РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
|
Гнатенка А.В.,
|
суддів:
|
Барсукової В.М., Григор'євої
Л.І.,
|
Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,-
|
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в Бахмацькому районі
Чернігівської області (далі - ВВД ФССНВ у Бахмацькому районі Чернігівської
області) до ОСОБА_1 про стягнення за регресною вимогою коштів на відшкодування
шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Борзнянського районного суду від 6 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів
судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від
8 липня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2008 року ВВД ФССНВ у Бахмацькому районі
Чернігівської області звернулося в порядку ст. ст. 1195, 1197, 1202, 1206 ЦК
України з позовом до ОСОБА_1 про стягнення за регресною вимогою коштів на
відшкодування шкоди. В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що 14 квітня 2006 року внаслідок
злочинних дій ОСОБА_1 були завдані умисні тяжкі тілесні ушкодження оператору
АЗС ТОВ «НК Альфа-Нафта» ОСОБА_2, який знаходився на робочому місці під час
виконання трудових обов'язків, у вигляді проникаючого вогнепального поранення
черевної порожнини й таза з пошкодженням сечового міхура та кісток таза. Цю
травму було кваліфіковано як виробничу, про що складено акт про нещасний
випадок на виробництві за формою Н-1 № 1 від 7 лютого 2007 року.
14 березня 2007 року за наслідками нещасного випадку на
виробництві МСЕК установила ОСОБА_2 3 групу інвалідності внаслідок трудового
каліцтва і 25% втрати працездатності з наступним посттравматичним лікуваням.
З моменту встановлення відсотку втрати працездатності
потерпілому виплачено 12 495 гривень 50 копійок одноразової допомоги, 1 197
гривень 20 копійок
щомісячних страхових виплат, 225 гривень 45 копійок витрат на лікування від
наслідків травми та 879 гривень 50 копійок пенсії по інвалідності внаслідок
трудового каліцтва, а всього 14 797 гривень 65 копійок, які позивач просив
стягнути на його користь із ОСОБА_1
Рішенням Борзнянського районного суду від 6 травня 2008
року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Чернігівської області від 8 липня 2008 року, позов
задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ВВД ФССНВ у Бахмацькому
районі Чернігівської області 14 797 гривень 65 копійок, які були виплачені
останнім ОСОБА_2, постраждалому внаслідок злочинних дій ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення,
посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне
застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого
погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що кошти, які виплатив Фонд
потерпілому від злочину ОСОБА_2 унаслідок винних дій ОСОБА_1, є шкодою для
Фонду в розумінні ст. 1166 ЦК України, а тому на підставі ст. 1191 ЦК України
підлягають відшкодуванню за рахунок винної особи.
Проте з таким висновком судів у частині стягнення
одноразової допомоги й пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва
погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та
процесуального права.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення
повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце
обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони
підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи,
та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із
встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих
правовідносин.
Так, згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має
право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма, яка знаходиться в главі 82 ЦК України й
регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо
вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних
правовідносин між нею та потерпілим.
Разом із тим
відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала
шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана
відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи
зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати
додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування,
санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього
догляду тощо.
Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у
зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також
інших доходів (ч. 3 ст. 1195 ЦК України).
Таким чином, у деліктних правовідносинах при вирішенні
питання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я, розмір та види відповідного відшкодування на користь потерпілого
визначається з урахуванням положень ст. 1195 ЦК України.
Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215
ЦПК України на зазначені положення закону належної уваги не звернув; пояснень
відповідача в достатньому обсязі не перевірив; не визначився з характером
спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не
встановив і не зазначив у рішенні, які види виплат та в якому розмірі
підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку регресу при
тому, що в деліктних правовідносинах ст. 1195 ЦК України не передбачена
можливість стягнення одноразової допомоги і пенсії по інвалідності внаслідок
трудового каліцтва на користь потерпілого безпосередньо з винної особи.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у
порушення вимог ст. ст. 303,
315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в
ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і
залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки у справі встановлено всі обставини, однак суди
не застосували закон, який підлягав застосуванню, то постановлені ними рішення
в частині стягнення з ОСОБА_1 одноразової допомоги та пенсії по інвалідності
внаслідок трудового каліцтва підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення
про відмову ВВД ФССНВ у Бахмацькому районі Чернігівської області в
задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
частково.
Рішення Борзнянського районного суду від 6 травня 2008
року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Чернігівської області від 8 липня 2008 року в частині стягнення з ОСОБА_1
на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Бахмацькому районі Чернігівської області 12 495 гривень 50 копійок
одноразової допомоги та 879 гривень 50 копійок пенсії по інвалідності внаслідок
трудового каліцтва скасувати, у задоволенні цих вимог відмовити.
У решті - судові рішення залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий
|
А.В. Гнатенко
|
Судді:
|
В.М. Барсукова
|
|
Л.І. Григор'єва
|
|
В.Г. Данчук
|
|
Д.Д. Луспеник
|