Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 323/1659/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2014.
Дата набрання законної сили: 02.04.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу       Справа № 
		 
		                                          Апеляційний суд Запорізької області
		 
		 
		Провадження №22-ц/778/1015/14                                       Головуючий у 1 інстанції: Щербань Л.С.
		     Суддя-доповідач: Коваленко А.І.
		 
		                                                                Р І Ш Е Н Н Я
		                                                            ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		           02 квітня 2014 року                                                            м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
		Головуючого:     Боєвої В.В.,
		Суддів:                Коваленко А.І.,
		                            Денисенко Т.С.,
		При секретарі:    Хомяк К.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, ВАТ НАСК «Оранта» в особі представника Цимбаленко Катерини Андріївни на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
		 
		                                                                      В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У квітні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який в ході судового розгляду неодноразово уточнювали. 
		У позові зазначалось, що 02 січня 2013 року водій автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, рухаючись по вул. Гагаріна в с. Преображенка Оріхівського району Запорізької області поблизу ЛЕП № 4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, в результаті чого останній був смертельно травмований. 
		За даним фактом СВ Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення.
		Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/ 7588554 від 22 травня 2012 року, власник автомобілю ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ВАТ НАСК «Оранта». Строк дії договору з 27.05.2012 року до 26.05.2013 року. 
		Позивачі вважають, що їм було завдано моральної шкоди у зв'язку зі смертю постраждалого у ДТП. 
		Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили суд стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки (витрати на поховання) в сумі 2966,50 грн., витрати на купівлю та спорудження надгробного пам'ятника у сумі 8000 грн., всього в сумі 10966,50 грн. і моральну шкоду в сумі 2550 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки в сумі 8331,87 грн. і 97450 грн. як відшкодування спричиненої їй моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 100 000 грн. як відшкодування спричиненої йому моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 100 000 грн. як відшкодування спричиненої їй моральної шкоди; стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_8 грошові кошти на її утримання в розмірі 636,05 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову довічно; стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» грошові кошти в сумі 636,05 грн. на утримання неповнолітнього ОСОБА_7 щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення ним повноліття; стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.
		Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 матеріальні збитки (витрати на поховання) в сумі 2966,50 грн., витрати на купівлю та спорудження пам'ятника в сумі 8000 грн., моральну шкоду в сумі 2550 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 8331,87 грн. матеріальної шкоди, 9745 грн. моральної шкоди.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 10000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_7 318,03 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття, починаючи з 29.04.2013 року.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 10000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_8 318,03 грн. щомісячно довічно, починаючи з 29.04.2013 року.
		Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_6 1806 грн. 47 коп. витрати, пов'язані з наданням правової допомоги. 
		В апеляційній скарзі ВАТ НАСК «Оранта» в особі представника Цимбаленко Катерини Андріївни, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_7 318,03 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття, на користь ОСОБА_8 318,03 грн. щомісячно довічно та витрат на купівлю та спорудження пам'ятника в сумі 8000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.  
		В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_6 9745 грн. моральної шкоди,  на користь ОСОБА_7 10000 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_8 10000 грн. моральної шкоди та в частині стягнення 1806 грн. 47 коп. витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги  скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.  
		Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що 02 січня 2013 року водій автомобіля ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3, рухаючись по вул. Гагаріна в с. Преображенка Оріхівського району Запорізької області поблизу ЛЕП № 4, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, в результаті чого останній був смертельно травмований. 
		            Постановою старшого слідчого  СВ Оріхівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 28 березня 2013 року було  закрито кримінальне  провадження за даним фактом ДТП у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Вказана постанова ніким  не оскаржена і не скасована.
		В постанові зазначено, що згідно з висновком судовою авто-технічної експертизи №64/13 від 05.02.2013 року пішохід ОСОБА_9 для забезпечення безпеки руху повинен був діяти відповідно до розділу 4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля «ВАЗ-21099», реєстраційний номер НОМЕР_2  ОСОБА_3 (при значенні сповільнення автомобіля 6,9 м/с) невідповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху України не вбачається. Водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода при застосуванні заходів спрямованих на зниження швидкості керованого ним транспортного засобу. У випадку, якщо сповільнення автомобіля складало 3,9 м/с, то в діях водія ОСОБА_3 є невідповідність вимогам п. 12.2 ПДР України, однак невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам п.12.2 ПДР України не знаходиться у причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода при русі з безпечною швидкістю за умовами видимості дороги.
		Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стали необачні дії пішохода ОСОБА_9, який порушив вимоги п. п. 4.1, 4.4, 4.14, а),ґ Правил дорожнього руху України.
		Згідно з висновком експерта №4 від03 січня 2012 року  при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа виявлено етиловий алкоголь в концентрації : в крові - 3,2 проміле, в мочі - 4,1 проміле, що викликає стан алкогольного сп'янінні сильного ступеня (а.с.121).
		Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/ 7588554 від 22 травня 2012 року, власник автомобілю ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_2 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ВАТ НАСК «Оранта». Строк дії договору з 27.05.2012 року до 26.05.2013 року. 
		Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
		Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		Згідно з п. 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV від 01.07.2004 року право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.
		 
		           У відповідності до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому тільки різницю між фактичним розміром шкоди і страхового виплатою (страховим відшкодуванням). 
		            Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на купівлю та спорудження надгробного пам'ятника, з ВАТ НАСК «Оранта» у сумі 8000 грн. та з відповідача ОСОБА_3 у сумі 8331,87 грн., суд виходив  із доведеності цих витрат відповідно до вимог ст. 1201 ЦК України.
		Проте,  суд дійшов таких висновків з порушенням норм матеріального права. 
		Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. 
		Статтею 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; ритуальні послуги - послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.
		Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. 
		Із наданих суду письмових доказів витрат на поховання вбачається, що матеріальна шкода в розмірі 8 331,87 грн. складається із  витрат на  придбання спиртних напоїв та продуктів харчування для проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, і не відносяться до витрат на поховання, відшкодовувати які ОСОБА_3 не зобов'язаний згідно зі ст. 1201 ЦПК України, а відтак ці витрати стягненню не підлягають (а.с. 22 - 27).
		           Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_6 сплатила 8 000 грн. за спорудження  надгробного пам'ятника на могилі. 
		            Проте, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд залишив без уваги роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", згідно з якою витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості (п.24), та Постанову Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 03.10.2008 р. № 45 "Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання", яка є на цей час єдиним нормативно-правовим актом, регулюючим порядок відшкодування таких витрат, та за якою граничний розмір витрат на виготовлення та встановлення пам'ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше встановлений для Запорізької області в розмірі 2 700 грн., з чого і слід виходити при вирішенні такого спору. 
		                 З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 8 331,87 грн., яка складається із  витрат на  проведення поминальних обідів, на підставі п.п.3,4 ч.1. ст.. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		               Також, рішення суду в  частині  стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6  витрат на спорудження  надгробного пам'ятника на могилі необхідно  змінити, зменшивши розмір цих витрат до 2 700 грн. із врахуванням граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.
		Оскільки ВАТ НАСК «Оранта» не оскаржує рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_6  витрат на поховання в розмірі 2 966,50 грн., які складаються із витрат на ритуальні послуги та підтверджені відповідними квитанціями (а.с. 21, 23, 24) та моральної шкоди  в розмірі 2 550 грн., рішення суду в цій частині не переглядалося.
		            Із матеріалів справи вбачається, що загиблий ОСОБА_9 на день смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1  та проживав з матір'ю ОСОБА_8, яка отримує пенсію за віком.
		У відповідності зі ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утримані або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		             Шкода відшкодовується зокрема: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); інвалідам - на строк їх інвалідності (п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1200 ЦК України), шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч. ч. 2, 3 ст. 1200 ЦК України). 
		У п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (у тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності в розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, що припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають право відшкодування шкоди.
		Між тим, погодитися з висновком суду про те, що мати загиблого ОСОБА_8 має право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_9  не можна, оскільки вона отримує пенсію за віком в розмірі 894 грн., а отримання ж від померлого допомоги, хоча й мало систематичний характер, не дає право на відшкодування шкоди виходячи з того, що перебування на утриманні означає отримання від померлого більшої частини засобів для існування та позивачкою ОСОБА_8 ці позовні вимоги не доведені належними доказами.
		Тому колегія суддів вважає, що на  день смерті на утриманні ОСОБА_9 знаходився неповнолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має право на відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку зі смертю батька.
		  Відповідно до наданої на запит колегії суддів довідки про доходи з останнього місця роботи ОСОБА_9 його середній заробіток розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" складав  за листопад 2012 року 1500грн. та за грудень 2012 року 1500 грн., тобто його середній заробіток за місяць складає 1500 грн. 
		Тому,  щомісячний розмір відшкодування на дитину вираховується із його середнього заробітку з врахуванням частки самого загиблого, його матері, дружини та неповнолітнього сина і складає 375 грн. (1500грн.: 4).           
		Враховуючи викладене рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_8 матеріальної шкоди в розмірі 318,03 грн. щомісячно, довічно, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, а в частині стягнення матеріальної шкоди на користь ОСОБА_7 в розмірі  318,03 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття рішення суду необхідно змінити та стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у зв'язку зі смертю батька в розмірі 375 грн.  щомісячно до досягнення повноліття починаючи з 24 квітня 2013 року.
		           Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_9, яка настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,  позивачам завдано моральної шкоди, оскільки його мати, дружина та неповнолітня дитина пережили душевні страждання рідну, близьку людину.
		         Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		           Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів ( п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).
		            Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		           Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
		Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» N 4 від 01.03.2013року якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).
		              Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
		             Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Саме по собі перебування у нетверезому стані не є прикладом грубої необережності, якщо при цьому не було порушено Правила дорожнього руху.
		            Правила частини четвертої статті 1193 ЦК про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину, застосовуються у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище. Крім того, зменшення розміру відповідальності особи, на яку покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, можливе за її письмовою вимогою, якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, яка була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (стаття 1204 ЦК). При цьому порядок доведення таких обставин є аналогічним порядку, передбаченому для визначення втрати працездатності.
		            Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та у разі відшкодування витрат на поховання (частина третя статті 1193 ЦК).
		Із постанови про закриття кримінального провадження за даним фактом ДТП у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України  вбачається, що в діях водія  ОСОБА_3 невідповідностей вимогам пунктів Правил дорожнього руху України не вбачається та він  не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода при застосуванні заходів спрямованих на зниження швидкості керованого ним транспортного засобу. В той же час причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стали необачні дії пішохода ОСОБА_9, який порушив вимоги п. п. 4.1, 4.4, 4.14, а),ґ Правил дорожнього руху України та знаходився в стані алкогольного сп'яніння сильного ступеня.
		             Між тим, суд першої інстанції вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 9745 грн., на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. не дав належної оцінки цим обставинам справи та зокрема, не врахував, що ДТП, у якій смертельно був травмований потерпілий сталася з вини самого потерпілого, в той час, як вина іншого учасника ДТП взагалі відсутня, не врахував, вимог розумності та справедливості. 
		            За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 моральну шкоду по 5 000 грн. кожному, тому рішення суду в цій частині підлягає відповідній зміні.
		             Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у розгляді справи.
		             Із матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2013 року між  ОСОБА_6 та ОСОБА_11 укладено договір про надання адвокатських послуг. 
		              Згідно квитанції від 25 квітня 2013 року  та квитанції від 10 грудня 2013 року позивачкою сплачено ОСОБА_11 1806,47 грн. 
		              Відомості про те, що остання була допущена до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.
		               Із журналу судових засідань вбачається, що ОСОБА_11 брала участь у справі як представник позивача, а не особа, яка надає правову допомогу. 
		  За таких обставин у суду не було підстав стягувати з ОСОБА_3  на користь позивачки ОСОБА_6 1806,47 грн. витрат на правову допомогу, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
		Відповідно до ст. 79 ЦПК України з відповідачів  підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,60грн. з кожного.
		Доводи представника апелянта ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_3 не повинен відшкодовувати моральну шкоду, оскільки його вини в скоєнні ДТП не встановлено не обґрунтовані та спростовуються наведеними вимогами закону, які суд врахував та зменшив розмір моральної шкоди.
		 
		Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317  ЦПК України, судова колегія, -
		 
		                                                В И Р І Ш  И Л А:
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4  та  ВАТ НАСК «Оранта» в особі представника Цимбаленко Катерини Андріївни задовольнити частково.
		Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2013 року у цій справі в частині стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь  ОСОБА_8  318,03 грн. щомісячно довічно  та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди -  витрат на поминальні обіди  в    розмірі
		8331,87 грн.  і витрат на правову допомогу в розмірі 1 806,47коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
		Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 30 грудня 2013 року у цій справі в частині стягнення з  ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 вартості пам'ятника в розмірі 8 000 грн., в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь позивачів та в частині стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_7 318,03 грн. щомісячно до досягнення повноліття  змінити: 
		Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 вартість пам'ятника із урахуванням граничної вартості пам'ятників у даній місцевості в розмірі 2 700 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  моральну шкоду по 5 000 грн. кожному. 
		Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_7 375 грн.  щомісячно до досягнення повноліття починаючи з 24 квітня 2013 року.
		Стягнути з ВАТ НАСК «Оранта» в дохід держави судовий збір в розмірі  243,60          грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60  грн.
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...