Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5752/13-а : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 17.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/5752/13-а                                             Головуючий у 1-й інстанції:   Патратій О.В.                                                                                                         Суддя-доповідач:  Чаку Є.В. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		09 квітня 2014 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                                                        Чаку Є.В., 
		        суддів:                                                                              Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
		        за участю секретаря                                                               Муханькової Т.В.                                                            
		                    розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від № 0000031704 від 08 січня 2013 року.
		Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 27 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
		          Не погоджуючись з судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.12.2012 року по 11.12.2012 року на підставі наказу ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС № 1458-П від 30.11.2012 року було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період 2011 року, за результатами якої складено Акт № 6843/17/2/3090024557 від 18.12.2012 року (далі - Акт перевірки).
		Актом перевірки встановлено, що згідно даних ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС до них надійшли матеріали Державної служби фінансового моніторингу України, за якими на платіжну картку позивача за період з 22.07.2011 року по 15.02.2012 року було зараховано грошові кошти через відділення ПАТ «ПриватБанк», розташовані в різних регіонах України, від 79 фізичних осіб та ряду карткових рахунків, на загальну суму 11,21 млн. грн., як надходження готівки за платіжними карками (депозит), перерахування власних коштів, поповнення карткового рахунку.
		За результатами перевірки, позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 550 997,20 грн.
		08 січня 2013 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, на підставі вказаного Акту перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002131740, яким позивачу за порушення п. 176.1 ст. 176, п. 174.6 ст. 174, ст. 36 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на 688 891,50 грн., з них 550 977,20 грн. - за основним платежем та 137 914,30 грн.     - за штрафними санкціями.
		За наслідками оскарження позивачем висновків Акту перевірки, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
		З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
		Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Згідно статті 15.1. Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
		Платник податків згідно із п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зобов'язаний поміж іншого вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
		Статтею 49 ПК України визначені умови подання податкової декларації до податкового органу.
		Відтак п. 49.2 ст. 49 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
		Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
		Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначений Розділом IV Податкового кодексу України.
		Зокрема, статтею 164.2 встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом (пп. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 ПК України); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований органом державної податкової служби згідно із цим Кодексом (пп. 164.2.6 п. 164. ст.. 164 ПК України); вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку (п. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
		При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п. 164.3 ст. 164 ПК України).
		Згідно зі ст. 174 ПК України оподаткування доходу отриманого в результаті прийняття спадщини чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПК України, що становить 5 % бази оподаткування, тобто при отриманні подарунку обдарованими, що не є членами сім'ї дарувателя першого ступеня споріднення, оподаткування проводиться за ставкою податку 5 %. 
		До об'єктів оподаткування, порядок оподаткування яких врегульовано ст. 174 ПК України підпунктом «ґ» п. 174.1 ст. 174 ПК України віднесено готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю. 
		Відповідно до п/п 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПК України об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.
		Підпунктами «а», «б», «в» п. 176.1 ст. 176 ПК України визначені зобов'язання платників податків.
		На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; 
		Згідно з п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. 
		З Акту перевірки вбачається, що на банківський рахунок позивача, відкритий в установі ПАТ «ПриватБанк», протягом липня-грудня 2011 року надійшло 11 019 544,07 грн. від 79 фізичних осіб з різних регіонів України та ряду карткових рахунків. 
		Як пояснив позивач, 4 350 000,00 грн. надійшло у вигляді коштів, отриманих у позику, та 6 650 000,00 грн. було зараховано власних коштів.
		Згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою, грошові кошти на банківський рахунок позивача надходили у вигляді поповнення карткового рахунку, переказу з картки на картку, депозиту, надходження готівки. Зазначені грошові кошти використовувалися володільцем карткового рахунку для оплати товарів та послуг, а також шляхом зняття готівки. Операції з перерахування зазначених коштів на рахунки інших осіб, в тому числі з їх повернення на карткові рахунки фізичних осіб, у банківській виписці не відображені. 
		В матеріалах справи також наявні розписки про отримання позивачем грошових коштів від фізичних осіб у період з липня по грудень 2011 року на загальну суму 3 502 730,65 грн., що відображено в складеному позивачем реєстрі розписок.
		Відповідно до трудової книжки та довідки про середню заробітну плату позивача з 03.03.2008 року по теперішній час працює комерційним директором ТОВ «АНП Трейдінг» та його заробітна плата за весь 2011 рік, після сплати податків та зборів, складає 15 580,33 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи, листом ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС № 5028/10/07-2/3 від 28.09.2012 року позивачу пропонувалося з'явитися до оперуповноваженого Головного відділу податкової міліції ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС для дачі пояснень, а листом № 9129/А/17-224 від 14.12.2012 року позивачу направлялося запрошення для ознайомлення та підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки.
		Таким чином, органом державної податкової служби вживалися заходи для отримання від позивача пояснень та документального підтвердження стосовно підстав одержання ним доходів у 2011 році. Проте, позивач таким правом не скористався та до перевірки не подав документів на підтвердження джерела одержаних доходів. 
		Що стосується розписок про отримання ним частини грошових коштів від фізичних осіб в якості позики, то суд першої інстанції вірно не взяв їх до уваги, оскільки вказані розписки не містять жодних даних, що дозволяють ідентифікувати осіб, які вказані в якості позивальників коштів - ні їхніх адрес, ні паспортних даних, ні інших індивідуальних даних.
		Позивач не надав суду інформацію стосовно місця проживання вказаних осіб або самостійно запросити в якості свідків усіх осіб, які надавали позивачеві грошові кошти в позику. 
		В судовому засіданні суду першої інстанції позивач викликав лише двох свідків з 79-ти осіб, від яких позивач отримував грошові кошти. В свою чергу, свідки, що з'явилися у судове засідання, не змогли пояснити, які суми коштів ними надавалися позивачу та які їм  поверталися позивачем. 
		Надана позивачем банківська виписка не містить даних про повернення позивачем коштів на рахунки так званих «позивальників», вказаних у наданих позивачем розписках. 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що надані позивачем розписки на отримання ним частини грошових коштів в сумі 3 502 730,65 грн. від 79-ти осіб не підтверджують факту отримання вказаних у розписках сум грошових коштів саме в позику. 
		Перевіряючи обставини отримання позивачем грошових коштів на іншу частину коштів у розмірі понад 6 мільйонів гривень, то судом першої інстанції встановлено, що позивачем та його представником з даного приводу надавалися суперечливі пояснення стосовно отримання таких коштів то від дружини, що мала дохід від здійснення операцій з нерухомістю, то від батьків та інших родичів позивача. 
		Жодних доказів на підтвердження будь-якої з вказаних обставин позивачем суду надано не було. 
		В свою чергу, надана позивачем довідка про розмір заробітної плати у 2011 році в сумі 15 580, 33 грн. суперечить наданим позивачем поясненням щодо власного джерела надходження коштів у сумі понад 6 мільйонів гривень.
		Жодних інших доказів, які б підтверджували отримання позивачем грошових коштів з власних джерел позивач суду не надав, посилаючись на обов'язок відповідача доводити правомірність прийнятого рішення. 
		Інформаційним листом № 2019/12/13-12 від 13.09.2012 р. Вищий адміністративний суд України звернув увагу, що суди не повинні обмежуватися дослідженням лише тих доказів, які були проаналізовані податковим органом під час проведення перевірки. Як платник податків, так і податковий орган, можуть надати суду інші докази, що стосуються правомірності формування платником податків сум від'ємного значення з податку на прибуток. Причини неподання чи відсутності відповідних доказів під час проведення перевірки повинні оцінюватися судами з урахуванням усіх обставин справи.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що перед проведенням перевірки від позивача вимагалися документи стосовно проведених ним фінансових операцій, як можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів. Також позивачу надсилалося повідомлення № 8831/А/17-224 від 30.11.2012 року про проведення перевірки, яким пропонувалося надати всі необхідні документи, як пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.
		Проте, ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду позивачем не було надано доказів походження зарахованих на його картковий рахунок грошових коштів з власних джерел.
		У відповідності до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		Відповідно до п. 44.7 ст. 44 Податкового Кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). 
		Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
		Як встановлено судом, документи для перевірки позивач не надав як під час перевірки, а також продовж трьох днів з дня отримання акта перевірки. 
		Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги твердження позивача, що необхідні документи не були надані відповідачу з огляду на те, що лист про надання пояснень та повідомлення про проведення перевірки були направлені позивачу за невірною адресою, оскільки відправлення були вручені адресату (одержувачу) особисто.
		Про отримання позивачем вказаних поштових відправлень, свідчить також наявність у нього поштових конвертів, в яких такі поштові відправлення відправлялися. Жодної відмітки про неправильність адреси чи неможливість вручення адресату з інших підстав зазначені поштові відправлення не містять.
		Податковий орган правильно дійшов висновку, що зараховані на картковий рахунок грошові кошти є дарунком та підлягають оподаткування відповідно до вимог ст. ст. 167, 174, 176 ПК України за ставкою 5 відсотків, що нараховується на розмір отриманих доходів.
		Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Зважаючи на те, що матеріали справи свідчать про те, що необхідні для перевірки документи не були надані позивачем без поважних причин, тобто платник не виконав обов'язок надати документи для проведення перевірки, а також у подальшому не скористався правом надіслати копії документів до податкового органу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом зроблені правомірні висновки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення та штраф у розмірі 170,00 грн. за неподання о податкової декларації за 2011 рік.
		          Відповідно до  статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		          Керуючись ст. ст. 160,  195,  196,  198,  200,  205,  206,  212,  254 КАС України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		          Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		          Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2013 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
		 
		 
		Головуючий суддя:    
		 
		                                                            
		Судді:            
		 
		          Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2014 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Чаку Є.В.            
		 
		Судді:                                                                                           Файдюк В.В. 
		 
		                                                                                                                    Мєзєнцев Є.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...