У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2006 року
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Панталієнка П.В., Патрюка М.В.,
Прокопчука
Ю.В., Романюка Я.М., -
розглянувши в судовому засіданні
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства
комерційного банку (далі - ВАТ КБ) “Надра” про визнання недійсним кредитного
договору та договору застави, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2005 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом,
обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при укладенні кредитного договору від 15
квітня 2004 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ “Надра” і договору застави від 15 квітня
2004 року, предметом якого виступає автомобіль ІНФОРМАЦІЯ_1, номерний знак
НОМЕР_1, були порушені її права. Посилаючись на зазначені обставини, просила
задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Рівненського міського суду від 23 червня 2005 року позов ОСОБА_1
задоволено.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2005 року
рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У
касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення апеляційного
суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу
порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє
касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного
договору та договору застави, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку
про безпідставність її позовних вимог.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими
процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо
скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає
вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Однак у мотивувальній частині рішення апеляційний суд зазначив, що
“автомобіль не являються спільною сумісною власністю подружжя”. Ця вказівка
підлягає виключенню, оскільки питання щодо власності автомобіля не було предметом
цього спору й судом не досліджувалося.
Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду Рівненської області від 28 грудня 2005 року
залишити без зміни, з мотивувальної частини рішення суду виключити вказівку про
те, що автомобіль не являється спільною сумісною власністю подружжя.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
|
М.П. Пшонка
|
Судді:
|
П.В. Панталієнко
|
|
М.В. Патрюк
|
|
Я.М. Романюк
|
|
Ю.Г. Тітов
|