Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/12227/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 26.03.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                Справа № 308/12227/13-ц
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 березня 2014 року                                                                               м. Ужгород
		 
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі: 
		головуючого судді  - Микуляк П.П.
		при секретарі - Матіко Я.Ю.
		за участю представників позивача ТОВ «Магазин «Взуття» - Маркусь М.І., Бірнштейн М.А., Куртанич М.І.
		представника відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5
		представника третьої особи - ПАТ «Укрсоцбанк» - Баранова Ю.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття», в особі директора Бірнштейн М.А.,  до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи,  які не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_10,  приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ТОВ «Магазин Взуття», в особі директора Бірнштейн М.А.,  звернулось до Ужгородського міськрайонного суду з зазначеною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.07.2011 року.  
		В процесі розгляду справи позивачем в порядку ст.31 ЦПК України до суду подано заяви про збільшення та уточнення позовних вимог, в яких  просить: визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 07.07.2011 року,  укладений між   ТОВ «Магазин «Взуття» та ОСОБА_7, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського МНО ОСОБА_11 за реєстраційним №1332; витребувати на користь товариства з володіння ОСОБА_4 вбудовані приміщення част. літ.А 1-го поверху (позиція 1, 2), площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер - 3921708,  а також з володіння ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 вбудовані приміщення, част. літ.А 1-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер - 36233656, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 53,9 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:06:001:0029, шляхом передачі в натурі. 
		Позовні вимоги ТОВ «Магазин Взуття» обґрунтовує тим, що 07.07.2011р. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу,  керівником товариства ОСОБА_12 було відчужено ОСОБА_7 нерухоме майно - вбудовані приміщень магазину по АДРЕСА_1, яке належало товариству. Позивач вважає, що такий договір  не відповідає волі сторони цього правочину та суперечить ст.203 ЦК України, оскільки ОСОБА_12 не мала повноважень на укладення такого договору та діяла від імені товариства без необхідного обсягу дієздатності, з порушенням п.п.8.10.2, 8.10.5 Статуту товариства, ст.98 ЦК України. Продаж нерухомого майна товариства міг здійснюватись тільки за рішенням загальних зборів учасників даного товариства. Рішення зборів учасників товариства, оформленого протоколом №7 від 06.07.2011р., на підставі якого був укладений договір від 07.07.2011 р., визнано недійсним в судовому порядку. ОСОБА_12, а в подальшому і ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_10, укладаючи спірний та наступні правочини щодо нерухомого майна діяли за зловмисною домовленістю. 
		Позивач вважає, що спірний правочин не відповідає волі товариства та має бути визнаний недійним. Оскільки ОСОБА_13 надалі відчужив спірне майно третім особам, таке майно має бути витребуваним на користь товариства від набувачів ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно до ст.330 та ч.1 ст.388 ЦК України, як таке, що вибуло з володіння власника поза його волею. 
		В судовому засіданні представники позивача ТОВ «Магазин «Взуття» - Маркусь М.І., Бірнштейн М.А., Куртанич М.І. уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав наведених в позовній заяві, заявах про збільшення та уточнення позовних вимог.
		Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечив проти заявлених позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, вказуючи на те, що таке майно його довірителька набула у встановленому порядку, вона є добросовісним набувачем, а майно набуте нею не може бути витребуване, оскільки придбане за відплатним договором.
		Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся неодноразово. В письмових запереченнях вказує на безпідставність позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.
		Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Ужгородського МНО ОСОБА_14, ОСОБА_10 в судове засідання не з'явились повторно, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не подавали.
		Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Укрсоцбанк» - Баранов Ю.А. в судовому засіданні заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, вказуючи на те, що визнання недійним рішення зборів учасників товариства  не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» було зареєстроване як юридична особа 11.12.1995 р., що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 194363 від 08.07.2013р.
		31.01.2001 р. за договором купівлі-продажу №357,  укладеним між Фондом приватизації та управління майном міста Ужгородської міської ради та ТОВ «Магазин «Взуття», посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за     №36, товариство придбало у власність шляхом викупу     об'єкт приватизації     - вбудовані приміщення площею 269 кв.м. по АДРЕСА_1. 05.04.2001 р.  товариству було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 253.
		На підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради     №257 від 15.10.2003 р.      виконкомом було     видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - магазин «Взуття» загальною площею 269,3 кв.м     по АДРЕСА_1. Право власності ТОВ «Магазин «Взуття» на приміщення магазину було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №3921708, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно виданий КП «Ужгородське МБТІ» 15.12.2003р. №2296381, запис в книзі №7, запис №1272.
		Відповідно до ч.1  ст.92 ЦК України юридична  особа  набуває  цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Частиною 1  статті 145 ЦК України визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Згідно ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Відповідно до п.8.10.2 Статуту ТОВ «Магазин «Взуття», зареєстрованого  05.05.2005 р.,   загальні збори учасників  товариства уповноважені приймати рішення з будь-яких питань діяльності цього товариства.
		Згідно ч.3  ст.62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує  виконання  їх  рішень. 
		Пунктами 8.1, 8.8 та 8.9 Статуту ТОВ «Магазин «Взуття» передбачено, що виконавчим органом цього товариства є Дирекція на чолі з Директором, який підзвітний зборам учасників і  організовує виконання рішень зборів.
		Відповідно до п.8.10.2 Статуту ТОВ «Магазин «Взуття» директор, як виконавчий орган товариства, розпоряджається майном товариства за погодженням з загальними зборами товариства. Згідно п.8.10.5 того ж Статуту директор може укладати різного роду угоди на суму, що не перевищує 10% від розміру статутного фонду товариства, а на більшу суму - на підставі рішення загальних зборів учасників товариства. Статутний капітал ТОВ «Магазин Взуття» згідно п.5.1 Статуту становить 133677,50 грн.
		Учасниками товариства є     10 фізичних осіб, частки яких     у статутному фонді товариства рівні - по 10% кожного (п.5.3 Статуту). 
		Згідно з     протоколом  зборів учасників ТОВ «Магазин «Взуття» №7 від 06.07.2011р. зборами учасників товариства було розглянуто пропозицію ОСОБА_16 щодо     продажу вбудованого приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 134,65 кв.м. та прийнято рішення     про погодження     такої пропозиції. В протоколі     вказано, що на зборах учасників     присутні фізичні особи в кількості 10 чол., а саме: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_10 Голова зборів ОСОБА_16, секретар ОСОБА_10 Протокол підписаний всіма учасниками, підпис секретаря зборів ОСОБА_10 на протоколі скріплений печаткою товариства.
		07.07.2011 р.     директор Запорожець Н.П., діючи від імені ТОВ «Магазин «Взуття», на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11, та зареєстрованого в реєстрі за №1332,  продала ОСОБА_7 нерухоме майно - будівлю магазину «Взуття» площею 134,8 кв.м.     по АДРЕСА_1. 
		Як вбачається з матеріалів справи, за заявами учасників ТОВ «Магазин «Взуття» СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області 04.07.2013р. розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженні     №12013070030002437 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1  ст. 358 КК України; 18.07.2013р. розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженні №12013070030002567 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України  (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні) та по кримінальному провадженні №12013070030002569 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1  ст. 172 КК України  (незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю),     які 01.08.2013 р.     об'єднані в одне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12013070030002437.
		Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області  №15/633 від 02.10.2013р., виконано в рамках    кримінального провадження №12013070030002437, на підставі постанови слідчого, встановлено, що «Зображення підписів праворуч від прізвищ «ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19. ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_25» на другому аркуші в Протоколі зборів учасників ТОВ Магазин Взуття №7 від 06.07.2011р. відтворено струминним способом за допомогою знакодрукуючого пристрою, в якому застосовується струминний спосіб отримання зображення. Підпис в графі «Секретар зборів: ОСОБА_10» в даному документі нанесений за допомогою письмового приладдя барвною речовиною для кулькових ручок». 
		За позовом учасників ТОВ «Магазин Взуття» ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_16 рішенням господарського суду Закарпатської області у справі №907/907/13 від 23.10.2013 р., яке було залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р., рішення загальних зборів учасників ТОВ «Магазин Взуття», оформлене протоколом №7 від 06.07.2011 р., визнане недійсним. В ході судового розгляду справи встановлено, що  зазначені учасники товариства  не були повідомленні про проведення зборів 06.07.2011 р., участі у зборах не приймали, збори були неповноважними, а рішення прийнято за відсутності кворуму, оскільки частка присутнього на зборах учасника ОСОБА_10 складає 10% статутного капіталу. Оспорюване рішення не відображає волевиявлення ТОВ «Магазин Взуття» як юридичної особи, а договір купівлі-продажу від 07.07.2011 р. суперечить волі юридичної особи. 
		Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		З змісту оспорюваного договору від 07.07.2011р.  слідує, що    продаж було майна вчинено за ціною 142 тис. грн., які продавець одержав шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.2.1). На момент нотаріального посвідчення договору сторони зазначили, що своїм підписом під договором продавець підтвердив проведення повного розрахунку покупцем за придбане ним майно.
		ОСОБА_7 в своїх письмових запереченнях зазначає, що майно відповідно до умов договору купівлі-продажу ним оплачено, однак доказів в підтвердження таких обставин суду надані не були. Натомість судом встановлено, що на поточний рахунок №26005000010791, що відкритий на ТОВ «Магазин Взуття» в ПАТ «Укрсоцбанк» кошти від ОСОБА_7 відповідно до умов договору-купівлі продажу від 07.07.2011р., ні в день його укладення, ні в інший день з січня 2011 рік по вересень 2011 рік не надходили, що підтверджується банківськими виписками по рахунку. Належних доказів готівкових розрахунків ОСОБА_7 за придбане майно відсутні, на підставі чого судом встановлено невиконання покупцем своїх зобов'язань щодо оплати нерухомого майна, що було предметом договору.  
		Слід зазначити, що рішенням зборів учасників товариства від 06.07.2011р. про погодження продажу нерухомого майна не було визначено ціни продажу такого майна та не уповноважено виконавчий орган визначити її на власний розсуд. Ціна, як істотна умова договору купівлі-продажу могла визначатись зборами учасників товариства. Рішення  загальних зборів ТОВ «Магазин «Взуття» від 06.07.2011р. не могло бути підставою для продажу нерухомого майна товариства, зокрема на умовах, які були визначені в договорі купівлі-продажу, а ОСОБА_12, яка на той момент обіймала посаду директора товариства, не мала належним чином оформлених повноважень на укладення такого правочину.
		Відсутність в директора належним чином оформлених повноважень на укладення такого договору є підставою для визнання його недійсним, з огляду на те, що укладення такого договору відповідно до п. «і» ст.41, ст.ст.59, 62 Закону України «Про господарські товариства», п.8.10.5 Статуту ТОВ «Магазин Взуття» належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Рішення зборів учасників 06.07.2011р. не могло бути підставою для його укладення через невідповідність вимогам законодавства та статуту товариства, в тому числі на момент укладення такого договору. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2цс11 від 28.02.2011р. на яку вказує Вищий спеціалізований суду України з цивільних та кримінальних справ в листі від 06.06.2011р.
		В судовому засіданні належними доказами встановлено, що покупець ОСОБА_7 не оплатив 142 тис. грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Магазин Взуття» в день укладення договору, хоча про це і було зазначено в п.2.1 договору купівлі-продажу. Подальші дії ТОВ «Магазин «Взуття» також не свідчать про схвалення оспорюваного правочину. Доказів схвалення позивачем в особі найвищого органу управління товариства, до повноважень якого належить вирішення таких питань, суду не надано. Тому норма ч.2 ст.241 ЦК України не підлягає застуванню до спірних правовідносин.
		Суд відхиляє доводи представника ПАТ «Укрсоцбанк», що обмеження повноважень Запорожець Н.П., як керівника ТОВ «Магазин «Взуття», на момент укладення договору, у відносинах із третіми особами щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України враховуючи наступне. В договорі купівлі-продажу від 07.07.2011р. було зазначено, що Запорожець Н.П. діє від імені ТОВ «Магазин «Взуття» на підставі статуту зареєстрованого 05.05.2005р. за №1  324 1050001000713 та на підставі протоколу зборів №9 від 12.07.1999р. В договорі не зазначено, що директор ТОВ «Магазин «Взуття» діяла на підставі рішення від 06.07.2011р. Обмеження повноважень директора товариства визначені в п.8.10.2 та п.8.10.5 Статуту товариства від 05.05.2005р. Вартість вбудованих приміщень, які відчужувались перевищували 10% статутного фонду товариства та 50% майна товариства. Таким чином, суд виходить з того, що ОСОБА_7 знав або повинен був знати про обмеження повноважень керівника Запорожець Н.П. при укладені спірного правочину, як такі, що передбачені законом (абз.2 ч.2 ст. 98 ЦК України ). Оскільки спірний договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту ТОВ «Магазин «Взуття» від 05.05.2005р., що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Також в рішенні від 06.07.2011р. не було визначено повноважним органом товариства ціну, як істотну умову продажу.  Тому на момент вчинення правочину ОСОБА_7, як покупець знав і повинен був знати про наявні обмеження повноважень керівника на укладення такого правочину, що виключає застування абз.2 ч.3 ст.92 ЦК України.
		Згідно ч.3  ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Волевиявлення  ТОВ «Магазин «Взуття», як юридичної особи, не було зроблено в порядку та спосіб визначений законом та статутом товариства. Дослідивши зміст договору купівлі-продажу, укладеного від імені  ТОВ «Магазин «Взуття» 07.07.2011р., суд приходить до висновку, що цей правочин суперечить волі  даної юридичної особи, яка реалізується через рішення найвищого органу товариства. Нерухоме майно є єдиним активом товариства, яке використовувалось в його господарській діяльності,  зокрема шляхом передачі в оренду третім особам. Товариство не здійснює інших видів діяльності. 
		Таким чином,  істотні  умови  щодо предмету, ціни договору купівлі-продажу від 07.07.2011р. в момент вчинення  правочину не відповідали та суперечили волі ТОВ «Магазин «Взуття» в особі його вищого органу управління.
		Недодержання в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та шостою  статті  203 ЦК України є  підставою недійсності правочину (ч.3  ст.215 ЦК України).  Через недодержання в момент вчинення договору купівлі-продажу від 07.07.2011р. між ТОВ «Магазин Взуття» та  ОСОБА_7 вимог, встановлених ч.3  ст.203 ЦК України, суд  визнає  такий правочин недійсним. Згідно  ч.1  ст. 216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		З огляду на це,  в набувача майна за договором  ОСОБА_7 не виникло право власності на  майно - нежитлові приміщення площею 134,8 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно  права  володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном. 
		Відповідно до  ч.1  ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку,  якщо власник не має права вимагати його повернення.
		Згідно  п.3 ч.1  ст.388 ЦК України якщо  майно за відплатним договором придбане в особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і не  міг знати  (добросовісний  набувач),  власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно  вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Відповідно до ч.1  ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються і до вимог про  повернення виконаного за недійсним правочином, витребування  майна  власником  із  чужого  незаконного володіння. За приписами ч.1  ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
		Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2012 р. на підставі договору дарування,  посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №392,       ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4 1/2 частину приміщень магазину «Взуття»  по АДРЕСА_1 площею 67,4 кв.м.      
		16 березня 2012 року ОСОБА_12, яка діяла від імені ОСОБА_4, на підставі довіреності посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 від 17.11.2011р. за реєстровим № 3776, уклала з ОСОБА_13 Договір про поділ нежилих приміщень в натурі, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського районного нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєтсрований в реємтрі  за №424, за яким  магазин «Взуття», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 3921708, розташований  на земельній ділянці площею 53,9 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:06:001:0029, було поділено, а саме:  ОСОБА_4 набувала право власності на вбудовані приміщення част. А 1-поверху (поз. 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7)площею 67,4 кв.м., що складає ?  від площі 134,8 кв.м. (п.3.1 договору); ОСОБА_7 набував право власності на вбудовані приміщення част. А 1-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м., що складає ? від площі 134,8 кв.м.
		На підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2012 р.,       посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_23 та зареєстрованого в реєстрі за №763,  ОСОБА_7 продав ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме вбудовані приміщення част. А 1-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м., по АДРЕСА_1, за ціною 289190 грн., з яких згідно п.2.1. договору покупець сплатив продавцю 147500 грн., а решта коштів відстрочується і сплачується згідно умов договору впродовж одного банківського дня. 
		Того ж дня, ОСОБА_4, як Іпотекодавець згідно іпотечного договору №290TS10120323001 від 23.03.2012 p., у якості забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за Договором кредиту №№290TS10120323001, передала Іпотекодержавтелю  ПАТ «Укрсоцбанк» в іпотеку вбудовані приміщення част. А 1-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м.  Вартість предмету іпотеки сторони оцінили в 1833347 грн. Розмір забезпеченого зобов'язання іпотекодавця за кредитним договором складав 900000 грн. та всі інші нарахування згідно умов договору.
		5 квітня 2012 року ОСОБА_12, яка діяла від імені ОСОБА_4, на підставі нотаріально посвідченої від 23.03.2012р. за реєстровим №491, уклала з ОСОБА_10 договір дарування, який посвідчила приватний нотаріус Ужгородського міського районного нотаріального округу ОСОБА_11, за реєстровим №655, за умовами якого вбудовані приміщення част. А 1-поверху (поз. 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці площею 53,9 кв.м., були подаровані ОСОБА_10 Дар сторони оцінили у розмірі 54209 грн.
		В свою чергу, 08.07.2013 року ОСОБА_10 на підставі  договору купівлі-продажу,  посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрованого в реєстрі за №1114, продала вбудовані приміщення част. А 1-поверху (поз. 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) площею 67.4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1,  ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частках,  ? частці кожному, за ціною 645  550 грн., які продавець згідно п.2 договору одержав до підписання договору. 
		Оскільки в силу  ст.216 ЦК України  з недійсного договору купівлі-продажу від  07.07.2011 р. в ОСОБА_7 право власності  та право  продажу майна не виникло,  та  таке майно  вибуло в володіння  ТОВ «Магазин «Взуття» поза його волею, що підтверджено матеріалами справи, відповідно до ст.ст.  388,  658,  1212,  1213 ЦК України наступні набувачі майна -  ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не  набули права власності на спірне нерухоме майно,  і таке майно  підлягає витребуванню в них на користь власника ТОВ «Магазин «Взуття» в натурі.
		Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-136цс12 від 21.11.2012 р. та постанові Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ від 06.02.2013р. у тій же справі.
		Суд критично оцінює доводи відповідача ОСОБА_4 про те, що вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки ОСОБА_4 05.05.2006р. придбала в ОСОБА_12, як фізичної особи, ? частину приміщення по АДРЕСА_1, яке є приміщенням аналогічним та суміжним до спірних приміщень за ціною 30395 грн., яке нею згодом було продано третій особі за ціною 1100000 грн. 03.06.2010 р. ОСОБА_12, як фізична особа, продала третій особі інше суміжне до спірного нерухоме майно (вбудовані приміщення) за ціною  2122000 грн. Також ОСОБА_4 неодноразово уповноважувала ОСОБА_12, шляхом видачі нотаріальних довіреностей на вчинення юридично значимі дій по розпорядженню спірним нерухомим майном. На підставі такої довіреності ОСОБА_12 діючи від імені ОСОБА_4 23.03.2012 р. подарувала вбудовані приміщення част. А 1-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7)  площею 67,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_10, яка за твердженням позивача є дочкою ОСОБА_12, що не спростовано належними та допустимими доказами у справі. 16.03.2012 р. ОСОБА_12 від імені ОСОБА_4 укладала з ОСОБА_7 договір розподілу спірних приміщень. 
		Всі ці обставини в сукупності вказують на обізнаність ОСОБА_4 щодо стану майна, інших обставин його відчуження, дійсної ринкової вартості майна, аналогічно до спірного, що дає підстави для висновок, що під час вчинення між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 договору дарування ? частини спірного майна  07.03.2012 р., та купівлі-продажу ? частини спірного майна 23.03.2012 р. ОСОБА_4 повинна була засумніватися у праві відчужувача на відчуження спірного майна. Крім того, частина спірного майна, яке ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4, було нею подаровано дочці ОСОБА_12 - ОСОБА_10 Від імені ОСОБА_4 при укладенні такого договору,  як представник, діяла ОСОБА_12
		В матеріалах справи відсутні достатні дані, які б вказували на недобросовісність набувачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Поряд з тим, дані обставини не впливають на вирішення даної справи відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України в зв'язку з вибуттям майна з володіння позивача поза його волею.
		Передача ОСОБА_4 вбудованих приміщень част. А 1-поверху (поз. 1, 2) площею 67,4 кв.м. в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» згідно іпотечного договору №290TS10120323001 від 23.03.2012 p. не є підставою для відмови в захисті прав власника нерухомого майна. Відносини, які виникли з договору іпотеки не охоплюються предметом даного спору. Позивачем вірно обрано спосіб захисту порушених прав (віндикаційні вимоги) згідно положень ст.16, 330, 387, 388 ЦК України.
		Витребування на користь ТОВ «Магазин «Взуття» зазначеного нерухомого майна, яке передане в іпотеку, не порушує права ПАТ «Укрсоцбанк»,  оскільки у відповідності до умов Договором кредиту №№290TS10120323001 від 23.03.2012 року, Закону України «Про банк та банківську діяльність», Закону України «Про іпотеку» Банк не позбавлений права вимоги на стягнення боргу за кредитними зобов'язаннями, забезпечення зобов'язань іншим предметом іпотеки  та вчинення інших дій визначених чинним законодавством.
		Згідно ст.ст.19,  27  Закону  України  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» рішення суду про задоволення позову про витребування  майна  із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником  ТОВ «Магазин «Взуття»,  про що зазначено в п.10 постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 за №9.
		Аналізуючи в сукупності  зібрані докази,  виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що вимоги ТОВ «Магазин «Взуття» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.07.2011 року  та витребування майна з чужого володіння є обґрунтованими та підлягають до задоволення. 
		У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, солідарно,  на користь позивача ТОВ «Магазин «Взуття» сплачений судовий збір у розмірі 1420,0 грн. та 114,70 грн.
		Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 60, 212,-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -    
		Р І Ш И В :
		Уточнену позовну заяву ТОВ «Магазин «Взуття» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого володіння -  задовольнити.
		Визнати договір купівлі-продажу від 07.07.2011 року,  укладений між   товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та реєстраційний в реєстрі за №1332, недійсним з моменту його укладення.
		Витребувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття»  з володіння ОСОБА_4 нерухоме майно - вбудовані приміщення част. літ.А 1-го поверху (позиція 1, 2), площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер - 3921708,  за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 53,9 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:06:001:0029, шляхом його передачі в натурі. 
		Витребувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» з володіння ОСОБА_8 та  ОСОБА_9 нерухоме майно - вбудовані приміщення, част. літ.А 1-поверху (позиція 1''', 2''', 3, 4, 5, 6, 7) загальною площею 67,4 кв.м., реєстраційний номер - 36233656, за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 53,9 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:06:001:0029, шляхом його передачі в натурі. 
		Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, солідарно,  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» сплачений судовий збір у розмірі 1420,0 грн. та 114,70 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		Суддя:                                                                                                            Микуляк П.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...