Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 14/312 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2014.
Дата набрання законної сили: 25.04.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2014 року                                                           Справа № 14/312  
		 
		Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
		Головуючого  судді                         Гудак А.В.
		судді                                                   Олексюк Г.Є. , 
		 судді                                                   Бучинська Г.Б.   
		 
		при секретарі судового засідання   Лукащик Г.В.
		за участю представників сторін: 
		позивача - Сіднєнко О.Л.., довіреність в справі
		прокуратура - Шпинта С.М.
		відповідача -  Кушнір О.С., довіреність в справі, Дербеньова В.А., довіреність в справі, Данилюк І.Г., довіреність в справі
		особа, яка подала апеляційну скаргу Федеральне агенство по управлінню державним майном Російської федерації - Одинцова Г.Д., довіреність в справі
		особа, яка подала апеляційну скаргу Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного тарнспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" - Соловйова М.С., довіреність в справі
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Міністерсто енергетики та вугільної промисловості України - не з'явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скарги:
		відповідача   Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"
		Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"
		Федерального агенства по управлінню державним майном Російської Федерації
		на рішення господарського суду  Рівненської області від 22.03.2011 р. 
		у справі № 14/312 
		за позовом  Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України 
		за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -  Міністерство енергетики та вугільної промисловості України ( Міністерство палива та енергетики України)
		до Дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"
		 
		про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
		 
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме:  програмно-апаратного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 22232411.
		 
		Розпорядженням  голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року у справі №14/312 внесено зміни до складу колегії суддів в зв"язку з перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М.. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.11 р. по справі №14/312 позов Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство енергетики та вугільної промисловості України ( Міністерство палива та енергетики України) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Визнано право власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км за державою в особі Фонду державного майна України. Витребувано частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км з володіння дочірнього підприємства „Прикарпатзахідтранс" південно-західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії „Транснафтопродукт" та передати  їх Фонду державного майна України.
		Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідно до ст.21 Закону України „Про власність СРСР" від 06.03.1990р. магістральний трубопровідний транспорт, яким є спірний нафтопродуктопровід, перебував у загальносоюзній власності. До моменту проголошення незалежності України (24.08.1991) спірне майно перебувало у всесоюзній власності. Відтак з 24.08.1991 магістральний трубопровідний транспорт, що перебував на території України, став власністю України на підставі правонаступництва.
		Окрім того, згідно зі ст. 1 указу Президії Верховної Ради України „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного  підпорядкування, розташованих  на території України, у власність держави" від 30.08.1991р. підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям  цього Указу переходять у державну власність України.
		Також відповідач, відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України від 01.07.2004, № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не довів належними доказами того, що право власності на нафтопродуктопроводи Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, які проходять по території України, зареєстроване в Державному реєстрі прав за Дочірнім підприємством "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" чи за будь-якою іншою юридичною особою або іноземною державою.
		Не погоджуючись з прийняттим рішенням Відповідач -  Дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської  акціонерної  компанії "Транснафтопродукт" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт"  подало апеляційну скаргу  на рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 14/312, яка ухвалою суду  апеляційної інстанції від 11.04.2011 року  була прийнята до провадження. 
		          18.04.2011 року на адресу апеляційної  інстанції  надійшла апеляційна скарга від Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт", яка  ухвалою суду  від 18.04.2011 року прийнята до спільного провадження з апеляційною скаргою відповідача. ( а.с.91-а.с.128, т.2).
		           16.05.2011 року на адресу апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від Російської Федерації в особі Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації, яка ухвалою суду від 17.05.2011 року була прийнята для спільного розгляду з апеляційними скаргами відповідача та Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" ( а.с.3-а.с.26, 3).
		          На підставі  клопотання представника Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" про слухання справи на російській мові, посилаючись на ст..3 ГПК України та ст..21 Закону України "Про мови в Українській РСР", відповідно до якої провадження зі справ за участю сторін, які знаходяться на території  України, здійснюється українською мовою, а провадження зі справ, у яких бере участь сторона, що знаходиться на території держави з числа республік колишнього СРСР - російською 16.05.2011 року була винесена у справі № 14/312 ухвала  про здійснення апеляційного провадження російською мовою. ( а.с.21, т.3).
		Ухвалою  апеляційної  інстанції  від 10.10.2011 року    справа за позовом Заступника генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонд державного майна України третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство енергетики та вугільної промисловості  України  ( Міністерство палива та енергетики України) до Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс"    Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської  акціонерної  компанії "Транснафтопродукт" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння прийнята до провадження у складі колегії суддів: Гудак А.В., Олексюк Г.Є та Сініцина Л.М. на підставі розпорядження Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10ю2011 року за № 153 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ в зв'язку з перебуванням  у відпустці головуючого судді по справі № 14/312 - Коломис В.В. у  відповідності до пунктів 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний розподіл справи, яким визначено новий склад колегії: головуюча суддя Гудак А.В., судду Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М.( а.с.132-а.с.140, т.3).
		Скаржники вважають, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		          Зокрема, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник Дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"зазначає, що господарський суд не задовольнив клопотання про технічну фіксацію судового процесу, безпідставно відхилив клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку за непідсудністю справи.
		Спірні відносини з визначення права власності регулюються нормами Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року (далі - Угода). Зупиняючи провадження у справі ухвалою від 20.10.2005 року Господарський суд Рівненської області визнав, що питання власності на предмет спору має бути вирішене відповідно до норм Угоди компетентними органами держав - учасниць.
		Статтею 13 Угоди передбачено, що сторони Угоди гарантують, що - власність   сторін,   їх   юридичних   і   фізичних   осіб   полягає   повному   і безумовному   правовому   захисту.   Ця   власність   не   може   підлягати примусовому вилученню, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами.
		Частиною 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
		Окрім того, на думку апелянта Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт", рішення у справі прийняте за умови відсутності компетенції суду вирішувати подібний спір, що виходить за межі юрисдикції суду.
		Також, відповідно до ст. 2 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 р. (далі - Угода), спірне майно перебувало у власності підприємства, що перебувало у віданні органів державного управління Російської Федерації, а саме, Прикарпатського районного управління магістральних нафтопродуктопроводів перебувало у віданні Держкомнафтопродукту РРФСР і, відповідно, є власністю Російської Федерації.
		Окрім того, суд помилково застосував Указ Президії Верховної Ради України №1452 від 30.08.1991 р. "Про передачу підприємств, установ і організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", оскільки Прикарпатське районне управління магістральних нафтопродуктів на момент прийняття Указу перебувало в підпорядкуванні Російського Держконцерну по забезпеченню нафтопродуктами "Роснафтопродукт", що підтверджується Статутом Південно-Західного управління магістральних нафтопродуктопроводів  Держкомнафтопродукт РРФСР,затвердженого головою Держкомнафтопродукту РРФСР 09.09.1990 р., де до переліку несамостійних структурних одиниць без права юридичної особи, що входять до складу Управління, включене Прикарпатське районне управління магістральних нафтопродуктопроводів (копія Статуту в матеріалах справи).
		Також скаржник Дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"  зазначає, що спірне майно не підпадає під регулювання нормами Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України".
		Цей закон не передбачає встановлення права державної власності на спірне майно, оскільки ним передбачається (ст.1) що державною власністю України є майно та фінансові ресурси підприємств, установ, інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України.
		Суд неправильно послався на ст.21 Закону України "Про власність СРСР" від 06.03.1990, так як такого закону ніколи не існувало. Якщо ж йдеться про ст.21 Закону СРСР від 06.03.1991 №1305-1 "Про власність в СРСР", то слід враховувати, що відповідно до ст..4 постанови Верховної Ради СРСР від 06.03.1990 №1306-1 "Про введення в дію Закону СРСР "Про власність в СРСР" положення цього закону, що стосуються державної власності (в т.ч. загальносоюзної), набувають чинності по мірі розмежування майна між видами власності, яке до 01.12.1990 не проводилося, та майно Прикарпатського районного управління магістральних нафтопродуктопроводів Державного комітету РРСФР ніколи до загальнодержавної не передавалось. Крім того, Угода єдиним критерієм визнання прав вказує на необхідність визначення, в чиєму віданні знаходилось майно, а термін "відання" не є тотожним праву власності, питання якого регулювалися Законом СРСР "Про власність в СРСР".
		З урахуванням викладеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року по справі №14/312 та припинити провадження у даній справі.
		Скаржник Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт", обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що відносини в частині розмежування права власності на нафтопродуктопровід, що знаходиться на території України, регулюються нормами Угоди між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року (далі - Угода). Згідно зі ст.2 Угоди Україна визнала право власності Російської Федерації по відношенню до розташованих на території України об'єктів, що перебували станом на 01.12.1990 у віданні органів державного управління РРФСР (Держкомнафтопродукта РРФСР), та згідно з наведеною статтею Угоди Україна визнала право власності Російської Федерації та її юридичних осіб на вказаний нафтопродуктопровід. Незважаючи на наведені положення Угоди, Генеральна прокуратура України і в однобічному порядку продовжує вважати, що питання права власності на даний час не врегульоване та для його завершення має бути підписаний протокол між Росмайном та Фондом державного майна України.
		Окрім того, скаржник Південно-Західне відкрите акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" вказує на те, що частина нафтопродуктопроводу Грозний-Армавір-Трудова не знаходиться і ніколи не перебувала у віданні ДП "Прикарпатзахідтранс", а тому вимоги про її витребування і передачу Фонду державного майна України необґрунтовані. 
		З урахуванням викладеного, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року по справі №14/312 та припинити провадження у даній справі.
		Скаржник Федеральне агентство по управлінню державним майном Російської Федерації зазначає, що рішення по справі зачіпає права Російської Федерації в особі Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації, оскільки відповідно до ст. 2 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 15 січня 1993 р. (далі - Угода) кожна із сторін визнає права власності іншої сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філіали, долі, паї, акції та інше майно), яке на 1 грудня 1990 р. знаходилося у віданні органів державного управління іншої сторони, а також були власністю інших юридичних і фізичних осіб, за виключенням об'єктів, які побудовані з метою ліквідації форс-мажорних обставин.
		Спірне майно станом на 1 грудня 1990 р. знаходилося у власності підприємства, яке знаходиться у віданні органів державного управління Російської Федерації, а саме, Прикарпатського районного управління магістральних нафтопродуктів, що знаходиться у віданні Дежкомнафтопродукту РСФРР і відповідно являється власністю Російської Федерації, що визнається Україною відповідно до норм Угоди.
		Відповідно до ст. 11 вказаної Угоди Сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі даної Угоди власністю однієї Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається відповідно до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформляються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном. Такими органами являються Фонд державного майна України та Федеральне агентство по управлінню державним майном Російської Федерації.
		Відповідно до ст.16  Угоди від 15.01.1993 р. спори відносно тлумачення та застосування норм Угоди вирішуються виключно шляхом взаємних консультацій та переговорів на різних рівнях та не вирішуються у судовому порядку, в тому числі і господарськими судами України.
		присть рішення суду першої інстанції скасувати провадження у справі припинити.
		У письмовому запереченні на апеляційні скарги Прокуратура Рівненської області заперечила проти доводів апеляційних скарг, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.
		У письмовому відзиві на апеляційні скарги Фонд державного майна України також заперечив проти доводів апеляційних скарг, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства та відповідає дійсним обставинам справи. Оскільки у статті 1  Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року зазначено, що сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їx власність майна, за винятком активів колишнього Союзу РСР, зазначених у Договорі "Про правонаступництво у відношенні зовнішнього державного боргу i активів Союзу РСР" від 4 грудня 1991 року.
		У статті 4 вищезазначеної угоди вказано, що сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі i кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось  за   рахунок  коштів  республіканського  бюджету  іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони. Інші об'єкти соціальної сфери можуть бути предметом цієї Угоди по взаємній домовленості Cторін.
		Тобто, у зазначеній Угоді конкретизоване, що шляхом переговорів повинні вирішуватися спори щодо майна, що відноситься саме до соціальної сфери, а не щодо будь-якого майна.
		Окрім того, відповідно до Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 10.10.2005 р. №01-8/1757 "Про інформаційний лист Верховного Суду України від 29.09.2005 р. N 3.2.-2005", що органом, уповноваженим врегульовувати питання власності з боку України на об'єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташованих на її території відповідно до Постанови Верховної Ради України від 20 жовтня 1994 р. № 217/94-ВР, є Фонд державного майна України, який має співпрацювати з відповідним органом Російської Федерації.
		Тобто, даним інформаційним листом повністю підтверджується той факт, що у зазначеній угоді іде мова саме про об'єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, а не про все майно, що знаходиться на території України, а тому положення статті 16 Угоди про те, що суперечки стосовно тлумачення та застосування норм зазначеної Угоди вирішуються винятково шляхом взаємних консультацій i переговорів на різних рівнях i не вирішуються в судовому порядку, в тому числі i господарськими судами України, стосуються тільки об'єктів соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування.
		Частини нафтопродуктопроводу Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км. не відносяться до об'єктів соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, а тому питання щодо визначення права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходять по території України, загальною довжиною 1433 км. повинно вирішуватися згідно норм  законодавства України, по місцю розташування спірного майна. 
		Таким чином, розглядаючи майнові претензії суб'єктів Російської Федерації на магістральний трубопровідний транспорт - частину нафтопродуктопроводу Самара-Західний напрямок та Грозний-Армавір-Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1 433 км., слід зазначити, що такі претензії є безпідставними i протирічать міжнародним договорам, укладеним між Україною i Російською Федерацією з приводу питань розподілу власності на майно після проголошення сторонами Декларації про державний суверенітет цих країн в 1990 році. Просить залишити рішення господарського суду без змін, а в задоволенні апеляційних скарг відмовити.
		Ухвалою від 17.01.2012 р.  провадження у справі № 14/312 було зупинено до отримання  від Фонду державного майна України та Федерального агентства по управлінню державним майном Російської Федерації відповіді про результати розгляду підкомісією по питаннях права власності Комітету по питанням економічного співробітництва Російсько-Української міждержавної комісії згідно протоколу від 24.11.2011 року щодо врегулювання  питання права власності на майно ДП "Прикарпатзахідтранс".
		Ухвалою від 02.04.2014 р. поновлено провадження у справі №14/312 та призначено до розгляду на 25.04.2014 р. 
		На виконання вимог ухвали суду від 02.04.2014 року   Федеральним агентством по управлінню державним майном Російської Федерації  та  від Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" подано протоколи робочих комісій по питаннях права власності Комітету по питанням економічного співробітництва Російсько-Української міждержавної комісії згідно протоколу від 24.11.2011 року щодо врегулювання питання права власності на майно ДП "Прикарпатзахідтранс" ( а.с.81-а.с.128, а.с.134-а.с.208, т.4).
		Позивачем - Фондом державного майна  України 25.04.2014 року подано  письмове клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні позивача  - Кабінет Міністрів України . Клопотання мотивоване тим, що відповідно до ст..5 Закону України "Про управління об'єктами державної  власності" Кабінет Міністрів є суб"єктом управління, що визначає об"єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління  державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим законом. Окрім того, у разі залишення без змін рішення суду першої інстанції,  Фонд  зобов'язаний  буде прийняти частину нафтопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний - Армаір - Трудова, що проходить по території України, загальною довжиною 1433 км. з володіння ДП "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт". Прийняття такого майна потребуватиме надання Кабінетові  Міністрів України відповідних пропозицій щодо подальшого ефективного використання зазначеного майна, визначення його органу управління та прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України. В судовому засіданні представник позивача підтримав подане клопотання та у зв'язку з цим просив відкласти розгляд справи. Прокурор підтримав клопотання про залучення третьої особи та відкладення розгляду апеляційних скарг подане позивачем.
		Представники апелянтів проти клопотання позивача щодо  залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні позивача  - Кабінет Міністрів України, заперечили, оскільки клопотання безпідставне та необґрунтоване, так як Кабінет Міністрів  України самостійно працює в цьому напрямку у відповідності до Угоди  між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 року. Окрім того, відзначили, що це затягування судового процесу, який і так тривалий час слухається. А тому, просять в задоволенні поданих  клопотань  відмовити. 
		В судовому засіданні представники апелянтів - Федеральне агентство по управлінню державним майном Російської Федерації, Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" ,Дочірнє підприємство "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської  акціонерної  компанії "Транснафтопродукт"  та Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт" доводи, викладені в апеляційних скаргах підтримали повністю, просять суд апеляційної  інстанції  рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 14/312 скасувати, у відповідності до п.3 с.103  ГПК України провадження у справі припинити.
		В судовому засіданні представник   позивача - Фонд державного майна України проти апеляційних скарг заперечив, з підстав викладених у відзиві  та додаткових поясненнях (а.с.142-а.с.151, т.2, а.с.95-а.с.98,т.3, а.с.212-а.с.214,т.4), вважає що рішення  суду першої інстанції є законним та обгрунтованим , а тому просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг Федерального агентство по управлінню державним майном Російської Федерації, Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт", Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської  акціонерної  компанії "Транснафтопродукт"  та Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт", а рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року залишити без  змін. 
		Окрім того, представник позивача заявив усне клопотання про необхідність відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що у відповідності до протоколу десятого засідання Комітету по питанням економічного співробітництва Російсько-Української міждержавної комісії  від 15.10.2013 року ( м.Калуга), на якому акцентували увагу представники апелянтів,  питання в області власності  буде продовжено на одинадцятому засіданні (пункти 2.39, 2.40 даного протоколу). У відповідності до розділу 4 вказаного протоколу сторони домовилися провести одинадцяте засідання Комітету в першому півріччі 2014 року в Україні. 
		Прокурор підтримав заперечення  представника позивача щодо поданих апеляційних скарг,  просить рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року залишити без  змін, а апеляційні скарги Федерального агентство по управлінню державним майном Російської Федерації, Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт" та  Дочірнього підприємства "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транс нафтопродукт" без  задоволення.  
		Поряд з цим, підтримав усне клопотання позивача щодо відкладення  розгляду справи  до  результатів одинадцятого засідання Комітету по питанням економічного співробітництва Російсько-Української міждержавної комісії  в  першому півріччі 2014 року в Україні. 
		Представники апелянтів щодо усного  клопотання заявленого представником позивача заперечили, оскільки посилання  на вказаний протокол не є підставою для відкладення розгляду справи та прийняття на підставі нього відповідного судового рішення.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в судове засідання не з"явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення,  відомостей про причини неявки не надав.
		Відповідно  до статті 99 ГПК України  в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
		Заслухавши клопотання, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення на апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Рівненської області 22.03.2011 року у справі №14/312 скасувати, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, до 1987 р. нафтопродуктопровід Самара-Західний напрямок, побудований як стратегічний об'єкт в 1957-1968 рр., входив до системи Державного комітету СРСР по забезпеченню нафтопродуктами.
		Згідно з наказом Південно-Західного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів від 14.10.1988 р.  №294 "Про перейменування районних підприємства магістральних нафтопродуктопроводів і їх підрозділів" вбачається, що відповідно до наказу Президії Верховної Ради СРСР від 29.12.1987 „Про скасування союзно-республіканського Державного комітету СРСР по забезпеченню нафтопродуктами" Рада Міністрів СРСР постановою від 12.02.1988 № 193 „Про передачу об'єднань, підприємств і організацій скасованого Державного комітету СРСР по забезпеченню нафтопродуктами в відання відповідного Державного комітету РРФСР" передала за станом на 01.01.1988 на баланс останнього в тому числі і нафтопродуктопроводи Самара-Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова (лист Державного комітету РРФСР по забезпеченню нафтопродуктами від 17.02.1988р. №8 та лист Південно-Західного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів від 20.05.1994 № 01-1/690) (а.с.129-а.с.131,а.с.132-а.с.140,а.с.150,т.1).
		Відповідно до наказу начальника головного управління по транспорту і постачанню нафтою та нафтопродуктами при Раді Міністрів РРФСР від 03.04.1970 № 48а було створено Прикарпатське районне управління магістральних продуктопроводів з місцезнаходженням у м. Луцьку на базі дільниць Південно-Західного управління магістральних продуктопроводів Головнафтопостачу РРФСР (а.с.69-а.с.70,т.1).
		Наказом від 05.08.1970 № 94 місцезнаходження вказаного управління перенесено до м. Рівне (а.с.68,т.1).
		Зареєстрованим розпорядженням голови Рівненської міської адміністрації від 22.02.1993 р. №169 на базі Прикарпатського районного управління магістральних нафтопродуктів - структурної одиниці Південно-Західного підприємства магістральних нафтопродуктів концерну "Роснафтопродукт" створено Прикарпатське управління "Прикарпаттранснафтопродукт".
		Правонаступником Прикарпатського управління „Прикарпаттранснафтопродукт" є дочірнє підприємство „Прикарпатзахідтранс", зареєстроване розпорядженням міського голови м. Рівне від 23.11.2001 № 2790-р. та розташоване у м. Рівне.
		Основним видом діяльності ДП є трубопровідний транспорт загального користування.     По трубопроводу транспортуються  російські світлі нафтопродукти (дизпаливо) в Україну та за її межі. Структурні підрозділи ДП без права юридичної особи і відокремленого майна розташовані у Житомирській, Львівській, Закарпатській та Рівненській областях. Об'єкти ДП знаходяться на території Житомирської, Хмельницької, Рівненської, Волинської, Тернопільської, Львівської та Закарпатської, загальна довжина трубопроводу на території України складає 1433 км.
		Відповідно до Наказу від 27.11.1992 р. №293 структурному підрозділу магістральних нафтопродуктопроводів - Прикарпатському районному управлінню магістральних нафтопродуктопроводів з місцем розташування м. Рівне - надано статус дочірнього підприємства Південно-Західного підприємства магістральних нафтопродуктопроводів концерну «Роснафтопродукт» та перейменовано його в Прикарпатське управління «Прикарпаттранснафтопродукт» без зміни функцій діяльності останнього та його структурних підрозділів (а.с.71,т.1).
		26.07.1995 р. між Урядом України і Урядом Російської Федерації укладено Угоду про взаємодію під час експлуатації магістральних нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України, а також виробничо-технологічний зв'язок на них, що експлуатуються підприємствами акціонерної компанії трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт". Зазначена Угода ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 02.07.1999 №820-XIV).
		За дорученням Кабінету Міністрів України від 02.08.1995 р. №14837/96 Фонд державного майна зобов'язувався визначити правовий статус зазначених нафтопродуктопроводів згідно з Угодою між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 15.01.1993 р. (а.с.77,т.1).
		За інформацією Фонду Державного майна України від 28.07.2005 № 10-27-11427, з 1995 р. Фондом проводилась робота з російською стороною по збору документів необхідних для врегулювання прав власності. На сьогодні право власності Росії на магістральний нафтопродуктопровід Самара-Західний напрямок і Грозний-Армавір-Трудова, що проходять по території України за Росією не визнано. Фондом державного майна України передача зазначеного підприємства російській стороні не здійснювалась.
		Позов заявлений про визнання права власності на частини нафтопродуктопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова, що проходить по території України, загальною площею 1433 км. за державою  в особі Фонду державного майна України та витребування зазначеного майна з чужого незаконного володіння. З доказів наявних в матеріалах справи вбачається,  зокрема з листів: Комітету по управлінню майном Самарської  області  від 25.07.1995 року за № 12-9/565, Міністерства державного майна Російської Федерації за № ЮМ -4/6709 від 16.06.2998 року, адресованих Фонду державного майна України  ( а.с.168- а.с.170, т.1) та листів Фонду державного майна України щодо Прикарпатського управління "Прикарпаттранснафтопродукт"  від  07.08.2000 року № 10-27-9681  (а.с.171,т.1), листа Фонду державного майна України від 07.09.05 за № 10-27-13943 "Про підписання протоколу про правовий статус об"єктів", в якому зазначено про небхідність подачі документів для прийняття кінцевого рішення по розгляду пакету документів для врегулювання права власності на ДП "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопордукт" ( м.Рівне, Україна) в рамаках Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності від 15.02.1993 року  (а.с.34, т3) та направлення Російською стороною пакетів документів  (лист № 10-144 від 18.04.06, № 10-484 від 23.11.05) ( а.с.35-а.с.37,т.3); протоколів підкомісісї по питаннях власності та Комітету по питаннях економічної співпраці Українсько-Російської міждержавної комісії, вбачається, що зазначені відносини регулюються нормами Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993 року ( надалі по тексту -Угода) тобто  до вирішення Фондом державного майна України та компетентними органами Російської  Федерації питання  вирішення належності спірного майна.
		Згідно ст.19 Угоди вона набирає чинності від дня обміну ратифікаційними грамотами. Ратифікація вказаної  Угоди Україною здійснена Постановою Верховної Ради України № 3313-Х11 від 22.06.1993 року. 
		Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Статтями 2 і 4 Угоди від 15.01.93 врегульовано порядок проведення робіт з документами щодо визнання права власності Російської Федерації на об'єкти, розташовані на території України, і права власності України на об'єкти, розташовані на території Російської Федерації.
		Стороною, за якою може бути визнано право власності на спірний об'єкт, є держава Україна або Російська Федерація.
		Статтею 11 Угоди від 15.01.93 передбачено, що правовий статус підприємства, визнаних на основі Угоди власністю однією Сторони та розташованих на території другої Сторони, оформляється протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
		Згідно  з Постановою Верховної  Ради України від 20.10.94 № 217/94-ВР "Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання угоди між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Білорусь про взаємне виконання прав та регулювання відносин власності" на Фонд державного майна України покладено функції, які відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним  майном. 
		          З матеріалів справ вбачається, що  протоколом спільного засідання підкомісії по питанням власності  Комітету  по питанням економічної  співпраці Російсько-Української  міждержавної комісії  від 05.10.2006 року ( м.Киів)  ( надалі по тексту протокол) сторони обмінялися інформацією про хід проведення робіт по актуалізації  переліку об'єктів, розміщених на територіях України і Російської Федерації, на які можуть претендувати обидві сторони у відповідності до Угоди між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.93. Сторони домовилися після закінчення вказаної роботи направити одне одному уточнені переліки об'єктів ( а.с.38,а.с.40, т.3).Протоколом від 28.05.2007 року ( м.Київ) ( пункт 5) сторони прийняли до уваги, що питання про правовий статус  участків нафтопродуктів підприємства ДП "Прикарпатзахід транс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт", які проходять по території України, входить в компетенцію засідання підкомісії по питанням власності  Комітету  по питанням економічної  співпраці Російсько-Української  міждержавної комісії  ( а.с.43, ас.47, т.3). Протоколом від 28.07.2008 року  Українською стороною було проінформовано Російську сторону про те, що питання про врегулювання права власності на  ДП "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт" знаходиться на контролі Кабінету Міністрів України. На даний момент дане питання відпрацьовується зацікавленими міністерствами і відомствами України з метою прийняття кінцевого рішення ( а.с.50-ас.51,3). Такаж відповідь згідно протоколу від 14.10.2010 року ( м.Київ) ( а.с.54, а.с.56, т.3).   
		Протоколом восьмого засідання Комітету по питанням  економічно співпраці Російсько-Української міждержавної комісії від 07.07.11 ( м.Москва) ( пункт 2.47) визначено, що питання про правовий статус об'єктів, на які претендує Російська Федерація і Україна, повинні вирішуватися в рамках Угоди. ( ас.84, т.3)
		19.10.2011 року на адресу Посольства  України в Російській Федерації було направлено Ноту Міністерства іноземних справ Російської Федерації з приводу врегулювання ситуації  стосовно оформлення права власності на майно  відповідача ( а.с. 147-а.с.148,т.3).
		Питання врегулювання прав власності на майно відповідача згідно з Угодою від 15.01.93 і підготовкою  відповідного протоколу  було предметом обговорення на  сьомому засіданні підкомісії по питанням власності Комітету по питанням  економічної співпраці Російсько-Української міждержавної комісії ( протокол від 24.11.2011 року м.Москва) (а.с.27, а.с.28 зворот, т.4).
		Згідно із протоколом спільних консультацій по розгляду питання комплектів документів, наданих для підтвердження права власності у відповідності до Угоди між Україною і Російською Федерацією про  взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.93 від 13-15.03.2012 року  ( м.Київ) додаток №2, було запропоновано російською стороною визначити експертно-правову організацію з метою проведення експертизи застосування ст..21 Закону СРСР "Про власність в СРСР" до ДП "Прикарпатзахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів "Транснафтопродукт", узгодити з українською стороною форму звернення і направити її у вказану організацію. Українська сторона прийняла до уваги  вказану пропозицію( ас.89-а.с.90,т.3). 
		Протоколом від 22.06.12 року ( м.Київ), яким підписано три протоколи, додатки до яких підписані представниками підприємств-балансоутримувачів, де зафіксовані перелік документів, яких не вистачає, які необхідні для прийняття рішення про врегулювання прав власності на об'єкти , зокрема   майна відповідача ( а.с.90-а.с.91, т.4).
		Протоколом восьмого спільного засідання підкомісії по питанням власності Комітету по питанням  економічної  співпраці Українсько-Російської міждержавної комісії від 15.03.2013 року (м.Київ)  визначено, що  у Фонді державного майна  України розглянута пропозиція Російської сторони про визначення експертно-правової  організації з метою проведення експертизи застосування статті 21 Закону СРСР "Про власність СРСР" до ДП "Прикарпатзахідтранс" та домовлено продовжити роботу по пошуку взаємоприйнятних шляхів рішення питання про врегулювання прав власності на майно відповідача (а.с.101а.с.102, т.4).
		Протоколом  десятого засідання Комітету по питанням економічної співпраці Російсько-Української міждержавної комісії від 15.10.2013 року ( м.Калуга)  пункт 2.39 У сфері власності  зазначено,що сторонам закінчити роботу по узгодженню і підготувати до одинадцятого засідання Комітету по питанням  економічної  співпраці Українсько-Російської міждержавної комісії ( згідно п.4  протоколу одинадцяте засідання має відбутися в першому півріччі 2014 року) для підписання проекту протоколу між  Кабіненом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про правовий статус  (право власності) окремих об'єктів, розміщених на території  України  і на території Російської Федерації, який узгоджений на шостому засіданні підкомісії по питанням власності 14.10.2010 року. ( ас.112, а.с.122,а.с.125,т.4).
		Дані письмові докази підтверджують, що питання власності на спірний об"єкт вирішується у відповідності до Угоди між Україною і Російською Федерацією про  взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.93 на рівні міжурядових комісій.
		За приписами статті 16 Угоди суперечки стосовно тлумачення та застосування норм цієї Угоди вирішуються шляхом взаємних консультацій та переговорів сторін Угоди і не вирішуються в судовому порядку. Зважаючи на наявність спору, відсутність протоколу сторін Угоди від 15.01.1993року з визначенням в ньому власника майна, Фонд державного майна передчасно розпорядився спірним майном.  Верховний Суд України в Інформаційному листі від 29.09.2005 р. № 3.2-2005 зазначив, що відповідно до Угоди від 15.01.1993 року стороною, за якою може бути визнано право власності на спірний об"єкт, є держава Україна або Російська Федерація. Рішення про визнання права власності оформляється протоколами між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном Сторін.  Угодою не передбачено право органів державного управління України в односторонньому порядку розпоряджатись об"єктами, право власності на яке врегульовано Угодою. 
		Окрім того, колегія суддів апеляційної  інстанції  відзначає, що при вирішенні справи по суті судом  першої інстанції не враховано  рішення  арбітражного суду Рівненської області від 28.01.200 року у справі №6/201-Н-99, яким було відмовлено ДПІ у м.Рівне до відповідачів Прикарпатське управління "Прикарпаттранснафтопрдукт", Управління зовнішніх економічних зв'язків Рівненської обласної державної адміністрації, концерну "Роснафтопродукт" м.Самара, Російська Федерація,  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання недійсним реєстрації іноземної  інвестиції, яке переглянуто було в порядку нагляду  і винесено постанову Арбітражним судом Рівненської області від 21.05.2000 року та Вищим Арбітражним судом України ( постанова від 02.08.2000року), якими  рішення  Арбітражного суду Рівненської області від 28.01.200 року у справі №6/201-Н-99 залишено без змін. В судових рішеннях, зокрема зазначено, що реєстрація іноземної інвестиції Концкерну "Роснафтопродукт" відповідно до висновку Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України від 24.11.1998 року проведена у відповідності з вимогами Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування". Відповідного ст.14 вказаного Декрету при державній реєстрації  іноземних інвестицій не може вимагатись  інша від зазначеної у цій статті інформація або будь-які інші документи. Відомостей щодо оскарження  вказаного рішення суду  не надано. ( а.с.175- а.с.187, т.1).
		З огляду на викладене суд дійшов висновку, що питання про право власності на частини нафтопроводів Самара-Західний напрямок та Грозний - Армаір-Трудова, що проходить по території України повинно бути вирішено між уповноваженими органами держав - Україна та Російської Федерації  відповідності до Угоди між Україною і Російською Федерацією про  взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.93, тобто Кабінетом Міністрів України   ( Фонд державного майна України) та Урядом Російської Федерації (Федеральне агенство по управлінню державним майном Російської Федерації).
		Доводи Фонду державного майна України та прокуратури про те, що питання щодо майна відповідача не підпадають під дію вищевказаної угоди спростовуються листом Фонду державного майна України від 27.07.2011р. №10-25-10461, направленого на адресу Федерального агенства по управлінню державним майном Російської Федерації, у якому останній зазначає, що  питання про право власності на спірний об'єкт підлягає врегулюванню у відповідності до Угоди від 15.01.1993 року (а.с.116-а.с.118,т.3).
		Поряд з цим, судова колегія залишає без задоволення  клопотання позивача, підтримане прокурором, про залучення до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача -  Кабінет Міністрів України та відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.  
		Згідно із набранням чинності Постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 року;  Постановою Верховної  Ради України від 20.10.94 № 217/94-ВР "Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання угоди між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Білорусь про взаємне виконання прав та регулювання відносин власності"  Фонд  державного майна України здійснює функції по управлінню державним майном України. Поряд з цим, Кабінет Міністрів України згідно із вищевказаними протоколами приймає участь щодо вирішення питання власності майна ДП "Прикарпаттрансзахід"  у відповідності до Угоди від 15.01.1993року, укладеної між Україною та російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, тобто є самостійним суб'єктом у вирішення питання власності на майно відповідача.  Отже, з прийняттям судового рішення з даної справи  Кабінет Міністрів України не буде наділено новими правами чи покладено на нього нові обов'язки, або буде  позбавлено певних обов'язків у майбутньому.
		Щодо відкладення до вирішення питання власності на одинадцятому засіданні Комітету по питанням  економічної  співпраці Українсько-Російської міждержавної комісії ( згідно п.4  протоколу одинадцяте засідання має відбутися в першому півріччі 2014 року) для підписання проекту протоколу між  Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про правовий статус  ( право власності) окремих об'єктів, розміщених на території  України  і на території Російської Федерації, який узгоджений на шостому засіданні підкомісії по питанням власності 14.10.2010 року. ( ас.112, а.с.122,а.с.125,т.4), то у відповідності до ст.77 ГПК України це право суду а не обов'язок відкласти розгляд справи, судова  колегія відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення з огляду на таке.
		Оскільки справа тривалий час слухається, ухвалою суду апеляційної інстанції  17.01.2012 року зупинявся розгляд справи до отримання  від Фонду державного майна України та Федерального агенства по управлінню державним майном  Російської Федерації відповіді про результати розгляду підкомісією по питаннях права власності Комітету по питанням економічного співробітництва Російсько-Української міждержавної комісії згідно протоколу від 24.11.2011 року щодо врегулювання  питання права власності на майно ДП "Прикарпатзахідтранс".
		Окрім того, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.  ( справа Кучерук проти України) (заява 2570/04 рішення Страсбург 06.09.2007 року)
		          Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. 
		          Серед рішень, винесених Європейським судом з прав людини проти України за період чинності Конвенції для нашої держави, шість стосуються порушення права особи на розгляд її справи судом упродовж розумного строку. Це рішення у справах "Світлана Науменко проти України" від 09.11.2004, "Странніков проти України" від 03.05.2005, "Павлюлинець проти України" від 06.09.2005, "Лещенко і Толюпа проти України" та "Смирнова проти України" від 08.11.2005, "Антоненков та інші проти України" від 22.11.2005. Загальна сума компенсацій, стягнутих з України за порушення прав заявників у цих справах, становила 38000 євро. 
		          З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України, про що було зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від  07.12.2011 року  ( а.с.37-а.с.38, а.с.39-а.с.40,т.4) по розгляду судом справи упродовж розумного строку.
		На підставі вищевикладеного, судова колегія  прийшла до висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 14/312, підлягає скасуванню, як таке, що прийняте  порушенням норм п.3 ч.1 ст.104 ГПК України та у відповідності до п.1 ч.1 ст.80, п.4 ст.103 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню.
		 
		Керуючись п.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, п. 3 ст. 103, ст.ст. 104, 105           ГПК України,           суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційні скарги Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"; Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів Російської акціонерної компанії "Транснафтопродукт"; Федерального агенства по управлінню державним майном Російської федерації на рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 р. по справі №14/312 задоволити.
		2. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 р. по справі №14/312 скасувати, провадження у справі припинити.
		3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів у Вищий господарський суд України через Рівненський апеляційний господарський суд.
		 
		Головуючий  суддя                                                                         Гудак А.В. 
		 
		Суддя                                                                                              Олексюк Г.Є.  
		 
		Суддя                                                                                              Бучинська Г.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...