Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/17397/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 24.02.2014. Зареєстровано: 24.02.2014. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2014.

Результат оскарження 23.04.2014 Київський апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 лютого 2014 року                      № 826/17397/13-а
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши позовну заяву в письмовому провадженні
		за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ"до  третя особаКиївської міської ради (депутатів) Національний природний парк «Голосіївський»проскасування рішення, зобов'язання вчинити дії. На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, в особі Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (депутатів) про зобов'язати Київську міську раду письмово оформити рішення Київської міської ради від 15.12.2011 р. про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (у першому читанні); скасувати рішення Київської міської ради від 26.01.2012 р. № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва"; зобов'язати Київську міську раду винести на друге читання проект рішення Київради "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" та прийняти відповідне рішення.
		В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва було встановлено протиправність дій Київської міської ради щодо прийняття рішення Київської міської ради від 15.12.2011 р. про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу, що в свою чергу свідчить що дане рішення підлягає скасуванню.
		Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, в обґрунтування зазначає, що рішення Київської міської ради від 26.01.2012 р. № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" не є нормативно-правовим актом, а актом індивідуальної дії, а отже не може бути предметом спору.
		Представник третьої особи до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.
		В частині позовних вимог щодо зобов'язати Київську міську раду письмово оформити рішення Київської міської ради від 15.12.2011 р. про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (у першому читанні), Суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року по справі №2а-16554/12/2670 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ" до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, було задоволено позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Гайок-МІ", а саме: «Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка при прийнятті рішення про прийняття проекту рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу від 15.12.2011 року не надала відповідного доручення постійній комісії підготувати проект до другого читання із зазначенням строків, як це передбачено підпунктом 4 пункту 12 статті 30 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року № 383/5770. Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо невчинення дій для письмового оформлення рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (в першому читанні) від 15.12.2011 року, як це передбачено статтею 36 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 року № 383/5770.».
		Частиною 3 статті 24 Закону України від 21 травня 1997 року  №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі -Закон №280/97-ВР) визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
		Відповідно до ст.. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Регламент Київської міської ради, затверджений рішенням Київської міської ради від 14 липня 2011 року N 383/5770, встановлює порядок діяльності Київської міської ради, її посадових осіб, постійних та тимчасових контрольних комісій, депутатських груп, фракцій Київради, депутатів Київради та виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
		Відповідно до статті 30 Регламенту Київської міської ради розгляд проектів рішень Київради на пленарних засіданнях Київради включає в себе: 1) обговорення і схвалення проекту рішення; 2) обговорення і схвалення основних положень проекту рішення Київради та прийняття рішення за основу (перше читання); 3) обговорення і схвалення конкретних пунктів проекту рішення Київради постатейно та в цілому (друге читання) (ч. 10).
		Рішення про прийняття поданого проекту рішення Київради за основу (в першому читанні) приймається Київрадою у випадках: 1) погодження основних принципів, закладених у проекті рішення Київради; 2) надходження на розгляд пленарного засідання альтернативних проектів рішень Київради з однаковим предметом правового регулювання; 3) висловлення на пленарному засіданні Київради різних за своїм змістом пропозицій щодо проекту рішення (ч. 11).
		За результатами розгляду проекту рішення Київрада: 1) підтримує проект рішення; 2) направляє проект рішення на доопрацювання; 3) відхиляє проект рішення; 4) приймає проект рішення Київради (у разі подання альтернативних проектів - один з проектів) за основу (в першому читанні) та дає відповідне доручення постійній комісії підготувати проект до другого читання із зазначенням строків (які не повинні перевищувати одного місяця) (ч. 12 ).
		Постійна комісія, якій надано доручення щодо підготовки проекту рішення до другого читання, збирає та узагальнює пропозиції депутатів Київради до проекту рішення Київради та подає проект рішення до другого читання у вигляді порівняльної таблиці. Під час другого читання проводиться обговорення та голосування щодо положень, до яких підготовлені зауваження і пропозиції. Після розгляду всіх пропозицій відбувається голосування рішення Київради в цілому (ч. 13 ).
		Суд звертає увагу, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2013 року по справі №2а-16554/12/2670 визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради, яка при прийнятті рішення про прийняття проекту рішення "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу від 15.12.2011 року.
		Проте, як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. 
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. 
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. 
		Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо  вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. 
		Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. 
		Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
		Враховуючи вищевикладене суд вважає, що зобов'язати Київську міську раду письмово оформити рішення Київської міської ради від 15.12.2011 р. про прийняття за основу проекту рішення "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" за основу (у першому читанні) буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а тому судом проводитись не може.
		Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню.
		В частині позовних вимог щодо скасувати рішення Київської міської ради від 26.01.2012 р. № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва", Суд зазначає наступне.
		Рішенням Київської міської ради від 26.01.2012 р. № 69/7406 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський"для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський"у Голосіївському районі м. Києва та надано Національному природному парку "Голосіївський", за умови виконання пункту 4 цього рішення, в постійне користування земельні ділянки загальною площею 1888,18 га для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський"у Голосіївському районі м. Києва.
		Частиною 3 статті 24 Закону України від 21 травня 1997 року  №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ст. 116 Земельного кодексу України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. 
		Суб'єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності (п. б) ст. 80 Земельного кодексу України).
		Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
		Відповідно до ст.. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Регламент Київської міської ради, затверджений рішенням Київської міської ради від 14 липня 2011 року N 383/5770, встановлює порядок діяльності Київської міської ради, її посадових осіб, постійних та тимчасових контрольних комісій, депутатських груп, фракцій Київради, депутатів Київради та виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
		Відповідно до статті 30 Регламенту Київської міської ради розгляд проектів рішень Київради на пленарних засіданнях Київради включає в себе: 1) обговорення і схвалення проекту рішення; 2) обговорення і схвалення основних положень проекту рішення Київради та прийняття рішення за основу (перше читання); 3) обговорення і схвалення конкретних пунктів проекту рішення Київради постатейно та в цілому (друге читання) (ч. 10).
		Рішення про прийняття поданого проекту рішення Київради за основу (в першому читанні) приймається Київрадою у випадках: 1) погодження основних принципів, закладених у проекті рішення Київради; 2) надходження на розгляд пленарного засідання альтернативних проектів рішень Київради з однаковим предметом правового регулювання; 3) висловлення на пленарному засіданні Київради різних за своїм змістом пропозицій щодо проекту рішення (ч. 11).
		За результатами розгляду проекту рішення Київрада: 1) підтримує проект рішення; 2) направляє проект рішення на доопрацювання; 3) відхиляє проект рішення; 4) приймає проект рішення Київради (у разі подання альтернативних проектів - один з проектів) за основу (в першому читанні) та дає відповідне доручення постійній комісії підготувати проект до другого читання із зазначенням строків (які не повинні перевищувати одного місяця) (ч. 12 ).
		Постійна комісія, якій надано доручення щодо підготовки проекту рішення до другого читання, збирає та узагальнює пропозиції депутатів Київради до проекту рішення Київради та подає проект рішення до другого читання у вигляді порівняльної таблиці. Під час другого читання проводиться обговорення та голосування щодо положень, до яких підготовлені зауваження і пропозиції. Після розгляду всіх пропозицій відбувається голосування рішення Київради в цілому (ч. 13 ).
		Відповідач зазначає, що на виконання Указу Президента України від 27.07.2007 №794 «Про створення національного природного парку «Голосіївький» Київською міською радою було прийнято рішення від 26.01.12 № 69/7406 «Про надання земельних ділянок національному природному парку «Голосіївький» у Голосіївському районі м. Києва».
		Крім того, Суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що земельна ділянка надана національному природному парку «Голосіївький» за рахунок земельної дилянки Позивача.
		Також, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду переконливих доказів того, що рішення Київської міської ради від 26.01.2012 р. № 69/7406 "Про надання земельних ділянок Національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування Національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" стосується його особистих прав.
		Відповідно до положень частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Згідно ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 р. N 781/11/13-10, визначено, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування. 
		Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. 
		З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
		Згідно з положеннями пункту 21 Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.08 № 2 (далі по тексту - Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду), судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.
		Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не повинен проводити перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).
		З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позивачем оскаржують саме акт індивідуальної дії, а не нормативно-правовий акт, однак позивачем не надано суду доказів того, що саме даний акт індивідуальної дії стосується позивача та відносин, до яких цей акт може бути застосовано.
		Крім того, Суд звертає увагу, що Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 3 квітня 2012 року N 218, на виконання Указу Президента України від 27.08.2007 N 794/2007 (зі змінами) "Про створення національного природного парк "Голосіївський", відповідно до рішення Київської міської ради від 26.01.2012 N 69/7406 "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" у Голосіївському районі м. Києва" наказуємо: 1. Утворити комісію з приймання-передачі території під охорону національному природному парку "Голосіївський" (далі - комісія) та затвердити її склад, що додається. 2. Комісії (ОСОБА_1): здійснити приймання-передачу території під охорону національному природному парку "Голосіївський", що надається йому в постійне користування, від Комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" у строк з 5 по 13 квітня 2012 року; оформити акт приймання-передачі та подати його на затвердження до Міністерства екології та природних ресурсів у термін до 20 квітня 2012 року. 3. Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в місті Києві (ОСОБА_2), НПП "Голосіївський" (ОСОБА_3) для забезпечення ефективної роботи комісії сприяти у наданні транспортних засобів. 4. НПП "Голосіївський" (ОСОБА_3) забезпечити здійснення першочергових природоохоронних заходів у межах прийнятих під охорону територій. 5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра екології та природних ресурсів Вільдмана І. Л. та голову комісії з проведення реорганізації - першого заступника Міністра екології та природних ресурсів Романова М. І.
		Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в даній частині не підлягають задоволенню.
		В частині позовних вимог щодо зобов'язати Київську міську раду винести на друге читання проект рішення Київради "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" та прийняти відповідне рішення, Суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Регламент Київської міської ради, затверджений рішенням Київської міської ради від 14 липня 2011 року N 383/5770, встановлює порядок діяльності Київської міської ради, її посадових осіб, постійних та тимчасових контрольних комісій, депутатських груп, фракцій Київради, депутатів Київради та виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
		Відповідно до статті 30 Регламенту Київської міської ради розгляд проектів рішень Київради на пленарних засіданнях Київради включає в себе: 1) обговорення і схвалення проекту рішення; 2) обговорення і схвалення основних положень проекту рішення Київради та прийняття рішення за основу (перше читання); 3) обговорення і схвалення конкретних пунктів проекту рішення Київради постатейно та в цілому (друге читання) (ч. 10).
		Рішення про прийняття поданого проекту рішення Київради за основу (в першому читанні) приймається Київрадою у випадках: 1) погодження основних принципів, закладених у проекті рішення Київради; 2) надходження на розгляд пленарного засідання альтернативних проектів рішень Київради з однаковим предметом правового регулювання; 3) висловлення на пленарному засіданні Київради різних за своїм змістом пропозицій щодо проекту рішення (ч. 11).
		За результатами розгляду проекту рішення Київрада: 1) підтримує проект рішення; 2) направляє проект рішення на доопрацювання; 3) відхиляє проект рішення; 4) приймає проект рішення Київради (у разі подання альтернативних проектів - один з проектів) за основу (в першому читанні) та дає відповідне доручення постійній комісії підготувати проект до другого читання із зазначенням строків (які не повинні перевищувати одного місяця) (ч. 12 ).
		Постійна комісія, якій надано доручення щодо підготовки проекту рішення до другого читання, збирає та узагальнює пропозиції депутатів Київради до проекту рішення Київради та подає проект рішення до другого читання у вигляді порівняльної таблиці. Під час другого читання проводиться обговорення та голосування щодо положень, до яких підготовлені зауваження і пропозиції. Після розгляду всіх пропозицій відбувається голосування рішення Київради в цілому (ч. 13 ).
		Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. 
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. 
		Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. 
		Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо  вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. 
		Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. 
		Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
		Враховуючи вищевикладене суд вважає, що зобов'язати Київську міську раду винести на друге читання проект рішення Київради "Про надання земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" для експлуатації та обслуговування національного природного парку "Голосіївський" та прийняти відповідне рішення буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а тому судом проводитись не може.
		Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).
		Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги не підлягають задоволення в повному обсязі.
		Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		П О С Т А Н О В И В: 
		В задоволенні позовних вимог відмовити.
		Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		 
		Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...