Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/732/14-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця .
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		№ провадження  33/781/66/14                                      Головуючий у суді І-ї інстанції  Льон С.М. 
		Категорія - 185                                                      Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Бондарчук Р.< Суддя-доповідач  По батькові >.   
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		30.01.2014 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області                                                                                       Бондарчук Р.А., 
		з участю: захисника                                                                                         ОСОБА_3,
		особи, яка притягається до відповідальності                                                  ОСОБА_4
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах правопорушника ОСОБА_4 на постанову судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2014 року, якою
		ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, громадянина України, з повною вищою освітою,  який працює за цивільно-правовою угодою марчендайзером холдингової компанії «Фаско-груп», не одруженого, утриманців, пільг не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1, -
		визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та призначено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, -
		 
		в с т а н о в и в:
		Оскарженою постановою судді Гуцалюка М.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 діб.
		Згідно постанови, 27.01.2014 року приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_4, знаходячись на перехресті вулиць Тимірязєва-Пашутінська в м. Кіровограді, виражався нецензурною лайкою в громадському місці в бік перехожих громадян, на вимоги працівників міліції припинити протиправну поведінку не реагував, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП. 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах правопорушника просить скасувати постанову судді районного суду та закрити провадження у справі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначив, що в матеріалах справи відсутні пояснення потерпілих та свідків про те, що правопорушник висловлювався нецензурною лайкою; правопорушника було затримано безпідставно; інші докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, в матеріалах справи відсутні. 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав вимоги апеляції. Зазначив, що будь-якого супротиву  працівникам міліції не здійснював,  вважає, що справа сфабрикована в зв'язку з його суспільно-політичною діяльністю. Від пояснень працівникам міліції при складанні протоколу та при його затриманні відмовився, так як йому не пояснили причини затримання. 
		Свідок ОСОБА_5, допитаний за клопотанням захисника пояснив, що знає тривалий час ОСОБА_4 з позитивної сторони, як порядну чесну, ерудовану людину, яка не схильна до правопорушень. ОСОБА_4  займається історією, велосипедним спортом, займається громадсько-політичною діяльністю, добре пише статті на громадську тематику, є членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода». 
		Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що її необхідно задовольнити частков, - постанову судді суду першої інстанції змінити, виходячи з таких підстав.
		Відповідальність за ст. 185 КУпАП настає у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення КД № 000556 від 27.01.2014 року, ОСОБА_4 27.01.2014 року приблизно о 17 год. 30 хв., знаходячись на перехресті вулиць Тимірязєва-Пашутінська в м. Кіровограді, виражався нецензурною лайкою в бік громадян, на зауваження працівників міліції не реагував, чим вчинив злісну непокору законним вимогам працівників міліції.
		З пояснень старшого оперуповноваженого в ОВС КМВ УМВС України в Кіровоградській області від 27.01.2014 р. та рапортів оперуповноважених УУР УМВС України в Кіровоградській області від 27.01.2014 р. вбачається, що 27.01.2014 р. приблизно о 17 год. 30 хв. на перехресті вулиць Тимірязєва-Пашутінська в м. Кіровограді, вони звернули увагу на підозрілу особу, яка виражалась нецензурною лайкою в бік перехожих та, підійшовши до вказаного чоловіка запропонували йому пред'явити документи на що останній відповів в грубій формі та здійснив спробу схватити працівників міліції за формений одяг, після чого був доставлений до райвідділу міліції.
		На підставі викладеного, суддею суду першої інстанції було зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Даний на висновок судді, на думку апеляційного суду, є обґрунтованим. Суд першої інстанції в судовому засіданні проаналізував усі обставини події правопорушення та всебічно дослідив матеріали справи.
		За таких підстав, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими, жодними доказами не підтверджені та спростовуються вищевикладеним.
		Аргументи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні пояснення потерпілих та свідків про те, що правопорушник висловлювався нецензурною лайкою є безпідставними, так як ОСОБА_4 притягається до адміністративної відповідальності за злісну непокору працівникам міліції.
		В той же час, при призначенні стягнення суд в достатній мірі врахував, що правопорушення було направлене проти декількох працівників правоохоронних органів, які уповноважені на виконання функцій держави, саме під час виконання ними службових обов'язків та здійснення функцій охорони громадського порядку та громадської безпеки, що в цілому впливає на авторитет держави.
		Суд виходив з того, що зміцнення законності та правопорядку значною  мірою  залежить від  діяльності  працівників  внутрішніх  справ, які захищають  життя, здоров'я,   гідність,   права   і   свобод   громадян,   державний суверенітету та  конституційний  лад  України  від  протиправних посягань.
		Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: Пунктом с) вказаної конвенції  визначено, що законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. 
		Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
		Таким чином на момент розгляду справи судом першої інстанції були наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на принцип поваги до особистої свободи людини має пріоритет в державі.   При цьому судом першої інстанції було оцінено можливість подальшого розвитку інциденту та визнано за реальну небезпеку можливість продовження правопорушення у разі, обрання щодо ОСОБА_4 іншого виду стягнення не пов'язаного з арештом.  
		Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в арешті правопорушника.
		Згідно ст. 33 ч. 2 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
		Разом тим, на час розгляду справи апеляційною інстанцією враховані обставини, передбачені ст. 33 ч. 2  КУпАП, зокрема ставлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності до скоєного, її особисті моральні якості,  особу правопорушника. 
		Також суд враховує особу ОСОБА_4, який на даний час не становить значної громадської небезпеки. Зокрема, він працює, займається суспільно корисною працею, велоспорттом, громадсько-політичною діяльністю, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягається до адміністративної відповідальності, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності. 
		Тому, призначене адміністративне стягнення ОСОБА_4 у виді адміністративного арешту на даний час є занадто суворим та таким, що не відповідає особі порушника та його ставлення до вчиненого правопорушення. 
		На думку апеляційного суду, накладення адміністративного стягнення саме у вигляді мінімального розміру штрафу, що буде необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та нестиме превентивну мету - попередження скоєння ним інших правопорушень.
		За таких обставин, постанову необхідно змінити в частині виду адміністративного стягнення.
		Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах правопорушника ОСОБА_4 - задовольнити частково. 
		Постанову судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2014 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП України змінити в частині визначення виду адміністративного стягнення.
		Накласти на ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн., в дохід держави. 
		Звільнити ОСОБА_4 з-під арешту негайно в залі суду.
		В решті постанову судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2014 року залишити без змін.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Суддя апеляційного суду 
		Кіровоградської області                                                             Р.А. Бондарчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...