Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/867/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2013.
Дата набрання законної сили: 09.12.2013
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"09" грудня 2013 р.           Справа№ 925/867/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Зубець Л.П.
		суддів:            Новікова  М.М. 
		          Мартюк А.І. 
		секретар:                                        Комок І.А.  
		 
		за участю представників:
		позивача:                       Матвієць В.В.;
		від відповідача-1:   Стойко А.Ю.;
		від відповідача-2:   Стойко А.Ю.;
		від відповідача-3:   не з'явились;
		від третьої особи-1: не з'явились;
		від третьої особи-2: не з'явились;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		апеляційну скаргу першого заступника Дніпровського екологічного прокурора
		на рішення                      Господарського суду Черкаської області  
		від                                01.07.2013р. 
		у справі                     №925/867/13 (суддя Скиба Г.М.)
		за позовом               Черкаського міжрайонного екологічного прокурора
		до                            1) Черкаської міської ради
		                                      2) Виконавчого комітету Черкаської міської ради
		                                      3) Приватного підприємства "Фірма Агро-Поліс"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Державна інспекція сільського господарства у
		                                  Черкаській області
		                                    2) Черкаське регіональне управління водних ресурсів у 
		                                   Черкаській області Дніпровського басейного управління
		про                                визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
		                                  визнання незаконним та скасування рішення виконавчого 
		                                  комітету Черкаської міської ради, зобов'язання повернути 
		                                  земельну ділянку законному власнику
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Черкаський міжрайонний екологічний прокурор (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Черкаської міської ради (далі - відповідач-1) , виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - відповідач-2), Приватного підприємства "Фірма Агро-Поліс" (далі - відповідач-3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області (далі - третя особа-1) та Черкаського регіонального управління водних ресурсів у Черкаській області Дніпровського басейного управління (далі - третя особа-2), про:
		- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 16,1488 га від 19.04.2003р. (зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.05.2003р. №224, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3 712 609,00 грн.), що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-3;
		- визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 "Про надання ПП "Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3";
		- зобов'язання відповідача-3 повернути земельну ділянку законному власнику та володільцям.
		Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані наступним:
		- відповідачами було порушено ст. ст. 85, 86, 89 Водного кодексу України про режим прибережної захисної смуги та Земельного кодексу України щодо режиму земель водного фонду;
		- договір оренди земельної ділянки від 19.04.2003р. укладений не уповноваженою особою;
		- позов подано з метою упередження можливого порушення прав громадян на доступ до водного об'єкта - Кременчуцького водосховища на р. Дніпро;
		- прокуратура просила суд відновити строк на звернення з позовом до суду для захисту інтересів держави, оскільки Черкаська міжрайонна екологічна прокуратура була утворена лише в листопаді 2012р. і прокурор не міг знати про допущені порушення.
		Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на наступне:
		- ніхто з відповідачів не звертався до прокуратури з клопотаннями про захист їх прав, оскільки в даному випадку відсутні такі порушення;
		- просили суд застосувати строк позовної давності;
		- провадження в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 "Про надання Приватному підприємству "Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3" має бути припинено, оскільки відповідач-2 виступає не як суб'єкт господарювання на ринку будівництва та послуг, а як адміністратор при плануванні та забудові територій міста;
		- під час укладання договору оренди особа, яка діяла від імені відповідача-1 мала необхідний обсяг повноважень;
		- капітальне будівництво на спірній території не проводиться, жодних обмежень в доступі до Кременчуцького водосховища немає і перешкоди в обслуговуванні захисної дамби нікому не чинились;
		- земельна ділянка використовується за призначенням з метою організації короткочасного відпочинку громадян. Заборгованості по сплаті орендної плати за землю у відповідача-3 немає.
		Третя особа-1 в своїх поясненнях зазначила про те, що залишає розгляд позовних вимог на розсуд суду. Окрім того, третя особа-1 наголошувала на тому, що перевірка на місцевості із залученням відповідача-3, як орендаря, не проводилась, а висновок третьої особи-1 про те, що надання спірної земельної ділянки відповідачу-3 суперечить законодавству України зроблений лише на підставі поданих прокуратурою документів.
		Третя особа-2 в письмових поясненнях по суті заявлених позовних вимог зазначила наступне:
		- інтереси третьої особи-2 не порушені;
		- прибережна захисна смуга по Дніпру біля Черкас не встановлена. Лише за вимогою Водного  та Земельного кодексів України встановлюється 100 м прибережна захисна смуга річки Дніпро;
		- третя особа-2 не має документів про право власності на Будище-Свидівоцьку захисну дамбу. Сама дамба в задовільному стані. Даних про чинення перешкод у використанні дамби за призначенням у третьої особи-2 немає. 
		Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. провадження у справі №925/867/13 в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.12.2012р. №1886 "Про надання ПП "Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною Державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3" було припинено. В решті позову відмовлено. 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, перший заступник Дніпровського екологічного прокурора звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/867/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. 
		Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, прокуратура наголошувала на наступному: 
		- позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 підлягають розгляду в одному провадженні в порядку господарського судочинства;
		- поза увагою суду залишилось те, що в даному випадку порушено права не прокурора, а держави;
		- посилання суду на те, що прокурор знав про можливе порушення прав громадян станом на дату звернення з позовом у справі №05-04/3693/2044 є лише припущенням суду;  
		- приналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду підтверджується рішенням Київського міжобласного апеляційного суду у справі №13/2893, яким також встановлено належність частини земельної ділянки, наданої у користування відповідачу-3, до прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища р. Дніпро; 
		- земельна ділянка надана відповідачу-3 розташована уздовж урізу водного об'єкту - Кременчуцького водосховища, а тому включає в свої межі прибережну захисну смугу зазначеного водного об'єкту шириною 100 метрів та знаходиться на гідротехнічній споруді - Будище-Свидівоцькій захисній дамбі;
		- в п.4.1 договору передбачено право подальшого викупу відповідачем-3 спірної земельної ділянки, тоді як згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України передача земель водного фонду у приватну власність заборонено.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2013р.
		Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Мартюк А.І.
		В судове засідання 23.09.2013р. з'явився лише представник позивача. Решта учасників судового процесу не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.10.2013р.
		04.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-2 надійшла заява, в якій вона просила розглядати справу у відсутність представника Черкаського регіонального управління водних ресурсів у Черкаській області Дніпровського басейного управління.
		07.10.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення по справі. 
		В судове засідання 07.10.2013р. з'явився лише представник позивача. Решта учасників судового процесу не з'явились. Відповідачі та третя особа-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 14.11.2013р.
		В судовому засіданні 14.11.2013р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень до неї, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/867/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		В судовому засіданні 14.11.2013р. представник відповідача-1 та відповідача-2 заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.  
		Представники відповідача-3 та третіх осіб в судове засідання 14.11.2013р. не з'явилися. Представники відповідача-3 та третьої особи-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.11.2013р.
		21.11.2013р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 та відповідача-2 надійшла телеграма, в якій було викладено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, призначене на 21.11.2013р.
		В судове засідання 21.11.2013р. з'явився лише представник позивача. Представники відповідачів та третіх осіб не з'явились.
		В судовому засіданні 21.11.2013р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України. 
		Клопотання позивача, відповідача-1 та відповідача-2 були задоволені судом. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду апеляційної скарги було продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 09.12.2013р.
		В судовому засіданні 09.12.2013р. представник позивача підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив суд апеляційну скаргу задовольнити. Окрім того, представник позивача надав усні пояснення відносно позовної вимоги про зобов'язання відповідача-3 повернути земельну ділянку її власнику, в яких зазначив про те, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Черкас, повноваженнями на представництво інтересів якої наділено відповідача-1. Тобто, в даному випадку земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем-3 на користь відповідача-1.
		В судовому засіданні 09.12.2013р. представник відповідача-1 та відповідача-2 також підтримав раніше надані пояснення, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
		Представники відповідача-3 та третіх осіб в судове засідання 09.12.2013р. не з'явилися. Представники відповідача-3 та третьої особи-1 про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
		Оскільки явка представників сторін та третіх осіб у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача-3 та третіх осіб за наявними у справі матеріалами. 
		В судовому засіданні 09.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. 
		В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. 
		В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. 
		Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
		З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.
		13.11.2001р. відповідачем-2 було прийнято рішення №1260 „Про дозвіл ПП „Фірма Агро-Поліс" на проведення розвідувальних та проектних робіт з метою розміщення громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення" (том справи - 1, аркуш справи - 29), яким вирішено (пункт 1):
		- дозволити відповідачу-3 виконання розвідувальних робіт на земельній ділянці площею 22,8 га для розміщення громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення, який матиме дві зони: - комерційна зона(підприємства громадського харчування, криті літні майданчики для відпочиваючих, пункт прокату супутніх засобів відпочинку, об'єкти санітарно-гігієнічного призначення, об'єкти розважального та оздоровчого призначення); - територія для догляду та прибирання, на території між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства, причалом №3 та державним підприємством „Санаторій Україна" Черкаської обласної спілки споживчих товариств;
		- згідно з положеннями ст. 25 Земельного кодексу України дозвіл на проведення розвідувальних робіт дійсний не більше одного року з дня прийняття рішення;    
		- після виконання розвідувальних робіт відповідачу-3 замовити в організаціях, що мають на це дозвіл, проведення проектних робіт для розміщення громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення на території між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства, причалом №3 та державним підприємством „Санаторій Україна" Черкаської обласної спілки споживчих товариств на земельній ділянці площею 22,8 га. Проектом передбачити проведення екологічної експертизи проекту, збереження існуючих зелених насаджень, дотримання санітарно-гігієнічних вимог утримання прилеглої території та її озеленення.
		29.12.2001р. відповідачем-2 було прийнято рішення №1774 „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „Агро-Поліс" (том справи - 1, аркуш справи - 30), яким вирішено (п.п.1, 2):
		- надати відповідачу-3 в оренду терміном на 25 років за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення земельні ділянки загальною площею 161488 кв. м. відкритих земель з незначним рослинним покривом, з них: 125451 кв. м. земель, які розміщені між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3 (в т.ч.: 124423 кв. м. - зона заліснення і залуження та 1028 кв. м. - площадка під спорудами); 36037 кв. м. земель (зона заліснення і залуження), які розміщені між причалом №3 та державним підприємством „Санаторій Україна" Черкаської обласної спілки споживчих товариств;  
		- відповідачу-3 у місячний термін з часу прийняття рішення, замовити перенесення проекту відводу земель в натуру (на місцевість), заключити договір оренди землі з міськвиконкомом та посвідчити його нотаріально за власні кошти.
		19.04.2003р. між відповідачем-1, як орендодавцем, та відповідачем-3, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди) (том справи - 1, аркуші справи - 24-27), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2) орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 29.12.2001р. №1774 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 161488 кв. м. відкритих земель з незначним рослинним покривом під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів, згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною цього договору. Межі земельної ділянки визначені в натурі (на місцевості) у встановленому порядку. З моменту державної реєстрації цього договору частина земельної ділянки площею 160460,0 кв. м. зараховується до земель рекреаційного призначення, а частина площею 1028 кв. м. - до земель комерційного призначення. Після завершення будівництва об'єктів, які входять до складу громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення, розміри земельних ділянок рекреаційного та комерційного призначення підлягають перегляду і в разі необхідності уточненню.  Земельна ділянка передається в оренду без права передачі її в суборенду строком на 25 років з дати набуття чинності цього договору. Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.   
		Договір оренди було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис №224 від 14.05.2003р., а також посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. і зареєстровано в реєстрі за №6011 від 19.04.2003р.  
		25.12.2012р. відповідачем-2 було прийнято рішення №1886 „Про надання ПП „Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3" (том справи - 1, аркуші справи - 31-32), яким вирішено (п.п.1, 2):
		- надати відповідачу-3 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки площею 125421 кв. м. між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3 згідно з викопійовкою із плану міста для будівництва громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення;
		- зобов'язати відповідача-3: отримати вихідні дані на проектування та замовити в організаціях, що мають на це ліцензію, розроблення проекту будівництва громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3; розробити проект благоустрою та озеленення території, прилеглої земельної ділянки; укласти договір зі спеціалізованим підприємством на вивіз будівельних відходів; протягом семи календарних днів з дня набуття права на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області письмово проінформувати виконавчий комітет про початок виконання будівельних робіт; протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово проінформувати виконавчий комітет про готовність об'єкта до експлуатації; укласти договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.     
		Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.12.2004р. у справі №05-04/3693 за позовом прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського обласного управління земельних ресурсів до Черкаської міської ради про визнання рішення недійсним, залишеним без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2006р., позов було задоволено частково, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 29.12.2001р. №1774 „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „Агро-Поліс".
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що спірний Договір оренди був укладений з боку відповідача-1 не уповноваженою особою, а саме секретарем Черкаської міської ради, який відповідно до ст. 50 Закону України „Про місцеве самоврядування" не має повноважень від імені виконавчого комітету чи територіальної громади укладати договори відповідно до законодавства із суб'єктами господарювання щодо передачі майна. Окрім того, на підставі вищевказаного Договору оренди відповідачем-2 було прийнято рішення №1886 від 25.12.2012р. „Про надання ПП „Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення живих ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3". Позивач вважає, що назване рішення відповідача-2 є незаконним та має бути скасовано, оскільки надана відповідачу-3 земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а також на гідротехнічній споруді - Будище-Свидівоцькій захисній дамбі, що свідчить про приналежність цієї земельної ділянки до земель водного фонду, а тому відповідно до ст. 86 Водного кодексу України на ній не можуть проводитись ніякі роботи, крім робіт, пов'язаних з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин, розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурових та геологорозвідувальних робіт. Також позивач просив суд зобов'язати відповідача-3 повернути надану йому земельну ділянку законному власнику та володільцям.      
		Місцевий господарський суд припинив провадження у справі в частині позовних вимог  про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 "Про надання ПП "Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною Державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3", зазначивши про те, що вказані вимоги не підлягають розгляду в господарських судах України. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив, визнавши їх нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими. 
		Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.    
		Відповідно до ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
		Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Як уже зазначалось вище, однією із позовних вимог є вимога про визнання недійсним Договору оренди, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-3, з посиланням на відсутність у особи, яка підписала договір від імені відповідача-1, належного обсягу повноважень.
		З цього приводу судом було з'ясовано наступне.
		В ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття    відповідачем-2 рішення №1774 від 29.12.2001р.) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем-2 рішення №1774 від 29.12.2001р.) до земель водного фонду належать землі, зайняті: 
		а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; 
		б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; 
		в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; 
		г) береговими смугами водних шляхів. 
		Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
		Відповідно до ч.1 ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем-2 рішення №1774 від 29.12.2001р.) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		В ч.1, п.„г" ч.2 ст. 61 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем-2 рішення №1774 від 29.12.2001р.) передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
		В матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004р. у справі №05-04/3693 за позовом прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського обласного управління земельних ресурсів до Черкаської міської ради про визнання рішення недійсним, яким позов було задоволено частково, визнано недійсним рішення Черкаської міської ради №1774 від 29.12.2001р. „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „Агро-Поліс". При цьому, у вказаному судовому рішенні встановлено, що в переліку об'єктів, розташованих в прибережній захисній зоні, затвердженому 18.02.2003р., передбачено, що землі, які надаються Приватному підприємству „Фірма „Агро-Поліс" під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку виділені під прибережні захисні смуги.    
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2006р. було залишено без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004р. у справі №05-04/3693.
		Ухвалою Верховного Суду України від 28.03.2007р. скаргу Приватного підприємства „Фірма „Агро-Поліс" про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2006р. у справі №05-04/3693 було залишено без розгляду.
		Згідно з ч.ч.2, 5 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.  
		Таким чином, зібрані у справі докази свідчать про те, що рішенням №1774 від 29.12.2001р. відповідач-2 надав відповідачу-3 під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення земельну ділянку, яка була виділена під прибережну захисну смугу, що прямо суперечить вимогам ст. 61 Земельного кодексу України як в редакції, чинній на час прийняття відповідачем-2 рішення №1774 від 29.12.2001р., так і в редакції, яка діє на даний час.   
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вказані порушення й зумовили визнання рішення відповідача-2 №1774 від 29.12.2001р. „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „Агро-Поліс" недійсним рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004р. у справі №05-04/3693.
		Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У зв'язку з цим підлягає встановленню наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Окрім того, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
		Судом було з'ясовано, що приймаючи рішення №1774 від 29.12.2001р. „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „Агро-Поліс", відповідач-2 порушив вимоги діючого законодавства, зокрема, Земельного кодексу України, Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування".
		Саме на підставі вказаного рішення між відповідачем-1 та відповідачем-3 було укладено Договір оренди земельної ділянки від 19.04.2003р., який оспорюється позивачем.
		Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Оскільки підставою для укладання спірного Договору оренди слугувало рішення відповідача-2 №1774 від 29.12.2001р. „Про надання земельних ділянок Приватному підприємству „Агро-Поліс", яке було визнано недійсним у судовому порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаний договір має бути визнаний недійсним. 
		Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено наявність обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність правочину, колегія суддів вважає обґрунтованою позовну вимогу про зобов'язання відповідача-3 повернути земельну ділянку, надану йому в оренду на підставі Договору оренди від 19.04.2003р., укладеного з відповідачем-1.
		Оскільки у спірних правовідносинах відповідач-1 представляє інтереси власника земельної ділянки, тобто територіальної громади м. Черкас, відповідач-3 має повернути земельну ділянку відповідачу-1.  
		Відносно позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 "Про надання ПП "Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3", судом було з'ясовано наступне.
		У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
		Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Свої вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 позивач обґрунтовував порушенням відповідачами вимог ст. ст. 86, 89 Водного кодексу України, оскільки надана відповідачу-3 земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а також на гідротехнічній споруді - Будище-Свидівоцькій захисній дамбі, що свідчить про приналежність цієї земельної ділянки до земель водного фонду.
		Як уже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2004р. у справі №05-04/3693 встановлено той факт, що надана відповідачу-3 земельна ділянка була виділена під прибережну захисну смугу, а тому будівництво будь-яких споруд на вказаній ділянці, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, заборонено. 
		При винесенні рішення від 25.12.2012р. №1886 відповідачем-2 не було враховано обмеження щодо режиму господарської діяльності та забудови спірної земельної ділянки, встановлені діючим законодавством, у зв'язку з чим вказане рішення має бути визнано недійсним та скасовано. 
		При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду відносно того, що провадження в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 підлягає припиненню, оскільки в даному випадку відповідач-2 виступає не як суб'єкт господарювання, а як адміністратор та контролюючий орган при плануванні забудови території міста, у зв'язку з чим названі вимоги не можуть розглядатися в господарських судах України. 
		Як вірно зазначив позивач у позові та в апеляційній скарзі, рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 безпосередньо стосується наданої в орендне користування відповідачу-3 земельної ділянки. 
		Спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права та обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до ст. 14 Конституції України, вони є рівними учасниками земельних відносин з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності). Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.  
		Оскільки підставою для надання містобудівних умов і обмежень забудови спірної земельної ділянки є правовстановлюючий документ на землю, в даному випадку має місце спір про право і спір в частині вимог визнання незаконним та скасування рішення відповідача-2 від 25.12.2012р. №1886 "Про надання ПП "Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3" підвідомчий господарським судам України. 
		Наведене свідчить про невірне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим в частині припинення провадження у справі судове рішення підлягає скасуванню.
		Відносно заяви відповідачів про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
		Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		Відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України „Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;  додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: вносити подання; у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; звертатися до суду в передбачених законом випадках.
		Виконання здійснення прокуратурою функції нагляду є сукупністю прав і обов'язків, тому укладення незаконних договорів за обставин бездіяльності контролюючих органів, для прокурора є підставою здійснення своїх повноважень.
		Початок перевірки прокуратури обраховується з моменту винесення відповідної постанови, а моментом виявлення незаконного договору є завершення перевірки та пред'явлення позову. 
		Судом було з'ясовано, що вказані в позові обставини відносно порушення відповідачами чинного законодавства були встановлені позивачем під час здійснення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів на підставі постанови про проведення перевірки від 20.05.2013р. щодо правомірності передачі в оренду відповідачу-3 земельної ділянки площею 16,1488 га під будівництво громадського центру для відпочинку.
		Таким чином, дата винесення постанови та проведення самої перевірки і встановлює початок перебігу 3-річного строку, коли позивач дізнався про порушення законодавства, а саме - укладення спірного Договору оренди земельної ділянки від 19.04.2003р. 
		Окрім того, як вірно зазначив позивач, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час законодавством не передбачено обов'язку прокуратури перевіряти в конкретні проміжки часу укладення сільськими радами договорів та прийняті рішення на їх відповідність законодавчих вимог у сфері земельних, водних чи інших правовідносин. 
		В своєму рішення місцевий господарський суд зазначив про те, що прокурор м. Черкаси був обізнаний про існування спірного договору оренди земельної ділянки від 19.04.2003р., а також вказав, що органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, тому Черкаський міжрайонний екологічний прокурор (позивач) пропустив строк позовної давності.
		Однак при цьому судом першої інстанції не було враховано, що сама обізнаність у наявності договору не свідчить про встановлення факту його протиправності, оскільки виявленню їх протиправності має передувати відповідна перевірка, що являє собою систему дій та рішень посадових осіб органів прокуратури. Зокрема, під час перевірки з'ясовуються фактичні обставини щодо укладення договору, наявність чи відсутність обов'язкових документів, співвідношення договору з нормативно-правовою базою, тощо. Лише наявність інформації прокуратури про існування оспорюваного договору не є передумовою для проведення перевірки спеціалізованим прокурором та не може свідчити про бездіяльність того чи іншого прокурора. В матеріалах справи відсутні докази щодо проведення перевірки з даного питання прокуратурою м. Черкаси, бездіяльності чи відсутності реагування на виявлені факти порушень.
		Тобто в даному випадку початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі (позивачу) стало відомо про наявність оспорюваного правочину, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення законодавства при укладенні договору (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2013р. №6/17-4949-2011, п.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.11.2013р. №01-06/1657/2013).
		Окрім того, прокурор м. Черкаси з моменту створення органів Дніпровської екологічної прокуратури не вправі проводити перевірки та здійснювати наглядову діяльність з питань діяльність суб'єктів права в межах річки Дніпро, її водосховищ, Дніпровсько-Бузького лиману, їх водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, оскільки наказом Генерального прокурора України №173ш від 04.10.2011р. в системі органів прокуратури створено на правах обласної спеціалізовану - Дніпровську екологічну прокуратуру, якій підпорядковується у тому числі Черкаська міжрайонна екологічна прокуратура. Згідно з наказом Генерального прокурора України від 04.11.2011р. №3/2 Дніпровська екологічна прокуратура та підпорядкованій їй екологічні прокуратури здійснюють правозахисну, представницьку та іншу діяльність в межах річки Дніпро, її водосховищ, Дніпровсько-Бузького лиману, їх водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.
		Таким чином строк позовної давності прокуратурою не був пропущений. 
		Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
		З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.   
		Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.
		Однак за результатами перегляду справи колегією суддів було встановлено неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також  невірне застосування норм матеріального і процесуального права, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги позивача.
		Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 
		1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 
		4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  
		Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/867/13 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. 
		Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання позову та апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/867/13 прокуратурою судові витрати понесені не були.
		Згідно з ч.3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).
		Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 
		За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
		За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
		Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).
		Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012р. №5515-VI. Станом на 01.01.2013р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 147,00 грн. 
		Предметом розгляду у даній справі є кілька вимог, а саме: дві вимоги немайнового характеру спору (визнання недійсним договору та визнання незаконним і скасування рішення) та одна майнова вимога (зобов'язання повернути земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої 3 712 609,00 грн.), тому за подання позову підлягав судовий збір у загальному розмірі              71 114,00 грн., з них: по 1 147,00 грн. за кожну немайнову вимогу та                     68 820,00 грн. за майнову вимогу. Відповідно за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у загальній сумі 35 557,00 грн., з них: по 573,50 грн. за кожну немайнову вимогу та 34 410,00 грн. за майнову вимогу.
		Зважаючи на задоволення як позову, так і апеляційної скарги, з відповідачів підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: на відповідача-1 в загальній сумі 1 147,50 грн., з них: 573,50 грн. - судовий збір за звернення з позовом до суду (за вимогу про визнання договору недійсним) та 573,50 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги (50% ставки, яка підлягала сплаті за звернення з позовом до з немайновою вимогою); на відповідача-2 в загальній сумі 1 720,50 грн., з них: 1 147,00 грн. - судовий збір за звернення з позовом до суду (за вимогу про визнання незаконним і скасування рішення) та 573,50 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги (50% ставки, яка підлягала сплаті за звернення з позовом до суду); на відповідача-3 в загальній сумі 104 377,00 грн., з них: 69 393,50 грн. - судовий збір за звернення з позовом до суду (573,50 грн. за вимогу про визнання договору недійсним,            68 820,00 грн. за вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку) та               34 983,50 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги (573,50 грн. за вимогу про визнання недійсним договору, 34 410,00 грн. за вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку). 
		Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу першого заступника Дніпровського екологічного прокурора задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.07.2013р. у справі №925/867/13 скасувати.
		3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.04.2003р. (зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.05.2003р. №224, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 3 712 609,00 грн.), укладений між Черкаською міською радою та Приватним підприємством "Фірма Агро-Поліс".
		5. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.12.2012р. №1886 "Про надання ПП "Фірма Агро-Поліс" містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки між Черкаською обласною державною інспекцією охорони, відтворення водних ресурсів і регулювання рибальства та причалом №3".
		6. Зобов'язати Приватне підприємство "Фірма Агро-Поліс" повернути Черкаській міській раді земельну ділянку відкритих земель з незначним рослинним покривом площею 161488 кв. м., надану Приватному підприємству "Фірма Агро-Поліс" на підставі договору оренди земельної від 19.04.2003р. під будівництво громадського центру з обслуговування короткочасного відпочинку населення за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів.
		7. Стягнути з Черкаської міської ради в дохід Державного бюджету України 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 копійок) судового збору за звернення з позовом до суду та 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги. 
		8. Стягнути з виконавчого комітету Черкаської міської ради в дохід Державного бюджету України 1 147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 копійок) судового збору за звернення з позовом до суду та 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги. 
		9. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Агро-Поліс" в дохід Державного бюджету України 69 393,50 грн. (шістдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто три гривні 50 копійок) судового збору за звернення з позовом до суду та 34 983,50 грн. (тридцять чотири  тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні 50 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги. 
		10. Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
		11. Матеріали справи №925/867/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.
		12. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.П. Зубець 
		 
		Судді                                                                                М.М. Новіков
		 
		                                                                                А.І. Мартюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...