Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/1170/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Доведення до самогубства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2014.
Дата набрання законної сили: 14.10.2013
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Гайворонський районний суд Кіровоградської області 
		м.Гайворон, вул.Воровського, 3 Кіровоградської області, 26300
		_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		Справа № 385/1170/13-к
		1-кп/385/92/13 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		12.09.2013   року  Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
		головуючого судді:    Ковальчука  С. Я.,
		          при секретарі Шевченко Л.О.
		за участю прокурора  Білоконь І.О.
		обвинуваченої ОСОБА_1
		представника потерпілого ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гайворон кримінальне провадження № 12012120120000137 щодо кримінального правопорушення відносно 
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Голдашівка Бершадського району, Вінницької області, громадянці України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, не одружена, не працює, не судима, 
		 
		 
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України,-
		  ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1, є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого Долинівською сільською радою Гайворонського району Кіровоградської області від 03.12.1998 року. 
		Відомості про батьківство внесено на підставі заяви ОСОБА_4  від 03 грудня 2008 року про визнання батьківства. 
		Після припинення в 2006 році спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, їх спільний неповнолітній син ОСОБА_3 залишився проживати з матір'ю. Згідно довідки поліклінічного відділення Гайворонського РТМО ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, страждає на захворювання, пов'язані з психічними розладами, діагноз: епілептична хвороба, потребує лікування. 
		Під час проживання з дитиною, ОСОБА_1, будучи матір'ю, всупереч положенням: 
		- ст.51 Конституції України, якою передбачено обов'язок батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття; 
		- ст.27 Конвенції про права дитини, якими передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини; 
		-  ст.ст.150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, згідно яких «Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття»; 
		- ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно яких  дисципліна і порядок у сім'ї мають забезпечуватися на принципах,  що  ґрунтуються  на  взаємоповазі,  справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини; держава здійснює захист дитини на безпечні умови життя і здорового розвитку дитини, на особисту недоторканість, свободу та захист від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею;
		- ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої «Батьки або особи які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичного і духовного розвитку»; 
		- ст.26 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої дискримінація дітей-інвалідів та дітей  з  вадами  розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє  створенню  дітям-інвалідам  та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами  можливостей  для  повноцінного  життя  та  розвитку з урахуванням  індивідуальних  здібностей  та  інтересів,   гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги. Дітям-інвалідам та  дітям  з  вадами розумового або фізичного розвитку    надається    безоплатна    спеціалізована     медична, психологічна допомога у  відповідних  державних  і  комунальних   закладах охорони    здоров'я,   надається   можливість   отримати   базову, професійно-технічну та  вищу  освіту,  в  тому  числі  в  домашніх умовах»; 
		- ст.59 Основ законодавства України про охорону здоров'я, згідно якої «Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я свої дітей, ведення ними здорового способу життя»; 
		- ст.59 Закону України «Про освіту» згідно якої «Батьки зобов'язані: постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей»,
		- ст. ст. 6,10 Закону України «Про охорону дитинства» діти мають право на безпечні умови життя і здорового розвитку дитини, на особисту недоторканість, свободу та захист від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею,  
		злісно ухилялась від виконання вищевказаних встановлених законами обов'язків по догляду за своєю дитиною, забезпечення елементарними умовами проживання та виховання, лікування, що спричинило тяжкі наслідки у виді моральної шкоди, погіршення стану здоров'я, зумовленого психічними розладами, спроби самогубства за наступних обставин. 
		ОСОБА_1,  умисно, своїми діями і бездіяльністю, злісно не виконувала вищевказані обов'язки по догляду за дитиною, будучи відповідальною за здоров'я і фізичний розвиток неповнолітнього ОСОБА_3, який визнаний дитиною-інвалідом, тобто відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» є дитиною   зі   стійким   розладом   функцій організму,   що зумовлюють  обмеження її   нормальної   життєдіяльності   та   необхідність   додаткової соціальної допомоги і захисту,  не піклувалася про здоров'я дитини, її фізичний стан, ухилялася від належного догляду та лікування дитини, ігнорувала вказівки працівників лікувальних закладів та органів опіки і піклування, служби у справах дітей Гайворонської райдержадміністрації, що призвело до тяжких наслідків у виді погіршення розладу здоров'я. Так, з 2000 року в неповнолітнього ОСОБА_3 встановлено психічні розлади здоров'я (встановлено діагноз: епісиндром), в 2002 році встановлено діагноз: епілепсія, генералізована з частими поліморфними нападами, востаннє проходив лікування в 2009 році. З 19.04.2004  року неповнолітній ОСОБА_3 перебуває на обліку в лікаря психіатра з діагнозом: зміни особистості та поведінки внаслідок епілепсії симптоматичної генералізованими судомними нападами, середньої частоти, когнітивними зниженнями. 
		Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи проведеної КЗ «Кіровоградська обласна психіатрична лікарня» від 26.02.2013 року, проведеної по кримінальному провадженні №12012120120000049 від 28.11.2012 року за фактом вчинення суспільно-небезпечного діяння  неповнолітнім ОСОБА_3, вказана особа в  момент скоєння правопорушення страждав  і в даний час страждає органічним розладом особистості та поведінки резидуального ґенезу, психоорганічний синдром (експлозивний варіант) з суїцидальною спробою когнітивною недостатністю, епілептичний синдром з частими поліморфними судомними нападами, які потребують нагляду та лікування. В клінічній картині захворювання емоційна неадекватність, зниження інтелекту, відсутність критики до свого стану, все це позбавляє ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. 
		Таким чином в період з травня 2009  по лютий 2013 року, незважаючи на постійні, щомісячні нагадування з боку фельдшера с. Долинівка про необхідність проходження ОСОБА_3 відповідного медичного огляду та курсу лікування, ОСОБА_1 самоусунулася та взагалі не займалася лікуванням дитини згідно потреб, зумовлених вадами здоров'я, незважаючи на необхідність комплексного систематичного курсу. Внаслідок відсутності належного лікування та забезпечення умов проживання призвело до погіршення стану здоров'я дитини,  суїцидних  намірів.  ОСОБА_1 злісно не виконувала встановлених законом обов'язків щодо піклування про здоров'я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток, ігноруючи те, що неповнолітній ОСОБА_3, внаслідок аморальної поведінки своєї матері, її спільного проживання з ОСОБА_5, з яким систематично зловживала алкогольними напоями, збираючи в будинку сторонніх осіб з цією ж метою, а також залучаючи до їх вживання сина, перебував у пригніченому моральному стані, викликаного зазначеною поведінкою матері та умовами життя. 
		Однак незважаючи на вказане, а також те, що неповнолітній ОСОБА_3 неодноразово висловлював думку щодо відсутності у нього бажання жити та наміри покінчити життя самогубством, мати ОСОБА_1 не були прийняті необхідні заходи щодо надання психологічної та психіатричної допомоги останньому. Знаючи про те, що неповнолітній ОСОБА_3 мав психіатричні та психологічні розлади здоров'я, мати проігнорувала зазначені проблеми в здоров'ї та поведінці дитини, не звернулася до спеціалістів про відповідної спеціалізованої  допомоги. Таким чином, ОСОБА_1 самоусунулася від покладених на неї обов'язків по вихованню дитини, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_3 залишившись на одинці не впорався зі своїми психологічними проблемами, пов'язаними з умовами проживання та поведінкою матері, вчинив спробу самогубства. Так, 04.02.2013 року близько 22 год. після чергового конфлікту з матір'ю та її співмешканцем ОСОБА_5, неповнолітній ОСОБА_3 залишив місце проживання та прийшов до місцевого жителя ОСОБА_6, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, де приліг на ліжку, накрившись покривалом, та маючи намір на позбавлення себе життя, порізав вени ножем. Лише внаслідок своєчасного виявлення дитини ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які викликали «швидку допомогу», неповнолітнього доставлено до лікарні. Згідно висновку судово-медичної експертизи №24 від 06.02.2013 року на тілі ОСОБА_3 мають місце тілесні ушкодження у виді різаних ран лівого передпліччя, які утворилися від дії предмета, маючого ріжучі властивості, та відносяться до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. 
		В результаті злісного невиконання ОСОБА_1 покладених на неї обов'язків по вихованню дитини, а саме не звернення до спеціалістів про надання психіатричної та психологічної допомоги сину, відповідного лікування, були спричинені тяжкі наслідки - спробу самогубства неповнолітнім сином ОСОБА_3
		          Упродовж тривалого часу ОСОБА_1, внаслідок злочинної бездіяльності, не сприяла наданню неповнолітньому ОСОБА_3 як дитині-інваліду можливість   отримати   базову освіту,  в  тому  числі  в  домашніх умовах. Натомість ОСОБА_3 навчався в Долинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів Гайворонського району з 1 по 5 клас за типовою програмою навчального закладу. Лише в 6 класі в 2010 переведений на навчання за індивідуальною формою навчання, за якою він навчався лише 1 рік. В зв'язку з не проходженням відповідної медичної комісії, з 2011 року ОСОБА_3 почав знову навчатися за типовою програмою, незважаючи на те, що при психічному захворюванні, яким страждає ОСОБА_3 індивідуальна форма навчання є необхідною. Починаючи з грудня 2012 року фактично навчання не відвідує. При цьому, неповнолітній палить цигарки, вживає алкогольні напої, використовує в спілкуванні нецензурні слова.  
		Згідно висновку судово - психологічної експертизи  від 05.07.2013 року, стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 має місце неналежне виконання батьківських обов'язків по вихованню, утриманню та лікуванню останнього. ОСОБА_1 не переймається станом здоров'я свого сина, з приводу влаштування сина в спеціальні лікувальні заклади не зверталась
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе визнала повністю, у скоєному злочині розкаялася, підтвердила фактичні обставини скоєння злісного невиконання обов'язків по догляду за своєю дитиною.
		Учасники судового процесу не заперечують визнати недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються. 
		Обвинувачена ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не має сумнівів у добровільності її позиції.
		Судом роз'яснено обвинуваченій та потерпілому правила ст.349 ч.3-4 КПК України, про те, що в цьому разі вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. 
		Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає обвинувачену винною в кримінальному правопорушенні за ст. 166 КК України, - злісне невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
		Призначаючи покарання, суд враховує, що ОСОБА_1 у скоєному злочині розкаялася, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, активно сприяла розкриттю злочину, що суд визнає за пом'якшуючі обставини.
		Обставин, які обтяжують відповідальність по справі не встановлено.
		Покарання повинно у виді позбавлення волі. Але враховуючи обставини справи та особу обвинуваченої суд вважає за можливим звільнити її на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, оскільки обвинувачена в скоєному щиросердно розкаюється, активно сприяла розкриттю злочину, посередньо характеризується.
		Керуючись ст. ст.373-376 КПК України, суд - 
		                                                            ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_1 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні та призначити покарання за ст.166  КК України - у виді 3(три) роки позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням і встановити їй іспитовий строк тривалістю в 1(один) рік.
		           На підставі ст.76 КК України поставити на обвинувачену ОСОБА_1 обов`язок не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи, про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
		          Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровградської області через Гайворонський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку за виключенням підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися відповідно до положень ст.349 ч.3 КПК України. 
		Копію вироку вручити обвинуваченому негайно після оголошення вироку, а іншим учасником судового провадження в порядку п.6 ст.376 КПК України.
		 
		 
		       Головуючий суддя:                                                            С.  Я.  Ковальчук 
		 
		 
		12.09.2013

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...