Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/1030/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.01.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.02.2014.
Дата набрання законної сили: 28.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"28" січня 2014 р.                                                           Справа № 906/1030/13  
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючий  суддя                                                      Огороднік К.М.
		суддя                                                                             Тимошенко О.М. , 
		 суддя                                                                             Коломис В.В. 
		 
		при секретарі судового засідання Ващук К.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Житомирської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року у справі № 906/1030/13 (суддя Ляхевич А.А.) 
		за позовом В.о. прокурора м. Житомира в інтересах держави
		до 1. Житомирської міської ради
		    2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  
		про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки
		за участю представників: 
		прокуратури - Данилюк О.С.    
		відповідача 1 - Поліщук О.Г., за довіреністю 
		відповідача 2 - не з'явився
		 
		В судовому засіданні 28.01.2014 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 року у справі № 906/1030/13 позов задоволено. Визнано недійсним рішення 11 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 29.03.2012 року № 342 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам, внесення змін та доповнень до рішень міської ради" в частині надання в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) земельної ділянки площею 2,00 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,00 га, за адресою АДРЕСА_1, укладений між Житомирською міською радою та ФОП ОСОБА_1 від 06.11.2012 року за № 181010004000374. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2,00 га нормативною грошовою оцінкою 8623748 грн., кадастровий номер 1810136300:05:008:0043, за адресою АДРЕСА_1 до земель територіальної громади м. Житомира. Здійснено розподіл судових витрат.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Житомирська міська рада звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій остання просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити. Як на підставу для скасування судового рішення у справі відповідач 1 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що міській раді, як органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" надано усі права власника щодо розпорядження землею, в т.ч. і надання останньої в оренду та зауважує, що надання спірної земельної ділянки здійснюється не на конкурсній основі, а на підставі заяви зацікавленої особи.
		В судовому засіданні представник Житомирської міської ради просив суд задоволити апеляційну скаргу.
		Прокурор заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд рішення у справі залишити без змін.
		В судове засідання ФОП ОСОБА_1 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору, суд встановив наступне.
		Рішенням десятої сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 09.02.2012 року № 308 "Про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок відповідно до додатка, для подальшого затвердження їх на сесії міської ради та оформлення права користування земельними ділянками, в т.ч. земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 2,00 га, ФОП ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, із зазначенням в примітці (схема генплану реконструкції з добудовою існуючого комплексу "Волна").
		29.03.2012 року одинадцятою сесією шостого скликання Житомирської міської ради прийнято рішення № 342 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам, внесення змін та доповнень до рішень міської ради", пунктом 3 якого вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати в постійне користування та в оренду земельні ділянки юридичним і фізичним особам відповідно до додатку 2. В додатку 2 до даного рішення за порядковим номером 14 зазначено про передачу ФОП ОСОБА_1 в оренду терміном на 5 років земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, площею 2,00 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
		На підставі вказаного рішення міської ради, 06.11.2012 року між Житомирською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно п. 1 якого орендодавець, керуючись рішенням 11 сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 29.03.2012 року № 342, Положенням про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м. Житомир, які перебувають у державній і комунальній власності та чинним законодавством надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1. 
		У розділі договору "Об'єкт оренди" (пункти 2-5), в пункті 2, вказано, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0000 га, в тому числі під будівлями та спорудами - 0,2251, під проїздами, проходами та площадками - 1,7749 га. 
		Разом з тим, в пункті 3 даного договору оренди зазначено, що на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. 
		Кадастровий номер земельної ділянки 1810136300:05:008:0043; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить станом на 12.03.2012 року 277404,65 грн. (п. 4, п. 5 договору оренди).
		В пункті 6 договору оренди визначено, що договір укладено на 5 років. 
		Згідно з п.п. 12, 13 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; цільове призначення земельної ділянки (категорія земель) - землі житлової та громадської забудови.
		Як вбачається з акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (акт перевірки) від 20.03.2013 року № 050047, Державною інспекцією сільського господарства в Житомирській області перевірено дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_1, внаслідок чого виявлено порушення ст. 210, ч. 3 п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України та абзацу 4 пункту "а" ст. 6 Закону України № 963-ІV. 
		В акті зазначено, що в ході перевірки за місцезнаходженням земельних ділянок, що використовуються ФОП ОСОБА_1, встановлено, що останньому надано право користування земельною ділянкою площею 2,0000 га по АДРЕСА_1 на підставі проекту відведення земель міської ради, не наданих у власність та користування, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Вказано, що згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них, у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної чи комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах). Відповідно до ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону. В порушення даної норми, без проведення аукціону, прийнято рішення 11 сесії 6 скликання № 342 від 29.03.2012 року в частині надання права користування земельною ділянкою площею 2,0000 га ФОП ОСОБА_1 
		Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 5860291 від 08.07.2013 року, підприємцю ОСОБА_1 належить право власності на цілісний майновий комплекс готельно-оздоровчого центру загальною площею 2214,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який виникло на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2010 року № 2586.
		В свою чергу, згідно умов вказаного договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу готельно-оздоровчого центру від 05.11.2010р. (у справі наявна засвідчена прокуратурою міста Житомира копія даного договору), ОСОБА_4 передала у власність ФОП ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс готельно-оздоровчого центру загальною площею 2214,5 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1. Згідно пункту 8.6. даного договору, договір посвідчено одночасно з договорами купівлі-продажу земельних ділянок загальним розміром 1,3214 га (земельні ділянки площею 0,8693 га та 0,4521 га за кадастровими номерами 1810136300:05:008:0016 та 1810136300:05:008:0012). 
		Відповідно до зібраних у справі доказів, нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, знаходиться на земельних ділянках, що перебувають у приватній власності ФОП ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,8693 га за адресою АДРЕСА_1, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2010 року № 2587 та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,4521 га за адресою АДРЕСА_1, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2010 року № 2589.
		У відповідності до проектної документації щодо відведення спірної земельної ділянки, зокрема, кадастрового плану земельної ділянки та експлікації земель, вбачається, частина спірної земельної ділянки знаходилась під спорудами (руїна).
		Водночас, жодним із поданих до справи доказів не підтверджено розташування на спірній земельній ділянці площею 2,0000 га за адресою: АДРЕСА_1, об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке зареєстроване за другим відповідачем - ФОП ОСОБА_1
		За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що готельно-оздоровчий центр, який належить на праві власності відповідачу 2, розташований на вищезазначених земельних ділянках (земельні ділянки площею 0,8693 га та 0,4521 га за кадастровими номерами 1810136300:05:008:0016 та 1810136300:05:008:0012), відтак жодних підстав вважати розміщеними об'єкти цілісного майнового комплексу на спірній земельній ділянці за аналогічною адресою: АДРЕСА_1, площею 2,0000 га, не вбачається.
		Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до п. 12 Розділу 10 Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Відповідно до приписів ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2).
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Разом з тим, як зазначалось вище, на земельній ділянці, що надана в оренду ФОП ОСОБА_1 площею 2,00 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель відсутні будь - які об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди).
		Надання відповідачу 2 в оренду спірної земельної ділянки не підпадає під інші випадки передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України.
		За таких обставин, Житомирська міська рада, приймаючи рішення від 29.03.2012 року № 342 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам, внесення змін та доповнень до рішень міської ради", порушила приписи Земельного кодексу України щодо порядку надання земельних ділянок у власність чи користування на конкурентних засадах, в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. 
		Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. 
		З огляду на наведене, господарський суд Житомирської області дійшов правильного висновку щодо визнання недійсним рішення 11 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 29.03.2012 року № 342 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам, внесення змін та доповнень до рішень міської ради" в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель.
		Щодо визнання недійним договору оренди земельної ділянки площею 2,00 га, за адресою АДРЕСА_1, укладеного між Житомирською міською радою та ФОП ОСОБА_1 від 06.11.2012 року за № 181010004000374, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 4).
		Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Таким чином, враховуючи, що зазначений правочин укладено на виконання рішення органу місцевого самоврядування, яке не відповідає приписам Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання договору оренди земельної ділянки від 06.11.2012 року укладеного між відповідачами у справі - недійсним.
		Стосовно представництва прокурором інтересів держави судова колегія зазначає наступне. Згідно ст. 121 Конституції України, функцію представництва інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом, покладено на систему органів прокуратури України. Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Також, чинний Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість подання прокурором позовної заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК України).
		Крім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що за наслідками прийняття рішення про задоволення позову повинно відбуватися реальне поновлення та захист порушених прав, господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 2,00 га нормативною грошовою оцінкою 8623748 грн., кадастровий номер 1810136300:05:008:0043, за адресою АДРЕСА_1 до земель територіальної громади м. Житомира та прийнято правомірне рішення щодо вказаної позовної вимоги.
		Задовольняючи позов у повному обсязі та приймаючи рішення у справі, суд попередньої інстанції здійснив розподіл судових витрат у справі згідно зі статтею 49 ГПК України. Однак, Житомирська міська рада зазначає про необґрунтованість такого розподілу з огляду на наявність лише немайнових вимог та зауважує, що саме остання представляє інтереси територіальної громади та діє як власник спірного майна, відтак стягнення судового збору з особи до відання якої повернено спірне майно суперечить приписам законодавства.
		У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 вказано, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. 
		Згідно з абз. 2 п. 4.5. цієї ж Постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.
		Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що органи прокуратури звільняються від сплати судового збору, однак органи місцевого самоврядування, у спорі, що виник від його сплати не звільнені.
		Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування судового рішення у справі в частині стягнення зі сторони судового збору. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме Житомирською міською радою винесено рішення, що не відповідає вимогам цивільного законодавства, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом, для визнання його недійсним, визнання недійсним договору укладеного на його виконання та повернення земельної ділянки.
		Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Доводи наведені відповідачем 1 - Житомирською міською радою в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Житомирської області судом апеляційної інстанції.
		З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, - 
		                
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Житомирської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 року у справі № 906/1030/13 - без змін.
		2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       Огороднік К.М.  
		 
		Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.  
		 
		Суддя                                                                                              Коломис В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...