Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/12724/13-к : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2013. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2013.
Дата набрання законної сили: 21.12.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 750/12724/13-к Головуючий у І інстанції Григор"єв Р.Г. Провадження № 11-сс/795/273/2013 Категорія - запобіжні заходи Доповідач Демченко О. В. 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		 21 грудня 2013 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
		 
		Головуючого-суддіДемченка О. В. суддів - Оседача М.М., Миронцова В.М.,
		при секретарі - Батицькій О.П.
		за участю прокурора -  Станкевича Ю.В.,
		захисника - ОСОБА_2,
		підозрюваного - ОСОБА_3, 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду  м. Чернігова  від 17 грудня 2013 року, - 
		 
		                                            в с т а н о в и л а: 
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно  
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Борковка, Менського району, Чернігівської області, українця, громадянина  України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого фізичною особою - підприємцем, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_3 пред'явлена  підозра в тому, що 7 грудня 2013 року  в ранковий час на Красній Площі в м. Чернігові, біля приміщення обласного драматичного театру, він встановив об'єкт малої архітектурної форми (сцену) та обладнав її звуковідтворюючою апаратурою, незважаючи на  постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від  23 листопада 2013 року, якою в період з 23 листопада по 7 січня 2013 року заборонено  громадським об'єднанням та політичним партіям встановлювати на Красній Площі та прилеглих вулицях  малих архітектурних форм і використовувати звуковідтворюючу апаратуру.  Вказані дій ОСОБА_3 кваліфіковані органами досудового розслідування за ч.1 ст. 382 КК України як невиконання рішення суду. 
		Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що звертаючись з клопотанням прокурор не обґрунтував необхідність застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Посилання на тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину також не може підставою, в даному випадку, оскільки санкція статті 382 ч.1 КК України є альтернативною та передбачає покарання у виді штрафу. Що стосується твердження про наявність такого ризику, як вплив на осіб, які причетні до скоєння злочину, то він є необґрунтованим, оскільки інших підозрюваних, окрім ОСОБА_3, в даному кримінальному провадженні не має. Крім того, при розгляді клопотання встановлено  недотримання слідчим вимог ст. 184 КПК України, а саме відсутнє підтвердження про вручення підозрюваному копії клопотання з додатками. 
		Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді  прокурором подана апеляційна скарга з проханням скасувати оскаржувану ухвалу та постановити  нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням ряду обов'язків. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в клопотанні слідчого чітко вказані конкретні ризики, а їх обґрунтування, на думку прокурора, має суб'єктивний характер, і тому законодавцем акцентовано увагу саме на меті таких заходів, їх необхідності застосування з урахуванням цілей кримінального процесу. Зазначаючи фактичні обставини скоєного правопорушення, прокурор акцентує увагу на тому, що характер дій підозрюваного свідчить про його принципову позицію, а суспільна небезпека вчиненого злочину полягає у підриві авторитету органів державної влади, зневаги до правових інститутів суспільства, їх повноважень, тому запобіжний захід має відповідати суспільному інтересу.
		Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав в ній зазначених, позицію захисника щодо законності прийнятого місцевим судом рішення та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення. Таке рішення обґрунтовує наступним чином.
		Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
		Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
		Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя виходив з того, що прокурором не доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватись від слідства і суду та чинити тиск на свідків.
		Такий висновок суду є обґрунтованим, оскільки ніяких фактичних даних  про можливість тиску на свідків та переховування від слідства прокурором в судовому засіданні надано не було.
		Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_3 буде чинити тиск на інших осіб, причетних до скоєння злочину. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, та вірно зазначено слідчим суддею, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні не має.
		Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
		В ході розгляду справи слідчим суддею а також під час апеляційного розгляду прокурором не було  доведено, що  відносно підозрюваного може бути обраний інший, більш м'який запобіжний захід.
		Апеляційний суд крім того, вважає за необхідне  загострити увагу на наступному.
		У відповідності до п.1  ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя  зобов'язаний встановити наявність обґрунтованої підозри  у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження  № 12013260010006099  наданого апеляційному суду,  по справі допитана велика кількість свідків. Проте жоден з них не вказав, які  конкретні активні дії здійснював ОСОБА_3, не виконуючи  рішення адміністративного суду. Не представлено достатніх доказів й того, що він був належним чином ознайомленим з цим рішенням. В ході досудового розслідування  підозрюваний не був ідентифікований свідками як особа, що вчиняв  дії, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення. І хоча ці недоліки можуть бути  виправлені під час досудового розслідування, на  момент розгляду  клопотання про обрання запобіжного заходу таких даних слідчому судді надано не було.
		Аналізуючи подання органів досудового розслідування та спів- ставляючи його з прийнятим слідчим суддею рішенням, апеляційний суд зазначає, що  відмова від показань підозрюваного є складовою частиною конституційної гарантії права особи на захист. Тому слідчий суддя дав вірної оцінки цьому аспекту подання, відмовивши в його задоволенні. Щодо можливості  підозрюваним знищити документи й речі, які використовувались при проведенні мітингу,  то  доказів можливості цього  слідчому судді надано не було. Крім того, органи досудового розслідування мали можливість, якщо  це необхідно, вилучити ці речі чи документи і звернутись до суду для накладення на них арешту.
		За таких обставин, необхідності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, про що йдеться в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
		Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 196 КПК України, є законною та обґрунтованою. 
		Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розгляді справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,- 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова  від 17 грудня  2013 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого СВ Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 - без змін.
		Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає. 
		 
		СУДДІ:
		 
		М.М. Оседач О.В. Демченко В.М.Миронцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...