Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/6431/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2014.
Дата набрання законної сили: 07.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий суду 1 інстанції - Комплєктова Т.О. 
		Доповідач -  Фарятьєв С.О.
		 
		 
		Справа №   428/6431/13-ц
		Провадження №     22ц/782/1096/14 
		   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		          07 травня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі: 
		 
		            головуючого - Фарятьєва С.О.
		                         суддів - Іванової І.П., Галан Н.М.   
		                       при секретарі - Вербицькому І.А.,            
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі Сєвєродонецької міської ради на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради, 3-ті особи ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання, Друга Сєвєродонецька державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про скасування незаконного рішення Сєвєродонецької міської ради , -   
		                                                             
		                                                              В С Т А Н О В И Л А :
		 
		         В серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 01.01.2012 року між нею та ОСОБА_7 було укладено угоду про спільну діяльність, предметом якої є об`єднання сумісних зусиль та майна для досягнення спільної господарської мети по торгівлі продуктами харчування у трьох торгівельних точках, розташованих у АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2 і по АДРЕСА_3 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		         На виконання вищевказаної угоди вони здійснювали будівництво торгівельних точок, розташованих у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, яке ще не завершено. Будівництво вказаних точок здійснювалось на підставі договорів оренди землі, в яких орендарем зазначено ОСОБА_7, №040941900184 від 19.05.2009 року і № 040941900186 від 19.05.2009 року. 
		         ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Вказані земельні ділянки, на підставі договору від 01.02.2012 року, використовувала разом з ОСОБА_7 лише вона, продовжує виконувати свої зобов`язання перед третіми особами і орендодавцем вона і зараз. Використання цих земельних ділянок підтверджується і раніше прийнятим рішенням Сєвєродонецької міської ради №2389 від 28.12.2012 року, в якому зазначено про переоформлення договорів оренди землі № 040941900184 від 19.05.2009 року і № 040941900186 від 19.05.2009 року з ОСОБА_7 на неї (позивачку), на підставі п.38 договорів, договору про сумісну діяльність і ч.1 ст.7 Закону України «Про оренду землі» з продовженням строку дії договору до 30.06.2013 року, в зв`язку з чим орендарем земельних ділянок стала вона.      
		         Тому, керуючись існуючими договорами, вона звернулась до орендодавця, тобто Сєвєродонецької міської ради, з наміром про продовження їх дії, однак випадково їй стало відомо, що 30.05.2013 року Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення за №2699, відповідно до якого їй, у переоформленні земельних ділянок, у зв`язку з тим, що спадкоємця ОСОБА_7 не визначено, було відмовлено і питання про переоформлення в оренду земельних ділянок, на її ім`я, повинно бути розглянуто після прийняття рішення суду щодо визначення спадкоємця майна.     
		        Вважаючи такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують її права та інтереси, оскільки відповідно до ч.2 п.38 договорів оренди землі право на орендовану земельну ділянку, у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю ділянку з орендарем, тобто договором визначено чіткий порядок за яким визначається право на земельну ділянку лише тих спадкоємців та осіб, які використовували земельну разом з орендарем, позивачка просила суд скасувати вищевказане рішення Сєвєродонецької міської ради від 30 травня 2013 року № 2699.  
		      Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено. 
		      В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову позивачці у задоволенні позову, в зв`язку з його необгрунтованістю і порушенням норм матеріального та процесуального права.
		       Заперечень на апеляційну скаргу до матеріалів справи не надійшло. 
		       Вислухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явились до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
		       У ч.2 ст.124 Конституції України закріплено положення про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.
		       У відповідності із вимогами ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.     
		       Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		       В силу ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. 
		       Відповідно до ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. А відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.     
		       Крім того, у відповідності із вимогами ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		             Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
		       Чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інше.
		       З матеріалів справи вбачається, що вказані вимоги закону судом першої інстанції, при розгляді даної справи, виконано було не в повному обсязі.  
		       Як зазначено у ст.12 ЗК України (п. п. «а», «в»,) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:        
		            -  розпорядження землями територіальних громад;     
		            - надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно                   до цього Кодексу;    
		       Судом встановлено, що 19.05.2009 року між Сєвєродонецькою міською радою і ОСОБА_7 було укладено договори оренди землі за №040941900184 і № 040941900186, відповідно до яких орендодавець (міська рада), на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради №3079 від 24.03.2009 року, надає, а орендар (ОСОБА_7) приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під будівництво торговельних павільйону та кіоску), розташованих відповідно за адресами: АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.    
		       Пунктами 38 вищевказаних договорів було передбачено, що право на орендовану земельну ділянку, у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.      
		       1 січня 2012 року між ОСОБА_7 та позивачкою було укладено Договір про спільну діяльність без утворення юридичної особи, відповідно до п.1.1 якого, вони зобов`язались шляхом об`єднання сумісних зусиль та майна, яке належить їм на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети по торгівлі продуктами харчування у трьох торгівельних точках, розташованих у АДРЕСА_1, по АДРЕСА_2 і по АДРЕСА_3 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1». 
		      ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер.
		      Рішенням Сєвєродонецької міської ради №2389 від 28 грудня 2012 року було вирішено переоформити вищезазначені договора оренди землі на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 і по АДРЕСА_2, з ОСОБА_7 на ОСОБА_3, тобто позивачку по справі. 
		       Рішенням  Сєвєродонецької міської ради №2535 від 14 березня 2013 року рішення №2389 від 28 грудня 2012 року «Про переоформлення договорів оренди землі на ОСОБА_3» було скасовано і це рішення у встановленому законом порядку до суду ніким оскаржено не було. 
		       30 травня 2013 року Сєвєродонецькою міською радою було прийняте рішення за № 2699, відповідно до якого у переоформленні в оренду земельних ділянок за вищевказаними адресами позивачці було відмовлено, з посиланням про розгляд питання по переоформленню договорів оренди цих ділянок, після прийняття рішення суду щодо визначення спадкоємця майна.                 
		       Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції послався на те, що рішення Сєвєродонецької міської ради від 30 травня 2013 року № 2699 є необгрунтованим та незаконним, оскільки не містить мотивних пояснень та посилань на невідповідність конкретним вимогам Земельного Кодексу України та Закону України «Про оренду землі» і порушує її права, а тому підлягає скасуванню.   
		       Між тим, до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно.
		       Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», п.12, у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах.         
		      Проте посилаючись у своєму рішенні на незаконність рішення відповідача, суд не посилається в ньому на жодну норму Земельного Кодексу України і Закону України «Про оренду землі», які порушив виконком і обмежується лише загальним посиланням на ці закони, на що певної уваги не звернув.  
		      Загальне посилання відповідача у преамбулі рішення від 30.05.2013 року на Земельний Кодекс України і  Закон України «Про оренду землі», не означає, що міська рада при прийнятті свого рішення не керувалась чинним законодавством України і його конкретними нормами, а також, що певні норми зазначених законів не розповсюджують свою дію на виниклі між сторонами правовідносини та не унормовують їх, оскільки основними принципами місцевого самоврядування, зокрема, є законність і правова самостійність в межах повноважень законами (ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).     
		      Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх компетенції (ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), чого суд першої інстанції до уваги також не взяв.     
		      Згідно зі ст.7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями вразі, якщо це не суперечить вимогам Земельного Кодексу України і цього Закону. 
		      Положеннями ст.ст.1216 і 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкоємця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.   
		      Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України). А відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. 
		      Враховуючи вищенаведене, у даному випадку право на оренду земельної ділянки мають спадкоємці першої черги після смерті померлого, а саме діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив спадкодавця, та батьки спадкодавця. 
		      З відповіді Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 22.01.2013 року № 07/01-16 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_7, звернулись ОСОБА_4 (його дочка) та ОСОБА_5 (його мати), на підставі чого 14.06.2012 року цією держнотконторою було заведено спадкову справу за №54/2012. На момент смерті померлого за однією адресою з ним, тобто у будинку АДРЕСА_4, була зареєстрована і ОСОБА_3 (позивачка), а тому вона вважається особою, що прийняла спадщину і як дружина померлого є спадкоємицею за законом першої черги.  Свідоцтва про право на спадщину ще не видавались. А з копії заяви до голови Сєвєродонецької міської ради від імені ОСОБА_4 вбачається, що вищезазначені договора оренди землі від 19.05.2009 року вона просила переоформити на себе, оскільки вона є спадкоємицею після смерті свого батька ОСОБА_7 і з заявою після цього про відмову від реалізації свого суб`єктивного права на оренду земельних ділянок, які перебували у власності її померлого батька, вона до відповідача не зверталась, на що суд першої інстанції певної уваги також не звернув.
		       Посилання позивачки про її право на оренду земельних ділянок в зв`язку з тим, що на них розташоване її майно,  до уваги не приймається, оскільки ніяких правовстановлюючих документів на це майно у не немає.
		       За таких обставин судова колегія вважає, що позивачка права оренди на спірні земельні ділянки, на даний час, не набула, оскільки питання щодо оренди земельних ділянок конкретними особами повинно вирішуватись Сєвєродонецькою міською радою, а у разі не згоди з діями цієї ради  у встановленому законом порядку, в зв`язку з чим рішення за № 2699 від 30 травня 2013 року Сєвєродонецькою міською радою було прийнято з дотриманням вимог закону, а тому підстав для його скасування у суду першої інстанції не було.             
		        Згідно зі ст.309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
		             1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		             2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
		             3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
		             4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. 
		       Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
		        Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. 
		       З урахуванням вищевикладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та прийняттям по справі нового рішення про відмову позивачці у задоволенні  позовних вимог.
		           Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.2, 309, 314 ч.2, 316, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів,-                                                                                                          
		 
		                                                              В И Р І Ш И Л А :
		 
		            Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради задовольнити. 
		           Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 лютого 2014 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
		           Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення.
		 
		              Головуючий: 
		 
		 
		              Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...