 року № 9-279 додаток п. 4 ОСОБА_1 отримав правоустановчий документ.
		Договором купівлв-продажу земельної ділянки від 18. 03. 2009 року право власності від ОСОБА_1 перейшло до ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 844.  Відповідачем отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЗ № 043584.
		В порушення вимог ст. ст. 60, 61 ЦПК України, прокурором не надано суду доказів підтверджуючих статус спірної земельної ділянки, а саме посилання на Генеральний план розвитку міста Черкаси є безпідставним, так як попередній 1984 року втратив свою чинність, а новий прийнятий лише 2011 року.
		Генеральним планом 1984 року земельна ділянка розташована у кварталі № 137 входила до території визначеної для створення парко-рекреаційної зони, але вимоги Генерального плану не були виконані і зазначена парково-рекреаційна зона не була створена, території до її складу не передавались, статус парково-рекреаційної зони не був визначений. Вказана земельна ділянка визначена як охоронна зона пам'яток археології міста в історико-архітектурному опорному плані.
		За умови втрати чинності Генерального плану міста Черкаси затвердженого ПРМ УРСР від 29. 03. 1984 року № 144, а сторонами не надано суду рішення про його продовження, - рішення Черкаської міської ради № 9 - 279 від 24. 03. 2006 року пийято в межах діючого законодавства. Прокурором не надано в судовому засіданні доказів, що на момент прийняття рішення існували заборони для таких дій відповідача.
		Суд вважає безпідставним і посилання прокурора на обставини кримінального провадження № 712/12330/13к, так як навіть за умови визнання ОСОБА_8 винним у правопорушенні визначеному обвинувальним актом від 30. 09. 2013 року у кримінальному проваджені № 42013250010000081 дана обставина не відноситься до спірних правовідносин. 
		Згідно вимог ст. 41 Конституції України, право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.
		Державні акти на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимоги про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.   
		Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ч. 1 ст. 216 ЦК України.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України в разі порушення прав особи, вона може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого порушеного права. Відтак, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає і вимогам закону та перебуває у протиріччі з позицією Черкаської міської ради, так як прокурор фактично просить винести рішення на її користь, проти чого представник заперечує. 
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержане, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
		Судові витрати по справі суд вважає необхідним віднести на рахунок держави
		 
		 
		 
		          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -  
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Прокурору міста Черкаси в позові до Черкаської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2,представник ОСОБА_3, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.          
		 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  
		 
		 
		Головуючий:                                             підпис                                                      Євтушенко П.М

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...