У х в а л а
І М Е Н Е М
У К Р А Ї Н И
24 травня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В., суддів:
Балюка М.І.,
Гуменюка В.І.,
|
розглянувши справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3,
ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на
будинок,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Роменського районного суду від 23 грудня 2003 року визнано за
ОСОБА_1 право власності на 37/100 частин будинку в АДРЕСА_1 вартістю 19886 грн.
50 коп.. а саме: кімнати 1-3 площею 6 кв м , 1-4 площею 10,7 кв м, сінями “а”
вартістю 803 грн., частиною веранди 1-1 площею 5,9 кв м вартістю 1385 грн.,
гаражем “Б” вартістю 6123 грн., погребом під гаражем вартістю 1837 грн.,
убиральнею “У” вартістю 421 грн., ½ частиною огорожі
вартістю 322 грн., що складає 17885 грн.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 63/100 частин цього будинку вартістю
33233 грн. 50 коп., а саме: кімнатами 1-5 площею 14,1 кв м, 1-6 площею 8,9 кв
м, 1-7 площею 18,7 кв м, 1-8 площею 8,5 кв м, частиною веранди 1-1 площею 9,8
кв м вартістю 2300 грн., сараєм-побудовою “в” вартістю 6378 грн., ½ частиною огорожі вартістю 322 грн., колонкою “в” вартістю 1824 грн., що
складає 35235 грн.
У рахунок зрівняння часток сторін стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
2001 грн.50 коп., державне мито-198 грн. 86 коп. та витрати на проведення
технічної експертизи-174 грн. 23 коп., а всього-2374 грн. 59 коп.
Зобов”язано ОСОБА_1 до 1 травня 2004 року закласти двері приміщення 1-4 до
приміщення 1-5 з приміщення 1-3 до приміщення 1-8, встановити перегородку з
частини веранди площею 5,9 кв м до цієї частини веранди площею 9,8 кв м
У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ іншого майна відмовлено.
Відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третьої особи
ОСОБА_2 про визнанняч права власності на 1/3 частину цього будинку кожному.
Витрати за їхнім позовом прийняті на рахунок держави.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2004 року
рішення Роменського районного суду від 23 грудня 2003 року скасовано і ухвалено
нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ним право
власності на 19/100 частин будинку в АДРЕСА_1, що складається з кімнати 1-3
площею 6 кв м, кімнати 1-4 площею 10,7 кв м, частини гаража “Б”-19,5 кв
м,вартістю 2726 грн., ½ частини огорожі вартістю 322 грн., а всього на суму 10042
грн.
Визнано право власності за ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за кожним на 27/100
частин зазначеного будинку, що становить всього 81/100 частин і складається з
приміщень 1-5 площею 14,1 кв м, 1-6-8,9 кв м, 1-7-18,7 кв м, 1-8-8,5 кв м,
сіни”а” вартістю 803 грн., веранду “а-1” вартістю 3685 грн., частину гаража
“Б”-24,3 кв м вартістю3397 грн., погріб “Б” вартістю 1837 грн., сарай “В”-2192
грн., літню кухню “В” та побудову “в”-1194 грн., вбиральню-421 грн., ½ частину огорожі 322 грн., колонку “в”-1824 грн., а всього на суму 43078
грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Калуги Г.Я., Калуги Н.С. та Хутірної Т.Г.
різницю у вартості виділених частин у будинку в сумі 98 грн. 50 коп.
Зобов”язано ОСОБА_1 облаштувати окремий вихід з виділеної йому частини
будинку, кімнати 1-3, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 закласти дверні отвори між
приміщеннями 1-5, 1-4, 1-8, 1-3, 1-2, 1-3 до 30 липня 2004 року. У решті вимог
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене рішення апеляційного
суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно вимог ч.2 ст.324 ЦПК України підставами касаційного оскарження
судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи
порушення норм процесуального права.
За правилами ст.335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і
процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 332, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у
цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну
скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду Сумської області від 29
березня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Гнатенко А.В.
Судді:
Балюк М.І.
Гуменюк В.І.