Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц/796/2005/2014 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА
		                                                                                                                                                                                            
		Апеляційне провадження №22-ц/796/2005/2014                                                       Головуючий в 1 інстанції - Фролов М.О.
		                                                                                                           Доповідач  -  Желепа О.В.
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
		головуючого                   Желепи О.В.
		суддів                               Рубан С.М., Кабанченко О.А. 
		при секретарі                  Онищенко О.С.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну  справу  за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2013 року в справі за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, -
		Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення прокурора, представника відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		В березні 2013 року заступник прокурора Голосіївського району міста Києва звернувся в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення.
		В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що Київською міською радою було прийнято 18.12.2008 р. рішення № 922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва». При цьому, пунктом 886 вищезазначеного рішення було передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000 000 000:79:364:0313, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 На виконання вищезазначеного рішення ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку від 22.12.2009 року серії ЯК № 905409, який зареєстровано за № 07-7-05112. В подальшому, 11.12.2010 року ОСОБА_3 було відчужено на користь ОСОБА_2 вищезазначену земельну ділянку за договором купівлі-продажу. В свою чергу, постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 року по справі 2а-16462/10/2670 було скасоване рішення Київської міської ради № 922/922 від 18.12.2009 року. При цьому, лише під час проведення 24.01.2012 року перевірки законності рішення Київської міської ради від 18,12.2008 р. за № 922/922, було виявлено численні факти порушення чинного законодавства України, при відведені за вищезазначеним рішенням земельних ділянок, та позивачу стало відомо про необхідність захисту інтересів держави. У зв'язку з вищевикладеним позивач зазначив, що до цьому йому не було відомо про факти порушення вищевказаним рішенням інтересів держави. Зважаючи на викладене, позивач просив: визнати недійсним та скасувати п. 886 додатку № 1 до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року, за № 992/992; визнати недійсним Держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га. АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000 000 000:79:364:0313, виданий ОСОБА_3 і зареєстрований головним управління земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.12.2009 р. за № 07-7-05112.
		Рішенням  Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2013 року позов Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення - задоволено.
		Визнано незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» в частині пункту 886 Додатку №1, щодо передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:79:364:0313 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.12.2009 року за №07-7-05112.
		Визнано недійсним укладений 11.12.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:79:364:0313 вартістю 216070,00 гривень
		Визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:79:364:0313 за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
		Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. 
		Посилався на те, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права, а саме:   статтю 215 та 216 Цивільного кодексу України. Зазначив, що судом було залишено поза увагою положення статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Застосовані судом першої інстанції способи захисту цивільних прав позивача не відповідають вимогам закону та характеру спірних правовідносин. Приймаючи рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладеного 11.12.2010р., суд не взяв до уваги ту обставину, що Цивільним кодексом України визначено особливі способи захисту права власності особи. Такі способи захисту права власності визначені главою 29 Цивільного кодексу України, а тому з урахуванням положень статей 15,16, 387 та 388 Цивільного кодексу України до правовідносин мали б бути застосовані норми матеріального права, якими визначаються способи захисту права власності на майно, а не норми статей 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України, які застосовуються у випадку спору між сторонами зобов'язання. Судом було також порушено норми статей 256, 257, 261 та 267 Цивільного кодексу України і безпідставно було відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності.
		В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 доводи скарги підтримав.
		Прокурор заперечувала проти задоволення скарги. 
		Інші учасники процесу до суду не з`явились, про день і час розгляду справи повідомлені.
		Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленими такі обставини.
		Пунктом 886 рішення Київської міської ради від 18.12. 2008 року за № 922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах міста Києва» було передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1
		Згідно державного акту на право власності на зазначену  ділянку від 22.12.2009 року серії ЯЖ№ 905409, який зареєстровано за № 07-7-05112, ОСОБА_3 зареєстровала своє право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 га., кадастровий номер 8000 000 000:79:364:0313, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1
		В подальшому, ОСОБА_3 було відчужено вищезазначену земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 11.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5
		Судом також встановлено, що відповідачами не було надано суду докази на підтвердження розроблення та затвердження проекту землеустрою та проведення обов'язкової державної експертизи щодо передання із зони зелених насаджень загального користування згідно п. 886 рішення Київської міської ради від 18.12.2008 р. за № 922/922 у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1000 га., за адресою: АДРЕСА_1, із зміною її цільового призначення, як для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
		Також суд встановив, що позивачем не пропущений строк звернення до суду, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.
		Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
		На підставі наявних в справі доказів, суд дійшов висновку, що, оскаржуваним рішенням Ради, державним актом та договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки було порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю.
		В свою чергу, зазначене право підлягає захисту у спосіб, визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, - відновлення становища, яке існувало до порушення. Застосування саме такого способу захисту забезпечить досягнення,мети захисту порушених прав та інтересів - збереження у власності територіальної громади міста Києва земельної ділянки.
		На підставі вищевикладеного, для захисту порушеного права необхідно відновити становище, яке існує до порушення, шляхом визнання права власності на спірну земельну дзвінку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міською радою на підставі ст. 392 ЦК України і ст. 152 ЗК України.
		Такі висновки суду першої інстанції, відповідають вимогам Закону та встановленим судом обставинам.
		Доводи апеляційної скарги представника відповідача про безпідставну відмову суду в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, колегія суддів не приймає, тому, що судом встановлено, що лише під час проведення 24.01.2012 року перевірки законності рішення Київської міської ради від 18.12.2008 р. за № 922/922, було виявлено численні факти порушення чинного законодавства України при відведені за вищезазначеним рішенням земельних ділянок, та позивачу стало відомо про необхідність захисту інтересів територіальної громади.
		Посилання представника відповідача на відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з такими позовними вимогами є необґрунтованими, виходячи з наступного.
		Статтею 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. 
		Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, з метою представництва держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
		Згідно ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. 
		Оскільки захист інтересів держави полягає в тому числі і в перевірці законності прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розпорядження землею, прокурор звернувся з позовом у відповідності до ст. 36-1 «Про прокуратуру» та  ч. 2 ст. 45 ЦПК України. 
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх обґрунтованість та доведеність з огляду на наступне. 
		Згідно зі ст. 9 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року280/97-ВР, Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до вимог та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Статтею 118 ЗК України передбачено порядок безоплатної передачі землі у власність громадян, відповідно до якої на замовлення розробляється проект землеустрою, який подається Комісії з розгляду питань , пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, яка надає свій висновок.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» встановлено, що обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема рекреаційного призначення, до яких згідно ст. 51 ЗК України відносяться земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.
		Так, як відповідачі не надали суду доказів про розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, а також доказів проведення державної експертизи проекту землеустрою, суд дійшов обґрунтованого висновку, що передача у власність ОСОБА_3 землі відбувалася з порушенням вимог Закону.
		Наданий в судове засідання апеляційного суду проект землеустрою не може бути врахований, тому, що відсутні документи, які свідчать  про його погодження в порядку визначеному п.11 тимчасового порядку передачі земельних ділянок у користування або у власність, затвердженого рішенням Київради від 15 липня 2004 року № 457/1867, а також відсутні документи, які б свідчили про проведення державної експертизи проекту землеустрою.
		Статтею 21 ЗК України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
		Також  ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року за № 922/922 в частині передачі у власність спірної земельної ділянки є незаконним , а тому наявні правові  підстави для визнання його незаконним.
		Вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт, а відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог про визнання державного акту недійсним.
		Доводи апеляційної скарги представника відповідача, про те, що відсутні підстави для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, а також доводи про невірно обраний позивачем спосіб захисту права власності,  колегія суддів не приймає, так як  оскаржуваним рішенням ради, державним актом та договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки було порушено право власності територіальної громади міста Києва на землю. Суд, діючи у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України,  ст. 392 ЦК України, ст. 152 ЗК України, відновив становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на спірну земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міською радою, з метою збереження у власності територіальної громади міста Києва даної земельної ділянки.
		Колегія суддів також надає оцінку тій обставині, що прокурор не належить до того кола суб'єктів, яким, з врахуванням норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  належить право на звернення до суду з позовом в порядку, передбаченому ст. 388 ЦК України, а відтак, прокурором правильно обрано спосіб захисту порушеного права.
		 Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		 Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути підставою для його скасування, а тому підлягають відхиленню.
		   На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 303,  307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 листопада 2013 року залишити без змін .
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
		 
		Головуючий                                                                         Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...