Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № К/9991/3380/12-С : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.03.2014. Оприлюднено: 20.03.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"25" лютого 2014 р.                               м. Київ                                        К/9991/3380/12 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		 Калашнікової О.В. Васильченко Н.В.   Чумаченко Т.А.  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення,-
		в с т а н о в и л а:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось в суд з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги №256/42/5/4/3-ФК від 15 квітня 2011 року в частині усунення порушень частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_45/ed_2014_02_09/pravo1/T012664.html?pravo=1#45" title="Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; нормативно-правовий акт № 2664-III від 12.07.2001" target="_blank">статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"</a> в частині недотримання обмеження щодо укладення договорів факторингу з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, в частині набуття відступлення права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників-фізичних осіб за період з 01 січня 2009 року по 21 березня 2011 року.    
		Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване розпорядження в частині неправомірності укладення договорів факторингу щодо набуття права грошової вимоги до боржників-фізичних осіб та необхідності усунення позивачем вказаного порушення не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак підлягає скасуванню.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року  у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження відповідача про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги №256/42/5/4/3-ФК від 15 квітня 2011 року в частині усунення позивачем порушень частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_45/ed_2014_02_09/pravo1/T012664.html?pravo=1#45" title="Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; нормативно-правовий акт № 2664-III від 12.07.2001" target="_blank">статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"</a> щодо недотримання обмеження про укладення договорів факторингу з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, в частині набуття відступлення права грошової вимоги за договорами факторингу, укладеними позивачем з боржниками-фізичними особами за період з 01 січня 2009 року по 21 березня 2011 року.       
		Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05 квітня 2011 року інспекційною групою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України проведено планову виїзну інспекцію позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері фінансових послуг за період з 22 березня 2011 року по 05 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт № 265/42/5.
		У вказаному акті зазначено, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем законодавства, зокрема: приписів частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_45/ed_2014_02_09/pravo1/T012664.html?pravo=1#45" title="Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; нормативно-правовий акт № 2664-III від 12.07.2001" target="_blank">статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"</a> в частині недотримання позивачем обмеження щодо укладення договорів факторингу з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, в частині набуття фактором відступленого права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників-фізичних осіб. 
		На підставі виявлених в ході перевірки порушень відповідачем винесено розпорядження № 256/42/5/4/3-ФК від 15 квітня 2011 року про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладені позивачем договори факторингу не відповідають приписам чинного законодавства, оскільки боржниками за вказаними угодами про відступлення права грошової вимоги є фізичні особи, що є порушенням чинного законодавства. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_02_11/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільний кодекс України</a>, який має вищу юридичну силу ніж Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, не містить обмеження щодо особи, право вимоги грошових коштів до якої відступлене за договором факторингу, на відміну від вказаного положення, відтак підлягають застосуванню приписи <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_02_11/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">Цивільного кодексу України</a>. 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_45/ed_2014_02_09/pravo1/T012664.html?pravo=1#45" title="Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; нормативно-правовий акт № 2664-III від 12.07.2001" target="_blank">статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"</a> визначено право на здійснення операцій з надання фінансових послуг. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825464/ed_2014_02_09/pravo1/T012664.html?pravo=1#825464" title="Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг; нормативно-правовий акт № 2664-III від 12.07.2001" target="_blank">Статтею 23 цього Закону</a> передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
		Відповідно до п. 1 Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2012_03_28/pravo1/KP100157.html?pravo=1" title="Про затвердження Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України; нормативно-правовий акт № 157 від 03.02.2010" target="_blank">постановою КМУ від 03.02.2010 року № 157</a>, Держфінпослуг є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах , визначених законодавством.
		Таким чином, зазначеним законом визначено, що виключне право та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюється законами та нормативно-правовими актами державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг. 
		Пунктом 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, визначено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
		Відповідно до підпункту «а» пункту 2  статті 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною ( позичальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями ( боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.
		Частиною другою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843041/ed_2014_02_11/pravo1/T030435.html?pravo=1#843041" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 10 Цивільного кодексу України</a> визначено, що якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, міститься інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		Зазначене свідчить, що висновки суду апеляційної інстанції зроблено без урахування наведених вимог закону.
		Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених по справі  обставинах та  правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1677/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#1677" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">ст. 226 КАС України</a> суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону або змінено помилково.
		 
		Керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1607/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#1607" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">160</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2169/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#2169" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">167</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1671/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#1671" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">220</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1673/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#1673" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">222</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1677/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#1677" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">226</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1681/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#1681" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">230</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1682/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1#1682" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank">231 Кодексу адміністративного судочинства України</a>, колегія суддів,-
		УХВАЛИЛА:
		Касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України  задовольнити.
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року скасувати.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року залишити в силі.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_02_23/pravo1/T052747.html?pravo=1" title="Кодекс адміністративного судочинства України; нормативно-правовий акт № 2747-IV від 06.07.2005" target="_blank"> Кодексу адміністративного судочинства України</a>. 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...