Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-2104к13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		іменем  україни
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
		Вищого спеціалізованого суду України 
		з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого                 Григор'євої І.В., 
		суддів:                      Британчука В.В., Єленіної Ж.М., 
		за участю прокурора Опанасюка О.В.,
		захисників                   ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		засуджених                  ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		 
		розглянула в судовому засіданні в м. Києві 03 грудня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених         ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року. 
		Указаним вироком 
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_4, громадянина України, такого, що не має судимості, 
		засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 149 КК - на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за  ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149 КК - на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301 КК - на строк п'ять років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виготовленням, збутом і розповсюдженням кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, на строк три роки з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, матеріалів їх виготовлення, розповсюдження та демонстрації; за ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27,  ч. 3 ст. 301 КК - на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виготовленням, збутом і розповсюдженням кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, на строк два роки з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, матеріалів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрації.
		                              На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_3 визначено у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виготовленням, збутом і розповсюдженням кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, на строк три роки з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- і відеопродукції, комп'ютерних програм, матеріалів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрації.
		 
		Цим же вироком
		 
		ОСОБА_4,         ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості, 
		засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 149 КК - на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149 КК - на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301 КК - на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виготовленням, збутом і розповсюдженням кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, на строк три роки з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, матеріалів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрації; за  ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301 КК - на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виготовленням, збутом і розповсюдженням кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, на строк два роки, з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, матеріалів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрації.
		                              На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_4 визначено у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виготовленням, збутом і розповсюдженням кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, на строк три роки з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, матеріалів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрації. 
		Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_5 - 10 000 грн, ОСОБА_6 - 300 грн, ОСОБА_7 - 10 000 грн, ОСОБА_8 - 10 000 грн.              
		Вирішено питання про речові докази та судові витрати. 
		За вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими у вчиненні злочинів у складі міжнародної організованої групи у період із квітня 2002 року по 30 травня 2003 року за таких обставин.
		У квітні 2002 року ОСОБА_3 за попередньою змовою спільно з іншою особою, діючи у складі міжнародної організованої групи (до складу якої входило три і більше осіб) відповідно до заздалегідь розробленого й узгодженим між усіма співучасниками групи планом злочинної діяльності та відповідно до відведених їм ролей, з відома і згоди інших осіб умисно з корисливих спонукань, маючи умисел на переміщення людини через державний кордон України для її продажу з метою подальшого використання у нелегальному порнографічному бізнесі, для виготовлення, збуту й розповсюдження зображень порнографічного характеру, знаючи про важке матеріальне становище ОСОБА_9, обраної співучасниками під час конкурсного відбору, запропонував виїхати їй до Росії нібито для виконання стриптизу перед відеокамерою в ТОВ «Глобал Навігатор».
		Отримавши її згоду, члени організованої групи запевнили         ОСОБА_9, що будуть сплачені всі її витрати, пов'язані з проїздом до місця призначення, надано місце проживання у м. Санкт-Петербурзі, що її буде забезпечено роботою та охороною з тією умовою, що дівчина відпрацює витрачені на неї гроші в якості стриптизерки.
		Після цього ОСОБА_3 спільно з іншою особою, діючи з відома та згоди співучасників для забезпечення повної матеріальної залежності ОСОБА_9 придбали для неї квиток на потяг і відправили у             м. Санкт-Петербург, перемістивши через державний кордон України. У   м. Санкт-Петербурзі на залізничному вокзалі її зустрів невстановлений під час досудового слідства хлопець, доставив і поселив у спеціально орендованій квартирі АДРЕСА_2, після чого передав ОСОБА_9 у розпорядження інших осіб.
		Таким чином, ОСОБА_3 та інша особа, увівши ОСОБА_9 у боргову кабалу, під приводом працевлаштування в якості стриптизерки в ТОВ «Глобал Навігатор» виконали відведену їм роль у складі міжнародної організованої групи і за оплату в розмірі 8 % від загального заробітку ОСОБА_9 передали її в розпорядження інших осіб, достовірно знаючи, що потерпіла не має грошей, місця проживання у м. Санкт-Петербурзі і, перебуваючи у матеріальній залежності, буде змушена брати участь у відеозйомках порнографічного характеру.
		Інші особи, у свою чергу, використовуючи ОСОБА_9, діючи з відома та згоди ОСОБА_3 та іншої особи, відповідно до відведеної їм ролі, фактично володіючи потерпілою, у Web-студії, розташованій у    м. Санкт-Петербурзі АДРЕСА_3, стали використовувати ОСОБА_9 для відеозйомок порнографічного характеру, розповсюджуючи її зображення на спеціальних платних сайтах міжнародної комп'ютерної мережі «Інтернет», а кошти, виручені від цього, використовували на власні потреби, зокрема на відшкодування ОСОБА_3 та іншій особі витрат на проїзд, проживання та купівлю ОСОБА_9
		У такий саме спосіб ОСОБА_3 за попередньою змовою спільно з іншою особою у складі міжнародної організованої групи в період із травня 2002 року по жовтень 2002 року вчинив злочини стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14; з листопада 2002 року по 30 травня 2003 року ще й разом із ОСОБА_4 - стосовно ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,  ОСОБА_5, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,     ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30,    ОСОБА_24, а також під приводом праці моделлю - неповнолітніх ОСОБА_31, ОСОБА_8, ОСОБА_6
		Крім цього, засуджені й інша особа, діючи у складі міжнародної організованої групи, завідомо знаючи про скрутне матеріальне становище ОСОБА_10 та ОСОБА_19, неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_31, повторно запропонували їм виїхати до Росії для участі у відеозйомках порнографічного характеру. Проте виконавши свою роль у складі вищевказаної організованої групи, вони не змогли довести до кінця злочинний умисел, оскільки 30 травня 2003 року були затримані на залізничному вокзалі у м. Харкові в момент відправки потерпілих у          м. Санкт-Петербург.                          
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 (з урахуванням доповнень до скарги) просить вирок апеляційного суду скасувати за відсутністю події та складу злочинів і закрити справу. При цьому зазначає, що фактичні обставини справи, викладені у вироку, не відповідають дійсності, досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, дії засуджених кваліфіковано неправильно. Скаржник стверджує, що дівчат ніхто насильно не утримував замкненими, адже вони добровільно поїхали у м. Санкт-Петербург і погодилися на запропоновану роботу. На думку ОСОБА_3, у вироку суду взагалі не указано, чому у дівчат виникла матеріальна залежність у зв'язку з важким матеріальним становище, що перешкоджало їм залишити м. Санкт-Петербург. Також скаржник вважає, що суд необ'єктивно оцінив фактичні обставини справи, усі матеріали справи сфальсифіковано, адже, на його думку, дівчата давали показання під диктовку слідчого, підписували чисті аркуші паперу, а тому показання потерпілих та свідків є необґрунтованими. Крім цього, засуджений стверджує, що суд істотно порушив вимог кримінально-процесуального закону, адже не виконав усіх вказівок ухвали суду від     13 лютого 2007 року, чітко не сформулював об'єктивної сторони складу злочинів, не визначив ролі кожного учасника у вчиненні злочину і не перевірив належним чином доказів, що підтверджують його участь як керівника організованої групи.
		                              Касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 аналогічна за змістом. 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та засуджених (котрі підтримали касаційні скарги), думку прокурора (який висловився проти їх задоволення і просив звільнити ОСОБА_3 на підставі ст. 49 КК від покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 3  ст. 301 КК, а в решті вирок щодо нього і в повному обсязі щодо ОСОБА_4 залишити без зміни), обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_3 в порядку ст. 395 КПК 1960 року має бути змінено на таких підставах.
		Із касаційних скарг засуджених убачається, що вони не заперечують доведеності їх дій стосовно підбору дівчат і відправки їх у м. Санкт-Петербург для роботи перед Web-камерою, але не погоджуються з тим, що ця робота носила порнографічний характер, стверджують, що дівчатами не торгували і не укладали стосовно них інших незаконних угод, оскільки, на думку засуджених, дівчата їхали в Росію за власним бажанням.
		Між тим, свої висновки про доведеність винуватості        ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301 КК (в редакції, що діяла на час вчинення злочинів), суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів відповідно до вимог ст. 334 КПК 1960 року наведено у вироку суду.
		Вищевказані доводи засуджених апеляційний суд ретельно перевірив і обґрунтовано визнав безпідставними з посиланням на висновки судово-містецькознавчих експертиз (про те, що зображення на речових доказах - компакт-дисках - мають порнографічний характер), на показання потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_31, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_26 і ОСОБА_5 (у тому числі на їх очній ставці з ОСОБА_3), ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_32, ОСОБА_30, ОСОБА_29, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_24, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, на досудовому слідстві засудженого ОСОБА_3, а також на речові докази.
		З фактичних обставин, установлених у справі за допомогою цих доказів, випливає, що засуджені з іншою особою, використовуючи газетні об'яви, набирали у м. Харкові дівчат (за що отримували від осіб, котрим їх передавали, відповідну оплату), яких вводили в оману про характер роботи у м. Санкт-Петербурзі (говорили про роботу моделлю, зокрема з реклами жіночої білизни, стрептизеркою з високою оплатою праці), і переконували, що у м. Харкові вони великих грошей (на відміну від запропонованої роботи) не зароблять, приховуючи порнографічний характер роботи з неможливістю повернутися без відроблення витрачених на них грошей і вільного пересування, штрафами за погану роботу перед Web-камерою, при цьому використовували скрутний матеріальний стан дівчат (які навіть не могли придбати квиток на потяг, зокрема, щоб повернутися).
		З показань жодної з цих дівчат не убачається, що вони їх дали не добровільно і під диктовку слідчого. Характер цих показань свідчить, що їх могли дати тільки особи, що брали участь у подіях особисто. Тому доводи засуджених про те, що зазначені показання сфальсифіковано, є безпідставними. До того ж ці доводи перевірялися незалежним від міліції органом - прокуратурою, яка також не встановила доказів фальсифікації показань допитаних у справі осіб.
		Порнографічний характер роботи потерпілих у м. Санкт-Петербурзі, факт розповсюдження порнографічних зображень з ними в мережі Інтернет (для чого засуджені і набирали дівчат з подальшою оплатною передачею іншим особам), підтверджуються, як правильно зазначено у вироку, крім показань вищевказаних осіб та висновків судово-містецькознавчих експертиз, показаннями громадян Російської Федерації - свідків ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41 
		За показаннями цих свідків саме засуджені з іншою особою займалися пошуком дівчат-моделей для цього, їх супроводжували і контролювали (заборонялося самостійно пересуватися по місту, - це було можливо лише у супроводженні ОСОБА_4).
		Отже, з урахуванням того, що засуджені у складі організованої групи використовували уразливий стан потерпілих (скрутне матеріальне становище) та обман (стосовно характеру роботи, оплати, умов життя), підстав вважати, що дівчата добровільно їхали в Росію на роботу немає. До того ж для кваліфікації діяння винної особи за відповідною частиною    ст. 149 КК за ознакою «переміщення людини» немає значення, чи є згода людини на такі дії з нею.
		Таким чином, на думку колегії суддів, апеляційний суд правильно кваліфікував діяння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301 КК і обґрунтовано постановив щодо них обвинувальний вирок.
		Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому та їх особам, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення нових злочинів.
		Доводи скаржників про те, що деякі дівчата допитані були як свідки, а не потерпілі, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, адже це само по собі не свідчить про неправдивість їх показань і незаконність вироку. Крім того, допит цих осіб у такій якості не виключає того, що вони потерпіли від злочину, передбаченого ст. 149 КК, тобто того, що вони фактично є потерпілими.
		Оголошення показань деяких потерпілих та свідків без допиту в судовому засіданні відповідає вимогам статей 306, 308 КПК 1960 року, оскільки їх явка з тих або інших причин виявилася неможливою (зміна місця проживання, зокрема, проживання за кордоном тощо).
		Крім того, усіх учасників процесу, котрі є громадянами України, було допитано в судовому засіданні під час розгляду справи раніше і засуджені скористалися своїм правом поставити їм запитання.
		Той факт, що стосовно ОСОБА_42 скасовано розшук у Російській Федерації, а щодо встановлених у м. Санкт-Петербурзі осіб не порушено кримінальної справи, ще не виключає відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вчинені злочини у складі організованої групи, адже згідно з матеріалами справи ОСОБА_42 ще знаходиться у розшуку в Україні і справу щодо нього не закрито з реабілітуючих підстав, а дії інших осіб за кримінальним законодавством України є злочинними. Суд у цьому випадку не був зв'язаний процесуальними рішеннями правоохоронних органів іншої держави.
		Тому доводи про те, що у справі не встановлено наявності організованої групи, суперечать матеріалам справи. Про її наявність свідчать кількість її учасників (більше трьох), об'єднання їх єдиним планом злочинних дій (з розподілом функцій усіх учасників групи), який послідовно виконувався протягом тривалого часу (з травня 2002 року по 30 травня 2003 року) з єдиною метою, відомою усім, міжнародний її характер (група діяла на території двох держав), використання транспорту й засобів масової інформації. Такі ознаки групи у сукупності доводять стійкий її характер. 
		Жодним чином не спростовують правильності засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Плєшков проти України» від 10 лютого 2011 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року) і рішення у справі «Чернишенко проти України» від 28 серпня 2012 року (яким справу вилучено з реєстру), адже порушення Європейської конвенції з прав людини, які констатовано цими рішеннями (визнаються Урядом України у випадку з ОСОБА_3), не стосуються доказів обвинувачення або захисту, доведеності винності, порушення закону при збиранні доказів, а стосуються лише питання їх затримання та тримання під вартою. До того ж Уряд України погодився виплатити ОСОБА_3 сатисфакцію в розмірі 5 000 євро.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
		Разом із тим, ОСОБА_3 (який не ухилявся від слідства й суду) на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК належить звільнити від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301 КК, адже з дня (30 травня 2003 року) закінчення вчинення цих тяжких злочинів закінчилися строки давності (10 років). Тому вирок у цій частині підлягає зміні в порядку ст. 395 КПК 1960 року.
		Колегія суддів не може не зазначити, що апеляційний суд спочатку призначив справу до касаційного розгляду на 18 червня 2013 року, тобто вже тоді, коли закінчилися строки давності за вказаними складами злочинів стосовно ОСОБА_3 
		Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційні скарги засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Вирок Апеляційного суду Харківської області від 19 листопада   2012 року щодо ОСОБА_3 в порядку ст. 395 КПК 1960 року змінити: звільнити його на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК від покарання, призначеного за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 301, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27,   ч. 3 ст. 301 КК; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 149 КК вважати засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виготовленням, збутом і розповсюдженням кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, на строк три роки з конфіскацією порнографічних предметів, кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм, матеріалів їх виготовлення, розповсюдження і демонстрації.
		У решті вирок щодо ОСОБА_3 та в повному обсязі щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.
		 
		Судді: 
		В.В. Британчук І.В. Григор'єва Ж.М. Єленіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...