Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/2-2521/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2014.
Дата набрання законної сили: 30.04.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		 
		         30 квітня 2014 року                                                           м. Чернівці
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
		          головуючого Литвинюк І. М.  
		суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.
		секретаря: Кусяка М.Д. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 березня 2014 року, -
		         В С Т А Н О В И Л А:
		Позивачка ОСОБА_1 в листопаді 2013 року звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 28 листопада 2008 р. слідчим відділом Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області порушено кримінальну справу по факту вчиненого на неї невстановленими особами  розбійного нападу за ознаками злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України.
		Вказувала на те, що орган досудового слідства, з метою встановлення винних у скоєнні злочину та притягнення їх до відповідальності, не вживає будь-яких заходів для проведення швидкого та об'єктивного розслідування. Постановою слідчого Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області Унгуряна С.О. від 27 грудня 2010 року в черговий раз зупинено досудове слідство у кримінальній справі у зв'язку з тим, що не встановлено осіб, які вчинили злочин. Вказані обставини свідчать про те, що кримінальна справа розслідується майже п'ять років безрезультатно і протягом цього часу приймаються численні незаконні рішення органів досудового слідства.
		_________________________________________________________________________________________________________________________
		№22ц-746/14                    Головуючий у 1 інстанції: Мілінчук С.В.
		Категорія: 31                                                                      Доповідач: Литвинюк І.М.
		Зазначала про своє право на відшкодування завданої внаслідок вчинення злочину матеріальної шкоди державою, оскільки не встановлено особу, яка вчинила злочин, і просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державної казначейської служби України на її користь 1700 грн. матеріальної шкоди.
		          Посилалася на те,  що у момент вчинення розбійного нападу вона зазнала сильного фізичного болю, тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, з моменту вчинення злочину стан її здоров'я значно погіршився. Вона є особою похилого віку і усе це вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, і визначає відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн..
		Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 березня 2014  року в задоволенні позову відмовлено. 
		На рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 березня 2014  року позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 
		Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину, має чітко визначені правові підстави. Внаслідок розбійного нападу в неї вилучили 1700 грн., а тому вона має законні права на отримання відшкодування за рахунок коштів державного бюджету, оскільки правоохоронні органи, що розслідують справу, не бажають встановлювати осіб, які вчинили злочин. Відсутність спеціального закону, яким було б здійснено правове регулювання умов та порядку відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, не позбавляє її права на отримання відшкодування.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відносини, які виникли між позивачкою як особою, яка потерпіла від кримінального правопорушення, та державою, врегульовані ст.ст. 1177, 1207 ЦК України. Умови та порядок відшкодування за цими статтями не встановлені законом, тому підстави для задоволення позову та стягнення шкоди з держави відсутні. 
		З таким висновком суду першої інстанції пгоджується колегія суддів апеляційного суду.
		          Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2008 року порушено кримінальну справу за  фактом розбійного нападу,  вчиненого відносно ОСОБА_1; 27 грудня 2010 року слідчим Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області було винесено постанову про зупинення досудового слідства на підставі ст. 206 п. 3 КПК України, оскільки не встановлені особи, які вчинили цей злочин.
		          Відповідно до ст. 1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом. 
		          Стаття 1177 ЦК України переважно не формулює норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину. Встановлено лише, що держава відшкодовує майнову шкоду, завдану майну фізичної особи злочином, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Інші умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок злочину, мають визначатися законом. Зазначення при цьому про встановлення законом не тільки порядку, а й умов відшкодування шкоди виключає пряме застосування ст. 1177 ЦК України до прийняття відповідного закону.
		          Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що механізм відшкодування зазначеної шкоди за ст.1177 ЦК України законодавчо ще не врегульовано, і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність можливості задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, саме з цих підстав.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 1207 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.  
		          Однак ч. 2 ст. 1207 ЦК України передбачено, що умови і порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються законом.
		          Отже, ст.ст. 1177, 1207 ЦК України передбачають прийняття спеціального Закону, який до цього часу ще не прийнятий.
		          Крім того, остаточне рішення по вказаній кримінальній справі не ухвалено, оскільки провадження по ній зупинено. Ця обставина взагалі унеможливлює застосування до спірних правовідносин вищезазначених норм цивільного законодавства.    
		          З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для відшкодування управлінням Державної казначейської служби України шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок вчинення злочину, відсутні. 
		          Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін. 
		 
		Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
		Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 24 березня 2014 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
		 
		Головуючий: /підпис/
		 
		          Судді: /підписи/
		 
		          З оригіналом згідно:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...