Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/8088/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2014.
Дата набрання законної сили: 27.01.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Дата документу 15.01.2014 
		                                                                  
		                                                                                      Справа №  334/8088/13-ц 
		                                                                                    Провадження №  2/334/204/2014
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2014 року Ленінський  районний  суд м.Запоріжжя  у  складі:   головуючого        судді  Дубини Л.А.,     при секретарі Філіпповій О.В., за  участю адвоката ОСОБА_1   розглянув у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за  позовом  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, 3-тя особа   2-га Запорізька  держнотконтора  про визнання права  власності  у порядку   спадкування ,
		 
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		Позивачі звернулися  до суду  з  позовом, у якому  вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1  помер їх батько  -  ОСОБА_4,  після  смерті  якого  відкрилася  спадщина  на  жилий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є позивачі, які у встановлений законом строк   звернулися до нотаріальної контори з заявою про прйиняття спадщини, але  через  відсутність правовстановлюючого документу  на  спадкове  майно не можуть оформти  свої  спадкові  права, т.я. за житя їх  батько  збудував вказаний  будинок  і  не   зареєстрував його  у  відповідних органах.  
		Факт належності  спадкодавцю вказаного будинку  підтверджується   випискою  з рішення  виконавчого комітету Верхньохортицької селищної Ради   депутатів трудящих В. Хортицького  району  Запорізької області  від 19.11.1960  року №85. Згідно якого  ОСОБА_4  була виділена  земельна  ділянка  площею 700 кв.м. для будівництва  власного житлового будинку. 
		На підставі   вказаного рішення   з ОСОБА_4  29.03.1961 року було укладено Договір  про надання  у  безстрокове  користування  земельної ділянки для будівництва  індивідуального житлового будинку  на праві  особистої власності.
		На підставі  Договору  від 29.03.1961  року  було розроблено проект будівництва  та видано дозвіл на проведення  робіт.  
		Відповідно  до Акту прийому  індивідуального домоволодіння в АДРЕСА_1 житловий будинок  03.09.1965 року   прийнятий  до експлуатації. 
		Після  проведення  інвентаризації даного житлового будинку  17.09.1965 року  в акті  по домоволодінню власником  будинку  зазначено ОСОБА_4
		Діюче  на  той  час  законодавство, зокрема, п. 32 Постанови Ради Міністрів УРСР №514 від 30.04.1958 року «Про затвердження  Положення про житлово-будівельні колективи та  індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР» передбачало, що документом, що підтверджує право особистої власності   на одноквартирний  будинок є  нотаріально  посвідчений договір, укладений  між виконкомом міської ( районної) Радим депутатів  трудящих  з індивідуальним забудовником, зареєстрований в органі  технічної інвентаризації.
		Саме  нотаріально  посвідчений Договір про надання  у  безстрокове  користування  земельної ділянки для будівництва  індивідуального житлового будинку  на праві  особистої власності та затверджений акт про прийняття  житлового будинку до експлуатації  і  являлися  правовстановлюючими документами на спірний житловий будинок. 
		Позивачі  просять суд  визнати за ними право   власності  на  житловий  будинок АДРЕСА_1, по ?  частині  кожній,  у порядку спадкування за законом  після смерті  ОСОБА_4, який  помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.  
		Представник позивачів    у судовому засіданні  заявлені  позовні вимоги підтримала у повному обсязі  і просила  їх задовольнити. 
		Представник відповідача у судове  засідання не з"явився, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд  справи у  його відсутність до суду не  звертався .
		Представники 3-ї осіб заперечень на позов  не надали,  просять розглядати справу  без їх участі.
		Вислухавши пояснення представника  позивача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені  вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно ст.. 1217 ЦК України спадкування здійснюється  за законом або за заповітом.
		Згідно ст.. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його  пережив та батьки. 
		Відповідно до ст.1268 ЦК  України  спадкоємець за заповітом  чи за законом має прийняти спадщину або не  прийти  її. Спадкоємець, який  постійно проживав разом  зі спадкодавцем на час  відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо  протягом строку, встановленого ст.. 1270  ЦК України  він не  заявив про відмову від неї. 
		Ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у  шість  місяців, який  починається з часу  відкриття спадщини.  
		Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1  помер ОСОБА_4,  після  смерті  якого  відкрилася  спадщина  на  жилий будинок АДРЕСА_1. 
		Спадкоємцями першої черги за законом є  позивачі -  ОСОБА_2 і ОСОБА_3,  які у встановлений законом строк   звернулися до нотаріальної контори з заявою про прйиняття спадщини, але  через  відсутність правовстановлюючого документу  на  спадкове  майно не можуть оформити  свої  спадкові  права, т.я. за життя їх  батько  збудував вказаний  будинок  і  не   зареєстрував його  у  відповідних органах.  
		Так, судом  установлено, що згідно виписки з рішення виконавчого комітету Верхньохортицької селищної Ради депутатів трудящих В.Хортицького району Запорізької області від 19.11.1960р. № 85 ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка, що знаходиться по АДРЕСА_1 площею 700 кв.м для будівництва власного житлового будинку.
		Згідно Договору від 29.03.1961р. про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, який нотаріально посвідчено, укладеного  між виконавчим комітетом трудящих Верхньо-Хортицького селищної ради в особі голови селищної ради  з одного боку, та ОСОБА_4, що іменувався під час будівництва «Забудовник».
		Вказаний Договір зареєстрований в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 04.04.1961р., про що свідчить реєстраційний  запис на ньому.
		На підставі цього був розроблений проект будівництва та видано дозвіл на проведення робіт.                 
		Відповідно до Акту прийому індивідуального домоволодіння в АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі встановлено, що житловий будинок ОСОБА_4 прийнятий без зауважень. Вказаний Акт затверджений рішенням виконавчого комітету Ради депутатів 03.09.1965р.
		17 вересня 1965 року була проведена інвентаризація даного житлового будинку, в Акті по домоволодінню АДРЕСА_1  вказано, що будинок належить ОСОБА_4.
		Відповідно до розділу ІІІ «Будівництво жилих будинків індивідуальними забудовниками» Постанови Ради Міністрів УРСР N 514 від 30.04.1958р. «Про затвердження Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР» громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків.
		Відповідно до п.32 вказаної Постанови документом, що підтверджує право особистої власності на одноквартирний будинок, є нотаріально посвідчений договір, укладений між виконкомом міської (районної) Ради депутатів трудящих з індивідуальним забудовником (п. 30), зареєстрований в органі технічної інвентаризації, а там де такого органу немає, - у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих.
		Відповідно до п. 14 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966р. - нотаріально посвідчені договори про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку та затверджений виконкомом місцевої Ради акт про прийняття будинку в експлуатацію являються право встановлювальними документами.
		Відповідно до положень ст. 100 та ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР  1963 року, який діяв на час володіння спадкодавцем домоволодінням та земельною ділянкою,  громадяни могли мати у власності житловий будинок,  а саме  ст. 100 ЦК Української РСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути  зокрема і жилий будинок.  При цьому глава десята цього кодексу не пов'язувала наявність  такого права з його обов'язковою державною реєстрацією. Навпаки,  ст. 128  ЦК Української РСР визначався момент виникнення права власності у набувача майна за договором з моменту передачі речі. 
		За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Відповідно до листа N 10-1387/0/4-12 від 27.09.2012р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» встановлено, що згідно зі статтею 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
		Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (постанова від 13 червня 2012 р. № 6-54цс12).
		Право спадкування тісно пов'язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		З огляду  на наведене  суд   приходить до висновку, що саме  нотаріально  посвідчений Договір про надання  у  безстрокове  користування  земельної ділянки для будівництва  індивідуального житлового будинку  на праві  особистої власності та затверджений акт про прийняття  житлового будинку до експлуатації  і  являлися  правовстановлюючими документами на житловий будинок  АДРЕСА_1,  який  за життя належав  на праві  власності  ОСОБА_4   і  підлягає  спадкуванню ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у рівних частках - по ? частині,  кожній. 
		Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,  ст. ст. 1217, 1261,1268, 1270  ЦК  України, суд, -  
		                                                              В и р і ш и в :
		Позов  задовольнити.
		Визнати за  ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.
		Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину  житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. 
		Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення  суду набирає законної сили після закінчення  строку   для  подання апеляційної скарги, якщо  апеляційну  скаргу не  було  подано.
		 
		          Суддя:                                                                                Дубина Л.  А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...