Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/2789/13-а : не визначено.
Надіслано судом: 15.01.2014. Зареєстровано: 15.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 20.01.2014.
Дата набрання законної сили: 30.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 січня 2014 року    Справа № 803/2789/13-a
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
		при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,
		за участю представника позивача Нагорнюк І.Б.,
		представника відповідача Лелюкової О.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом прокурора Іваничівського району Волинської області до Іваничівської районної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення від 03 грудня 2013 року № 23/2, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Прокурор Іваничівського району Волинської області звернувся з адміністративним позовом до Іваничівської районної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення від 03 грудня 2013 року №  23/2 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві».
		В обґрунтування позову вказав, що відповідно до частини першої статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Такі ж вимоги закріплені і у частині  першій статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, приймаючи рішення від 03 грудня 2013 року № 23/2 Іваничівська районна рада діяла не у відповідності до норм Конституції та законів України та вийшла за межі повноважень органу місцевого самоврядування, оскільки вирішила питання, не віднесені до компетенції районної ради.   
		Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради з мотивів їх невідповідності Конституції та законів України можуть визнаватися незаконними лише в судовому порядку. 
		З наведених підстав та в силу повноважень, визначених статтями 20, 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор просив визнати нечинним та скасувати рішення Іваничівської районної ради від 03 грудня 2013 року № 23/2.
		У письмовому запереченні проти позову відповідач його вимог не визнав, в обґрунтування заперечення пояснив, що за зверненням ініціативної групи депутатів Іваничівської районної ради було скликано позачергову сесію районної ради із внесенням на її розгляд питання «Про ситуацію, що склалася в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві». Проект рішення був надісланий до виконавчого апарату ради та після опрацювання приведений у відповідність до вимог чинного законодавства.  Вважає, що зазначене рішення від 03 грудня 2013 року № 23/2 відповідає чинному законодавству. З наведених підстав у задоволенні позову відповідач просив відмовити (а.с.20-21).
		У судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить визнавши рішення відповідача протиправним - скасувати.
		У судовому засіданні представник відповідача позов не визнає та у його задоволенні просить відмовити з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову. Суду додатково пояснює, що рішення прийняте з урахуванням повноважень, визначених частиною другою статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено право районної ради на вирішення інших (не перерахованих в частині першій цієї статті) питань. Зазначеним рішенням лише затверджено звернення депутатів Іваничівської районної ради як представників територіальної громади з оцінкою суспільно-політичного життя в Україні з урахуванням їхніх повноважень, визначених Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», зокрема, права на депутатське звернення. Рішення нікому не направлялось для виконання, а лише оприлюднене в районній газеті та на веб-сайті ради. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити  з таких мотивів і підстав. 
		Судом встановлено, що 03 грудня 2013 року Іваничівською районною радою на  пленарному засіданні позачергової сесії ради прийнято рішення № 23/2 «Про ситуацію, що склалася в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» (а.с.10). Зазначеним рішенням  рада схвалила текст звернення  «Про ситуацію, що склалася в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві»; також вирішено звернення опублікувати в районній газеті «Колос» та на веб-сайті районної ради. Рішення прийнято з посиланням на статті 43, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Як слідує із звернення депутатів Іваничівської районної ради, що є невід'ємною частиною рішення від 03 грудня 2013 року № 23/2, у ньому викладено оцінку політичної ситуації у країні із закликами: до керівництва Міністерства внутрішніх справ та його структурних підрозділів на місцях - не вчиняти актів насильства щодо мирних громадян та не брати участь у спробах розгону мирних акцій протесту на всій території України; до територіальних громад, органів місцевого самоврядування, мешканців Іваничівського району - про загальну мобілізацію для захисту прав громадян; до членів Партії  регіонів - залишити її ряди; до представників засобів масової інформації - об'єктивно та неупереджено висвітлювати події в Україні. Також підтримано громадян України у вимогах про відставку Президента України, Кабінету Міністрів України, проведення дострокових президентських і парламентських виборів, покарання винних за побиття учасників мирних зібрань, відновлення курсу на євроінтеграцію України. Крім того, висловлено вимогу про притягнення до кримінальної відповідальності Міністра внутрішніх справ України і всіх причетних до кровопролиття (а.с.11).  
		Надаючи оцінку рішенню, прийнятому Іваничівською районною радою, судом  враховано, що відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
		Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме такий принцип гарантує забезпечення правого порядку в Україні. 
		Повноваження районної ради визначені статтею 143 Конституції України  та статтею 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.
		Виключний перелік питань, які вирішуються на пленарних засідання районної ради, визначено частиною першою, третьою статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Частиною другою зазначеної статті передбачено можливість  вирішення районною радою і інших питань, що віднесені до їх відання цим та іншими законами.
		Як орган місцевого самоврядування районна рада в межах повноважень, визначених законом, приймає нормативні та інші акти у формі рішень на пленарних засіданнях на основі колективного і вільного обговорення та голосування більшістю депутатів від загального складу ради; її рішення є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України, частини друга, третя, четверта статті 10, частина друга статті 43, частини перша, друга, третя статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частина перша статті 20 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).
		Виходячи  з  цих   конституційних   положень   у системному  зв'язку  з  положеннями  статті  6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах   її   поділу   на   законодавчу,   виконавчу  та  судову, Конституційний  Суд України у   рішенні від 26 березня  2002  року  N 6-рп/2002 в справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад визначив політико-правову природу  органів  місцевого  самоврядування,  які  не є органами державної   влади,  а  є  представницькими  органами,  через  які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного  життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з  життєдіяльністю територіальних  громад  і  перелік  яких визначено у Конституції і  законах  України. 
		Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка   встановлює,   що  головні  повноваження  і  функції  органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого  самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке  питання,  яке  не  вилучене  із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу;   повноваження,   якими   наділяються   органи   місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. 
		Отже, аналіз норм Основного Закону та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дозволяє зробити висновок, про наявність у районної ради повноважень на прийняття на її пленарних засіданнях обов'язкових до виконання рішень не з будь-яких питань суспільного життя, а з питань саме місцевого значення, тобто тих, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальної громади. Іншого чинним законодавством України не передбачено. 
		Суд не заперечує права депутатів ради на депутатське звернення в порядку, визначеному Законом України «Про статус депутатів місцевих рад». Разом з тим, відповідно до статті 13 вказаного Закону  депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції. Разом з тим, ні Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» не передбачає схвалення відповідною радою звернення одного чи групи депутатів. У випадку реалізації депутатських повноважень шляхом направлення депутатського звернення, таке звернення надсилається безпосередньо адресатам, а не виноситься на пленарне засідання сесії ради. Схвалення, затвердження звернення депутатів не належить до компетенції районної ради. В пункті 9 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них  (а не звернень депутатів).   
		Тому помилковим є доводи представника відповідача  про наявність у районної ради повноважень на прийняття рішення про схвалення звернення депутатів з оцінкою політичної ситуації в країні та їхньої позиції до таких подій і вирішення питань загальнодержавного  значення.   
		Оскільки за своєю правовою природою рішення районної ради від 03 грудня 2013 року № 23/2 про схвалення звернення депутатів ради стосується депутатської діяльності, а не питань відповідної територіальної громади, викладення його у формі рішення ради та, як наслідок, надання йому ознак обов'язкового виконання, є виходом за межі повноважень відповідача.
		Разом з тим суд не заперечує права районної ради приймати рішення, звернені до не підконтрольних раді суб'єктів із закликом до певних дій та ініціатив,  однак, не дивлячись на те, в якій формі воно прийняте, воно повинне відповідати повноваженням органу місцевого самоврядування: виходити з суспільних інтересів відповідної територіальної громади та стосуватися питання виключно місцевого значення.
		Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Із системного аналізу наведених вище норм суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи від імені територіальних громади сіл, селищ, міст Іваничівського району оспорюване рішення, вирішив питання, яке не належать до його компетенції, що не відповідає Конституції України та закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому таке рішення не може вважатися правомірним. 
		Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Як передбачено пунктом 3 частини третьої статті 20, частини п'ятої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право  звертатися до суду в передбачених законом випадках, із позовом про  визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
		З огляду на наведене, рішення від 03 грудня 2013 року № 23/2 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві» підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню повністю.
		Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 19, 140, 143, 144 Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про прокуратуру», суд 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Іваничівської районної ради  Волинської області від 03 грудня 2013 року № 23/2 «Про ситуацію, що склалась в Україні в ніч з 29 на 30 листопада на Європейській площі у Києві».
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 15 січня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
		 
		Суддя                                                                                   Ж.В.Каленюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...